Український блогер Василь Гончар, відомий в інтернеті як пан Василь, уже кілька років обчислює потенційних сепаратистів у Казахстані, насамперед російськомовних. Він спілкується з ними в чат-рулетці та інших сервісах і ставить провокаційні питання щодо їхнього ставлення до Росії та Казахстану, а потім викладає ролики в інтернет. Саме після його ролику двоє мешканців Уральська – Денис Рудних та Христина Кольченко – отримали тюремні строки за звинуваченням у сепаратизмі [2].

Пан Василь активізував свою роботу в Казахстані з початком війни в Україні, але займався він цим і раніше: ще 2020 року він поговорив із жителем Рудного Кирилом Божком, який у досить грубих висловлюваннях висловився про казахський народ та казахську мову. Божко також отримав два роки колонії за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

В інтерв'ю казахській службі Радіо Свобода [3] Пан Василь розповів про те, чи співпрацює він зі спецслужбами у викритті сепаратистів і як ставиться до звинувачень у провокаціях, які звучать на свою адресу.

– Останні роки три більша частина ваших випусків присвячена Казахстану. Ви з України, звідки у вас такий інтерес до Казахстану і про те, що відбувається в країні?

– Свою блогерську діяльність я розпочав у 2019 році, коли думав, чим я можу бути корисним в інформаційній війні, яку розв'язала Росія проти України. Я відкрив свій Youtube-канал і, як 90% українських блогерів, зайнявся спілкуванням у чат-рулетці.

Мене завжди цікавило інтернаціональне співтовариство, було цікаво, що думають і як поводяться в тій чи іншій ситуації білоруси, казахи. Я звернув увагу, що казахське суспільство дуже активно стежить за українською блогосферою, коментує, реагує на події, що відбуваються в Україні та Білорусі. До того ж час від часу в мене з'являлися ролики з казахами, які збирали багато переглядів, тож я розумів, що це гарна, вдячна публіка, яка потребує такого контенту.

Так я почав записувати та публікувати ролики з чат-рулетки, поки на просторах інтернету мені не зустрівся якийсь Кирило Божко. За одну добу після цього запису у мене додалося 10 тисяч передплатників із Казахстану! А ролик із Божком набрав близько 300 тисяч переглядів. Так я перетворився з міжнародно-українського блогера на міжнародно-казахського.

З новою аудиторією треба було рахуватися. І, коли навколо Божка вщух ажіотаж, я почав питати нових передплатників, чим я можу бути вам корисним, що ми можемо робити на користь дружби Казахстану та України. У результаті ми прийняли рішення, що раз на тиждень зустрічатимемося у прямому ефірі на Youtube-каналі та проводитимемо інші зустрічі. Звісно, базисом спілкування був чат-рулетка. Це хороший інструмент, щоб показати, що коїться у головах у громадян. Звичайно, це не зріз суспільства, але якась вітрина того, що ми бачимо у тій чи іншій країні.

До того ж співрозмовники, які траплялися у чат-рулетці, чомусь почали мені розкриватися. Звичайно, не без невеликих хитрощів, але вони вважають мене своїм і починають розповідати, що думають про Казахстан і казахів. На жаль, думки ці переважно негативні.

— Методи, якими ви виводите на одкровення своїх співрозмовників у чат-рулетці, багатьом здаються провокативними. Де грань між хитрощами та провокацією?

— Грань справді дуже тонка, навіть розмита. І ті методи, якими я іноді користуюся, багатьом справді можуть здатися провокативними та маніпулятивними.

Але якщо людина не має зла за пазухою, вона у будь-якому стані тверезому, нетверезому — не говоритиме нічого поганого про свою націю, про свою батьківщину та про свою позицію з того чи іншого питання. Діаспори Казахстану за умовчанням мають бути вдячні казахській нації, яка дала притулок їхнім предкам, не дала їм померти. І вони з покоління до покоління мають передавати тепле ставлення до казахів. А коли людина зривається на грубості, то я тут за великим рахунком ні до чого. Я просто ставлю питання, які ставлю.

— Більшість людей, які трапляються на ваші хитрощі в чат-рулетці, — малоосвічені люди. Навіщо ви розмовляєте з ними про політику?

— Так, здебільшого це люди, які не відбулися в цьому житті, але при цьому сумують за якимсь Радянським Союзом і чомусь вирішили, що Росія має їх захищати. Але той же Кирило Божко – досить успішний бізнесмен, власник будівельної компанії, він вигравав якісь тендери у Рудному. Не сказав би, що він із нижчих верств.

Для казахів немає великого значення, хто це: неосвічена людина із глибинки чи успішний бізнесмен. Насамперед це потенційний зрадник, ще один елемент впровадження "російського світу" в Казахстан. І якщо, не дай боже, "російський світ" крокує Казахстаном так само, як він крокував Україною, ці люди будуть першими зрадниками.

Російський телеведучий і чоловік пропагандистки Сімоньян звинуватив Казахстан у "невдячності" через скасування параду 9 травня:

— Чи намагалися зв'язуватися з вами казахстанські спецслужби?

— Жодних контактів ні з українськими, ні з російськими, ні з казахськими спецслужбами в мене не було, хоча під час ефіру я часто жартома питаю глядачів: "Хто зі спецслужб зараз на зміні і дивиться наш стрим?"

Але мені здається, що моя діяльність допомагає казахським спецслужбам. Я підношу сепаратистів вже на блюдечку: людина здалася, наговорила на кримінальну статтю, дала свою адресу і номер телефону, а вам залишається тільки приїхати і "упакувати" його.

Щоправда, одного разу на мене виходили якісь хлопці з казахських номерів і натякали, що працюють у спецслужбах. Листування з ними тривало кілька днів, і, зважаючи на все, на цьому номері мінялися люди, це було видно по орфографії, за тоном спілкування. І насамкінець, мабуть, мені написав головний: працюй, молодцю, ти нам допомагаєш, але не перегинай, не лізь глибоко в політику. А більше ніхто нічого не писав, якщо не брати до уваги загроз, яких неміряно. Але це, найімовірніше, пишуть різні хворі елементи.

— Як ви ставитеся до того, що вас звинувачують у розпалюванні ворожнечі між казахами та росіянами?

— Звичайно ж, я ставлюся до цього негативно, бо здебільшого це роблять ті, хто захищає людей, які є моїми візаві. Люди самі намовляють на кримінальну статтю, але у 90% випадків звинувачують у цьому мене! Мовляв, якби я про це не спитав, то вони б такого не наговорили. Але якщо я в розмові з ними трохи граю і використовую хитрощі, то вони дуже погані речі говорять щиро.

— Два роки тому на казахстанському сайті Zona.kz вийшла колонка, в якій автор ставив питання: "Навіщо бандерівці сварять казахів з росіянами?". Він писав, що не можна так розмовляти з людьми у чат-рулетці, оскільки "у казахстанської громадської думки немає імунітету до таких речей"...

— Дуже зручна тема: українці хочуть посварити росіян із казахами! Автора чомусь не збентежило, що Божко назвався нацистом, сказав, що "Сталіна на вас не вистачає", і називав казахів та казахську мову дуже негарними словами. Зате його збентежило те, що я ставив прості запитання.

Розумієте, ці люди вражені великоруським імперським шовінізмом. Але при цьому вони кажуть, що якби Божко не попався "бандерівцю" у чат-рулетці, то залишився б класною людиною та успішним бізнесменом! Але біда в тому, що питання про вторгнення Російської Федерації до Казахстану слід розглядати не в контексті "якщо", а в контексті "коли". І зараз не лише Збройні сили України роблять все, щоб це вторгнення було малоймовірним, а й такі блогери, як я, показують, що ці хлопці будуть першими гауляйтерами своїх районів. Наша місія – не допустити чи мінімізувати подібні дії. 

— Чи ви відстежуєте долю людей, яких посадили за сепаратизм після ваших стримувань?

— Спеціально не відстежую, але передплатники надсилають мені інформацію про те, що відбувається. Найбільше мені була цікава доля Кирила Божка. Мені хотілося б дізнатися його подальшу долю, як змінилося його життя за цей час, аж до того, щоб якось з ним поговорити. Але мені нічого не вийшло, навіть різні чутки ходять, що він ще й не вийшов [з в'язниці]. Тож можу сказати лише те, що людина порушила закон і повинна за це нести відповідальність.

Мене іноді дратує, що за свої висловлювання деякі мої співрозмовники не одержують уваги від правоохоронних органів! Будь-який резонанс зменшує кількість наступних випадів проти Казахстану. Ці люди не стануть патріотами, але вони розумітимуть, що за це їм доведеться відповідати.

— Чи не здається вам, що своєю блогерською діяльністю ви допомагаєте російській пропаганді, згідно з якою в Україні живуть суцільно "русофоби та нацисти"?

— Знову ж таки: це дуже зручний пропагандистський хід — все валити на нас. Вони (російська пропаганда) самі нас обзивають, не поважають, нагнітають і зазіхають на територіальну цілісність, а винні в цьому чомусь українські блогери!

Якби казахське суспільство не бачило, як ми виходимо в ефір і знаходимо потенційних сепаратистів, це зовсім не означає, що довкола не буде людей, які сплять і бачать себе частиною "російського світу". Ми цю проблему демонструємо. Але тільки вам вирішувати, як карати цих людей: або у в'язницю, або просто "зрозуміти і пробачити".

— Зустрічаються в чат-рулетці люди, які вас одразу розкушують і не трапляються на ваші хитрощі?

— Знаєте, працювати стає все складніше: по-перше, мене вже впізнають, по-друге, ніхто не хоче сідати до в'язниці. Тому зараз стриму більше присвячено культурному обміну між Казахстаном та Україною. Ми розмовляємо, слухаємо казахську та українську музику, проводимо різні розіграші, вікторини.

Розумієте, і без жодних стримувань вже ні для кого не секрет, що представники багатьох діаспор у Казахстані – українці, росіяни, поляки, німці – в основному топлять за "російський світ". І найприкріше для мене як українця, що відсотків 70% моїх діалогів – люди з українськими прізвищами! Етнічні українці, які виступають за "російський світ" у Казахстані та підтримують агресію щодо моєї країни.

(Офіційної статистики щодо ставлення казахстанців до військового вторгнення Росії в Україну немає; дослідницька організація Demoscope повідомила у травні, що опитування, що охопило понад тисячу казахстанців, показало, що 21,1% опитаних "підтримують Україну", 12,8% виступають "на стороні" Росії", а майже 60% "дотримуються нейтралітету" - ред.).

Але дуже багато моїх казахомовних передплатників підтримують Україну. Ми були свідками цього, коли в Україні зводили "Юрти незламності": казахи надсилали по 100-200 тенге, щоб українці могли обігрітися, випити чаю, зарядити свої телефони.

За чотири-п'ять днів, які пройшли після вибуху греблі на Каховській ГЕС у Херсонській області, казахи відновили пункти прийому гуманітарної допомоги. Туди зараз багато людей несуть кошти на гігієну, речі, човни, роблять онлайн-закупівлі в супермаркетах. Великою мірою це результат роботи Збройних сил України, які мужньо захищають свою батьківщину. Але є в цьому і невеликий внесок українських блогерів, які показали, що ми не нацисти, не фашисти, ми стоїмо за свою батьківщину. Коли був Кантар (протести в січні 2022 року, які переросли в заворушення і були жорстко придушені владою в Казахстані – ред.), українці уважно стежили за подіями, переживали, вдень та вночі шукали інформацію про те, що відбувається в Казахстані. Я думаю, що казахи з українцями дуже близькі, їх можна назвати братами за духом.

— Чим ви займаєтесь, окрім блогерської діяльності?

— Я вже 30 років працюю у сфері продажу у великих українських компаніях, менеджер із експорту. Я й зараз продаю продукцію українського виробника на експорт. Крім цього, ми з колегою запустили соціальний проект, у рамках якого ми збираємо гроші та допомагаємо сім'ям наших загиблих героїв. Щомісяця протягом трьох з половиною років ми пересилаємо зібрані кошти дев'яти сім'ям, у яких загинули батьки, а в одній сім'ї загинула жінка. У цих сім'ях близько 25 дітей.

Вгорі: пан Василь на тлі "Юрти незламності" у Києві

«Аргумент» [4]

На цю тему:

• Союзник без Z. Чи чекає на Казахстан доля України [5]
• Як Росія віками знищувала і продовжує знищувати народи [6]
• Януш Буґайський: 10 факторів, які спричинять розвал Росії [7]