Три виклики, які "породила" справа Князєва

Важная новость

Справа вже ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва – однозначно одне з найгучніших розслідувань за весь час діяльності НАБУ та САП. З брифінгу 16 травня ми зрозуміли, що масштаб цього розслідування так само усвідомлюють як очільники антикорупційних органів, так й інші судді Верховного Суду, які того ж дня висловили Князєву недовіру та позбавили його посади голови. Але, крім власне резонансності, ця справа стала таким собі скальпелем, що розітнув тіло корупції в судах. Справа Князєва поставила різні інститути нашої країни перед чи то новими, чи вкрай старими викликами, які, попри війну і майбутню відбудову, потрібно долати вже зараз.

Про це пише Катерина Риженко, заступниця виконавчого директора з юридичних питань Transparency International Ukraine, у своєму блозі у виданні Українська правда [2].

Виклик перший: судити топсуддів

Судді – це та категорія осіб, від якої ми особливо чекаємо професійності, неупередженості й доброчесності. Але, як бачимо, не всі судді мають ці вкрай важливі якості.

Хоч нове гучне розслідування НАБУ ми спрощено називаємо "справою Князєва", треба пам’ятати, що за наявною інформацією обшуки проводили аж у 18 осіб, багато хто з них – судді Верховного Суду, а затримали поки що тільки двох фігурантів.

Звичайно, це сильний удар для України. Але цю справу все таки варто розглядати позитивно з точки зору діяльності нашої антикорупційної системи. Бо в ніч з 15 на 16 травня ми побачили, що всупереч різним обставинам і воєнним діям в країні САП та НАБУ проводять ті розслідування, про які 10 років тому ми могли лише мріяти. Тим не менш, наявність таких розслідувань – це ще один індикатор, що вкрай необхідно продовжувати реформу судової гілки влади в Україні.

Справа суддів ВС може гарно ілюструвати, що система стримувань і противаг, про яку ми говоримо роками, таки дає результати. А створені антикорупційні органи здійснюють свою роботу. Детективи і антикорупційні прокурори не бояться протягом кількох місяців "вести" розслідування щодо топкорупціонерів, викривати їх "на гарячому", а також проактивно публічно комунікувати щодо таких провадженнь вже на наступний день після гучного затримання не абикого, а самого голови Верховного Суду. Проте тепер НАБУ та САП мають перед собою вкрай складне завдання – довести це розслідування до судового розгляду і, зрештою, виграти таку резонансну справу в суді.

Але цей кейс також стане викликом і для органів суддівського самоврядування. Ми вже побачили, як швидко сам Верховний Суд припинив повноваження внаслідок висловлення недовіри своєму голові – процес, який міг тривати понад 20 днів, пройшов за кілька годин. І це не питання для мене доведенності чи ні його вини, це питання репутації судді, ще і на такій високій посаді, коли його дії і репутація прямо впливає на ставлення до всієї судової системи в Україні.

Але, навіть втративши посаду голови, Князєв залишається суддею Верховного Суду. Й багато подальших кроків у цій справі залежитимуть від, наприклад, рішень Вищої ради правосуддя. Усе через суддівську недоторканість.

Для проведення подальших слідчих дій щодо Князєва та обрання йому запобіжного заходу потрібне рішення Вищої ради правосуддя. І швидкість розгляду та прийняття такого рішення ВРП стане теж яскравим показником готовності суддівського самоврядування до самоочищення.

Потім, залежно від загальної кількості суддів, які стануть фігурантами цієї справи, потенційно може постати питання про заміщення їхніх посад. Якщо дійсно ідеться про 18 суддів – це майже 10% від всього складу суду. І наразі невідомо, наскільки ефективно зможе Верховний Суд здійснювати свою діяльність після втрати стількох людей зі свого штату. А ще й масштаби заявленої схеми до кінця невідомі, адже справа може стосуватися не тільки одного рішення щодо Жеваго.

Звичайно, нам би дуже хотілося вірити, що і ВРП, і ВККС будуть готові ефективно працювати з цими викликами, але, на жаль, повної впевненості поки в цьому немає, бо і прикладів такої роботи ми ще не бачили. Самі ці органи ще в процесі реформи, і справа з суддями Верховного Суду могла б стати доказом їхнього успішного оновлення.

Виклик другий: втримати конкурсний відбір суддів

У 2016-17 роках конкурс на суддів Верховного Суду та його голову був одним із перших у своєму роді після Революції Гідності. Причому не лише серед відборів у судові інституції, а й взагалі у межах реформи державного управління. І через справу Князєва вже почалися розмови про те, чи такий відбір був достатньо ефективним.

Тут важливо розуміти, що конкурси – це не панацея від корупції. Це не про обрання ідолів, а про конкурентний і прозорий відбір кращих із наявних кандидатів. І те, якими будуть обрані кандидати на своїх посадах, покаже тільки час.

Саме тому добре, що ми вже маємо дієві органи, які здатні розслідувати і притягати до відповідальності за порушення закону, навіть якщо такі порушення чинять судді. Особливо, якщо це роблять судді.

Звичайно, за результатами цієї справи треба буде зробити висновки про конкурсну процедуру, за якою обирали суддів Верховного Суду, і виявити, чому після відбору настільки велика кількість служителів Феміди фігурує корупційних справах. Проте частина застережень і ризиків саме у відборі до ВС озвучувались і раніше.

Усі ці запитання – ще одне підтвердження, що судову реформу треба продовжувати. І справа Князєва має всім показати, що судді небезкарні, доторкані для антикорупційного правосуддя і будуть притягнуті до відповідальності, якщо їхні злочини доведуть.

Взагалі, коли ми говоримо про новий формат відбору кандидатів на посади суддів, у цьому процесі є що вдосконалювати. Щонайменше, треба прописати процедуру так, щоб рішення Громадської ради доброчесності і незалежних міжнародних екпертів під час відбору, наприклад, було вирішальним або хоча б безпосередньо впливало на фінальний результат.

Під час попереднього відбору суддів до Верховного Суду висновки Громадської ради мали бути взяті до уваги, але не були обов’язковими для врахування, не впливали фінально на результат рішення ВККС. І зараз ми бачимо, що це точно треба змінити. До слова, якраз щодо деяких фігурантів наявної справи були негативні висновки ГРД або щонайменше Громадська Рада мала застереження щодо цих кандидатів.

Виклик третій: продовжувати курс на боротьбу з корупцією на всіх рівнях

Якщо ця справа з Верховним Судом не точка неповернення, то що ж тоді? В Україні вже повним ходом іде відбудова, і професійні та незалежні суди відіграватимуть у її прозорості дуже важливу роль. Саме тому справа Князєва тут точно стане показовою у тому, наскільки Україна готова протистояти виклику корупції в судовій системі.

Цього очікує суспільство всередині країн, цього ж від нас хочуть міжнародні партнери. Тому, якщо ми хочемо отримати великі міжнародні інвестиції у відбудову, маємо показати, що наша судова система здатна і готова працювати професійно та неупереджено.

Усі ці речі потрібно проводити паралельно – міняти систему та міняти кадри. Бо зміна людей без оновлення правил не дасть жодного результату.

Саме тому нам уже зараз треба продовжувати впровадження якнайкращих практик для проведення судової реформи, що ефективно працюватимуть в Україні. І справедливо притягати до відповідальності тих, хто зсередини підриває всі такі зусилля.

Вгорі: Князєв у синьому на засіданні Вищої Ради Правосуддя, яка надала згоду на йото гримання під вартою. Фото УНІАН

«Аргумент» [3]

На цю тему: