Віктор Шлінчак: Чому цей тиждень настільки важливий

Важная новость

За останні дні довелося наслухатися різних версій і розрахунків про "картонний протест" і причини його походження.

Але найголовніше - про перспективи, які нас очікують після закінчення акції щодо скорочення/нескорочення повноважень антикорорганів. Якщо влада продемонструє готовність виправити цей кейс так, як обіцяла, колективний "джин" знову залізе в пляшку. Хоч на якийсь час. Бо немає гарантії, що чергове недолуге рішення не спровокує акцію ще масштабнішу.

Якщо ж наступного тижня протистояння НАБУ з однієї сторони і ОП та СБУ з іншої лише посилиться (наприклад, як варіант, НАБУ висуне підозри тому самому Міндічу, про якого писали ЗМІ, а СБУ - керівництву НАБУ), ми ризикуємо зайти в тривалу політичну кризу. І тоді минулотижневий "картковий протест" стане лише прелюдією до більш грандіозного дійства. Про яке навіть писати не хочеться, розуміючи усі загрози для нацбезпеки і для утримування фронту.

Офісу зараз вкрай важливо провести роботу над помилками, які почались не сьогодні і навіть не кілька місяців тому. Те, що відбувається - це комплекс помилок, в тому числі, і кадрових, які були здійснені протягом кінця 2023-го-початку 2024-го років. Саме тоді, коли кардинально змінювався формат російсько-української війни і вона переходила у затяжну фазу битви на виснаження. Натомість Банкова, замість того, щоб займатися загальною мобілізацією економіки та людських ресурсів, витрачала енергію на проведення "самітів миру" та підписання "безпекових угод".

Давайте згадаємо хронологічно:

З кінця 2023-го жоден орган виконавчої влади не хотів брати на себе функцію модератора ухвалення нової версії законопроєкту про мобілізацію. В результаті це розтягнулось на 5 місяців і ми просто втратили цінний час. Паралельно було замінено головкома.

(Тут зроблю невеличку ремарку - бо я пропонував міністру оборони Рустему Умєрову під час особистих зустрічей ідею проведення більшості із необхідних норм закону через постанову Кабінету міністрів, щоб пришвидшити процеси, але, очевидно, що десь там зверху цю ідею забракували. Так само не вдалося в той момент переконати провести широку інформаційно-просвітницьку кампанію, яка мною і моїми колегами була розписана детально станом на лютий 2024-го. Називалась "Плечем до плеча").

Ідемо далі. В цей час, на початку року, в США розтягують ухвалення Конгресом виділення допомоги.

Що робимо ми? Авжеж - треба щось придумати офігезно круте. І це круте називалось "Самітом миру". Витратили місяці роботи на його проведення.

В цей час росія вже почала добудовувала додаткові лінії виробництва (в тому числі безпілотників), а верстати для масштабування ВПК скуповувала за кеш прямо з виставок по усьому світу (відслідковуванням цієї теми я дуже щільно займався, тому мені тут є багато чого сказати).

А ми на офіційному рівні готували "безпекові меморандуми", замість того, щоб з Британнією, Данією, Францією. Фінляндією, країнами Балтії створювати реальний Оборонний Союз.

І майже не працювали з республіканцями. Бо у серпні президента переконали, що виграє Харріс, а не Трамп.

Далі - пішло-поїхало. Нереалістичний план закінчення війни. Нереалістичні заяви про вступ до НАТО. Україна - як елемент електоральних зіткнень в Польщі, США…

А потім прийшов Трамп, почався 25-й рік і стало зрозуміло, що минулий рік ми просто ПРОФУКАЛИ.

Війна не закінчується. Суспільство втомлене. Інституції ще більш ослабли, а суспільний договір про свободи дав тріщину. Бо помилки в управлінських і кадрових рішеннях 2024-го вирішили замовчати. Як результат - ще сильніша управлінська криза, яку навряд чи може виправити навіть новий склад швидко скомпільованого старого уряду.

Що мав би робити Офіс зараз, окрім того, як відмовитись влаштовувати боротьбу проти усіх, хто не мислить в категоріях "чого бажаєте"?

1. "Все - для перемоги!" - гасло, яке повинне зазвучати знову. Але з реальними діями і з відрубаними руками тих, хто наживається на війні. Навіть якщо ці люди мають безлімітний абонемент на Банкову.

2. Терміново продемонструвати зміни у власній структурі. Суспільні очікування такого перезавантаження досить сильні, як показують фокус-групи і соціологія.

3. Посилення довіри до влади. Це передбачає подальше унеможливлення "казусу конкурсу по БЕБ", публічне відмежування президента від "любих друзів" та перезавантаження власної адміністрації.

4, Посилення роботи по напрямку зі США (ми не вичерпали усі можливості), ЄС та окремо тими країнами, які готові нас чути і допомагати вже зараз.

5. Окремо треба виділити ресурс на роботу з нашими найближчими сусідами. Перераховувати не буду.

6. Кабмін має розробити реалістичну економічну програму, а Рада потенційно мала б оформити нову коаліцію, можливо, з заміною облич, які сидять у президії. Можете назвати це великим перезавантаженням.

Очевидно, що сюди в плани треба записати також і закриття непотрібного "Єдиного марафону", діалог з опозицією та знесення підконтрольних ОП телеграм-каналів, які викликають уже не просто алергію, а позиви до блювання. З ними ви свої рейтинги на виборах, коли дійде до них час, точно не врятуєте. Доведено останніми подіями.

І насамкінець. Ті, хто ухвалюють рішення, мали б пробігтися по усіх (а не вибіркових) сюжетах хоча б новітньої історії України. Можна виявити багато, дуже багато відкриттів і дуже багато схожостей. Бо те, що зараз робиться в тилу, це точно "вже було". Тому зробіть розумно - не стрибайте вчергове на граблі!

Автор: Віктор Шлінчак, засновник, голова правління Інституту світової політики, керівник інформаційного агентства "Главком"; сторінка автора у Фейсбук

Зображення вгорі: розбомблений і втрачений Бахмут. Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [2]

На цю тему: