Що являє собою одна з найвпливовіших організацій у світі.

Міжнародна федерація футбольних асоціацій (ФІФА) відзначає свій 120 день народження. За ці роки вона пройшла довгий шлях від об'єднання семи національних футбольних федерацій до могутньої міжнародної організації, перед якою підлещуються керівники країн. ФІФА не раз опинялася в корупційних скандалах на мільйони доларів, а її функціонерів часто звинувачують у зв'язках з мафією. Видання novayagazeta.eu р [2]озповідає [2] історію цієї організації, в якій політики та грошей не менше, ніж футболу.

Футбол - гра остров'ян

Перші роки і навіть десятиліття ФІФА були не такими вже добрими як з погляду фінансових можливостей, так і в організаційному значенні. На початок минулого століття визнані всіма правила гри вже більш-менш сформувалися — ніхто не сперечався, наприклад, чи треба грати у взутті і чи бити пенальті за порушення у штрафному майданчику, товариські матчі між представниками різних країн уже стали звичними. Але ще не всі країни на зорі XX століття були впевнені, що подібна організація потрібна і тим більше потрібне проведення міжнародних турнірів. У цих умовах з'явився прабатько ФІФА — об'єднання семи європейських національних футбольних федерацій — Франції, Бельгії, Данії, Іспанії, Нідерландів, Швейцарії та Швеції. Обійшлися без головних футбольних держав, які вважали, що єдиний прийнятний варіант футбольних турнірів – це зустрічі Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Футбол – гра островитян, навіщо потрібні європейці з континенту?

Тому всі документи у ФІФА історично готувалися французькою мовою, а вже потім перекладалися англійською та іншими. І абревіатура – це саме скорочення від французької Fédération Internationale de Football Association. 

До речі, російська мова увійшла (на жаль! - А.) до шести офіційних мов ФІФА у березні 2022 року: через кілька тижнів після початку повномасштабної війни Росії в Україні, яка, зрозуміло, одразу була засуджена УЄФА та ФІФА. Така логіка бюрократичної машини — ніхто не став скасовувати давно узгоджену позицію, тож у 2022 році до трьох мов — французької, англійської та іспанської — додалися арабська, португальська та російська. Німецька мова традиційно використовується у ФІФА крім офіційних, оскільки цього вимагають місцеві закони — штаб-квартира знаходиться у німецькомовному швейцарському кантоні.

З 1908 року ФІФА розпочала проводити футбольні турніри на Олімпіадах, але особливо статусними вони так і не стали. З 1930 розігруються чемпіонати світу. Перший пройшов у незвичному для нашого часу форматі: треба було плисти два з лишком тижні на кораблі до Уругваю, тому з Європи вирушили в дорогу лише чотири збірні, які тренувалися весь довгий шлях на нижній палубі.

До речі, аж ніяк не всі турніри, які ФІФА ініціювала і в пізніші часи, завершилися успіхом — провальним виявився проект Кубка конфедерацій, у якому брали участь переможці турнірів на всіх континентах, а також чинний чемпіон світу та майбутній господар чемпіонату світу. Також не виходить «розкрутити» клубний чемпіонат світу, де беруть участь найкращі клубні команди з усіх континентів. Більшість футболістів не дуже розуміє, навіщо їм робити паузу в національному чемпіонаті, щоб їхати кудись за тридев'ять земель.

Перші турніри абсолютно не окупалися. Навіть у 1950-ті роки, коли у ФІФА увійшли країни з усіх континентів, остаточно повернулася Великобританія, що туди-сюди приходила і йшла, і був прийнятий Радянський Союз, рух до успішної комерціалізації футбольних турнірів під егідою ФІФА тільки почався. 1966 року пройшов перший турнір, який виявився фінансово успішним: тобто і країна-господарка, і ФІФА отримали прибуток. Це був перший та єдиний раз, коли чемпіонат світу приймали родоначальники футболу – англійці.

Генеральний секретар ФІФА Йозеф Блаттер (ліворуч) та президент ФІФА Жоао Авеланж (праворуч) під час прес-конференції у Цюріху, Швейцарія, 13 березня. 1998 року. Фото: Christoph Ruckstuhl / EPA

Транснаціональний гігант

З того часу Міжнародна федерація футболу почала перетворюватися на гігантську транснаціональну корпорацію, якій підвладно абсолютно все — навіть змінювати межі континентів. Іноді задля фінансової чи політичної доцільності, іноді — задля змагальної логіки. Австралія до 2006 року грала в зоні Океанії, потім переїхала в Азію, щоб усі конфедерації вирівнялися під силу. Ізраїль не міг грати ні з ким в Азії, оскільки сусіди відмовлялися з політичних причин — у результаті ФІФА перенесла ізраїльтян до Європи. Також переміщалася з Азії до Європи на початку нинішнього століття збірна Казахстану.

Навіть інший економічно потужний спортивний гравець — Міжнародний Олімпійський комітет — зміг стати на такі ж економічно ефективні рейки лише у 80-х роках, коли майже всі Олімпіади, починаючи з Лос-Анджелеської, стали прибутковими. Глава МОК у 80-90-ті роки. Хуан Антоніо Самаранч багато в чому повторював шлях ФІФА: працював над створенням стабільного пулу спонсорів та приділяв максимальну увагу тому, як реалізуються телеправа.

Протягом своєї історії ФІФА брала участь у тому, що називається «політичні ігри». У 1984 році СРСР влаштував бойкот Олімпійським іграм в Америці - у відповідь ФІФА обережно посунула кандидатуру СРСР під час виборів країни-господарки чемпіонату світу - 1990. Тоді Радянський союз був фаворитом, оскільки у ФІФА довгий час панував принцип «кожен новий чемпіонат світу - у країні, яка його ще не приймала» (виняток довелося зробити лише 1986 року, коли Колумбія після руйнівного землетрусу передала це право Мексиці). СРСР та Італія вийшли у фінал за право прийняти чемпіонат, але голосування по суті стало формальністю, Італія перемогла.

На той час ФІФА керував її сьомий президент — бразилець (і перший неєвропеєць на цій посаді) Жоао Авеланж. Активно циркулювала інформація, що перемогу на виборах йому забезпечив Хорст Дасслер, син засновника концерну з випуску спортивних товарів Adidas Адольфа Дасслера, який роздав чимало хабарів.

В'ячеслав Колосков, почесний президент Російського футбольного союзу, який як віце-президент ФІФА добре знав Жоао Авеланжа, розповідав: "Коли бразильця обрали керівником світового футболу замість англійця Стенлі Роуза та він відкрив президентський сейф, у ньому лежало лише 30 швейцарських франків."

Через 24 роки швейцарець Зепп Блаттер отримає з рук Жоао Авеланжа вже зовсім іншу організацію, яка має найпотужніших спонсорів, серйозні телевізійні контракти і здатну з великим успіхом проводити турнір, який багатьма сприймається як головна спортивна подія, — чемпіонат світу з футболу за участю 32 команд. в Я кому з наступного турніру у 2026 році буде вже у півтора рази більше учасників (а отже, і грошей).

Це звичайна політика ФІФА: більше учасників – це більше вболівальників, більше матчів, більше прибутку. Сьогодні важко уявити, що до 1982 року на чемпіонатах світу було лише по 16 команд.

Свої правила

Справжнім згустком скандалів ФІФА стала вже нинішнього століття. Коли грошей стає дуже багато, прозорістю це зазвичай не закінчується. Офіс ФІФА живе за законами Швейцарії, а ось фінансові розрахунки, тендери та різні угоди можуть відбуватися будь-де. До того ж, ФІФА — не державна, а міждержавна організація. Отже, у багатьох питаннях має право встановлювати свої правила. І до певного часу на «конфлікт інтересів» або на потенційно корупційні процеси можуть заплющувати очі.

Перші скандали зачепили тих, хто був на чолі ФІФА ще минулого століття. Жоао Авеланж, який керував федерацією з 1974 по 1998 роки, пішов, отримавши традиційну в таких випадках приставку на свою колишню посаду — «почесний президент». Але через 15 років йому довелося розлучитися із цим званням. Численні чутки, які ходили десятиліттями, про його вміння заробляти на маніпуляціях із телеправами, підтвердилися в результаті розслідування, яке зайняло багато років, але все-таки завершилося звинуваченням із масою доказів, які важко спростувати. У 2013 році арбітражна палата комітету ФІФА з етики опублікувала доповідь, в якій Авеланж і його колишній зять Рікардо Тейшейра (президент Бразильської конфедерації футболу з 1989 по 2012 рік) фігурували як головні підозрювані в отриманні багатомільйонних хабарів I надання SL світу з футболу - 1998. За інформацією німецького видання Spiegel, Авеланж і Тейшейра отримали 21,9 мільйона швейцарських франків. Загалом за 12 років ISL витратила на хабарі чиновникам Міжнародної федерації футбольних асоціацій близько 142 мільйонів швейцарських франків.

Президент ФІФА Йозеф Блаттер (праворуч) та президент Бразильської футбольної асоціації Рікардо Тейшейра (ліворуч) під час прес-конференції у Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 29 вересня 2009 року. Фото: Antonio Lacerda / EPA

Суд оприлюднив документи, з яких випливає, що отримання хабарів було звичайною практикою структур ФІФА, починаючи з 1970-х років. Авеланжа звільнили від покарання через його похилого віку — йому було 96 років. Екс-глава ФІФА вже не мав на момент звинувачення жодних важелів у організації.

Друг Путіна

Якщо Авеланж виявився замішаним у скандалах вже через багато років після відставки, то скандали з його наступником Йозефом Блаттером почалися з моменту його першого обрання на посаду. Тоді суперники раптом зняли свої кандидатури перед другим туром. Трохи згодом з'ясувалося, що рахунок кожного з них поповнився солідною сумою з неназваних джерел.

У 2011 році Блаттер обирався на свій четвертий (і як він тоді запевняв, останній) термін, а за ним тягнувся шлейф дивних зв'язків — у тому числі з Росією, яка щойно в грудні 2010 року виграла право на проведення чемпіонату світу. Блаттера тоді з усіх боків звинувачували у «дивному виборі»: Великобританія вважала, що фаворит на проведення ЧС-2018 саме вона, а США вважали, що конкурентів у боротьбі за ЧС-2022, зрештою проведений у Катарі, у них немає й поготів.

Два розкриті один за одним конверти зі словами «Росія» та «Катар» викликали загальне здивоване зітхання, яке промайнуло по залі в Цюріху, де засідав Конгрес ФІФА.

Не додавали авторитету Блаттеру та його численні сексистські висловлювання (так, гравцям у жіночий футбол він пропонував «носити обтягуючі шорти та короткі футболки», щоб привернути інтерес до цього виду спорту), та його численні обіцянки, які він не виконував (як, наприклад, обіцянку вибачитися перед суддею Валентином Івановим, якого він обмовив), а також зв'язки з главою Зімбабве та низкою інших країн, де про права людини не чули.

У той час на горизонті як новий можливий президент уже маячила постать короля європейського футболу Мішеля Платіні. Легендарний футболіст, який виявився не дуже успішним у кар'єрі спортивного функціонера всередині Франції, вже встиг попрацювати головою європейської асоціації — УЄФА, проводив численні реформи, шукав компроміс між бажанням великих країн проводити комерційні турніри та потребами невеликих країн, які хотіли свого представництва у Лізі чемпіонів та на чемпіонатах континенту Саме Платіні провів перший в історії чемпіонат Європи на території Східної Європи (Євро-2012 у Польщі та Україні). При цьому він намагався не лізти у скандали та чвари, воліючи залишати на господарстві генсека УЄФА Джанні Інфантіно, а сам акуратно дистанціювався. Здавалося, результат виборів нового глави ФІФА у 2015 році визначено.

Але Блаттер зміг повторити той самий трюк, що й у 2011 році, коли він ініціював антикорупційне розслідування проти кожного зі своїх конкурентів. Платіні усунули, коли не без допомоги Блаттера з'явився папір про те, що француз отримував незаконні премії у ФІФА.

З 2009 по 2015 роки Блаттер нерідко бував у Росії. Його зустрічі з Володимиром Путіним регулярно показували у програмі «Час», він був приватним гостем на телевізійних ток-шоу. І, очевидно, російська влада робила на нього ставку. Коли крісло під Блаттером гойдалося, на допомогу незмінно приходив Путін, який називав будь-які звинувачення «нісенітницею»: «Звинувачення в корупції президента ФІФА Йозефа Блаттера викликають у мене здивування, це повна нісенітниця».

Президент ФІФА Йозеф Блаттер знизує руку Володимиру Путіну під час попереднього жеребкування Чемпіонату світу з футболу FIFA 2018 у Костянтинівському палаці під Санкт-Петербургом, Росія, 25 липня 2015 року. Фото: Максим Шипенков / EPA

Іноді на амбразуру кидався тодішній міністр спорту рф Віталій Мутко. Саме з приводу Блаттера він сказав своє знамените «Ноу криміналіті».

Сніжки, кинуті Блаттером у бік конкурентів, були настільки численними, що перетворилися на снігову лавину, що з головою накрила голову ФІФА. Будучи єдиним кандидатом, Блаттер виграв вибори. Але буквально через кілька днів сталося те, чого в жодному, навіть найфантастичнішому, сценарії ніхто не міг і припустити. Блаттер заявив, що подає у відставку, і оголосив про проведення нових виборів через півроку. Що сталося, достеменно не знає ніхто. Основна версія звучить так: Блаттера покликали на зустріч голови транснаціональних корпорацій-спонсорів ФІФА, які недвозначно дали зрозуміти, що припинять будь-яку взаємодію з ФІФА, оскільки їхні бренди не можуть асоціюватися з корупційними скандалами. Постало питання про подальше існування ФІФА у звичному вигляді, і Блаттер був змушений поступитися.

У результаті новим головою ФІФА став Джанні Інфантіно, який багато років пропрацював у тіні Мішеля Платіні. Чи то він акуратніший, чи чесніший, але про корупційні скандали при ньому нічого більше не чути. Втім, прозоріші рішення у ФІФА не стали — довкола компроміси та цілком очевидна реалізація закулісних домовленостей. Доказів, звичайно, цього немає, але ніхто не здивувався, коли дізнався, що найближчий чемпіонат світу віддали Сполученим Штатам. Ті, мовляв, почувалися обділеними, коли з ЧС-2022 їх обійшов Катар.

ФІФА – мафія?

Це і кричалки на трибунах, і назва публіцистичних книг чималої кількості авторів у різних куточках планети.

— ФІФА — це два мільйони людей, які з усього світу хочуть брати участь у футболі. Звичайно, деякі з цих людей не так і мають рацію, але говорити, що ФІФА — це мафія чи корумпована організація, несправедливо, — казав Йозеф Блаттер два роки тому.

Декілька років тому вийшла сенсаційна книга журналіста Томаса Кістнера, яка так і називалася «Мафія ФІФА: Футбол поза законом». 

Автор запевняв, що футбольним світом править через лаштунки згуртована група об'єднаних спільними інтересами людей. Її зв'язки простягаються до урядів та спецслужб, гублячись десь у надрах міжнародної мафії.

Німецький журналіст описував чверть століття махінацій, змов, кругової поруки, параної та шантажу.

— ФІФА — це «держава у державі». Федерація не підпорядковується нічиїм законам, окрім волі свого президента. Блаттер зовсім недавно входив до сотні найвпливовіших людей світу, — розповідав про стан справ Томас Кістнер.

Автор барвисто описує, як Блаттера освистували вболівальники, як він часом боявся вийти з приміщення під трибунами, бо незадоволений рев фанатів заглушував будь-які його слова, будь-яку його промову, посилену мікрофонами та динаміками. Журналіст пояснює, чому голова ФІФА користується повагою у політичного істеблішменту у будь-якій точці земної кулі:

«Є і цілком звичайні причини, щоб підтримувати добрі стосунки з Блаттером та його компанією. Чемпіонат світу з футболу рано чи пізно торкнеться будь-якої країни. І не важливо, що розміром вона лише наполовину Гессена, як, наприклад, Катар. Тож чемного поводження з незмінним футбольним володарем вимагають інтереси держави. Кивати, посміхатися, кланятися. А під кінець сплатити пиятик — з грошей платників податків», — пише Кістнер.

Тут треба пояснити, що саме у фінансово-економічних нюансах проведення турнірів під егідою ФІФА криється розгадка багатьох питань. Країна-господиня не торгує квитками на матчі — вона фактично передає міжнародній федерації в операційне управління стадіони, підготовлені до чемпіонату — реконструйовані чи свіжовишикувані. Квиткова програма, сувеніри, талісмани — це все дохід ФІФА. До того ж ФІФА зазвичай вимагає у країни надання податкових пільг. Наприклад, питання про те, що діяльність ФІФА в Росії не оподатковуватиметься, було вирішено ще в 2010 році. Але й країна-господарка чемпіонату не зі збитками: кількість іноземних туристів вимірюється сотнями тисяч, якщо не мільйонами. Ці люди активно розважаються та витрачають гроші. У Росії за час чемпіонату світу побувало більше туристів з Аргентини, ніж за попередню історію. А в Перу тепер мешкає двадцять тисяч людей, які побували в Саранську!

Гравець збірної Франції Поль Погба та його товариші по команді святкують перемогу у фіналі Чемпіонату між збірними Франції та Хорватії, Москва, Росія, 15 липня 2018 року. Фото: Mahmoud Khaled / EPA-EFE

Тому зачіпати, підозрювати та звинувачувати ФІФА наважуються далеко не всі.

Що найцікавіше: ФІФА останніми роками виплатила чимало величезних компенсацій, по суті, щоб уникнути подальшого переслідування. Доповідь, в якій описувалася схема взаємовідносин ФІФА та маркетингових компаній, щоразу виявлялася засекречена. Розслідування, щоправда, продовжуються — у ФБР упевнені, що Росія здобула чемпіонат світу не дуже правовим шляхом.

«Це та багато іншого довгий час трималося в таємниці, – пише Кістнер. — Як це все працює? У законодавчому раї Швейцарії, який уже багато років приваблює спортивні організації, жодні проблеми їм не знайомі. ФІФА та ще з півсотні федерацій зареєстровані там не випадково. Все тримається завдяки гігантському апарату, який працює над збереженням багатьох темних секретів. І завдяки грошам, які поглинає цей апарат. Але гроші не мають значення. З кожного світового кубка ФІФА рятує близько чотирьох мільярдів євро – по мільярду на рік. Гроші дозволяють звести потужні перепони, непроникні стіни навколо власного керівництва та його ділової етики. Як громадська робота може принести чиновнику багатомільйонний стан? Можливо, ФІФА у дусі хрещеного отця Корлеоне розподілила сфери діяльності між членами своєї сім'ї, замість вийти на вільний ринок та забезпечити футболу оптимальний прибуток? Відповідь очевидна: ФІФА позиціонує себе як мафіозна сім'я».

Вгорі фото: Juan Ignacio Roncoroni / EPA-EFE

«Аргумент» [3]

---

На цю тему:

• Екс-віце-президента ФІФА засудили до дев'яти років в'язниці за хабарі [4]
• Колишнього главу УЄФА Платіні та главу ФІФА Блаттера звинуватили у шахрайстві [5]
• ФІФА «не помічає» злочинів російської влади [6]