Так зване "російське козацтво" - це гібридна терористична організація (ДОСЛІДЖЕННЯ)

Часта участь козаків рф у військових діях пояснюється тісною інтеграцією козацтва у російську владну вертикаль.

Про це йдеться в дослідженні "Парамілітарні утворення рф. Організації козаків", яке провела "Східна правозахисна група" та "Інститут стратегічних досліджень та безпеки". Перші кроки російської держави над організаційним упорядкуванням козацьких структур почалася ще в 1900-х роках і, в основному, були завершені в середині 2000-х з ухваленням закону "Про державну службу російського козацтва". При цьому важливим моментом є так званий реєстр, заснований президентським указом Бориса Єльцина в 1995 році, що є системою обліку козацьких товариств, члени яких взяли на себе зобов'язання щодо несення державної служби без права створення збройних формувань.

Павло Лисянський, директор українського "Інституту стратегічних досліджень та безпеки" пояснює, що підпорядковані державі рф козаки називаються "реєстрові", а непокірні — "нереєстрові". Щодо останніх постійно проводилися репресивні дії, тому козацтво поза реєстром дуже слабке, вказує експерт.

Сьогодні все козацтво у росії входить до 14 макрорегіональних структур — "військових козацьких товариств" ("військ"), об'єднаних у Всеросійське козацьке товариство. При цьому з початку 2010-х на вулицях деяких російських міст козачі патрулі почали охороняти "громадський порядок". Держава, своєю чергою, підтримує козацькі організації фінансово, сприяє відкриттю козацьких кадетських шкіл та інших інституцій.

Реєстрових козаків із боку держави всіляко фінансували. У 2002 році Законодавчі збори Краснодарського краю затвердили крайову цільову програму "Участь козацтва в охороні громадського порядку та проведення заходів щодо припинення незаконної міграції на території Краснодарського краю". Згідно з нею, на "охорону громадського порядку" з бюджету краю було виділено 2 млн руб. на 2002 рік та 2,5 млн руб. на 2003 рік.

Це дозволило Кубанському козачому війську (ККВ) створити сім спеціалізованих "козацьких дружин для охорони громадського порядку, загальною кількістю 150 осіб". Нова крайова програма на 2008-2010 роки дозволила збільшити штат козацької дружини до 1505 чоловік. До 2011 року чисельність дружини зросла до 1630 чоловік.

Тобто, таким чином, ще з 2000-х років козацтво отримувало фінанси та таким чином розвивало свою діяльність. Згідно з даними державної програми "Козацтво Кубані", на 2017 р. передбачалося фінансування понад 963 млн руб.

Козацтво поєднувалося з російською владою. Отаман ККВ з 2007 року був Н.А. Долуда,

який був тривалий час (з 2007 до 2016 р.) віце-губернатором краю, а також головою

Ради отаманів реєстрових військ росії. При цьому козаки сприймалися владою як ресурс,

тому вона активно спонсорувала козацькі організації й відповідно зростала їхня чисельність.

Так, станом на березень 2018 року в ККВ перебувало понад 52 тис. індивідуальних членів, їх кількість з початку 2017 р. зросла на 4 тис. осіб. Й хоча офіційну чисельність козаків будь-якого з військових козацтв росії має публікуватися в Державному реєстрі козацьких товариств рф (указ президента від 9.08.1995 № 835 "Про державний реєстр козацьких товариств у рф"). З 2013 року через "незрозумілі причини" доступ до козацького реєстру на офіційних сайтах було закрито. За даними Реєстру, на 2004 р. у козацьких товариствах загалом зареєстровано 153868 осіб. Втім, за даними всеросійського козачого товариства, в росії 170 тис. реєстрових козаків.

Лисянський каже, що сучасні російські козаки є змішанням різних ідеологічних течій. Це стосується їхньої ідеології, в якій змішані "радянські" (насамперед, культ так званої "Великої Вітчизняної війни" та перемоги в ній), "православні" (тісний зв'язок з РПЦ) та "націоналістичні" (вкрай праві, традиціоналістські та антиліберальні) елементи. Але також це стосується й організаційного рівня: козачі організації є одночасно і напівдержавними структурами, і низовим рухом ентузіастів, і силовими підрозділами РПЦ, і навіть силовими підрозділами окремих спонсорів, наприклад, є зв'язок козацьких організацій з "православним олігархом" Костянтином Малофєєвим.

