Розкрию вам деякі секрети. Групи противника заходять у наші села не лише на Сумщині. ДРГ регулярно пробують на міць нашу оборону всюди, де тільки можна. Зокрема й на Чернігівщині. Наскільки можу сказати, то буквально минулого тижня саме на цьому напрямку, де "немає війни", російську ДРГ зупинили, бо "один солдат взяв яйця в руки, і відкрив вогонь". Тож провокаторам довелося повернутися до себе, за кордон. А на іншій ділянці не зреагували вчасно. Група противника зайшла на позиції…

Так само, власне, ворог діє всюди і завжди. Добре пам’ятаю, як командир роти, чий підрозділ стояв перед Вугледаром, у розпачі казав, що його бійців вирізали росіяни, які не просто застрибнули в наші окопи, а ще й були одягнуті у форму нашого зразка, у піксельну…

Таке стається, якщо на якійсь ділянці фронту знаходять або прогалину, або взагалі пусті траншеї. Бо давно не секрет, що деякі підрозділи тікають з позицій. Це відбувається з різних причин: погано підготовані, немає сержантів, які б пояснили, як і що треба робити, слабкі командири, яким краще брехати, подаючи ситуацію командуванню, ніж чесно визнати слабкість і неспроможність особового складу закріпитися. Саме через це потім противник просочується не тільки на наші позиції, а й в населені пункти, які ми роками контролювали… А потім в один момент все сиплеться.

Здається, менш як місяць тому на офіційній сторінці Головнокомандувача Збройних сил України вийшов допис про шкоду брехні під час війни. [2] З проханням давати об’єктивну ситуацію. Не допомогло.

За "переможними" повідомленнями про нібито звільнення Куп’янська і фейсбучними боями на тему, де саме і коли були зроблені знімки президента біля стели, не помітили, що повністю в окупації опинилися Вовчанськ і Сіверськ, майже захоплене Гуляйполе. Але ж за Вовчанськ билися понад рік. Міста як такого вже давно не існує, його розбили вщент. Це та ситуація, коли там вже немає за що зачепитися бійцям, немає де переховуватися. Але менше з тим. І в цій ситуації армійці продовжували нищити ворога. Але на зараз уже Вовчанськ упав.

А от із Сіверськом відбулася прикра ситуація, напряму пов’язана з брехнею. Майже два роки на цьому напрямку стоять одні й ті самі бригади. І ще півтора року тому командири-суміжники неодноразово показували вищому командуванню, де і як обманюють в одній з бригад: дають неправдиву інформацію про позиції, кількість бійців, їхню відсутність… Знаючи, що це слабка ланка, пильнували за ними, підкріплювали власними силами. Щоб не сталося несподіванки… От саме через брехню цього підрозділу і відбулася стрімка окупація Сіверська. Противник зайшов через пусті позиції. І дуже швидко посунув інших, зайшовши до них у фланги та тил. У стрілецькі бої були вимушені вступити пілоти БПЛА та мінометники, які як правило мають працювати здалека…

На картах: по датах внизу добре видно, як і коли змінилася ситуація навколо Сіверська. Його окупація ставить під загрозу Слов’янськ

Намагаючись розібратися, що ж сталося, вищі командири усунули від командування офіцерів - і не лише в тій бригаді, яка, власне, призвела до захоплення міста. Бо там, кажуть, любимчики… І вони так складно продовжують брехати, що їм вірять…

Отак "переможні" новини про Куп’янськ перекрили данні про втрачені міста. При цьому не можна – як би мені самій цього не хотілося! – казати, що Куп’янськ дійсно звільнений. Зовсім ні. DeepState визначає його статус як невизначений. Від тих, хто воює на тому напрямку, знаю, що бої ідуть у місті так само, як це було місяць тому у Покровську. Сталих позицій немає. Всі перемішані – і наші, і вороги. І чим там справа закінчиться – ще невідомо. Справді звільнені села на підступах до міста: Кіндрашівку та Радьківку.

Так само важкою лишається ситуація в Покровську, Мирнограді та Гуляйполі. Бої ідуть у самих містах. Але наші чіпляються буквально за кожну цеглину, не даючи ворогу вважати і називати Покровськ і Мирноград окупованими. Досі. Хоча в Покровськ пару тижнів тому псковські десантники намагалися зайти аж колоною. Їх виявили і спалили наші воїни. Поки росіяни спроб більше не роблять. Але акцент боїв перемістився повністю у Мирноград. Зрозуміло, що росіяни хочуть замкнути кільце. Поки це не виходить. Стрімка зміна ситуації у Гуляйполі не на нашу користь також пов’язана з недостатністю людей у нас, невчасною реакцією на рухи противника та брехнею про справжній стан речей.