Війна безпілотників: сценарії та хто може в ній перемогти

Важная новость

Після операції «Павутина» всі знову говорять про битву дронів між ЗС РФ та ЗСУ. Цю битву армії ведуть з 2022 року — і вона визначила хід усієї війни. Найдокладніший розбір війни безпілотників — і сценаріїв того, хто може в ній перемогти.

Про це пише видання Медуза [2].

Українська диверсія проти баз російської дальньої та стратегічної авіації, відома як операція «Павутина», знову звернула увагу світу на можливості малих дронів-камікадзе. Щоправда, на фронті ці дрони вже давно стали ключовим засобом поразки: їхнє масоване використання не тільки породило нову тактику, а й змінило стратегію всієї нинішньої війни на виснаження. Сторони дедалі менше покладаються на артилерію; скоротилося застосування бронетехніки — саме її дефіцит створював стільки проблем і для РФ, і для України. Тепер обидві армії винаходять методи і тактики, що дозволяють економніше витрачати живу силу, не шкодуючи при цьому безпілотників. І все-таки дрони не змогли змінити динаміку бойових дій: швидкі просування військ так само неможливі. Більше того, в глибину чужої оборони через дрони пробиратися набагато складніше. Але найголовніше в іншому: через БПЛА та надії на їхню чудодійну силу війна може тривати дуже довго — у колишньому режимі.

1. Як дрони стали домінуючою силою на фронті? Історія війни у безпілотних технологіях

На початку повномасштабної війни Збройні сили РФ (ЗС РФ) та Збройні сили України (ЗСУ) розглядали дрони як важливий, але допоміжний інструмент для розвідки та ударів по тилах.

Коли стало зрозуміло, що конфлікт затягується, а багато довоєнних концепцій застосування зброї не працюють, сторони — часто на низовому, а не на найвищому командному рівні — паралельно дійшли таких висновків:

Потрібний масовий, дешевий і легко масштабований засіб розвідки та ураження, яким можна оснастити в тому числі передові підрозділи на фронті. В ударному варіанті засіб має бути високоточним. Річ у тім, що старі концепції виявилися слабко застосовними у реальній війні: без належної розвідки і вказівки цілей для боєприпасів для артилерії (як основного засобу ураження) витрачалися темпами, не порівнянними з можливостями військово-промислових комплексів усього світу. Поля запеклих боїв 2022 року вкриті тисячами воронок від снарядів, більша частина яких не завдала противнику жодної шкоди.

При використанні інструменту потрібно уникнути довгих ланцюжків погоджень, в яких остаточне рішення про застосування приймає вищий командир. Такі ланцюжки — на прикладі перших місяців війни — унеможливлювали удари по мобільних цілях: узгодження займало години, а іноді й дні.

Бажано мати масову та дешеву високоточну зброю, здатну вражати цілі не лише на лінії фронту, а й у ближньому тилу – на типових дистанціях вогню артилерії (10-25 кілометрів).

Навчання операторів подібних засобів має бути відносно нетривалим, а самі вони по можливості приховані від ударів противника. Принаймні краще за артилерійські знаряддя.

Нарешті, сам інструмент має бути досить гнучким, щоби боротися з типовими засобами протидії.

Незабаром прийшло усвідомлення, що потрібен ще один клас високоточної зброї — дешевих аналогів крилатих ракет для ударів по глибокому тилу. Україна таких ракет зовсім не мала. Росія ж швидко усвідомила, що її запасів та можливостей виробництва не вистачить для тривалого системного впливу на тил супротивника.

Відповіді ці виклики виявилися схожі на біологічну еволюцію: майже всі використовувані нині технології (в термінах еволюції — мутації) існували й на початок російського вторгнення. Частина була очевидно корисною для ведення різних воєн: від азербайджанського наступу в Карабаху до спроб ІДІЛ вижити під ударами міжнародної коаліції.

Коли тиск навколишнього середовища максимально збільшився (почалася війна рівних противників), відбір технологій за вищезгаданими ознаками (дешевизна, доступність технологій, висока точність, захищеність операторів) став спрямованим і жорстким.

Найбільше від «тиску середовища» на початковому етапі війни постраждала російська армія: у перші місяці вона втратила чисельну перевагу (через успішну добровільну мобілізацію в Україні та власні втрати — зокрема розірвання контрактів військовослужбовцями).

Росія, крім того, швидко втратила свій (передбачуваний до війни) головний козир — панування у повітрі. Незважаючи на те, що першим ударом вона знищила значну частину українських систем протиповітряної оборони (ППО), у перші два тижні вторгнення Повітряно-космічні сили РФ (ВКС) втратили близько 10 сучасних винищувачів та бомбардувальників. Такий темп означав, що авіація втратить боєздатність лише за рік. У результаті літаки ВКС спочатку перестали літати за лінію фронту, а до кінця року навіть наближатися до неї.

Однак і уявлення України про технологію війни теж зазнали ревізії. Першими з гри вибули дорогі великі ударні дрони типу турецького Bayraktar (як і їхні російські аналоги). Вони не змогли діяти за умов насиченої ППО середнього радіусу дії. У перші місяці Україна втратила майже всі поставлені Туреччиною Bayraktar.

Ракета ППО збиває в небі над Києвом дрон ЗСУ Bayraktar TB2, контроль над управлінням якого втратили оператори, 4 травня 2023 року. Фото: Sergey Supinsky / AFP / Scanpix / LETA

Інші довоєнні концепції, які зазнавали армії Росії та України, а також інші військові формування по всій планеті, виявилися успішнішими. Вони започаткували бурхливу еволюцію техніки і тактики, що змінила війну.

Цікаво, що ЗС РФ для того, щоб ця еволюція стала можливою, довелося змінитись організаційно. До вторгнення впровадження техніки було максимально бюрократизовано: виробники скаржилися на нереальні техзавдання та нескінченні вимоги Міноборони щодо доведення зразків. Але під час війни керівництво виявилося готовим використовувати навіть явно сирі моделі (особливо це стосується безпілотників) — і швидко їх модернізувати. Це дозволило російській армії обігнати ЗСУ у кількох важливих технічних нішах. Однак багато «родових травм» бюрократії та корупції, як і раніше, заважають еволюції всередині ЗС РФ.

Нарешті, через те, що безумовний світовий лідер у галузі виробництва дронів — це Китай, обидві сторони потрапили у залежність від Пекіна. Офіційно КНР заборонила їм постачання будь-якої зброї та компонентів, з яких зброя може бути виготовлена. Насправді противники збирають із китайських деталей мільйони дронів, а Пекін теоретично може маніпулювати ходом війни. Можливо, він робить це практично.

Ера «Мавіків» та «Орланів»

ЗСУ активно використовували комерційні квадрокоптери китайського виробництва (найпопулярніший варіант — лінійка дронів Mavic від компанії DJI) ще під час млявої війни на Донбасі, до повномасштабного вторгнення російської армії. Намагався розвивати напрямок та їхній противник — «народні міліції ДНР та ЛНР». В основному дрони застосовувалися для розвідки.

Росія тим часом відпрацьовувала в Сирії власну концепцію розвідувальних дронів у зв'язку з авіацією та артилерією. Основними безпілотниками ЗС РФ була лінійка "Орлан". Схема принципово відрізнялася від української: російські дрони мали більшу дальність та тривалість польоту. Але підрозділи операторів підкорялися лише командуванню та артилерійським командирам, тоді як квадрокоптери у ЗСУ та «народних міліціях» могли вести розвідку, зокрема, в інтересах підрозділів на лінії фронту. Здобуті розвідкою цих підрозділів дані про цілі швидко доходили до артилеристів завдяки електронним системам управління власної та західної розробки.

Обидві концепції мали недоліки: «мавіки» досить дорогі та чутливі до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Частково їхнє управління забезпечується цивільним приймачем супутникового зв'язку — через що апарати відносно легко придушити. Такі ж проблеми є і з керуванням радіосигналом на фіксованій виробником частоті. Нарешті, DJI оснащує дрони шкідливою для військових можливістю відстеження їхнього становища (Drone Remote ID).

Першими цю проблему радикально вирішили російські фахівці, які вже після вторгнення випустили «прошивку 1001» для більшості дронів DJI. Вона дозволяла змінювати частоту радіосигналу, скасовувала вбудовані виробником «безпольотні зони», покращувала можливості польоту без GPS та відключала Drone Remote ID. ЗСУ швидко повторило це рішення. Увесь перший рік війни чисельність комерційних квадрокоптерів з обох боків фронту стрімко зростала — переважно за допомогою волонтерів.

Управління російськими далекими розвідувальними дронами літакового типу «Орлан-10» та «Орлан-30», як сказано вище, було надмірно сконцентровано у руках начальства. Це було пов'язано і з початковою концепцією їх застосування, і з малою кількістю у військах. Крім того, ефективній розвідці заважала слабка оптика дронів: так, на деяких із них були встановлені звичайні камери Canon. Крім того, відносно великі та нечисленні «Орлани» були чутливими до протидії ППО супротивника.

ЗС РФ у 2022 році не могли вести розвідку на всьому фронті та у ближньому тилу — а лише на окремих ділянках. Нестача розвідданих, зокрема, дозволила ЗСУ накопичити сили в Харківській області і провести несподіваний контрнаступ, який вибив (з великими втратами) російські війська з півночі країни. Аналогічно, українська армія через дефіцит інформації про становище у ближньому тилу ЗС РФ не змогла виявити відхід противника з правого берега Дніпра у листопаді 2022-го, а також концентрацію величезних сил ПВК Вагнера під Бахмутом на початку зими.

Поступово кількість дронів — як «фронтових» квадрокоптерів, так і далеких БПЛА літакового типу (з покращеними характеристиками) — зросла настільки, що лінія фронту та ближній тил стали прозорими для розвідки. Поєднання дронів із засобами поразки на єдині комплекси (що дозволило радикально скоротити час від виявлення мети до удару нею) змінило хід війни. Концентрація сил для потужних атак або створення великих вузлів оборони стала неможливою. З середини 2023 року (за вирахуванням кількох вдалих та невдалих епізодів) сторони використовують на фронті відносно нечисленні групи піхоти, які з глибини підтримує артилерія та оператори дронів.

Стандартні дистанції між противниками на полі бою збільшилися: якщо у 2022 році ЗСУ, наприклад, регулярно завдавали ударів по російській бронетехніці з протитанкових ракетних комплексів з дистанції в пару кілометрів (і менше), то тепер противників часто відокремлює один від одного «сіра зона» у п'ять кілометрів (і навіть більше). Для успішної атаки цю "сіру зону" потрібно подолати під вогнем супротивника. У цих умовах ПВК Вагнера на початку 2023-го першою застосувала тактику малих та надмалих піших штурмових груп. Їхнім головним завданням було потай підібратися до позиції противника — як правило в сутінках на світанку або в погану погоду, коли дрони з оптичними і тепловізійними камерами бачать найгірше. Потім ця тактика поступово поширилася на обидві армії.

Докладніше про те, як змінила хід війни ПВК Вагнера

Чому найманці воюють ефективніше, ніж російська армія? (Спойлер: одна з головних причин у тому, що вони використовують ув'язнених як гарматне м'ясо)

Зв'язування розвідувальних дронів з артилерією працювало добре (особливо при використанні щодо дорогих керованих боєприпасів). Але вже у 2023 році обидві сторони стикалися з дефіцитом снарядів. Це викликало нову швидку еволюцію: у дронів дедалі частіше почали з'являтися ударні можливості.

І знову всі концепції, які стали стандартними для війни Росії та України у 2024 році, були винайдені та випробувані у різних конфліктах ще до російського вторгнення. «Скидання» малих боєприпасів із дронів активно використовували бойовики ІДІЛ ще в середині 2010-х. ЗСУ та їхні противники з «народних міліцій» також експериментували зі «скидами» задовго до 2022-го. 2023 року ця практика у російсько-українській війні (з використанням тих же перепрошитих «мавіків») стала масовою. «Скиди» добре працювали проти піхоти (тих малих штурмових груп), але не надто ефективно — проти бронетехніки. В основному жертвою «мавіків» з гранатами були знерухомлені раніше бронемашини — техніку добивали, щоб противник не міг евакуювати її в тил для ремонту.

У той же час ЗС РФ почали масово використовувати «баражуючі боєприпаси» «Ланцет» для поразки бронетехніки та артилерії противника. Знову ж таки, подібні комплекси використовувалися і раніше: так, значну частину цілей у війні в Карабаху в 2020 році армія Азербайджану вразила «баражувальними боєприпасами» IAI Harop ізраїльського виробництва (сам дрон був прийнятий на озброєння ще наприкінці 2010-х і випробуваний у Сирії), але пішов у Сирії.

В Україні такі ж боєприпаси спочатку використовували лише окремі частини ВДВ та спецназу, хоча до кінця 2023 року їх отримали й деякі інші підрозділи. Так, «Ланцети» активно застосовувалися при відображенні настання ЗСУ на півдні України.

Військовослужбовці 155-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти ЗС РФ готують до запуску боєприпас «Ланцет», що барражує, Курська область, 10 лютого 2025 року. Фото: Володимир Гердо / ТАРС / Profimedia

Головними їхніми недоліками були відносна нечисленність і не завжди адекватна точність особливо на великих дистанціях. Справа в тому, що керування дронами по радіосигналу можливе лише в прямій видимості від антени; Звісно, що вище летить дрон, то більше вписувалося дистанція впевненого прийому сигналу. На останньому етапі польоту - при заході на ціль на землі - управління дроном забезпечити складно.

З цією ж проблемою оператори дронів зіткнуться в наступній великій ері безпілотників, коли характер війни знову змінився.

Ера FPV-дронів, «Баби-яги» та «розумних» бомб

Противники вели підготовку до нової революції дронів цілеспрямовано. Кустарні FPV-дрони (вони спортивні або гоночні в цивільному житті) епізодично використовувалися в різних конфліктах 2010-х. Так, ІДІЛ застосовував такі апарати у боротьбі з армією США в Іраку та Сирії. "Хайят Тахрір аш-Шам" - нинішній правлячий рух у Сирії - атакував російську базу "Хмеймім" саморобними дронами ще в 2017-2018 роках. А на рубежі 2022-2023-го Росія та Україна (головним чином силами ентузіастів) розробили власні моделі дронів-камікадзе, які стрімко — за кілька місяців — як основний засіб поразки зайняли майже всі ніші на фронті та в ближньому тилу. Тепер вони ж використовуються для поразки стратегічних цілей за тисячі кілометрів від лінії зіткнення.

Головна відмінність FPV-дронів від промислово вироблених військових боєприпасів, що барражують, — надзвичайна дешевизна і гнучкість конструкції. З доступних компонентів (в основному китайського виробництва) можна за кілька сотень доларів збирати дрони з різними дальністю, вантажопідйомністю та системами керування. Боєприпас для таких апаратів теж виключно дешевий і доступний: як правило, використовуються досить потужні гранати різних типів (кумулятивні для ураження техніки, осколкові, термобаричні) для багаторазового протитанкового гранатомета РПГ-7.

Дешевизна та доступність компонентів означає можливість нарощування чисельності: зараз противники можуть запускати понад мільйон дронів на рік.

FPV-дрон, запущений військовослужбовцями 28-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, Донецька область, 3 травня 2024 року

Головним недоліком FPV-дронів у порівнянні з комерційними готовими квадрокоптерами є складність управління: у більшості відсутні вбудовані системи допомоги оператора. Крім того, вони страждають на ту ж хворобу, що й військові барражуючі боєприпаси: ними складно керувати біля землі на великих дальностях, де втрачається зв'язок з антеною, що передає сигнал.

Занадто прості та дешеві моделі також уразливі для РЕБ – іноді з ними можуть боротися навіть індивідуальні засоби придушення. Такі дрони виявляються і сканерами радіочастот, що дозволяє військовослужбовцям противника сховатися від нальоту. Іноді спрощення та здешевлення дронів заради масовості виробництва призводить до того, що противник отримує перевагу. Так, користувачі наймасовішого (виготовленого за великим замовленням Міноборони РФ) російського FPV-дрону ВТ-40 через «військоров» скаржилися, що той не здатний перебудовувати частоти управління в умовах роботи РЕБ, хоча така функція у нього заявлена. Крім того, оператори вказують на недоліки конструкції підривників, які можуть призвести до детонації до зльоту.

Однак еволюція БПЛА не стоїть на місці (чому сприяє та сама гнучкість конструкції), а тому надійних засобів боротьби з дронами-камікадзе так і не з'явилося. Судячи з відгуків з фронту з обох боків, періодично ефективність дронів падає з різних причин (через якість моделей у поставленій партії чи протидії нових систем РЕБ). Але вони беруть кількістю, швидкістю впровадження інновацій та вдосконаленням тактики.

Оператори FPV-дронів із 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ в районі міста Костянтинівки. Донецька область, 19 квітня 2025 року. Фото: EPA / Scanpix / LETA

В результаті виживання людей і техніки стало важким завданням не лише на передовій, а й у ближньому тилу. Військовослужбовці по обидва боки часто змушені долати останні п'ять-сім кілометрів до фронту (і назад у тил) пішки — з ризиком потрапити під удар дронів. Це зробило спроби організувати настання надзвичайно затратними. В обороні теж не все гаразд: навіть позиції із земляними фортифікаціями «розбираються» (тобто знищуються) десятками дронів; постачання опорних пунктів буває дуже утруднене; іноді його доводиться здійснювати транспортними дронами.

Крім того, противники отримали у своє розпорядження потужні авіаційні засоби ураження, які можна запускати з літаків без входу до зони дії більшості ППО. ВКС РФ з 2023 року у все більших кількостях використовують вільнопадаючі бомби різних калібрів, оснащені модулями планування та корекції (УМПК).

Скидання такої бомби відбувається на відстані десятки кілометрів від мети (і ця відстань зростає). Інновація позбавила ЗСУ можливості сховатися від тих самих FPV-дронів на інженерно обладнаних позиціях (або просто у підвалах).

Саме поєднання використання дронів-камікадзе, бомб з УМПК і артилерії, що наводиться дронами, дозволяє російським військам продовжувати наступ — незважаючи на власні втрати від ударів дронів ЗСУ.

Повітряні сили України також використовують авіабомби, що планують і коригуються, які їм поставляє Захід. Проте масштаби їх застосування набагато скромніші, ніж у ВКС РФ, через дефіцит як самих бомб, так і їх носіїв.

Натомість ЗСУ мають перевагу у ніші важких багатокоптерних дронів. Основна модель "Валькірія" (у російських військових отримала прізвисько "Баба-яга") створена на базі сільськогосподарського дрону китайського виробництва. Експерименти з такими дронами ЗСУ та волонтери, що їх підтримують, проводили ще наприкінці 2010-х.

Головними функціями таких безпілотників спочатку були транспортування вантажів та бомбардування скидами великої кількості гранат. Поступово функціонал розширювався: тепер «Валькірія» — один із основних компонентів сил безпілотних операцій ЗСУ. Вони використовуються для бомбардування укріплень важкими боєприпасами (протитанковими мінами) у тому числі вночі, постачання оточених підрозділів, віддаленої установки мін у тилу противника. А найважливіша функція — можливість застосовувати «Бабу-ягу» як ретранслятор і навіть носій малих дронів-камікадзе. Це радикально збільшує дальність застосування останніх і вирішує проблему останніх метрів (тобто втрати зв'язку безпосередньо при атаці на ціль).

Російські інженери вирішили ту саму проблему по-своєму. І поряд з успіхами у впровадженні ретрансляторів це рішення призвело до початку наступної ери "війни дронів".

Ера «оптоволокна» та «Лінії дронів»

Рішення, запропоноване та швидко масштабоване Росією, раніше випробовувалося, але було відкинуто українськими фахівцями. Його пропонували і Заході. А Китай уже робив такий комерційний продукт. Мова про дрони, з'єднані з оператором тонким оптоволоконним кабелем. Котушка з ним знаходиться на самому дроні, тому він не може «заплутатися» у гілках та інших перешкодах. Плюси очевидні: таким дронам не страшна ніяка РЕБ, їх не можна засікти сканерами. Нарешті, зв'язок зберігається навіть біля самої землі, що дозволяє завдавати дуже точних ударів навіть усередині будівель та бронемашин. Головний мінус: оптоволокно відносно крихке на злам, а тому дрони втрачають у маневреності.

Число ударів оптоволоконних безпілотників з літа 2024 року стрімко зростало. Дрони були надані однією «лабораторією» – науково-виробничим центром «Ушкуйник» із Великого Новгорода. Вони отримали назву «Князь Вандал Новгородський» (КВК).

«Ушкуйником» керує колишній відомий кремлівський політтехнолог Олексій Чадаєв. Українські фахівці з дронів з посиланням на деякі російські джерела повідомляли, що дрони насправді виробляють у Китаї. Чадаєв, втім, і заперечує, що з виробництві використовуються іноземні компоненти.

Дрон ВС РФ «Князь Вандал Новгородский». Фото: «Военное обозрение»

Поява нової масової технології породила і нову тактику: тепер дрони можуть сидіти в засідці біля дороги за 10 і більше кілометрів від фронту і чекати, коли на ній з'явиться транспорт супротивника. Це — поряд з літаючими ретрансляторами — підказало військовим з обох боків ідею: оскільки дрони тепер можуть завдавати точних ударів за 10 і навіть 15 кілометрів від оператора, їх можна масовано використовувати проти комунікацій противника на всій глибині його розташування. При потрібній концентрації дронів можна повністю дезорганізувати постачання та управління на значній ділянці фронту.

У новостворених силах безпілотних систем ЗСУ ця концепція отримала назву «Лінія дронів». З її допомогою українське командування розраховувало надійно зупинити повзучий наступ ЗС РФ. Для реалізації операцій було створено цілі з'єднання дронів — дві бригади БПЛА.

Одна з них разом з іншими підрозділами на початку 2025 року розпочала операцію на південь та захід від Покровська в центрі Донбасу, на які наступало велике російське угруповання. У координації з операторами дронів наземні підрозділи ЗСУ взялися здійснювати свої контратаки.

2 лютого Володимир Путін заявив, що, як йому доповів Генштаб, «на одній із ділянок [склалася]… складна ситуація, пов'язана… з безпілотними літальними апаратами». Російські війська тим часом втратили позиції у селищах Вдале та Котліне на захід від Покровська, а також у селах Солоне, Шевченка та Лисівка на південь від міста. Одна з бригад ЗС РФ, що діяли в районі Вдалого, зазнала величезних втрат.

Проте розвинути успіх ЗСУ не вдалося. ЗС РФ відреагували дзеркально: до Покровська було перекинуто новостворений великий підрозділ операторів БПЛА - 7-й окремий розвідувально-ударний полк, підпорядкований безпосередньо командуванню Центрального військового округу. Російські війська відбили частину втрачених позицій і підійшли впритул до Покровська з півдня, а також почали обходити місто зі сходу. Після цього вже українське постачання у Покровська опинилося під сильним тиском. Російські дрони, як стверджується, залітали на північ від міста на відстань 35 кілометрів.

Одночасно з українською операцією під Покровськом ЗС РФ провели свою — під Суджею. За допомогою дронів (у тому числі оптоволоконних) вони фактично перервали повідомлення українських військ у Курській області з тилом, що призвело до швидкого колапсу оборони ЗСУ навколо Суджі та їхнього неорганізованого відходу.

Підсумки битви за Суджу

Після битви за Суджу у ЗС РФ з'явилися резерви нового наступу. Але і ЗСУ можуть посилитися бригадами, що вийшли з Курської області З чим обидві армії підходять до літньої кампанії? Карта боїв на 6 квітня

Успіх операції, щоправда, виявився можливим через зручну конфігурацію фронту: щоб атакувати дронами весь транспорт ЗСУ на південь від Суджі, російським військам довелося місяцями у важких боях пробиватися до дороги Суджа—Суми. Справді вирішальний вплив на комунікації вдалося організувати, коли ЗС РФ підійшли до дороги п'ять-сім кілометрів. Крім того, в операції були задіяні наземні сили, які значно перевищують за чисельністю угруповання ЗСУ, а також авіація з УМПК.

Таким чином, поки що рано говорити про те, що підрозділи дронів можуть вирішувати самостійні оперативні завдання (або бути провідними виконавцями в таких операціях). Але максимально ускладнити ведення наступальних операцій противнику вони, як і раніше, в змозі.

Реальну технологічну перевагу у війні міг би отримати той, хто зможе ефективно боротися з дронами супротивника. Втім, з огляду на попередній досвід, коли сторони швидко копіювали вдалі рішення одне одного, ця перевага буде недовгою.

2. Як Росія та Україна борються з дронами та проводять атаки в тилу? Сценарії результату війни БПЛА

Як боротися із дронами?

Російська та українська армії випробували різні способи пасивної та активної боротьби з дронами. Поки що навіть їхня сукупна ефективність залишає бажати кращого.

Пасивні способи

Маскування та використання помилкових цілей. Популярний спосіб за доби «мавіків» і «Ланцетів», дещо менш ефективний сьогодні. Маскування техніки добре працювало проти ранніх розвідувальних дронів з поганою оптикою. Ідея з масовим використанням макетів техніки полягала в тому, щоб відносно дорогі дрони вражали дешеві хибні цілі. Тепер ефективність методу знизилася: макет артилерійської зброї навряд чи дешевше за найпростіший FPV-дрон. А оператор дрону на оптоволокні не переплутає обманку з реальною метою.

Фізичний захист техніки. Початок епохи FPV-дронів породив чудовиськ: бронемашини стали повністю вкривати сітками та ланцюгами. На танки із потужними двигунами встановлювали цілі металеві будинки (цар-мангали), забезпечені засобами РЕБ. Задля додаткового захисту їм доводилося жертвувати рухливістю. Проти дронів із хорошим зв'язком біля землі ефективність таких мангалів, очевидно, нижча: досвідчені оператори можуть ретельно вибирати точку прицілювання чи завдавати повторних ударів. Однак такі кошти все одно дають змогу знизити шанс поразки або зменшити його наслідки.

Противодронові мережі на дорогах. Те саме можна сказати про сітки, які натягують над дорогами. Метод захищає транспорт не надто надійно: є кілька відео, на яких дрон на оптоволокні літає всередині захищеного коридору.

Розосередження. Як було зазначено вище, цей спосіб працює. Принаймні на вибивання розосереджених бойових порядків потрібно більше дронів, ніж на ураження БМП з десантом. Але це скоріше проблема для армії, ніж порятунок: обидва супротивники втратили здатність прориватися вглиб оборони ворога і надію зруйнувати. Залишається сподіватися лише на виснаження. З іншого боку, арміям доводиться винаходити тактики, які можуть дати результат за умов дефіциту бронетехніки та артилерії на фронті. Так, все частіше з обох боків постачання і навіть штурми (точніше подолання відкритого простору перед штурмом) відбувається на мотоциклах. Логіка проста: на мотоциклістів ворогові доведеться витратити більше дронів, аніж на БМП, та й вразити юркий мотоцикл складніше. Іншу ж зброю, небезпечну для мотоциклістів, можна придушити своїми дронами. А принагідно — знизити втрати дефіцитнішої бронетехніки (якщо її майже не використовувати). У перші п'ять місяців 2025 року підтверджені втрати бронетехніки у ЗС РФ були у півтора рази нижчими, ніж у той же період 2024-го. Це не найнадійніший вихід, але пошуки нових тактик продовжаться.

Активні методи

Стрілецька зброя. Ймовірно, найдієвіший спосіб самооборони військовослужбовців від малих дронів — стрілянина по них із дробовика. Цей вид зброї дедалі більш поширений у військах.

Збивають дрони і зі звичайної штатної зброї. Але, звичайно, ймовірність самостійно відбитися від дрона, як і раніше, невелика.

Придушення або перехоплення сигналу GPS та радіокерування. Кошти РЕБ ускладнюють роботу операторам дронів. Однак поки що скільки-небудь надійного засобу від усіх БПЛА не знайдено: у тих же термінах біологічної еволюції — це спроби придушити хвороботворний організм, що швидко мутує. На кожен зручний спосіб протидії у виробників дронів знаходиться відповідь. Окрема тема - спроби противників придушити супутникову навігацію, що використовується для наведення бомб, дронів та ракет. Періодично з обох сторін з'являються повідомлення про те, що наведення боєприпасів супутникової навігації перестає працювати належним чином. Навіть невеликі (в десятки метрів) промахи призводять до того, що ціль виявляється не вражена. Висувається версія про те, що виною тому – РЕБ супротивника. І контрверсія — провину перекладають на власну РЕБ, яка глушить супутниковий зв'язок над своєю територією та заважає наводитися своїм боєприпасам. Проблема зазвичай вирішується ускладненням антени приймача. Технологія боротьби з глушилками (антени CRPA) з'явилася ще до того, як перша глобальна система супутникової навігації Navstar (військовий попередник громадянської GPS) стала цілком боєздатною та глобальною на початку 1990-х. Днями в уламках російського далекого дрону типу «Шахед/Герань» знайшли досить просунутий зразок антени, побудованої за цією технологією.

Дрони-перехоплювачі. Самий бурхливий розвиток боротьби з дронами. В останні місяці обидві сторони щотижня публікують десятки відео знищення великих розвідувальних дронів за допомогою звичайних FPV-безпілотників. Ймовірно, за кадром залишаються десятки, якщо не сотні випадків невдалих атак. Аналогічно регулярно знищуються мультикоптери типу «Баби-яги». Це може стати проблемою для розвідувально-ударних комплексів сторін. Великі дрони з великим часом польоту та радіусом дії не тільки шукають цілі та виявляють розташування противника, але й працюють у ролі ретрансляторів сигналу для FPV-дронів та барражуючих боєприпасів. Боротьба із самими FPV-дронами їхнім побратимам дається складніше. Регулярно з'являються відео «битв дронів». Для знищення собі подібних використовуються спеціально встановлені дробовики (є проблема компенсації віддачі), гаки, троси, сітки, тарани з вигідного кута. Однак у масштабах усього фронту, де використовуються тисячі дронів на день, подібні перехоплення значної ролі не відіграють. Російські «військори» активно піарять нову систему для захисту підрозділів на фронті, яка має прийти на зміну дробовикам — кінетичний перехоплювач ближнього радіусу дії «Ялинка». Він є дрон ближнього радіусу дії без боєголовки, який, за задумом конструкторів, повинен ударом збивати FPV-дрони противника (та інші БПЛА). Ефективність таких систем (поки показаних лише у полігонних умовах) викликає сумніви; ще більше сумнівів щодо вартості «обміну» такого перехоплювача на дешевий FPV-дрон.

Ураження розташування операторів дронів. Як і у випадку з контрбатарейною боротьбою (коли одне з основних завдань артилерії - поразка позицій артилерії супротивника), оператори дронів вирішують завдання поразки собі подібних. Природно, противник намагається сховатися від удару у відповідь. У випадку з FPV-дронами використовуються виносні антени управління (іноді розташовані за сотні метрів від операторів). Місце старту дронів на оптоволокні намагаються відстежити по відблисках, які дають нитки волокна. Але найдієвіший метод — довгою розвідкою з повітря виявити фізичну активність операторів противника (піддивитися, звідки вони виносять дрони, де живуть і т. д.). Масований удар, що обеззброює, «по аеродромах противника» все ще неможливий.

Автоматичні турелі та комплекси активного захисту. Ймовірно, найперспективніший спосіб боротьби з малими дронами-камікадзе. І найтехнічніший складний. Реально працюючі засоби активного захисту (у російській класифікації - комплекси активного захисту; КАЗ) - системи, що встановлюються на бронетехніку і боєприпаси, що відстрілюють, назустріч засобу поразки противника, - виробляє тільки Ізраїль. Він також забезпечує ними партнерів у США та Європі. Після того, як противник застосував проти ізраїльської бронетехніки в Газі та на кордоні з Ліваном дрони-камікадзе, той розпочав адаптацію своїх систем активного захисту до нової загрози. Проблем багато: дрони-камікадзе атакують із нестандартних кутів — зокрема зверху; до цього необхідно пристосувати як рецептори, і самі засоби поразки. Крім того, зазвичай КАЗ виявляють небезпечний засіб ураження за швидкістю; є ризик, що у разі спроб автоматичної протидії щодо повільним дронам відбуватимуться неправдиві спрацьовування, у тому числі загрозливі для власної піхоти. Ізраїльські виробники стверджують, що адаптували одну із систем КАЗ (Iron Fist) до боротьби з дронами. Але ця адаптація поки не перевірена у бою. Росія неодноразово заявляла про винахід системи активного захисту у всіх можливих ракурсах атаки. Але у війні з Україною такі комплекси не використовуються. Не використовуються в реальних боях (ніде) і автоматичні системи захисту об'єктів від дронів, що складаються із сенсорів та турелі з кулеметів або малокаліберних гармат. Але, ймовірно, саме такі системи дозволять вирішити проблему малих дронів у майбутніх конфліктах. При цьому навряд чи їх буде створено в Росії чи Україні в найближчому майбутньому.

Як Росія та Україна воюють у тилу один одного. «Герані» проти «Лютих»

Поки що на фронтах намагаються знайти способи боротьби з дронами — і тактику, яка дозволить вирішувати за їх допомогою оперативні та стратегічні завдання — у тилу обох супротивників триває інша війна. Вже три роки ЗС РФ і ЗСУ завдають ударів по військових та економічно значущих об'єктах один одного. Це призводить до побічних жертв серед цивільного населення (особливо часто, але не виключно у випадку з російськими ударами).

Обом сторонам не вдалося придушити економіку ворога або зламати волю його суспільства до опору. Україна ударами по нафтопереробних заводах змогла зменшити виробництво та експорт палива до РФ. Російські атаки кілька разів спричиняли жорстку кризу енергосистеми України. Але наслідки цих ударів були далекі від того, щоб змінити сприйняття війни населенням. У Росії, як і раніше, триває відносно мирне життя. В Україні суспільство досі підтримує продовження війни до перемоги.

Однак знизити інтенсивність ударів по тилу противника ніхто не прагне: обидві сторони хочуть підтримувати високий рівень ескалації. Через те, що можливість ЗС РФ завдавати ударів крилатими та балістичними ракетами не безмежна (хоча російська армія за рахунок розширення виробництва ракет уникла повного припинення таких ударів), значна частина завдань була передана ударним дронам, які Москва придбала в Ірану.

З того часу ударні комплекси (вироблені на заводі в Єлабузі в Татарстані) було багаторазово модернізовано. Вони вже мало нагадують дрон "Шахед" іранської розробки. Дальнобійні дрони частково замінили собою дефіцитні крилаті ракети. Але, незважаючи на збільшення могутності їхньої боєголовки в останні місяці, нові «Герані» здатні вражати лише «м'які» слабозахищені цілі. Найбільший ефект справляють комбіновані удари із сотень дронів та десятків ракет, яким не може протистояти ППО України.

Україна у відповідь використовує десятки видів дальнобійних дронів (все ще не маючи можливості підтримати їх ударами далекобійних ракет);

Атаки ЗСУ за багато місяців так і не змогли зруйнувати російський паливно-енергетичний чи військово-промисловий комплекс. Але вони продовжаться, оскільки це необхідно з політичної точки зору: удари ворога не повинні залишатися без відповіді.

У процесі обміну ударами відбувається локальна технологічна еволюція. Так, у далекобійних дронах з обох сторін було (на додаток до ненадійної супутникової навігації) використано візуальне (з застосуванням відеокамер) наведення через мобільний інтернет. FPV-дронами, які завдали ударів по базах російської дальньої авіації.

Україна програє війну дронів?

Останніми днями в західних медіа з'явилися повідомлення про те, що Україна відчуває гострий дефіцит дронів. Винуватцем Володимир Зеленський назвав Китай: нібито Пекін обмежує постачання готових дронів («Мавікі закриті для нас, але відкриті для них») та комплектуючих для України. За словами Зеленського, Китай при цьому організував складальні лінії дронів у Росії. На дефіцит дронів скаржаться й українські офіцери, які відповідають за безпілотні операції на своїх напрямках.

Китай є реальним монополістом у виробництві дешевих комплектуючих для БПЛА. Хоча США забезпечили ЗСУ дронами власного виробництва (армійськими Switchblade двох модифікацій та Phoenix Ghost від маловідомого виробника), їхня ефективність невідома, а кількість (десятки тисяч) явно не відповідає потребам української армії.

При цьому досі Пекін не був помічений у явному маніпулюванні своїм монопольним становищем для визначення результату війни. Швидше, китайська влада заплющувала очі на поставки комплектів для FPV-дронів обом сторонам.

Історія з «дефіцитом БПЛА» сьогодні більше схожа на спробу приховати організаційний провал у розподілі коштів у першій операції «Лінія дронів». ЗСУ, сконцентрувавши безпілотні сили, так і не змогли відкинути російські війська від Покровська. На інших напрямах ЗС РФ отримали перевагу. Можливо, саме цим обґрунтовано зміну керівництва Безпілотних сил України — творця цього роду військ Вадим Сухаревський у червні 2025 року було замінено на Роберта Бровді (відомого під позивним «Мадяр»).

Як показує період між двома світовими війнами, справжній успіх військових інновацій можливий лише після переосмислення організаційної структури та створення нової реально працюючої взаємодії між пологами військ. Так, поєднання танків, мобільної артилерії, авіації та штурмових груп піхоти (всі концепції виникли під час Першої світової) дали Вермахту перевагу на першому етапі Другої світової.

Ні Росія, ні Україна зараз явно не розраховують на такий прорив. Кремль намагається, зокрема за допомогою різних дронів, переконати Україну, що в наступні роки невблаганний поступ ЗС РФ віддасть Росії всі території, які вона вимагає на переговорах. Головна мета – знищити волю українського суспільства до спротиву. Київ вважає, що за допомогою «Лінії дронів» зможе зупинити наступ ЗС РФ і переконати Кремль, що подальші спроби наступати не мають сенсу.

Зображення вгорі: військовослужбовці 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ оснащують дрон-бомбардувальник «Любовник». Місто Часів Яр, Донецька область, 15 травня 2025 року. Фото: EPA / Scanpix / LETA

«Аргумент» [3]

На цю тему: