Додому після 28 років навколосвітньої подорожі повертається 57-річний британець Карл Башбі, який обійшов пішки чотири континенти і подолав близько 50 тисяч кілометрів.

Тепер він зможе вперше у житті побачити свою 12-річну онуку, повідомляють BBC [2] та Associated Press [3].

У 1998 році колишній десантник Карл Башбі вирушив у велику подорож, відправним пунктом якої було чилійське місто Пунта-Аренас.

Тоді 29-річний чоловік поставив собі за мету дістатися рідного міста Галл, дотримуючись двох правил – не повертатися до Великої Британії до завершення подорожі та не користуватися жодним транспортом.

Він вирушив у подорож з 500 доларами і невдовзі опинився посеред ураганних вітрів в Патагонському степу. Згодом він пройшовся неосвоєними та небезпечними джунглями, тропічними лісами та горами між Південною та Центральною Америкою, а потім – провів в ув'язненні 18 днів після перетину обмеженої прикордонної зони в Панамі.

У 2006 році, перетинаючи вплав Берингову протоку, Карл мало не загинув і втратив усі свої припаси – чоловіка разом з іншим шукачем пригод довелося евакуювати. Після того, як їм вдалося дістатися на протилежну сторону суходолу, їх депортували за незаконний в'їзд до Росії.

Башбі каже, що за 28 років мандрів безпосередньо у дорозі він провів лише близько 15 років. У перервах між етапами подорожі часто зупинявся в Мексиці, де життя коштує недорого. Багато часу йому довелося витратити на оформлення віз і "розв'язання геополітичних питань", каже мандрівник.

Крім того, затримки були спричинені обмеженнями, які країни запровадили під час пандемії COVID-19.

Увесь цей час чоловік не міг бачитися з родиною на батьківщині – лише зрідка йому вдавалося зустрічатися із сином та батьками в інших країнах. Однак британець зізнається, що їхні стосунки вже не такі, як раніше.

"Сім'я це сім'я, хіба ні? Вони завжди будуть поруч. Але виникає напруга, з'являється дистанція. Настільки, що ми певною мірою віддалилися і насправді вже не знаємо одне одного", – зізнається Карл.

Частину шляху Башбі пройшов як "мандрівник без грошей, але з рюкзаком", який виживав завдяки пожертвам і їжі, що траплялася на узбіччях доріг. Однак згодом його фінансове становище покращилося завдяки спонсорам та контракту на книгу.

При цьому найбільшою підтримкою та рушійною силою він називає доброту незліченної кількості незнайомців, особливо тих, хто сам мав небагато.

Наприклад, його приймали в хатинах, побудованих із автомобільних запчастин, а також безкоштовно годували – часом лише рисом із водою. Якось родина перуанського лікаря "виходила" британця, коли той хворів на важку кишкову інфекцію.

"Мені пощастило зустріти найкращих представників людства, і це дуже надихає. Це зміцнило мою віру в людей. Доброта незнайомців допомогла всьому цьому втілитися в життя. Без допомоги світу я б із цим не впорався", – каже чоловік.

Коли Бушбі тільки вирушав у дорогу, він був схожий на музиканта Курта Кобейна – це навіть породило в інтернеті жартівливу теорію змови, ніби покійний лідер гурту Nirvana досі живий і мандрує світом під вигаданим ім'ям.

Тепер він виглядає більш загартованим життям, має помітніший живіт і бороду з сивиною. Проте він почувається молодшим за свій справжній вік.

"Я став старшим, але не почуваюся старим. Ментально я все ще почуваюся надто молодим для свого віку. Я досі ототожнюю себе з тим хлопцем, яким був колись в Америці. У мені досі живе дух пригод", – каже чоловік.

Нещодавно Бушбі переплив Ла-Манш і вперше за майже три десятиліття скуштував традиційні британські страви – рибу з картоплею фрі та пюре із зеленого горошку. Каже, що ніде у світі їх не готують так, як на батьківщині.

На кінцевій точці, до якої чоловік планує дійти 2 листопада, його чекатимуть батько, брати, 36-річний син Адам та 12-річна онука, яку він ще ніколи не бачив. Мати, з якою британець востаннє зустрічався десять років тому, чекатиме на нього в родинному будинку.

Повернення додому викликає в Карла хвилювання не лише через довгоочікувану зустріч із рідними.

"Зараз я почуваюся комфортно, бо займаюся звичною справою, але незабаром усе це різко обірветься [...] Зникне все, чим я є і що я знаю про себе. І це стане проблемою. Виникне класична криза ідентичності.

Мені доведеться заново з'ясовувати, хто я такий. У чому сенс усього цього? Як знайти цей сенс і мету? Як заповнити ту порожнечу, в якій я раптом опинюся?

Є такий старий вислів: єдине, що гірше за людину, яка не може здійснити свої мрії, – це людина, яка їх здійснила... бо що тоді робити далі?" – каже Карл, який провів у подорожах половину життя.

А для того, хто замислюється про мандри, він має пораду:

"Використовуйте будь-яку нагоду. Ви здатні на набагато більше, ніж могли собі уявити. Крапля впевненості в собі може привести вас дуже далеко. А якщо нічого не робити – нічого й не досягнеш".

«Аргумент» [4]

На цю тему:

• Мандрівник Костянтин Ліорек побував у 173 країнах [5]