Вступ до ЄС: що має зробити Україна, щоби почати переговори про членство

Важная новость

Два місяці тому Європейська рада затвердила таке очікуване та омріяне Україною рішення про надання нашій державі статусу кандидата у ЄС. Його схвалили за особливою процедурою (жодна держава в історії Євросоюзу не отримувала цей статус так швидко після подання заявки на вступ) та в унікальному форматі (статус кандидата нам дали, але ніби "авансом", бо одночасно висунули сім "умов" його отримання). А ще Єврорада встановила: до кінця року Єврокомісія має відзвітувати про прогрес у виконанні цих умов. А це означає, що діяти треба якомога швидше.

"Європейська правда [2]" з’ясувала, чого чекати від "звірки умов" з Євросоюзом, які з них є найпроблемнішими, а також коли можливо чекати від ЄС визнання того, що Україна їх виконала та може переходити на наступний етап дороги до членства.

Короткий підсумок цього аналізу є таким:

– наразі все нормально: десь Україна виконує задачі, поставлені Брюсселем, а десь ЄС готовий (тимчасово) закрити очі на провали та навіть порушення домовленостей, але зловживати цим точно не варто;

– оптимістичним терміном для затвердження того, що Україна виконала умови, європейці вважають середину чи другу половину 2023 року;

– однак щоби вкластися у цей термін, Києву потрібно якомога швидше почати виконання тих вимог ЄС, процес по яких є тривалим;

– наразі найпріоритетнішим є схвалення Верховною радою двох законів – про нацменшини та про медіа, які імплементують норми, що увійшли до критеріїв ЄС;

– а до президента ключові вимоги – забезпечити чесні конкурси в НАБУ, на нового суддю КС, а також не зруйнувати хиткий баланс у сфері прокуратури, що встановився після призначення очільника САП.

Тепер про все це детальніше.

Ковток реалізму про 7 умов від ЄС

Про сім критеріїв, чи то рекомендацій, для України, які ЄС визначив у рішенні про статус кандидата, говорилося багато. Україна на найвищому рівні пообіцяла втілити їх якнайшвидше і навіть взяла конкретні зобов’язання щодо часу.

Профільна віцепрем’єрка Ольга Стефанішина ще до офіційного ухвалення рішення про кандидата заявила, що Київ виконає всі сім умов до кінця року. Президент Володимир Зеленський заявив, що очікує від Верховної ради "пріоритетного схвалення євроінтеграційних законів", а у парламенті пообіцяли зробити навіть більше та до 2025 року ухвалити усі закони, необхідні для вступу в ЄС.

Усі посадовці переконують, що перелік із семи вимог, чи то критеріїв, є цілком підйомним.

Але технічного виконання недостатньо. Це треба усвідомлювати вже зараз.

У рішеннях Євросоюзу такого масштабу (як-от надання державі статусу кандидата, початок переговорів про вступ чи їхнє завершення) завжди є дві складові: юридична і політична. Особливо це стосується політично чутливих рішень у випадках, які не відразу отримали одностайну підтримку в ЄС.

Рішення щодо статусу кандидата для України та Молдови від 23 червня 2022 року є саме таким прикладом.

Перевірки критеріїв, які встановлює Брюссель у цих документах, так само не є суто технічними. Держави ЄС мають не лише побачити формальне "проставляння галочок" про виконані задачі – для них набагато важливіше відчути та повірити, що Україна прагне реформ. У травні та червні саме через брак такого відчуття з боку окремих держав (зокрема, Данії, Швеції та Нідерландів) надання нам статусу кандидата було під питанням.

ЄвроПравда вже розповідала про зміст семи критеріїв ЄС (тут можна прочитати їхній повний перелік [3]).

Ще тоді йшлося, що деякі з них свідомо прописані розмито – саме для того, щоб ЄС мав змогу ухвалити політичне рішення, а не суто юридичне.

Ось приклад: Україна має "посилити боротьбу з корупцією, зокрема на високому рівні, з ефективним її розслідуванням та судовими рішеннями". Погодьтеся, сформульовано так, що у будь-який момент можна говорити і про відповідність, і про невідповідність України цьому критерію – залежно від того, хто проводить оцінку і як "оцінювальник" налаштований до України.

Але є і позитивна новина.

Усі джерела ЄвроПравди відзначають: саме зараз у ЄС є воля підтримати рух нашої держави до членства.

А глава словенського МЗС Таня Файон навіть публічно заявила: щойно Київ виконає ці сім вимог, Євросоюз дасть згоду перейти на наступний етап та розпочати переговори про вступ без висування додаткових умов – хоча на червневому саміті лідери Євросоюзу не стали фіксувати це зобов’язання документально, щоби зберегти для себе гнучкість у рішеннях.

Як довго збережеться нинішній рівень солідарності з Україною – невідомо, тому Київ має бути зацікавлений робити реформи просто зараз.

Але закривати очі у разі, якщо Україна не робитиме реформи, ЄС не буде.

Політики-україноскептики нікуди не поділися. Так, зараз їхні позиції послабились, оскільки серед європейських виборців є безпрецедентно високе прагнення допомогти Україні. Але якщо Київ "завалить" принаймні один з індикаторів, це дасть цим скептикам підстави заблокувати початок переговорів про вступ, бо це передбачено червневим рішенням саміту ЄС.

"Вузькі місця" та порушення умов

Отже, врешті-решт доведеться виконати усі сім блоків рекомендацій.

А раз так, то Україна має якнайшвидше взятися за пріоритетні напрямки: ті, де реформи потребують найбільше часу для втілення, і ті, де стан справ є найгіршим.

Визначити останні найпростіше: цю роботу вже виконав консорціум експертів аналітичних організацій під проводом Центру "Нова Європа". Експертна оцінка семи блоків реформ, які оцінюватиме ЄС, є такою, за 10-бальною шкалою:

– Реформа системи призначення суддів до Конституційного суду та запровадження системи відбору – 0 балів
– Реформа органів суддівського самоуправління (ВРП та ВККС) – 7 балів
– Антикорупція (САП та НАБУ) – 6 балів
– Боротьба з відмиванням коштів – 5 балів
– Антиолігархічна реформа – 2 бали
– Законодавство про медіа – 6 балів
– Законодавство про нацменшини – 5 балів.

Детальнішу оцінку по кожному з блоків ви можете прочитати в описі від Центру "Нова Європа" [4], утім, у першу чергу впадає в очі, що є два критерії-аутсайдери – ті, що стосуються Конституційного суду та антиолігархічної реформи.

Однак іронія долі у тому, що виконання обох цих умов ЄС зараз на паузі. Річ у тім, що і у питанні КС, і у питанні боротьби з олігархічним впливом Україна зараз чекає на висновки Венеційської комісії. Єврокомісія поставила чітку вимогу – спершу рішення ВК, потім – виконання критеріїв кандидатства.

Утім, окремо варто зупинитися на питанні КС, де ситуація найгірша.

Через місяць після отримання статусу кандидата Київ зробив те, що діаметрально суперечить вимогам ЄС: призначив суддею КС без жодного конкурсу депутатку Ольгу Совгирю. Виникло питання: чи не є такі дії Києва руйнуванням критеріїв кандидатства у принципі?

У самому ЄС офіційно підтвердили, що готові закрити очі на порушення боку Києва.

"Ні, таких наслідків немає. Для нас виконанням рекомендації буде схвалення нового закону, з абсолютно новою процедурою – змагальною та прозорою... Цей законопроєкт вже готовий, він має пройти оцінку Венеційської комісії", – пояснив ЄвроПравді посол ЄС в Україні Матті Маасікас (повне інтерв’ю читайте та дивіться на ЄП цього тижня).

Утім, тут важливо, щоб у Києва не з'явилася готовність порушувати правила без упину. Адже ми не дарма підкреслювали вище: для країн ЄС важлива не лише формальна відповідність критеріям, а й відчуття того, що Україна налаштована на реформи. У питанні КС Київ вже скоро може або створити, або підірвати це відчуття.

19 вересня спливають повноваження судді Олександра Касмініна і у КС з’являється вакансія, яку має заповнити президент Зеленський. Між тим для президентської квоти в КС вже зараз існує конкурсна процедура [5] для призначення судді. І якщо Зеленський вчинить так, як вчинив парламент, та просто призначить до Суду потрібну людину – це матиме дуже значні наслідки для сприйняття України в ЄС.

То що ж є пріоритетом?

Критерій щодо КС, який нині є найгіршим за рейтингом, водночас можна дуже швидко виконати, завершивши роботу вже в жовтні: достатньо, щоби Банкова провела чесний конкурс на нового суддю, а ВР ухвалила зміни до закону про КС з урахуванням позиції "Венеційки". А отже, якщо цей проєкт ще не переданий на аналіз до ВК – це треба зробити якнайшвидше.

Натомість є інші реформи, виконання яких буде очікувано дуже довгим. І розпочати цю роботу треба вже зараз, адже доки ЄС не підтвердить їхнє виконання – не буде позитивної оцінки.

Одна з таких – це закон про нацменшини, без ухвалення якого Угорщина (та, імовірно, не лише вона) не дасть згоду на відкриття переговорів про вступ України до ЄС. Зараз уряд завершує розробку цього закону, він ще не зареєстрований у ВР. Потім закон має пройти "горнило" Венеційської комісії, яка послухає думку нацменшин в Україні і гарантовано знайде якісь нюанси. Далі (очевидно, до другого читання) закон треба буде змінити, врахувавши позицію ЄК.

Саме така процедура чітко прописана у рішенні ЄС, спроби обійти її не мають сенсу – ми лише дамо пас Будапешту чи іншим столицям, які захочуть заблокувати прогрес України.

Ну і зрештою, на цей закон треба знайти голоси у Верховній раді, а у його нинішній редакції це може бути непросто. Бо уряд – після публічної вказівки Зеленського – оформив проєкт незвичним чином, назвавши його "Законом про національні спільноти" замість "Закону про національні меншини".

З точки зору ЄС це – цілком нормальна термінологія, у Брюсселі вона не викличе заперечень. Зрештою, в самому ЄС є держави, що вживають термін "національні спільноти" у своєму законодавстві, а в Словенії він навіть визначений у Конституції. Однак в Україні його немає, і серед депутатів є ті, хто вже ставить питання про доцільність такого перейменування. "Євросолідарність", наприклад, майже гарантовано виступить проти.

Другий складний для виконання критерій стосується законодавства про медіа.

Його поява у переліку критеріїв ЄС цікава сама по собі, адже це питання донедавна не вважали геть проблемним; і до того ж, воно майже не регулюється європейським правом. Хоча справді є аудіовізуальна директива ЄС, яку Україна давно обіцяє впровадити, але та є частиною більшого закону про медіа, спроби ухвалити який багато разів застрягали у дискусіях у парламенті.

Утім, реальна причина появи цієї рекомендації інша.

Від кількох джерел ЄвроПравді доводилося чути, що вона виникла через наполегливі спроби опозиції залучити європейських партнерів до вирішення питання з телеканалами "Прямий", "Еспресо" та "5 канал", трансляцію яких влада відключила від мультиплексу у вельми сумнівний спосіб.

У ЄС не погодилися напряму лобіювати це питання у рішенні про кандидата – а натомість завели інше "медійне" питання.

Як саме європейці будуть оцінювати його виконання – сказати складно. Але можна з певністю говорити: без адаптації євродирективи здобути позитивну оцінку і розпочати переговори з ЄС просто не вийде. Та й спроби виокремити ці норми та вбити багатостраждальний закон "Про медіа", який має політичну підтримку Євросоюзу, як це пропонує дехто у парламенті, не отримають схвалення у столицях ЄС. І навпаки, якщо зараз парламент ухвалить цей закон у першому читанні, щоб далі шукати по ньому компроміс – то зробить добрий крок для розбудови довіри з європейцями.

Чого чекають від Зеленського

Це були ключові "парламентські" завдання, але є ще й "президентські".

Тут позиція ЄС може багатьох здивувати.

У той час як в Україні вважають, що головні умови ЄС у рамках отримання статусу кандидата стосуються антикорупції та судової реформи, у самому Євросоюзі вважають інакше. Посол Матті Маасікас, зокрема, наголошує на тому, що у цих питаннях Україна демонструє найкращий та найшвидший прогрес, а також запевняє: керівництво України надало європейцям політичні гарантії того, що у цих сферах виконає вимоги ЄС і до того ж зробить це ще у поточному році.

Питання САП, наприклад, він вважає закритим у контексті критеріїв для статусу кандидата.

Та й від незалежних експертів лунають доволі позитивні оцінки. Так, у дослідженні Центру "Нова Європа" блоки "антикорупція" та "судова реформа" мають оцінки, вищі за інші з переліку "умов кандидатства".

Утім, від держав-членів доводилося чути також обережніші оцінки. У тому числі європейські дипломати кажуть про бажання переконатися, що новопризначений генпрокурор не ставитиме палки в колеса новопризначеному голові САП.

Хай там як, ключові очікування від Зеленського все одно стосуються цих питань.

Президент має забезпечити чесний конкурс на очільника НАБУ, а також, як вже згадувалося, на нового суддю КС. А ще – не зривати реформування Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів через неформальні важелі, які є у Банкової та про які іноземні дипломати добре поінформовані.

І насамкінець – про терміни.

У Києві чекають на новини наприкінці 2022 року, коли має відбутися переший аналіз виконання умов з боку Єврокомісії. Днями, зокрема, віцепрем’єрка Ольга Стефанішина заявила, що хоче "політичної ясності" щодо членства до кінця року.

Однак не варто чекати, що ЄС дасть "зелене світло" переходу України на наступний етап вже зараз. Це технічно неможливо. Зокрема, по закону про нацменшини процедура затягнуться до початку 2023 року навіть за найоптимістичнішого варіанта (і тому дуже важливо почати процес якнайшвидше, щоби це затягування не було надто довгим).

Найоптимістичніший прогноз, який доводилося чути від співрозмовників у ЄС – це політичне рішення Євросоюзу у середині 2023 року та початок переговорів про членство до кінця 2023 року. Це – за позитивного перебігу. І це треба розуміти, щоб не бути розчарованим через завищені очікування.

«Аргумент» [6]

На цю тему: