Віктор Парліков, міністр енергетики Молдови: Коли зникне "газ на шару" від РФ, то швидко постане питання про інтеграцію "Придністров’я"

Як Молдова за рік позбулася залежності від "Газпрому", а Кремль загнав сепаратистів "Придністров’я" у пастку.

Міністр енергетики Молдови Віктор Парліков розповів виданню БізнесЦензор [2], як республіка стала незалежною від російських енергоносіїв, чому "Молдовагаз" не задовольнятиме вимогу "Газпрому" погасити $760 мільйонів історичного боргу за газ, а також, як Кремль загнав "Придністров’я" в пастку.

- Хочу розпочати нашу розмову з висновків незалежного аудиту [3], який не підтвердив історичний борг "Молдовагаз" перед "Газпромом" у розмірі $760 млн. Ви можете розповісти, звідки у "Газпрома" з'явилися ці претензії?

- Почнемо з історії аудиту. "Газпром" постачав газ до Республіки Молдова з початку незалежності і до кінця 2021 року. Він був практично єдиним постачальником газу.

З самого початку було зрозуміло, що діяльність "Газпрому" в Молдові носить не суто комерційний характер, оскільки він постачав газ де-факто безкоштовно на Лівий берег, у Придністровський регіон (у невизнану республіку "Придністров'я" - БЦ).

- Навіщо він де-факто безкоштовно постачав газ у Придністровський регіон?

- "Газпром" у Республіці Молдова - інструмент, який обслуговує зовнішню політику Російської Федерації. Таким чином було створено модель підтримки ілюзії незалежності анклаву на лівому березі Дністра.

Для фінансування моделі сепаратизму в Молдові, вони створили цікаву контрактну модель, за якою Придністровський регіон отримував газ безкоштовно, а борг записувався на "Молдовагаз". Ця компанія фактично є дочірньою компанією "Газпрому" у Молдові.

- Як вийшло, що "Газпром" отримав контроль над компанією "Молдовагаз"?

- Почну з того, як взагалі з'явилася "Молдовагаз" і що це таке на сьогоднішній день. Компанія "Молдовагаз" з'явилася в результаті двох етапів так званих обміну боргів на активи.

У 1994 році компанія попередниця "Молдовагазу" підписала з "Газпромом" договір, за яким ціна газу для Республіки Молдова різко виросла з $30 до $80 за тис куб метрів - це була найвища ціна "Газпрому" для європейських країн на той момент. Також у цьому контракті було закладено й інші невигідні умови - дострокова передоплата за газ та пеня за кожен день прострочення у розмірі 0,35% у валюті. Це 130% річних у валюті!

Потім протягом 1995 року якось так сталося, що Молдова практично нічого не сплатила за газ. Створився божевільний борг із пенею - з $22 млн він виріс десь до $350 млн з урахуванням пені.

- Що було далі?

- Створивши штучно цей величезний борг, "Газпром" прийшов і сказав: "Слухайте, ну вам все одно нічим платити. Давайте ми створимо спільне підприємство, в яке молдавська сторона заходить із газотранспортними активами, газотранспортною системою, ми її оцінюємо та списуємо частину боргу".

Так і з'явилася "Молдовагаз".

- В яку ціну оцінили ГТС Молдови?

- Десь $26 млн. Тобто дуже недооцінили її. Вони не включили купу активів, і насамперед це були активи розташовані на правому березі Дністра. Лівобережні мережі увійшли в СП, а правобережні – вибірково. За рахунок цього збільшився відсоток частки власності невизнаної придністровської республіки у спільному підприємстві "Молдовагаз".

Друга ітерація була в 1998 році, коли те саме було зроблено з газорозподільними мережами для списання ще частини боргу. На той момент борг уже був надхмарним.

У результаті утворилася компанія "Молдовагаз", в якій 50% акцій володів "Газпром", 13,5% володів "Тираспільтрансгаз" (Придністров'я), тобто вважався молдавською стороною, але трошки неконтрольованою. Ще десь 35% мав уряд Республіки Молдова.

Таким чином уряд Молдови в "Молдовагаз" опинився в ролі міноритарного акціонера. Далі приблизно 2007 року "Тираспільтрансгаз" передав свої акції в управління "Газпрому".

З того часу "Газпром" фактично контролює 63,5% акцій "Молдовагаз", і, як правильно зауважують деякі коментатори, це швидше не "Молдовагаз", а "Газпром-Молдова".

- Тобто ця компанія контролюється "Газпромом" і він призначає її керівництво?

- У них більшість у керівництві. Тепер, природно, постачання газу велося окремо на лівий берег та правий берег. Облік вівся окремо на лівому березі та правому березі. І борги накопичувалися та списувалися окремо для лівого та правого берега.

Ну "списувалися на лівому березі" - це голосно сказано. Там (у "Придністров'ї") вони, загалом, за газ платити не звикли. Тому там борг лише накопичується. Це підтверджує, що "Газпром" у Молдові ставив перед собою некомерційні цілі.

Зараз на лівобережжі (невизнана республіка "Придністров'я") борг перед "Газпромом" наближається до $10 мільярдів на 250-300 тис. населення. Тобто це не комерційна діяльність "Газпрому", а фінансування сепаратизму в Придністровському регіоні.

Цей борг на балансі "Молдовагазу", хоча в газпромівських звітах він є, але ніхто з приводу цього боргу нічого не робить.

Ця передісторія допоможе читачам зрозуміти, чому ми проводили аудит боргів, звідки вони взялися і що таке "Молдовагаз" як компанія, яка замислювалася не так у Кишиневі, як у Москві.

А саме для постачання газу до "Придністров'я", оскільки "Газпром" не може безпосередньо постачати газ безкоштовно до Придністровського регіону, бо це буде звинувачення у прямому фінансуванні сепаратизму.

Далі в 2005 році весь борг, який до того накопичився в "Молдовагаз", був переуступлений іншій дочірній компанії "Газпрому" - Faktoring-Finans. Тобто всю історія боргів до 2005 року було передано цій компанії.

- Про яку суму йде мова?

- Борг правобережжя приблизно $275,91 млн. Разом із Придніпровським районом десь $1,2 млрд.

- Цим ми розібралися. Тепер розкажіть, у чому була суть аудиту і чого ви хотіли цим досягти? (аудит проводили дві компанії - Wikborg Rein Advokatfirma AS та Forensic Risk Alliance)

- "Газпром" наполягав на тому, щоб "Молдовагаз" цей борг якимось чином виплатив. Але щоб його виплатити, потрібні якісь джерела, з кого брати гроші?

Їх можна отримати двома способами: через тариф – із споживача, або через бюджет – із податків громадян.

Російська сторона навіть намагалася пролобіювати міжурядові домовленості між урядом РФ та урядом Молдови, щоб створити юридичну лазівку, через яку цей корпоративний борг "Молдовагаз", фактично дочірньої компанії "Газпрому", перевести в статус державного боргу.

Звісно, коли в результаті виборів у Молдові у 2021 році до влади прийшли нові люди, "Газпром" розпочав жорсткий шантаж.

Тоді Молдова не мала жодного досвіду закупівлі газу в інших продавців. Тобто був єдиний контракт "Молдовагаз" із "Газпромом". Існувала єдина ціна, встановлена за формулою. Був основний постачальник електроенергії - Молдавська ГРЕС з Придністровського регіону, яка виробляє її з фактично безкоштовного російського газу.

Наприкінці вересня 2021 року "Газпром" вирішив провчити нову проєвропейську владу і сказав, що не продовжуватиме контракт: "Хочете, беріть десь ще, а не можете, тоді платіть спотові ціни".

Варіантів інших не було - спотові ціни були рекордні. Полетіли домовлятися із "Газпромом". Тоді в рамках цих переговорів "Газпром", природно, порушив питання боргів "Молдовагаз": "А як ми з вами домовлятимемося про постачання газу? Ви накопичили борг 700 із чимось мільйонів доларів і не платите".

У результаті молдавська сторона наполягла на тому, щоб розібратися, а що, власне, кажучи з цими боргами, звідки вони взялися, яку частину цих боргів потрібно перенести на споживачів, а яка частина це корпоративний ризик і його треба ділити між акціонерами.

Тобто суть цього аудиту був не в тому, щоб підтвердити або спростувати бухгалтерські записи в бухгалтерії "Молдовагаз". А в тому, щоб розібратися, скільки з цього боргу справді мають споживачі і чи є сенс покласти його на платників податків Молдови.

У результаті, у рамках переговорів щодо нового контракту з "Газпромом", цей пункт про те, що буде проведено аудит, було включено до протоколу, підписаного з нашого боку віце-прем'єром Андрієм Спину, а з боку Російської Федерації – головою компанії "Газпром" Олексієм Міллером.

– Як ви відібрали компанії для проведення аудиту?

– Складно. Тим більше, що невдовзі після оголошення тендеру Російська Федерація вторглася в Україну - черги з аудиторів, які прагнуть приїхати до Молдови, не спостерігалося. Уряд Молдови обирав компанії на підставі попереднього досвіду. Домовлялися безпосередньо з компаніями, які взяли б на себе відповідальність і взялися б проводити такий аудит. У результаті вибір ліг на компанії Wikborg Rein Advokatfirma AS та Forensic Risk Alliance, які допомогли НАК "Нафтогаз України" виграти комерційні суперечки з "Газпромом".

Ми хотіли розуміти не лише природу накопиченого боргу, а й юридичне підґрунтя – які шанси опротестувати ту його частину, з якою ми не згодні. Тобто треба було одразу працювати з тими, хто має подібний позитивний досвід. А таких компаній не так багато, насправді.

– І що показали результати аудиту?

– По-перше, вони опосередковано підтвердили величезну кількість того, що було сказано до цього громадянським суспільством. Але це вже звіт аудиторський, офіційний, підписаний сертифікованими шановними компаніями.

Що, власне, кажуть аудитори? Із $709 млн боргів на $276 млн ні "Молдовагаз", ні "Газпром" не надали підтверджуючих документів. У "Молдовагаз" сказали, що документи до 2003 року не зберігають. "Газпром" просто не відповів на запит.

Відповідно, $276 млн, що належать до періоду до 2003 року, не було підтверджено, не було документального підтвердження.

За більш як $400 млн боргу, кажуть аудитори, минув термін позовної давності, тобто минув термін вимоги. "Газпром" може вимагати, але "Молдовагаз" має право їх не оплачувати.

Більше того, аудитори зазначили, що "Молдовагаз" може виставити зустрічні позови на суму близько $160 млн як недоотриману виручки з транзиту газу, а також позов щодо недопостачання обсягів за вже нинішнім контрактом, починаючи з осені 2022 року, коли "Газпром" в односторонньому порядку, як і в жовтні 2021 року, просто скоротив обсяги газу.

Поки що ми до кінця не оцінили суму цього зустрічного позову.

Враховуючи, що $276 млн не підтверджується документами, а за понад $400 млн минув термін давності, плюс є можливі зустрічні позови, то ми запропонували сплатити "Газпрому" $8,6 млн і, в такому разі, ми відмовляємося від зустрічних позовів, а вони відмовляються від решти.

- І яка була реакція "Газпрому"?

- Мені здалося, що вони були роздратовані. У своєму прес-релізі вони заявили, що не визнають результатів аудиту і залишають за собою право на стягнення боргу. Але це публічні заяви.

Далі є юридичні процедури, оскільки протокол передбачав, що результати цього аудиту слід затвердити на засіданні наглядової ради. Більшість у наглядовій раді у "Газпрому". Тому, найімовірніше, вони його відмовляться підтверджувати.

Але ми виконали свою обіцянку, дану 2021 року, і провели аудит.

Усі розуміли, що молдавська сторона має зробити цей аудит, запропонувати рішення щодо боргів і тоді є сенс про щось говорити. Ну, ось ми своє домашнє завдання зробили. Ми провели аудит і запропонували рішення щодо боргів.

"Придністров'я" існує тільки за рахунок дармового газу. Близько 50% доходів бюджету сепаратистської влади залежить від продажу електрики Молдавської ДРЕС на правий берег. Якщо вона не постачає електрику на правий берег, і ми за неї не платимо, то у них утворюється колосальна проблема з бюджетом, дірка.

- Вікторе, скажіть, з грудня 2022 року ви не отримуєте газ від "Газпрому". Скільки на рік споживає Республіка Молдова без Придністровського регіону та звідки ви зараз берете газ?

- Справді, з грудня 2022 року ми практично не брали газ у "Газпрому". Зиму пройшли газом, який імпортували з ЄС. Ми провели велику підготовчу роботу. Потрібно було забезпечити фінансування, підписали контракт з ЄБРР, який профінансував держкомпанію "Енергоком", і вона почала закуповувати газ на міжнародному ринку.

При цьому ще в жовтні 2021 року "Енергоком" не мав, крім ліцензії, взагалі нічого, там навіть відділу, який займається газом, не було. Досвіду закупівлі газу з інших джерел, ніж у "Газпрому", у Молдови не було.

Але в 2021 році, коли "Газпром" вперше суттєво обмежив обсяги, за допомогою радників делегованих Євросоюзом, було проведено перші закупівлі газу на міжнародному ринку.

Вже 2022 року "Енергоком" не просто закуповував газ на міжнародних ринках. Він став першою компанією, яка в комерційному режимі використовувала реверсний маршрут трансбалканським газовим маршрутом, який раніше працював за маршрутом з РФ через Україну, Молдову, Румунію, Болгарію до Греції та Туреччини.

А ми прокачали газ із Греції у бік Молдови та у підземне сховище України.

Фактично через шантаж "Газпрому" ми навчилися диверсифікувати свої поставки. І зараз практично весь газ приходить із європейського ринку.

Звичайно це супроводжується купою інформаційних вкидів поплічниками Кремля нібито, "що це все російський газ, просто ми його купуємо через європейських посередників, тому він такий дорогий". Але тут загвоздочка: за їхньою логікою виходить ми газпромівський газ, через посередників, закуповуємо дешевше, ніж безпосередньо. Тобто навіть якщо б це було так, то виходить, що через те, що ми зуміли диверсифікувати постачання, навіть "Газпром" згоден продавати нам зі знижкою від своєї ціни.

– Все як в Україні було. Вони працюють за однією методичкою.

– А ми це зараз проходимо. Я намагаюся людей лікувати математикою, але емоції математикою не лікуються.

- То який обсяг газу на рік потрібен Молдові?

- На правобережжі, тобто на тій території, яку ми контролюємо, це приблизно мільярд кубів на рік. Для Придністровського регіону десь два мільярди кубів. У "Придністров'ї" більшість цього газу споживається Молдавською ГРЕС для виробництва електроенергії, та Молдовським металургійним заводом, який також цю електроенергію і споживає.

Вперше в історії Республіка Молдова це не країна, яка шукає способи, як себе врятувати і якусь допомогу отримати. Ми справді зараз стаємо відповідальним гравцем, який сприяє регіональній безпеці постачання газу.

- Українські спецслужби говорять про можливе припинення транзиту газу через Україну з 2024 року внаслідок ракетних ударів по газовій інфраструктурі. Відповідно є ризик припинення транзиту газу в Придністровський регіон. Але Молдавська ДРЕС виробляє електроенергію й для Молдови. Якщо я не помиляюся, це 90% споживання Молдови.

- Молдавська ДРЕС, звичайно, постачає більшу частину електроенергії зараз до енергосистеми Республіки Молдова. Але ми диверсифікували свої поставки та можемо забезпечити себе електроенергією з Євросоюзу та України після синхронізації наших енергосистем із ENTSO-e (європейська мережа операторів системи передачі електроенергії).

І це кардинально змінило конфігурацію нашої взаємозалежності із Придністровським регіоном.

Раніше ми фактично повністю залежали від електрики з "Придністров'я" та від транспортних електромереж, тому що із семи високовольтних ліній, які пов'язують Республіку Молдова з Україною, шість ідуть через Придністровський регіон.

Таким чином РФ, через підконтрольну собі придністровську владу, втратила останній інструмент енергетичного шантажу Республіки Молдова.

Крім того, Росія своєю формулою фінансування сепаратизму в Республіці Молдова загнала весь регіон у пастку.

Вони там платять наднизькі ціни за газ та електрику. Через це там нічого не розвивалося з точки зору енергоефективності.

Усі споживачі опалюються газом, і цей газ практично безплатний. Уся економіка регіону пов'язана з безкоштовним газом.

По суті регіон існує тільки за рахунок дармового газу. Близько 50% доходів бюджету сепаратистської влади залежить від продажу електрики Молдавської ДРЕС на правий берег.

Якщо Молдавська ДРЕС не постачає електрику на правий берег, і ми за неї не платимо, то у них утворюється колосальна проблема з бюджетом, дірка.

Тому те, що було збудовано РФ як інструмент фінансування ілюзій придністровської "незалежності" протягом багатьох років, зараз почало грати проти них.

Ми зараз у принципі можемо відмовитись від покупки електрики на лівому березі. Торік у листопаді це сталося. Ми весь місяць трималися електрикою, яку купували на румунському ринку.

Якщо згадаєте листопад минулого року, то тоді були шалені ціни на електрику. У нас тарифи зросли кілька разів. Але тут з'ясувалося, що криза не лише у нас. Ми цю проблему вирішували за допомогою міжнародних партнерів, ЄС, США, Румунії.

А в "Придністров'ї" з'ясувалося, що якщо вони не постачають нам електрику місяць, то незалежність залишилася ще на місяць-два. Далі вся система починає руйнуватися.

Тому не потрібно нічого бомбити, немає потреби у будь-якій агресії. Ця "нестійка рівновага" може зруйнувати будь-яка з трьох сторін:

- "Газпром" може відмовитися постачати газ, юридичне право розірвати контракт у них є у будь-який момент;

- Україна може припинити транзит газу;

- Або Молдова може сказати: панове, нам контракт із "Газпромом" більше не потрібен, бо ми все одно на правий берег цей газ не беремо.

Але постає питання, що робити з населенням цього регіону. Як вирішувати гуманітарне питання, там же лишається 250-300 тис осіб? 90% цих людей – громадяни Республіки Молдова. Вони звідти не випаруються. Вони звідти не перестрибнуть через Україну до Росії. Вони або там замерзатимуть, або вони переберуться як біженці на правий берег. Тому ми розуміємо, що якщо цю конструкцію зруйнувати зараз, ми зіткнемося одночасно з кількома кризами.

До цього треба підходити відповідально, до цього треба готуватись, треба спілкуватися з представниками Придністровського регіону.

- Тобто ви розглядаєте, що Республіка Молдова постачатиме газ у Придністровський регіон у разі припинення транзиту газу через Україну?

– Ми ж ніколи не відмовлялися від ідеї реінтеграції регіону. Це наші громадяни. Реінтегруватися рано чи пізно треба буде. Я думаю, що ми до цього моменту підходимо дедалі ближче.

У момент, коли зникне "газ на шару", на якому тримається ілюзія незалежності "Придністров'я", швидко постане питання про інтеграцію регіону.

- Скажіть, а уряд Молдови розглядає для себе якісь варіанти, чи можливість повернутися до закупівель газу у "Газпрому" і за яких обставин це може бути?

- На сьогоднішній день питання так не стоїть. Ми досить комфортно почуваємося на європейському ринку, в тому числі за допомогою України та завдяки нашим взаємовигідним відносинам.

Ми влітку та восени закуповуємо газ на міжнародному ринку та закачуємо його у підземні сховища України. Ми закачали собі газ вже до середини січня 2024 року. Я думаю, що до початку холодів ми матимемо запас газу на весь сезон.

Моя мета – створити прогнозовану ціну на газ на весь зимовий період, щоб не залежати від стрибків цін на ринку взимку.

Тим більше, що всі прогнози показують, що взимку ціни очікуються вищими, ніж зараз. Тому є сенс закачувати газ до сховищ України і потім відбирати взимку.

У наших спільних інтересах, щоб маршрут із Греції до газосховищ України був використаний по максимуму. Це не лише на користь Молдови та України, це на користь усієї Центральної Європи.

Я радий заявити, що вперше в історії Республіка Молдова це не країна, яка шукає способи, як себе врятувати і якусь допомогу отримати. Ми справді зараз стаємо відповідальним гравцем, який у тому числі сприяє регіональній безпеці постачання газу та забезпеченням Центральної Європи паливом у зимовий період.

Раніше, коли "Газпром" займав понад 40% ринку Євросоюзу, кремлівська монополія використала газосховища України для того, щоб покривати піки зимового споживання в ЄС.

Вони з літа закачували до газосховища України понад 30 мільярдів. Це була козирна карта "Газпрому". Для порівняння, весь загальний обсяг газосховищ Євросоюзу це трохи більше 100 мільярдів кубів.

Тому, чим менший потенціал українських сховищ буде задіяний, тим більший ризик того, що взимку за холодів, при піковому споживанні будуть стрибки ціни, буде дефіцит на європейському ринку.

Тому, чим краще ми використовуємо цей буфер українських газосховищ, тим стабільнішими будуть ціни взимку і тим стабільнішою буде безпека постачання газу по всій центральній Європі.

Тому наш інтерес у цьому сенсі і комерційний, щоб через нашу територію транзитом проходило якнайбільше газу. З іншого боку, ми маємо інтерес і політичний, ми хочемо підтримати Україну і ми на всіх рівнях говоримо про необхідність підвищення обсягів прокачування через коридор з Греції, Болгарії, Румунії, Молдови та України.

Ми на всіх рівнях заявляємо про те, що потрібно розблокувати ситуацію зі страховкою політичних ризиків для українських сховищ газу, щоби якнайбільше трейдерів могло зберігати там газ. Ми на всіх рівнях підтримуємо роботу з Україною у газовій сфері.

- Мені розповіли про спільні плани Молдови та України створити єдину точку входу та виходу для газу. Що це означає?

- Коли трейдер намагається прокачати газ із Греції, яка стає великим газовим гравцем у регіоні – там будуються термінали прийому зрідженого газу до газових сховищ в Україні, то на першому етапі там все відносно легко.

Тобто ти виходиш із Греції, оплачуєш вихід із Греції, оплачуєш вхід до Болгарії, оплачуєш вихід із Болгарії, далі оплачуєш вхід та вихід із Румунії. Але далі починається рок-н-рол, бо для того, щоб фізично прокачати обсяги газу через Молдову та Україну, потрібно включати певний режим роботи газотранспортних систем, оскільки труби йдуть ніби зигзагом і на короткому відрізку кілька разів перетинають кордони Молдови та України.

Відповідно на короткому відрізку ми отримуємо відразу багато точок входу та виходу. Тобто труба входить в Україну в Орлівці, виходить з Орлівки до Вулканешти та Каушани в Молдові, потім звідти виходить через Гребінки знову в Україну, потім з Ананьєва заходить знову до Молдови, і з Молдови, з Дрокії через Олексіївку виходить в Україну на газосховище.

І виходить, що трейдер на кожній із цих точок має резервувати потужність та оплачувати тариф. І якщо ти на одній із цих точок щось не зарезервував, то у тебе весь маршрут не складається, ти вже не можеш прокачати.

Ми з українською стороною хочемо зробити весь цей маршрут із єдиним тарифом. Це спростить життя трейдерів і підвищить ймовірність того, що цей маршрут більше використовуватиметься, більше задіятиметься.

- Скажіть, а який потенціал цього маршруту за рік?

- Додатково до того, що є сьогодні ще мільярди два з чимось кубів на рік. Сьогодні по ньому йде трохи менше півтора мільярда.

Сподіваємося, що ця робота позитивно закінчиться і вже у жовтні і ми зможемо протестувати єдиний тариф та єдину точку входу-виходу.

Тому, якщо підсумувати, з 2021 року Молдова просто перестрибнула в інший вимір із погляду своєї енергобезпеки.

А енергобезпека та енергетика є ключем до вирішення, зокрема, і придністровського питання. Наша залежність від "Газпрому" зі 100% на правому березі, на території якої ми контролюємо, пішла на нуль. Це всіх дивує, але ми це справді зробили буквально за рік.

Наша взаємозалежність від електроенергії з Молдавською ДРЕС – це сьогодні вибір, а не вимушена одностороння залежність. І цей час потрібний для того, щоб сколотити якийсь зрозумілий переговорний процес.

Ми з країни, яка ніколи не мала досвіду роботи з міжнародними енергетичними ринками, протягом року стали чи не піонерами на певних маршрутах і довели самі собі та іншим, що ми можемо забезпечити власну енергобезпеку навіть незважаючи на наші взаємозалежності із сепаратистським регіоном, який контролюється РФ.

Крім того, ми цього року також закінчили іншу важливу історію – провели так званий анбандлінг. Транспортною мережею у нас заправляла донька "Молдовагаз", яка, у свою чергу, є практично донькою "Газпрому".

З 19 вересня ГТС передано дочірній компанії румунської транспортної мережі, румунського Трансгазу.

Вгорі: міністр енергетики Молдови Віктор Парліков. Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [4]

На цю тему: