Експертні оцінки того, наскільки глибоким буде падіння української економіки за підсумками цього року дещо різняться, але усі вони перевищують 30%. Офіційно цієї цифри темпи падіння ВВП досягли ще у вересні.

Як підрахували у Центрі економічної стратегії (ЦЕС), таке падіння буде найбільшим річним падінням за всю історію української незалежності.

Для порівняння: скорочення економіки на 50% після розпаду СРСР та здобуття незалежності розтягнулося на шість років - від 1993 до 1999. Усі інші кризи - світова фінансова у 2008 році, початок війни у 2014-му, пандемія коронавірусу давали значно менше падіння українського ВВП - не більше 15%.

Утім, як зауважує Олександра Бетлій з Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, російські обстріли другої половини листопада можуть ще більше погіршити економічні показники, із якими Україна вийде на кінець цього року.

"Економічні виклики зросли в листопаді і надалі збільшуються в грудні з кожною черговою ракетною або дроновою атакою з боку російського агресора", - зауважує економістка.

І додає, що пристосування до графіків відключення електроенергії, а то й до її відсутності стали справжнім викликом для бізнесу та населення. І цей виклик "буде з нами щонайменше до квітня-травня".

Загалом, за оцінками Київської школи економіки, тільки прямі втрати від початку російського вторгнення - житлових будинків, промислових підприємств, інфраструктури - становлять майже 136 млрд доларів.

Одні з наймасштабніших втрат має металургія, що історично була серед локомотивів української економіки і експорту зокрема. Сама галузь втратила від однієї до двох третин активів, адже українські металургійні підприємства розташовані переважно на сході та півдні країни. Варто загадати лише руйнування та втрату двох флагманів металургійної галузі - "Азовсталі" та ММК Ілліча у Маріуполі.

Металургійне виробництво скоротилося на 70%. При цьому впродовж багатьох років українська металургія була лідером українського експорту, і лише нещодавно поступилася аграрному сектору.

За відсутності такої ж експортної можливості, яку надала українському АПК зернова угода, досягнута за посередництва ООН та Туреччини, металургійний експорт просів на 62%.

Після першого шоку від вторгнення український бізнес отямився досить швидко, і до вересня, за результатами кількох опитувань, демонстрував навіть певний оптимізм.

Головне, що підірвало цю тенденцію, - це обстріли енергетичної інфраструктури, що почалися восени, каже експерт ЦЕС Дмитро Горюнов.

Сама енергетика порівняно швидко впоралася із першою хвилею російських ударів по НПЗ - паливному бізнесу вдалося переорієнтуватися на альтернативні до російських та білоруських джерел постачання пального. Хоча ціни й зросли на 65%, але дефіцит вдалося подолати.

Набагато важчою стала друга хвиля ударів - по електроенергетиці, де, за різними оцінками, з ладу було виведено до 50% високовольтних потужностей.

Для бізнесу, за опитуванням ЕВА, це вилилося у зміну графіків роботи підприємств (66%), зменшення виробництва (40%), часткове закриття потужностей (12%).

Втім, на початок грудня про повну зупинку через блекаут говорили лише 1% опитаних. Проте йдеться про великі підприємства із закордонними інвесторами. Для малого ж бізнесу блекаут став справжнім ударом під дих, визнають у ЄБА.

Для сільського господарства результати воєнного року є дещо кращими, ніж в інших галузях, адже сам бізнес досить рівномірно розподілений по всій території України, а завдяки зерновій угоді українські аграрії змогли відновити експорт, який восени став наближатися до довоєнних рівнів.

Але, як звертають увагу оглядачі, мінне забруднення вже є величезною проблемою для галузі і залишатиметься такою впродовж багатьох років.

Навіть офіційна інфляція в Україні є дуже високою, але, зазначають експерти, все могло бути значно гірше. Станом на листопад індекс зростання цін в Україні становив 26,6%, а на кінець року сягне 30%.

Для країн у стані війни такий рівень інфляції є досить стриманим, каже Максим Самойлюк із ЦЕС. Він зазначає, що усі країни Європи потерпають від інфляційного тиску, головною причиною якого є російська агресія проти України.

У Молдові інфляція є навіть вищою, ніж в Україні, і вже перевищує 30%. У Польщі, яка стала одним із головних українських партнерів за час війни, інфляція за підсумками жовтня становила майже 18%.

Попри те, що у липні Національний банк підвищив офіційний фіксований курс гривні до долара до 36,6, різниця із ринковим курсом зберігається. А це змушує НБУ продавати валюту з резервів, щоб підтримати гривню.

На 1 січня 2022 року валютні резерви країни становили майже 31 млрд доларів. У липні вони скоротилися до 22,8 млрд доларів. Але на 1 грудня знову підросли до майже 28 млрд доларів.

Підтримати валютні резерви, так само, як і видатки бюджету під час війни Україні допомагають гранти та позики від міжнародних партнерів.

Станом на грудень вона сягнула 28 млрд доларів. Нині левова частка дефіциту українського бюджету - близько 60% - фінансується саме за рахунок міжнародної фінансової допомоги.

Експорт-імпорт

Українська економіка традиційно є експортно орієнтованою, - значні доходи і бізнесу, і бюджету пов'язані саме із зовнішньою торгівлею.

Як підрахували у R&D центрі YouControl на основі відкритих даних за січень-жовтень 2022 року, український експорт становив лише дві третини від довоєнних обсягів (67,7%). За умов війни українські виробники змогли продати за кордон продукції на майже 37 млрд доларів.

Головні експортні товари із часткою у близько 13% - соняшникова олія і кукурудза, експорт яких морем відбувався завдяки зерновій угоді. Вони принесли в країну близько 9 млрд доларів.

Утричі менше приніс експорт залізної руди.

Далі у п'ятірку головних експортних продуктів повертається аграрний сектор із пшеницею та ріпаком.

Суттєвих змін зазнали і напрямку українського експорту. Найбільше українці продали до Польщі (за 10 місяців на 5,6 млрд доларів або 15,4% всього експорту). Китай, який до війни був споживачем українських товарів №1, за час війни опустився на 4 місце, а його частка в загальному експорті України знизилася вдвічі — з 11,8% до 5,3%.

Також у п'ятірці нинішніх найбільших імпортерів української продукції Румунія, Туреччина та Німеччина.

Парадоксально, що Росія, яка до вторгнення в Україну посідала п'яту позицію серед окремих країн, до яких Україна експортує свої товари, так і залишилася серед торговельних партнерів, хоча й опинилася на 20 місці.

Росія також залишається і серед країн, із яких Україна щось імпортує, хоча її частка впала з понад 9% до 3,6%, що становить 1,5 млрд доларів, відзначають в YouControl.

Проте у ці дані входять два місяці торгівлі до 24 лютого.

Загалом український імпорт скорочувався не так різко, як експорт, адже саме завдяки імпорту тепер покриваються не лише звичайні, але й критичні потреби (харчі, пальне). У п'ятірку країн, звідки Україна імпортує найбільше цього року, увійшли Китай, Польща, Німеччина, Туреччина та США (замість Білорусі, яка у 2021 році була на 5 місці в українському імпорті).

Втім, Україна не припинила імпорт із Білорусі зовсім. Але ці дані з урахування перших місяців року.

Загальна сума імпорту за десять місяців 2022 рік склала трохи більше за 44 млрд дол. порівняно з сумою у 73,2 млрд у 2021 році.

Трійка лідерів імпортних товарів крутиться довкола пересування та логістики, - це нафта і нафтопродукти (понад 15% всього імпорту, або майже 8 млрд доларів), легкові авто (на 2,5 млрд доларів) та автогаз (на 1,8 млрд доларів).

Криза людського капіталу

За час від російського вторгнення до Європи виїхали 7,8 млн українських громадян - переважно жінки та діти.

4,8 млн з них отримали тимчасовий захист. Половина - у Польщі та Німеччині, розповідає економістка з людського капіталу Ганна Сахно, яка нині здобуває докторат в університеті Гронінгена.

Щоб усвідомити масштаби цього явища, каже вона, треба згадати, що під час міграційної кризи 2015-2016 років, яку називали найбільшою з часів Другої світової війни, до Європи потрапили 2,5 млн біженців з Африки та Близького Сходу.

Натомість лише у перші три тижні війни західний кордон перетнули понад 3 мільйони українців.

Ганна Сахно також звертає увагу, що до шкіл у Європі у вересні пішли 2,25 млн українських дітей. При цьому на вересень 2021 в українських школах і дитячих садках було 5,4 млн дітей. Тобто, у Європі нині навчаються майже половина українських дітей, які ще рік тому навчалися вдома.

Ще 6,5 млн українців є біженцями у власній країні, але офіційний статус ВПО отримали лише половина з них, - це показник практично не змінився від березня.

І без того непроста ситуація із працевлаштуванням є складнішою для ВПО, лише 40% з яких зараз мають роботу (влітку цей показник був на рівні 30%).

Загалом по Україні, як свідчать опитування, роботу мають близько 60% людей працездатного віку.

НБУ дає загальний показник безробіття у 30%, тобто 5 млн людей. Але мінекономіки називає удвічі меншу цифру - 2,6 млн безробітних. Можливо, різницю можна пояснити тим, що багато людей офіційно мають роботу, але не працюють фактично.

Значні зміни відбулися і у доходах українців. Попри те, що держстат припинив публікувати дані щодо середньої зарплати, за даними пенсійного фонду можна зробити висновок, що номінальна зарплата станом на осінь зменшилася на 5%, а реальна (з урахуванням інфляції) - на понад 20%.

За оцінками Міжнародної організації з міграції, від 5 до 9 мільйонів українців могли повернутися додому або з-за кордону, або з інших регіонів України.

До Росії, за оцінками ООН, насильно чи добровільно могли потрапити до 3 млн українців.

На фото АТР угорі: на початку війни українці зіштовхнулися із дефіцитом, потім зі зростанням цін, а тепер ще й з темрявою

«Аргумент» [2]

На цю тему:

• Незалежний аудит: американська компанія оцінить всі запаси нафти та газу націоналізованої «Укрнафти», недорозкраденої Коломойським [3]
• У Мінагрополітики нарешті розпочали формувати перелік критичної інфраструктури агросектору [4]
• $40 мільярдів: як через війну страждає аграрний сектор України [5]
• Посівні площі під зерновими культурами у 2023 році скоротяться на 22% [6]