В дослідженні наводяться конкретні приклади людей, які поєднували військову діяльність та православну віру. Скажімо, історія 55-річного Владислава Нутрецова,"отаман хутірського козачого товариства Південного та Західного округів Анапи". Працював у гірничій галузі, керував ділянкою об'єднання "Ростоввугілля". Багатодітний батько — виховав сина та трьох дочок. З початку повномасштабного вторгнення воював проти України на Донеччині. 17 травня 2022 року під час так званого "м'ясного штурму" опорного пункту ЗСУ під Волновахою, разом із групою козаків, його було вбито мінометним вогнем.

Або Василь Шломович був козаком козачого об'єднання "Станиця Терська" "Кримського козачого округу". Народився 28 травня 1984 року у місті Тутаєві Ярославської області.

Сім'я переїхала до Криму. Брав участь у захопленні Криму російськими підрозділами, за що був нагороджений двома медалями: "За захист Криму" та "За повернення Криму". У 2015 році приписався до козацтва. Працював будівельником, потім став ченцем, дияконом Веніаміном у феодосійському Кизилташському чоловічому монастирі.

Проте, незважаючи на чернецтво, Шломович наприкінці лютого з групою козаків вирушив воювати до материкової частини України. Його було вбито від невдалого розмінування.

"Сучасне російське козацтво є сумішшю мілітаризованого військового об'єднання разом з релігійною (православною) доктриною. Поєднання агресивної мілітаризації та радикального православ'я дає підставу називати сучасний російський козачий рух аналогом "православного халіфату"", – вважає Лисянський.

Державна гібридна армія

Все російське козацтво контролюється через Раду у справах козацтва росії, яка покликана забезпечити контроль над діяльністю козацьких організацій країни. Саме через Раду надходили завдання щодо використання козацьких підрозділів у прикордонних конфліктах. Очевидно, для цього в Раду включені керівники генерального штабу МО росії, МНС, МВС, ФСБ.

Як зазначає Віра Ястребова, директорка "Східної правозахисної групи" участь козаків у суспільно-політичному житті росії та у військових конфліктах є досить частою, що пояснюється тісною інтеграцією козацтва в державні структури.

Першою метою для кремля, де використовувалась мілітаризована частина козацтва, була Молдова. 23 червня 1990 року Верховною Радою Молдови було прийнято Декларацію про суверенітет. Очолив молдавський національний рух та був обраний головою Верховної Ради колишній член КПРС Мірча Снєгур. Восени 1990 року в районі міста Дубоссари сталися сутички проросійських провокаторів із загонами молдавської поліції. При цьому проросійські провокатори зайняли на кілька годин низку приміщень райради, суду та прокуратури Дубоссар. Зіткнувшись з опором, поліція застосувала вогнепальну зброю, внаслідок чого було вбито трьох людей — перших загиблих у придністровському конфлікті.

Використовуючи терміни так званої "румунізації", кремль розпочав операцію із захоплення Придністровського району. Для цього були терміново перекинуті підрозділи козаків з території рф до Молдови. Так, 14 березня 1991 року в Дубоссарах було зареєстровано місцеву "Спілку козаків". У червні 1991 року з ініціативи "Союзу дністровських козаків" пройшов мітинг за участю 5 тисяч осіб. На ньому виступив отаман цієї організації П. Сазонов, який зібрався "вшанувати пам'ять убитих 2 листопада 1990 року", "засудив діяльність поліції, вимагав створення муніципальної міліції, визнання ПМРСР, а також висловив недовіру райкому Комуністичної Партії Молдови".

Тобто, таким чином, кремль відпрацьовував технологію створення підконтрольній їй "республіки". За свідченням одного з учасників такого козацького формування з Петербурга (Валерія Ясницького), вони (російські козаки) досить неясно уявляли собі, що відбувається в регіоні. Вся їхня поінформованість обмежувалася чутками про якесь "свавілля", що відбувалося в Молдові. Тобто кремль інспірував конфлікт у Придністров'ї, а його учасники, російські козаки навіть не могли зрозуміти, що там відбувається, але слухняно поїхали "наводити лад". Переважна більшість козаків із Санкт-Петербурга була членами міської козацької організації "Невська станиця".

Ястребова акцентує – слід зазначити, що російські козаки зіграли велику роль у проросійському русі в Придністров'ї, бувши прямою військовою силою, яка прямувала з москви. Наприклад, російські козаки перебували на бойових позиціях в районі Дубоссар і Бендерів, коли ці населені пункти намагалися відвоювати з боку Молдови.

Подібно відбувалися й інші військові конфлікти. Наступною війною для козацтва стала війна у Південній Осетії — там проросійські сили виступили проти Грузії. Перші козаки прибули туди у 1992 році. Більшість із них були кубанцями, терцями та донцями; були й сибірські козаки.

Російська влада направляла козаків і на інші військові конфлікти. Потім була грузино-абхазька війна (у 1992-1993 роках), де брали участь близько 3-5 тисяч козаків з усієї росії, головним чином, з Кубані. Причому втрати у цій війні серед козаків були дуже значними — близько 500 із них загинули. Брало участь багато козаків із так званої "Кубанської козацької Ради".

Війна на Донбасі

Росія намагалася впливати на внутрішні українські політичні та соціальні аспекти через козацькі організації. Так, наприклад, громадська організація "Козацький союз "Область Війська Донського" була зареєстрована ще у 2009 році в Донецьку. Після початку бойових дій на Донбасі організація перереєструвалась у "ДНР", а її представники воювали на боці бойовиків.

Свідки тих подій розповідають, що козаки на території Луганської області активізувалися ще в період Євромайдану. Наприкінці 2013 року низка проросійських "козацьких організацій" організувала у Луганську патрулі, а також взяла під "охорону" обласну адміністрацію. У лютому 2014 року проросійські козаки звернулися до президента рф путіна з проханням надати українцям військову допомогу у разі, якщо ситуація в країні погіршиться.

З початку 2014 року в кожному з 11 військових козацьких товариств росії здійснювався набір добровольців для бойових дій в Україні. Найбільша сукупна кількість бойовиків (близько 15 тис. чол.) була відправлена із Всевеликого війська Донського (ВВД) із центром у м. Ростов-на-Дону. Один із головних учасників військового вторгнення в Україну — так званий "отаман" Микола Козіцин, який очолював Спілку козаків Області Війська Донського (СК ОВД).

Важливо зазначити, що рішення про вхід російських козаків на територію України було ухвалено наприкінці лютого 2014 року у російському місті Новочеркаську на раді отаманів "Всевеликого війська Донського" на чолі з Миколою Козіциним (виступало його об'єднання). Зв'язок козаків та російської держави явно простежувався. Так, на той момент, Всеросійське козацьке товариство "Всевелике військо Донське" курувалося колишнім заступником губернатора Ростовської області В. Гончаровим, який був головою офіційної спільноти донських козаків.

Козіцин спирався на сили донського козацтва і мав мету, імовірно, координовану з кремлем, але той же Козіцин не збирався визнавати верховенство так званого "голови ЛНР" Валерія Болотова. Скажімо, Козіцин прибув на південь Луганської області у квітні 2014 року та, спираючись на розгалужену структуру місцевих козацьких організацій, а також групу своїх соратників із росії, міцно закріпився у ключових містах району: Ровеньках, Антрациті та Красному Лучі. Козіцин створив так звану "Козачу гвардію", тим самим оголосивши про мобілізацію на "добровільних засадах для захисту мирних жителів південного сходу України".

Подібним чином напруженість у відносинах Козіцина з керівництвом самопроголошеної "ЛНР", яку очолює вже наступний "голова ЛНР" Ігор Плотницький, також різко зросла. Розбіжності, які раніше мали швидше політичний характер, переросли у відкритий конфлікт.

Лисянський розповідає, що причиною загострення стали, як стверджують джерела, розбіжності у поглядах на стратегію ведення бойових дій, розподіл ресурсів та контроль за територіями. Кульмінацією цього протистояння стали збройні сутички між козацькими формуваннями з Антрациту, лояльними Козіцину та підлеглими Плотницькому співробітниками так званої "комендатури ЛНР".

Ці бої продемонстрували посилення внутрішніх протиріч усередині проросійського воєнного руху. В умовах наростаючого хаосу та боротьби за владу позиція Козіцина виявилася вкрай хиткою. В результаті, 20 листопада 2014 року Козіцин був змушений залишити територію Донбасу та повернутися до рф.

Втім, козацтво повністю інтегрувалося до окупаційних адміністрацій і стало частиною окупаційних дій. Наприклад, у 2018 році "глава ЛНР" Леонід Пасічник на зустрічі з представниками "Ради отаманів", що відбулася в Луганську, підтримав їхню пропозицію про створення козацьких дружин. Також у вказану луганську "Раду отаманів" входили вже різні місцеві організації, такі як "Луганський козачий округ" Всевеликого Війська Донського, Антрацитівська юрта козаків, "Мотострілецький козачий полк імені Платова Народної міліції ЛНР" та інші.

Як зазначається в дослідженні, у "ДНР" ситуація дещо відрізняється, тому що "глава ДНР" Денис Пушилін не хоче ділитися впливом із козаками й поки що противиться створенню повноцінного представництва Всевеликого Війська Донського, обмежуючись "окремою окружною спільнотою" козаків.

Повномасштабна війна

Перед початком повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року, на території РФ діяло 11 військових козацьких товариств, які входили до складу "Всеросійського козачого товариства", а у вересні 2022 року указом президента РФ кількість військових козацьких товариств, які входили до "Всеросійського козачого товариства" збільшилася до 14 товариств.

У січні 2023 року у РФ для підготовки козаків було створено єдиний центр бойового злагодження — "Кубань", на "базі якого 150 осіб щомісяця виїжджають на ротацію трьох добровольчих загонів, сформованих із козаків Кубанського військового козачого товариства" (ВсКо). Філії центру було відкрито в Самарській області та Республіці Адигея.

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну найактивніше брали участь у формуванні добровольчих загонів для участі у "спеціальній військовій операції" 7 із 14 козацьких товариств, які входять до ВсКо:

— Волзьке військове козацьке товариство — отаман Давитян Костянтин Олександрович;

— військове козацьке товариство Всевелике військо Донське — отаман Бодряков Сергій Миколайович;

— Військове козацьке товариство "Чорноморське козацьке військо" — отаман Сироткін Антон Вікторович

— Забайкальське військове козацьке товариство — отаман Бобров Сергій Григорович;

— Кубанське військове козацьке товариство — отаман Власов Олександр Іванович;

— Оренбурзьке військове козацьке товариство — отаман Романов Володимир Іванович;

— Терське військове козацьке товариство — отаман Кузнєцов Віталій Володимирович.

Причому для ведення бойових дій після початку повномасштабного вторгнення в Україну, в середині 2022 року було сформовано п’ять добровольчих козацьких батальйонів, які склали кістяк для подальшого формування козацьких загонів і бригад, що беруть участь у збройній агресії проти України. Перші козачі батальйони були створені Спілкою козаків-воїнів Росії та Закордоння, Кубанським і Оренбурзьким військовими козачими товариствами, а також військовим козачим товариством "Чорноморське козаче військо" — батальйони "Дон" (БАРС-21), "імені отамана Захарія Чепеги" (БАРС-1), "Кубань" (БАРС-11), "Єрмак" (БАРС-15) та "Таврида" — відповідно.

На другому етапі, починаючи з червня 2022 року, до процесу формування добровольчих козачих батальйонів, що беруть участь у "спеціальній військовій операції", розпочали Кубанське, Терське та Уссурійське військові козачі товариства і військове козаче товариство "Всевелике військо Донське", які створили 2-й батальйон "Кубань" (БАРС-16), батальйони "Терек" (БАРС-24), "Тигр" (БАРС-22) і "Ростов" (БАРС-18).

При цьому було створено низку спеціальних підрозділів саме за допомогою російських регіонів. Наприклад, 2-й Добровольчий козачий штурмовий загін "Таврида" був створений 18 березня 2022 року відповідно до наказу Отамана Чорноморського козачого війська козачого полковника Антона Сироткіна. Козаки "Тавриди" "з 24 березня по 24 вересня 2022 року воювали на Запорізькому напрямку. Батальйон на 80% складався з козаків Чорноморського козачого війська. Також, до підрозділу входили козаки Терського козачого війська та Всевеликого війська Донського. А також учасники незаконних збройних формувань в окупованій Запорізькій області, які іменували себе Запорізьким козацтвом.

7 серпня 2023 року було ухвалено рішення про формування нового козачого батальйону "Таврида" у складі 116 окремої бригади особливого призначення Федеральної служби військ національної гвардії (Росгвардії) РФ.

20 червня 2022 року було оголошено набір до 2-го батальйону добровольчого загону "Дон", до якого увійшли 200 козаків Всевеликого війська Донського (перший батальйон був сформований Спілкою козаків-воїнів Росії та Закордоння). Набір до батальйону "відбувався за старими козацькими військовими традиціями. Також були створені інші козачі підрозділи.

Станом на жовтень 2024 року на окупованих територіях діє добровольчий штурмовий козачий корпус (ДШК), до якого входять п’ять бригад, назви яких відображають приналежність козака до територіальних військових козачих товариств: "Дон", "Сибір", "Дніпро", "Волга", "Терек", а також козачі батальйони, створені в рамках БАРС — загони "Єрмак", "Форштадт", "Кубань", "Ростов", "Тигр".

Наразі участь у війні проти України беруть 24 добровольчі козачі батальйони, чисельністю 18,5 тис. так званих козаків-добровольців. Загалом від початку лютого 2022 року у збройній агресії проти України взяли участь 42 тис. так званих козаків-добровольців.

Злочинна організація

Лисянський пояснює, що росіяни намагаються закріпитися на окупованих частинах.

Ще після окупації частини Луганської та інших областей України у 2014 році росія послідовно впроваджувала у систему освіти на цих територіях мілітаризовані елементи через створення кадетських корпусів та класів із "козацьким компонентом". Ця стратегія включала виховання молоді на основі російських військово-патріотичних стандартів та підготовку до служби в армії чи інших державних структурах рф.

На прикладі Луганської області у 2023 році у рамках співробітництва між окупаційними адміністраціями та представниками російської федерації було вирішено розширити мережу козацьких кадетських корпусів та класів, створити методичні центри, забезпечити установи сучасною літературою та навчальним обладнанням.

"Це відображає намір росії посилити контроль над освітою на окупованих територіях, спрямовуючи його на формування лояльності до російської держави та її військових інститутів", – каже Ястребова.

Система кадетських корпусів, що розвивається за підтримки російської політичної партії "Єдина росія", передбачає підготовку молоді до військової служби та інтеграцію до російського суспільства.

Обґрунтовано, що ідеологічні складові сучасного російського козацтва сформовані на релігійній основі православного віросповідання, ідентичності з радянським минулим, націоналізмі та анти-західних настроях. Це робить його ідеологічно неоднорідним рухом, що демонструє загальну тенденцію до змішування історичних традицій та сучасних політичних впливів.

Лисянський пояснює, що ідеологічне змішування створює особливий культурно-політичний феномен, який формує основу для активної участі козацьких організацій у суспільно-політичному житті та підтримці державної пропаганди.

Тому козацтво активно взаємодіє із Російською православною церквою (РПЦ), виконуючи функцію релігійно-ідеологічного інструменту. Це співробітництво дозволяє використовувати релігійні аргументи виправдання державних дій як у країні, і її межами.

Співпраця з РПЦ також сприяє формуванню радикально правих поглядів, що ґрунтуються на ідеях традиціоналізму та збереженні російських "духовних сил".

"росія використовувала козаків як інструмент у своїй гібридній війні проти України. Їхні дії не є спонтанними, а регулювалися Міністерством оборони росії, яке давало їм завдання на фронті. Це демонструє тісний зв'язок між козацькими організаціями та російським військовим апаратом. Й дивно, що досі російських козаків добре сприймають в Європі, скажемо, нещодавно в Парижі вони вільно збиралися на публічну подію. Тому рух російських козаків треба визнати терористичною організацією, бо цивілізаційний світ повинен відреагувати на те свавілля, яке чинять підконтрольні кремлю козакі", – вважає Лисянський.

Автор: Максим Бутченко

(Джерело [2]).

Зображення з відкритих джерел

«Аргумент» [3]

На цю тему: