Загалом рік, що минає, дорого коштував обом сторонам, але Росії насамперед: втраченими людськими й економічними ресурсами. Російська армія захопила близько 4 700 км² української території, що становить приблизно 0,78 % від загальної площі України (603 500 км²). Це більше, ніж 2024 року, коли противних захопив понад 4 000 км², але темп просування залишався повільним — близько 4–5 км² за добу в пікові періоди.

За рік ми втратили близько 300 українських населених пунктів, насамперед на Покровському, Слов’янському й Олександрівському напрямках. 

Україна звільнила менш ніж 100 км², зосередившись на обороні й локальних контрнаступальних діях, таких як Куп'янськ і Лиман. Порівняно з 2024 роком, коли Україна також звільнила обмежені ділянки (переважно в Харківській області), ситуація не змінилася — менш ніж 0,02 % від площі країни, або близько 20 населених пунктів, переважно в Харківській і Донецькій областях, як-от: Мирове, Торське та Зарічне. Ці дії були частиною локальних контрнаступальних дій, але не змінили загальної картини окупації, в якій Росія контролює близько 20 % території України.

Втрати російських сил у 2025 році були колосальними. За оцінками, загальні втрати противника склали близько 1 мільйона особового складу, включаючи 219 000 загиблих (за підрахунками видання «Медиазона»). BBC оцінює кількість загиблих у 264 300–374 900 осіб за весь період війни з акцентом на 2025-му як періоді пікових втрат — до 100 000 загиблих лише в першій половині року. 

Генштаб ЗС України повідомляє про 391 270 вбитими і пораненими у противника з початку року, що становить приблизно 83 вбитих бійця на 1 км² захопленої території України. За іншими оцінками, за кожен квадратний кілометр Росія платить 27–30 двохсотими, трьохсотими і зниклими безвісти. 

Втрати озброєння у ворога також значні: понад 11 000 танків, 23 000 бронемашин і 35 000 артилерійських систем. Ці цифри підкреслюють неефективність російської тактики м'ясних штурмів, де піхота вимушена діяти без належної підтримки.

Ключовими досягненнями Сил оборони у 2025 році стали дальні удари (deep strikes) по російській інфраструктурі. Україна провела понад 50 стратегічних атак БпЛА та ракетами — уразила нафтопереробні заводи, авіабази й логістичні центри. Наприклад, у червні ударні БпЛА в Мурманській та Іркутській областях знищили до 10 % російських нафтопереробних потужностей. У грудні серія ударів по енергоінфраструктурі, зокрема ракетами Storm Shadow, посилила тиск на російську економіку.

Виробництво дронів зросло до 30 000 одиниць, що дозволило проводити глибокі рейди, знищуючи російські можливості вести війну. Ці операції не лише завдали матеріальних збитків, але й підірвали мораль російських сил, змусивши перерозподілити ресурси на оборону тилу.

Економічні втрати Росії від війни 2025 року сягають критичних показників. Зростання ВВП сповільнилося до 0,6–0,9 % на тлі дефіциту бюджету, зростання інфляції через санкції та удари по енергетиці. Втрати від повітряних атак на нафтопереробні потужності оцінюють у мільярди доларів, а падіння виробництва склало 10 %. Банківська криза загрожує неплатежами та дефолтами, військові витрати за схемою «гармати замість масла» призводять до стагнації. Війна коштує Росії сотень мільярдів і послаблює її глобальну позицію.

Якщо дивитися на суто військові справи, то на лінії фронту можна побачити наступне:

- на Південно-Слобожанському напрямку тактична група ворога спробує захопити Вовчанськ, в районі Цегельного прорватися до дороги Вовчанськ – Старий Салтів та до шосе на Рубіжне. Але захоплювати Вовчанськ і одночасно просуватися вздовж східного берега Сіверського Донця до Білого Колодязя, Верхньої Писарівки та Бугаївки у ворога не вийде;

- на Куп’янському напрямку противник докладатиме зусиль для утримання плацдарму в районі Дворічної, одночасно його 47-а танкова дивізія 1-ї танкової армії наступатиме на схід від міста. 6-а армія ворога спробує охопити район оборони 16-го корпусу Сил оборони біля Колодязного, наступатиме в напрямках Мілове – Амбарне та Красне Перше – Нововасилівка, прориватиметься в напрямку Дворічна – Рідкодуб. 

Слід розуміти, що поразка УВ противника “Запад” в Куп'янську ускладнила та відтермінувала початок операції по захопленню Слов'янсько-Краматорської агломерації. Успіхи Сил оборони на Куп'янському напрямку не дозволяють російським військам використати просування військ 25-ї армії поблизу Лимана і 3-ї армії – поблизу Сіверська. Все це у підсумку гальмує просування ворога до Слов'янська. Військам противника доведеться форсувати Сіверський Донець у напрямку Лиману, щоб дістатися Слов'янська та одночасно прикрити свої фланги від можливого контрудару Сил оборони з району Ізюму. 

Агресор не зможе розвивати наступ на Слов'янськ з Сіверського напрямку, оскільки не мають там достатньої кількості військ для проведення фронтального штурму міста; 

- на Лиманському напрямку 20-а армія противника спробує захопити район Ярова – Новоселівка – Дробишеве – Пришиб, заблокувати логістичний маршрут Сил оборони Лиман – Ізюм вздовж північного берега Сіверського Дінця.

25-а армія продовжить наступ на схід і південний схід від Лиману для виходу на рубіж Діброва – Озерне для створення зручного для себе вихідного положення для штурму Лиману з півдня та південного сходу, спробує захопити Закітне і закріпитися там на панівних висотах. 

Окрім цього, діями на цьому напрямку противник намагається сприяти 3-й армії, яка просувається в напрямку Слов'янська вздовж південного берега Сіверського Дінця. 

Війська 20-ї та 25-ї армій наступатимуть на північ і схід від Лиману з метою ізоляції району оборони Третього корпусу Сил оборони навколо міста з півночі і північного заходу для виходу до Сіверського Донця на південь від міста на ділянці Райгородок – Закітне. Утримання Третім корпусом Сил оборони плацдарму на р. Сіверський Донець значно ускладнить подальші наступальні дії ворога в напрямку Слов'янська з цього напрямку;

- на Слов’янському напрямку 3-ї армія прориватиметься з рубежу Дронівка – Сіверськ до району Закитне – Резніківка – Каленики – Крива Лука, що сприятиме наступу на Лиман військами 25-ї армії. Просування 3-ї армії вздовж південного берега Сіверського Донця у західному напрямку дозволить командуванню УВ “Запад” не лише зосередити для штурму Лиману головні сили 20-ї та 25-ї армій, не відволікаючи їх для блокування позицій Сил оборони вздовж річки, а й забезпечити маневр військами у смугах всіх трьох армій через р. Сіверський Донець поза вогневим впливом Сил оборони.

Сили оборони, своєю чергою, шукатимуть можливості для уповільнення наступу ворога вздовж південного берега Сіверського Донця у напрямку Райгородка та Слов'янська;

- на Костянтинівському напрямку командування противника спробує глибоко охопити Костянтинівку з півночі, сходу та південного сходу та прорватися з південного заходу на ближні підступи до Дружківки, тобто вийти в глибокий тил 19-го корпусу Сил оборони, якій обороняється в Костянтинівці, на південь і південний захід від неї. 

Війська противника наступатимуть у загальному напрямку Володимирівка – Райське для виходу на ближні підступи до Дружківки, прориватимуться зі сходу і північного сходу до району Білокузьминівка – Віролюбівка – Іжевка – Куртівка. 

Війська 3-го корпусу противника просуватимуться до рубежу Новодмитрівка – Червоне, згортаючи оборону 24-ї “залізної” омбр 11-го корпусу Сил оборони в Часовому Яру наступом з півдня. Агресор атакуватиме по обох берегах Казенного Торця в районі Софіївки, спробує захопити поселення та просунутися в напрямку Новопавлівки та Торського;

- на Олександрівському та Гуляйпільському напрямках війська УВ противника “Восток” намагатимуться охопити Гуляйпільський район оборони Сил оборони з півночі, блокувати його основні комунікації, вийти до шосе Гуляйполе – Покровське на ділянці Добропілля – Варварівка, до р. Гайчур, форсувати її в районі Данилівка – Добропілля та оточити Гуляйполе з північного заходу. 

Війська 36-ї армії ворога та частини правого флангу 5-ї армії прориватимуться на Покровське з південного сходу;

- на Оріхівському напрямку противник прориватиметься у бік Новомиколаївки для обходу Оріхівського району оборони Сил оборони з півночі. УВ противника “Восток” згортатиме оборону ЗСУ на південний схід від Запоріжжя та прорватиметься на ближні підступи до міста, наступаючи вздовж шосе Донецьк – Запоріжжя. Одночасними діями УВ противника “Днепр” з півдня прориватиметься з рубежу Плавні – Кам'янське вздовж лівого берега р. Дніпро на Степногірськ та з рубежу Степове – Малі Щербаки – у північному напрямку з метою виходу на ближні підступи до м. Запоріжжя;

- на Придніпровському напрямку війська УВ противника “Днепр” продовжать боротьбу за контроль над островами в дельті Дніпра, спробують створити тактичний плацдарм на правому березі та ліквідувати тактичні плацдарми 30-го корпусу морської піхоти Сил оборони в районі автомобільного та залізничного мостів в районі Антонівки.

Важливо не випускати з поля зору втрати України та загальний міжнародний контекст. Українські втрати теж доволі значні. Попри це, міжнародна допомога дозволила утримати лінію фронту. Ключові події, як наступальна операція в Курській області, показали стійкість України.

Перспективи на 2026 рік залежать від переговорів, але без значних поступок з боку Росії, на котрі вона йти не збирається, війна буде тривати, виснажуючи як агресора, так і Україну та її партнерів. Україна демонструє, що опір – ключ до перемоги, попри нерівні сили.

***
Окрема подяка командам Deep State, “Інформаційного спротиву” та Костянтину Машовцю за регулярні змістовні огляди подій на фронті і не лише.

Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій; LB.UA [2] 

Зображення вгорі: військовослужбовці 93 механізованої бригади повертаються з позицій поблизу Костянтинівки, де вони воювали 130 днів поспіль, Донецька область, 16 грудня 2025 року. Фото: EPA/UPG

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Віктор Кевлюк: Математика війни - аналіз перших шести місяців 2025 року [4]
• Віктор Кевлюк: Больові точки. Проблеми під Добропіллям [5]
• Віктор Кевлюк: Битва мобілізаційних ресурсів [6]
• Віктор Кевлюк: Трансформація військової доктрини [7]