В опалювальний сезон Україна увійшла, як завжди, — без запасів.

Про це йдеться у статті видання ZN.UA [2].

«Добра робота в пожежників. Сидиш, читаєш книжки. Але як пожежа, то хоч звільняйся». Так пожежників сприймали в радянські часи, зараз вони — герої.

Такою, радянською, виявилася робота тіньового штабу з керівництва енергетикою, про «успіхи» якого я писав уже кілька разів. Якщо цього не змінити і не передати керівництво галуззю тим, хто переймається людьми, а не своїми кишенями, всі наступні атаки на інфраструктуру нам доведеться переживати дедалі складніше і складніше.

Реакція команди, яка реально відповідає за проходження опалювального сезону, на масовану ракетну атаку на інфраструктуру була промовистою. Вже через пів дня після найбільшої з початку широкомасштабного російського вторгнення ракетної атаки заступник Андрія Єрмака Ростислав Шурма провів нараду, де вимагав у міністра Германа Галущенка та першого віцепрем’єра Юлії Свириденко не з’ясувати, що з мережами та постачанням електрики, не побудувати прогнози, а лише правильно сформулювати меседжі для населення. Чисто тобі зібрання підлітків у школі, які чекають, поки ситуацію «розрулять» дорослі.

Зрештою, позиція зрозуміла — не для того його створювали. Тіньовий штаб інформації з регіонів не має — ані від військових адміністрацій, ані від місцевого самоврядування, ані від Генштабу.

Штаб заточений під правильну підготовку інформації Володимиру Зеленському, правильне переставляння ком та акцентів і «правильний» розподіл фінансових потоків. Для вирішення надзвичайних ситуацій є дорослі. Справжні енергетики.

Справжні енергетики, які і врятували постачання електрики і після першої, і після другої хвилі атак, це не ефемерні привиди. Це десятки тисяч людей у державних, комунальних і приватних компаніях, які вже роками витискають із застарілої радянської інфраструктури все можливе, поки численні керівники в уряді та офісі (чи адміністрації) президента займаються «шахматками» та вичавлюванням грошей із державних підприємств. Звичними та зрозумілими справами.

Так відбувалося кожного опалювального сезону за часів незалежності, він уже 30 років настає несподівано. Так відбувалося під час «газових воєн», коли прем’єр і президент боролися за умови офіційних і тіньових газових контрактів, а газовики героїчно переналагоджували газові потоки із західної частини країни у східну. Так відбулося і зараз, коли енергетики за кілька годин відновили роботу підстанцій і мереж. Їхня робота не менш майстерна і важлива, ніж у ППО, які зупинили більш як половину ракет. Фактично вже до кінця понеділка більшість регіонів знову були зі світлом. Так само сталося і до кінця вівторка, після другої хвилі «прильотів».

Рецепт такого швидкого відновлення не є секретом. Це багаторічний досвід ремонтів, оскільки ми працюємо на старій техніці. Стали в пригоді склади не потрібних раніше запчастин та обладнання, яке купували для отримання правильної «маржі». Ні, я не жартую, корупція попередників відіграла неабияку роль. Накопичення трансформаторів за час керування галуззю особисто Петром Порошенком — лише вершина айсберга.

Допомогла також техніка від партнерів — генератори та інше обладнання, яке надходило із країн ЄС до обленерго та міст від самого початку війни. Вони виявилися дуже доречними.

Однак для того щоб відновлюватися і надалі, бо здаватися Україна не збирається, а Путін чітко вказав, як воюватиме, бракує двох ключових інгредієнтів.

Коли політики та урядовці кажуть про «план Б» чи «план В», то це не сильно відрізняється від вашого планування на випадок надзвичайних ситуацій. Більшість громадян уже мають не тільки «тривожну валізку», а й постійно заповнений повний бак справного авто (щоб переїхати в безпечніше місце) та невеликий запас готівки, бажано у валюті (про всяк випадок).

На рівні країни плани не сильно відрізняються, ви не повірите. Потрібні обладнання та кошти на його закупівлю, а також запас палива на різних станціях: теплових і газових. Саме це і є завданням управлінців у владі — дати енергетичним компаніям цей фінансовий і технічний запас. Це і є всі хитрощі опалювального сезону у час ракетних атак.

Гроші є, за них навіть не треба боротися

Тимчасові віялові відключення, які багатьох так обурили, потрібні для відновлення мереж і підстанцій. Щоб здійснювати швидкий та якісний ремонт, обленерго необхідно тимчасово відключати частину споживачів. А для ремонту потрібне обладнання замість того, яке знищують російські «калібри» та закуплені росіянами в Ірані дрони.

Звісно, ніхто не передбачав такого масштабу атаки й такої кількості руйнувань. Але небезпека була, вона була реальною та очевидною навіть для наших європейських партнерів.

Саме тому Європейська комісія ще навесні (!) цього року почала готувати кошти для відновлення енергетичних об’єктів. Я якось розповідав про оголошений ще в квітні «Фонд енергетичної підтримки України». Так от він так і не запрацював, хоча готовність партнерів давати кошти на нього є. Ще навесні про це заявили данці. Якби фонд запустили, оформили та розпочали роботу, за ними прийшли би десятки мільйонів із Німеччини та Великої Британії, — вони також висловлювали готовність, але хотіли бачити реальні кроки з оформлення грошей.

Але ж фонд мав працювати під наглядом та керуванням іноземців. До такого формату не прикрутиш своїх фірм чи відкатів, там «своїх людей» до закупівель не допускають. Тому ним ніхто і не займався. Жодного слова про термінові потреби не було сказано на конференції в Лугано — тільки «візіонерські проєкти» з нульовим результатом. Ні цента не привіз Галущенко із зустрічей з міністрами енергетики з усього світу, які збиралися в США, — лише заяви.

І тепер, коли потреба в обладнанні виникла, використати ці гроші неможливо, — ніхто з боку Міненерго не займався оформленням і відповідними процедурами. І звинуватити в цьому європейців не можна, — це вони чекають на нас. Це ми не оформили грошей, які могли би створити необхідний запас обладнання.

Завжди треба мати «план Б»

Окрім грошей, потрібна можливість генерувати електрику: паливо та ремонти. Достатня кількість газу та вугілля на електростанціях, яких у нас багато. Це дає можливість запускати генерацію з газу чи з вугілля, зважаючи на те, як виглядають пошкодження системи. Станом на цей момент бракує і того, й того.

Також бракує ремонтів на теплових станціях, державна компанія «Центренерго» примудрилася, попри війну, провалити графік ремонтів. У результаті в опалювальний сезон ми увійшли, «як завжди», без запасу, чим росіяни і скористалися. Повторюсь, я не розкриваю ніяких секретів, ця інформація на поверхні.

Урядовці та чиновники тепер намагаються успішно втекти від відповідей на неприємні запитання.

Вічний опортуніст, «дух, що тіло рве до бою», Юрій Вітренко негайно скористався ситуацією і заявив, що «треба економити газ». Йому необхідно відвести відповідальність від себе, бо ще влітку в нього вимагали забезпечити запаси газу на рівні 19 млрд кубометрів. Він забезпечив заледве 13 млрд і сміливо заявив, що решти не потрібно, бо в теплових станцій достатньо вугілля, і взагалі це прем’єр Денис Шмигаль вигадав занадто велику цифру. Шмигаль, може, і перебільшив, але запаси справді мали бути значно вищими.

Тепер Вітренко не згадує, що переводив стрілки на Кабмін, а просто каже, що «треба економити». Він розуміє, що використовувати газ для генерації електрики таки доведеться, і про брак палива спитають у нього.

Вугілля теж немає. Навіть без традиційного щорічного шантажу з боку ДТЕК запаси вугілля на станціях — 1,4 млн тонн. Це значно менше, ніж потрібно, хоча прем’єр-міністр гордо звітував про «найбільші за останні роки запаси вугілля в 2,2 млн тонн». Чи то йому привиділося, чи то хтось надав не ті дані озвучити, це Кабмін нехай розбирається.

Судячи зі щедрого подарунка полякам, коли Зеленський пообіцяв 100 тис. тонн вугілля нашим союзникам, президент теж був не в курсі реальних запасів. Довелося піти на дипломатичний скандал і продати полякам вугілля, замінивши його в балансі на… гуманітарну допомогу від Австралії.

Успішний менеджмент: Україна вивантажила вугілля, яке нам подарували, в польському порту, привезла до України, а потім такий самий обсяг відправила за гроші назад у Польщу.

Кажуть, навіть посол Австралії від такого був дещо збентежений і тупав ногами.

А виходить, як завжди

Посол ніяк не може зрозуміти. Це він думає, що енергетика має працювати за законами воєнного часу. Це європейці вважають, що треба готуватися до надзвичайних подій. Це енергетики розуміють, що опалювальний сезон під акомпанемент ракет означає необхідність запасу.

А міністерство шаурми вважає, що все йде, як завжди. Навколо надзвичайна ситуація, яку «якось» пройдуть енергетики і посеред якої треба акуратно пропетляти. Так же працювало багато років перед тим, то чому б і зараз не спрацювало?

Тому влітку замість накопичувати фінансову подушку та переконуватися, що це роблять інші, займалися тим, чим займалися. Вугілля замість накопичувати продавали за кордон (і не тільки 100 тис. тонн полякам). Газу не закачували. Ремонтів на блоках генерації ніхто не контролював. Наявністю запасів обладнання в обленерго ніхто не переймався також, та сама ДТЕК дуже економно підійшла до підготовки й опинилася без потрібних запчастин.

Тож на дуже важливій нараді в понеділок і з’ясовували не те, що потрібно робити, а те, як пояснювати ситуацію. Вирішили скористатися порадою Вітренка і тут же поклали на ракетні обстріли відповідальність за зупинку експорту електроенергії.

Хоча насправді експорт мав зупинитися і без обстрілів — через брак палива, невиконані ремонти і нездійсненність казочок, що нібито «ЗАЕС працюватиме взимку».

Що потрібно, аби вийти із ситуації сильнішими? Негайно почати наповнювати фонд для забезпечення запасного обладнання. Негайно змусити державні та приватні компанії забезпечити ремонти та підготовку до можливих наступних атак. Негайно примусити «Центренерго» не набивати кишень вугільними грошима, а використовувати всі ресурси для ремонтів і поповнення запасів палива.

І не сподіватися на те, що війна все спише. Це інша війна. Настане весна і буде чітко зрозуміло, хто де був під час цього складного опалювального сезону.

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Чому Україна програє санкційну битву за ЗАЕС [4]
• 90% потужностей вітроенергетики України виведені з експлуатації внаслідок війни з рф – дослідження [5]