Наприкінці грудня ворог просунувся на південь від комбінату й закріпився на його околиці, але далі всі атаки не давали результатів. Після захоплення Північного росіяни полізли на позиції Сил оборони на комбінаті і з того боку. Тепер наших атакують уже з трьох сторін.
Скільки українська піхота зможе протриматися на комбінаті — незрозуміло. Ситуація погіршується з кожним днем, і в якийсь момент Сили оборони залишать свої позиції, оскільки подальша оборона гарантовано обернеться для них оточенням. Відхід з комбінату дорівнює відходу з центральної та північної частин Часового Яру. Можна стверджувати, що втрата комбінату станеться не днями. Ворог вже намагався захопити комбінат у листопаді, потім у грудні, до 20 січня, і тепер новий дедлайн — перші тижні лютого.
Баланс сил приблизно такий: наше командування на Краматорському напрямку, на жаль, продовжує утримувати на надздібностях української піхоти навіть тінь позицій за найнесприятливіших умов. Після втрати комбінату вогнетривів Сили оборони зостануться в руїнах Часіка від декількох тижнів до місяця-двох. У ворога — брак особового складу, мізерні поповнення (звісно, є Покровськ, Курахове, Велика Новосілка і Курська область, там потрібніше), украй лімітовані можливості просуватися через зруйноване місто і приватний сектор поблизу нього, тим більше для кидка на Костянтинівку.
Приблизно по центру великого українського плацдарму виокремився напрямок на Торецьк. Ситуація в місті різко погіршала для Сил оборони з 1 січня. Противник атакував шахту «Центральна» з трьох напрямків і до 5 січня захопив усю її територію. Під контролем Сил оборони залишається лише приватний сектор на північних і західних околицях. Бої тривають, ворог контролює 82 % міста й оформить його повну окупацію впродовж тижня-двох. Але якщо Сили оборони знайдуть кілька бригад, то ситуація радикально зміниться.
Навесні 2024 року командування противника організувало атаки на Торецьк, аби швидко просунутися тут і вийти в тил Силам оборони в районі Курдюмівки, Андріївки та Кліщіївки, завдати звідти удару по Часовому Яру й перейти до головного завдання — узяття Костянтинівки. Розвиток подій змусив його перекинути частину сил під Покровськ, щоб покрити втрати саме там. Сьогодні розвиток успіху росіян обмежений браком резервів. Усі використовують на Покровському, Курахівському та Времівському напрямках, у Курській області й віднедавна на Куп'янському напрямку (плацдарм на західному березі ріки Оскіл).
Захоплення Торецька не дасть ворогу швидко просунутися на північ до Курдюмівки й Часового Яру, банально не вистачить людей. Оскільки в останні два тижні Сили оборони не лише зупинили просування ворога, але й відновили окремі втрачені позиції, ситуація може розвинутися і за іншим сценарієм.
Загалом Сили оборони відступили з Торецька, але утримують позиції у Кримському, на північній і західній околицях міста.
Бої за Торецьк почалися у червні 2024 року, ворог після перших проривів з південного сходу надовго застрягнув у вуличних боях у центрі Торецька, але з 20 грудня росіяни змінили тактику — і за три тижні захопили місто. Правда, ціною його повної руйнації.
Що ж змінилося:
— уся фронтова авіація, здатна застосовувати КАБ з УМПК, зосередилася на Торецьку. З 20 грудня щодня ворог скидав на місто 30–40 важких авіабомб;
— авіаударами зруйновані всі багатоповерхівки, які Сили оборони використовували для оборони, малі будівлі знищували цілими кварталами;
— авіаудари в міській забудові однаково небезпечні для обох сторін, тим більше під час ударів з великих відстаней, але на скарги 1-ї та 9-ї ОМСБр противника уваги ніхто не звертав;
— перетворені на непридатні для оборони руїни в проміжках між авіаударами штурмували піхота і дрони.
Водночас КАБ з УМПК мають проблеми з точністю, і ця тактика не дала результатів проти позицій Сил оборони в Леонідівці, котру Сили оборони утримують і зараз.
За словами бійців Сил оборони, які і зараз захищаються на околицях Торецька, такої інтенсивності авіаударів не було ні в Бахмуті, ні в Часовому Яру, ні в Авдіївці. Тактика випробувана в Сирії під час боїв за Алеппо. Для такої високої інтенсивності авіаударів знадобилося залучити практично весь льотний склад і наземний персонал. Недостатній рівень підготовки більшої частини персоналу ПКС, більш досвідчені пілоти щодоби здійснювали п'ять-шість вильотів з аеродромів у Ростовській, Воронезькій областях і з Краснодарського краю.
У будь-якому разі наступна ціль окупаційних військ — Костянтинівка. Але з наскоку атакувати окупанти не зможуть, спочатку їм доведеться перегрупувати дуже виснажені війська.
Зображення вгорі: руїни Часового Яру, 25 червня 2024 року. Фото: тг-канал «Чорний Лебідь», ударна група 225 ОШБ
«Аргумент» [3]
На цю тему: