Чого точно можна не очікувати - так це сталого миру через переговорний процес. В України, яка бореться за своє фізичне виживання, немає тем для обговорення з росією, яка бореться за наше знищення і виживання своєї недоімперії. Насправді і Україна, і росія ведуть переговори з Трампом. Навіть якщо вдають, що говорять між собою. Україна - за те, щоб надавав розвіддані і не припиняв продаж ракет та інших дефіцитних позицій озброєння. Росіяни - за те, щоб не накладав нових санкцій і відмінив старі.

Важливо усвідомлювати й іншу істину - для України мир означає перемогу над росією у війні на виснаження, а також ліквідацію російського режиму. Не шляхом взяття і спалення м*скви, як нам би хотілося. А шляхом доведення росіі до стану виснаження, подібно до стану, в якому перебував перед розпадом срср.

Як на мене, найкраще розуміння тенденцій на фронті можна отримати, прослухавши останні інтервʼю Андрія Білецького, Юрій Бутусов та Тарас Чмут. Україна виснажується в основному через брак піхоти на полі бою, який є наслідком недоліків у процесі мобілізації та управління Силами Оборони. Зокрема, розпорошення ресурсів і бездумного створення нових бригад, кругообігу брехні в доповідях через покарання за "погані новини", відсутності системних змін у застосуванні сил та засобів.

Але якщо в України закінчуються люди, то в росії почали стрімко закінчуватися гроші. Доходи російського бюджету в 2025 складали близько 36,6 трлн рублів, а дефіцит оцінюється в 6-7 трлн. При цьому витрати на безпеку і оборону складали близько 17 трлн, а обслуговування внутрішнього боргу, який є наслідком військових витрат - ще 3 трлн. ВВП росіі знаходиться в рецесіі, цивільні галузі демонструють падіння, навіть ВПК сповільнився і поступово почав стагнувати, оскільки потік бюджетних грошей зменшився. Ціни на російську нафту досягли $35 долл за барель, що нижче собівартості видобутку на багатьох російських свердловинах.

У 2026 році в бюджет рф закладено ціну на нафту, що на $20 дол вища за поточну. І це означає додаткові 5-6 трлн рублів дефіциту. Таким чином, очікувати, що ворог зможе різко наростити чисельність війська, кількість бронетехніки, ракет і дронів порівняно із сьогоднішнім рівнем не доводиться - на це банально немає грошей. І ні Китай, ні Індія, ні інші країни Глобального Півдня через свою інтегрованість до міжнародних фінансових ринків не позичили росіі жодного цента для покриття витрат на війну, яку вона не може собі дозволити.

Для росіі найбільша внутрішня небезпека полягає в тому, що якщо у москви внаслідок війни не вистачає грошей на фінансування регіонів, то у місцевих елітах дуже швидко починається "бродіння" і відцентровий рух. Саме в цьому і полягає механізм розпаду режиму, де фсбшник або росгвардієць з махачкали набагато ближче до місцевих, ніж до кремлівських. І лояльність всіх тримається на можливості місцевих еліт багатіти. Чого неможливо досягти, коли економіка стискається, а бюджет не виділяє регіонам трансферти. Саме через це російський режим не може далі зменшувати невійськові витрати бюджету, щоб вивільнити ресурс для війни.

На відміну від росіі, Україна опирається на економічну міць ЄС та Великобританіі, сумарний ВВП яких більший за російський у 10-12 разів. На наступні 2 роки ми забезпечені фінансуванням. Тому наша стратегія повинна полягати в тому, щоб втрачати якомога менше людського капіталу на фронті і мінімізувати ресурси, які втрачаються у корупційних схемах замість того, щоб підтримувати Сил Оборони.

Наша перевага ще й у тому, що єдиний можливий для росії формат бойових дій - це наступ і рух фронту на захід. Зупинка фронту означає для них стратегічний тупик, за якого економічну катастрофу і величезні втрати людей вони перестають обмінювати на бодай мінімальний військовий результат.

Тож перефразовуючи Білецького, у 2026 році ми повинні усвідомити, що кожен з нас є обслуговуючим персоналом для піхотинця, який тримає фронт. Ми повинні думати над тим, як зберегти піхоту, а не посадку. На фото - наземний роботизований комплекс DevDroid TW 12.7, який 45 днів тримав позицію без присутності там людини. Це приклад того, в якому напрямку треба рухатись країні, яка не може закопувати мільйон своїх громадян у мʼясних штурмах.

І найголовніше - українська влада повинна усвідомити і використати свій шанс, даний циклом низьких цін на нафту, вичерпанням радянських запасів техніки і озброєння у ворога та стагнацією російської економіки на фоні санкцій.

Для цього у держави повинна зʼявитися стратегія, як досягти Перемоги.

Для цього військово-політичне керівництво повинно змінити формат управління Силами Оборони та процесом мобілізації

Для цього необхідно відмовитись від ідеї зібрати кеш на вибори чи на майбутнє щасливе життя, відмовитись від популізму і тринькання ресурсів на чекапи і вовині тисячі, а спрямувати їх у військо.

Так що погана новина - вмовити росію зупинитись, згодувавши їй Донбас, не вийде. Новина хороша - замість цього ми можемо перемогти. Бажаю всім нам, щоб у 2026 році ми впевнено і безповоротно стали на цей шлях.

Володимир Кудрицький, голова правління «Укренерго» у 2020—2024 роках; сторінка автора у Фейсбук