Усвідомлення, що країна, яка позиціонує себе як гарант світової продовольчої безпеки, купує при цьому на зовнішніх ринках те, що може і повинна виробляти в достатніх обсягах самостійно, насторожує. Особливо через чергові переформатування глобальної торгівлі.

Про це пише Лариса Гук, експерт у галузі сільського господарства інформаційно-аналітичного центру "АГРО ПЕРСПЕКТИВА", у статті у видані ZN.UA [2].

Імпортна капуста

Тим часом закупівлі харчів на зовнішніх ринках зростають. За два місяці поточного року Україна завезла капусти у вісім разів більше, ніж за два місяці 2024-го, — 17 тис. тонн, які обійшлися в 14,5 млн дол.

У результаті капуста стала ще одним овочем, що поповнив список інгредієнтів українського борщу, який уже й вітчизняним назвати язик не повертається, бо то тут, то там у мисці видно поставки з різних куточків світу. Згадайте майже золоту цибулю по 70–80 грн/кг, на якій 2022-го добряче заробили, зокрема, польські сусіди. Або картоплю з Європи, яка ще з осені 2024-го — просто в розпал сезону збирання — почала наповнювати полиці українських супермаркетів.

Весна 2025-го. Асортимент імпортної бульби широкий як ніколи: з Єгипту, Франції, Ізраїлю. Ремарка: з Єгипту молода картопля за ціною 35–37 грн/кг — це більш привабливо для покупців з погляду співвідношення ціна-якість порівняно з непоказним торішнім урожаєм від місцевих.

Традиційні для внутрішнього ринку овочі у 2022–2023 роках уперше стали однією з основних груп загального продовольчого імпорту. Одночасно різко зросла вартість імпортованих овочів. Якщо 2021-го вартість ввезених овочів становила 250 млн дол., то 2022-го — 353 млн, а 2023-го — 373 млн дол.

Під знаком молока

Ще один приклад динамічного імпорту продукції, яку Україна у всякому разі могла б виробляти в достатній кількості, — молочка. Дійшло до того, що завозимо питне молоко з Польщі. Зокрема, в січні було імпортовано кількасот тонн. На польський імпорт свіжих молочних продуктів припадає 60% усього обсягу. Після початку повномасштабного вторгнення польське молоко можна час від часу бачити й у столиці.

В умовах дефіциту сировини (про скорочення поголів’я корів до 1,1 млн голів пам’ятаємо) бізнес купує на зовнішніх ринках, зокрема, молочні жири для виробничих потреб.

Окрема задача із зірочкою — сири з Польщі, Нідерландів, Швейцарії. Внутрішні виробники перебувають у зоні загрози втратити значну частину ринку через зростання імпорту, причина цього — диспаритет цін на товар українського та європейського походження.

При збереженні тренду високого імпорту протягом поточного року європейські тверді, м’які, з пліснявою сири можуть зайняти половину продажів.

Купи-продай

Загалом товарообіг України 2024 року сягнув 112,3 млрд дол., тоді як за результатами 2023-го — 99,4 млрд. Україна експортувала товарів на 41,6 млрд дол., з яких 59% — продовольча складова.

Імпорт продукції становить 70,7 млрд дол. Основні категорії: машини, обладнання та транспорт — 25 млрд дол., продукція хімічної промисловості — 11,7 млрд, паливно-енергетичні товари — 8,9 млрд дол.

Їжа — вельми чутлива складова. Загалом 2024 року на імпорт продовольства витратили 7,9 млрд дол., або +10% до 2023 року. У 2023-му — 7,1 млрд дол., або +13% до 2022 року.

Для порівняння. Експорт продовольства досягнув 24,6 млрд дол. — другий результат за період незалежності (рекорд 2021-го — 27,7 млрд дол.). Основа експорту продовольства — соняшникова олія, пшениця, кукурудза...

Імпортували торік риби та морепродуктів на 929 млн дол. Ще досить динамічно купували плоди, ягоди, горіхи — на 866 млн дол. Алкогольні та безалкогольні напої — на 808 млн дол., різні харчові продукти — на 549 млн, вироби з какао — на 505 млн, тютюнові вироби — на 490 млн, насіння й плоди олійних — на 430 млн дол.

Годувальники

Торік країни Азії поставили в Україну майже п’яту частину продовольства — на 1496 млн дол., Латинська Америка — на 580 млн, Африка — на 410 млн дол.

Євросоюз шостий рік поспіль забезпечує більш як половину поставок харчів на ринок України, стабілізуючи та врівноважуючи потреби внутрішнього споживання. Вартість поставок з ЄС збільшилася проти показників 2023 року (3,68 млрд дол.) майже на 9% і становила за результатами минулого сезону 4 млрд дол. Чим не аргумент на переговорах про нові правила торгівлі продовольством з ЄС?

Починаючи з 2017 року перше місце у рейтингу основних постачальників утримують сусіди поляки. Допомагають урізноманітнити раціон харчування Німеччина — на 623 млн дол., Туреччина — на 603 млн, Італія — на 388 млн, Норвегія — на 329 млн, Нідерланди — на 315 млн, Франція — на 294 млн, США — на 286 млн дол.

Імпортозалежність

Звичайно, є позиції, які в силу кліматичних особливостей чи з інших причин Україна просто не виробляє, тож їхні поставки є об’єктивно зумовленими. Чого тільки варті какао, кава, чай, прянощі (ціни на які вражають), екзотичні фрукти чи вже звичні для ока цитрусові та банани, котрі горами лежать на полицях магазину чи на розкладках імпровізованих базарів. Морська риба, молюски — недоступна розкіш з погляду made in Ukraine.

Так званий індекс продуктової імпортозалежності не є критичним для України. Та й життя за правилами ринку ніхто не виключав — інколи дешевше завезти, ніж вирощувати самостійно. Хоча саме ця тенденція й насторожує, бо якщо пересічному споживачеві байдуже, чиє він купує, то на рівні держави це небезпечно і витратно.

Як зменшити імпорт

Перше: визначитися, імпортувати чи розвивати локальне. Друге: у кожному сегменті визначити конкретний перелік продуктів, які мають потенціал збільшення виробництва. Третє: оцінити вплив очікуваного співвідношення товару українського та зарубіжного походження на продовольчий ринок.

Існує думка, що зменшити залежність від імпорту можна через розвиток експорту. Бізнесу цікава маржа, адже заробити на зовнішніх ринках завжди можна більше. Буде експорт — буде достатньою пропозиція й на внутрішньому ринку. Далеко ходити не треба, реальні кейси.

Перевірена часом соняшникова олія. Мало хто згадає, але були часи, коли Україна докуповувала в світі для задоволення потреб внутрішнього ринку 130 тис. тонн цього продукту. Наразі Україна — глобальний лідер із продажів соняшникової олії.

Свіжий приклад — яблука. Тривалий час Україна мала від’ємне сальдо в зовнішній торгівлі яблуками: імпорт регулярно перевищував експорт. Так, 2017 року завезли 40 тис. тонн, а продали на зовнішніх ринках лише 23 тис. тонн.

2018-го ситуація кардинально змінилась: експорт перетнув позначку 42 тис. тонн, імпорт — трохи більше 2 тис. тонн. Відтоді Україна регулярно експортує більше яблук, ніж імпортує. Полиці магазинів і районні базарчики теж пропонують непоганий вибір.

***

Побіжний погляд на перелік того, що та звідки веземо, тягне за собою цілі вервечки не вирішених для українського аграрного сектору питань. Починаючи від поля, окремої теплиці, ресурсної та фінансової складових і до кооперації серед фермерів, переробників, торговців, створення системи координації дій учасників різних категорій з метою забезпечити продовольчу безпеку локальних споживачів. Але приклад з яблуками переконує в тому, що, знайшовши точку збуту в світі, можна сприяти зміцненню репутації країни — «хлібного кошика» світу і тримати на контролі витрати на імпорт харчів.

Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Україну рятуватиме земля: плани на врожай 4-го року війни [4]
• Кібербитва за врожай: як штучний інтелект змінює сільське господарство [5]
• Війна відкинула врожай в Україні до радянських показників [6]