«Ви, українці, дуже добре даєте собі раду в Польщі», — чула я слова багатьох менеджерів із персоналу. Справді, адаптація українських громадян і насамперед жінок, що тікали від війни, відбувається швидко. Значна частина вже має роботу у Польщі, і це не завжди важка праця на якомусь виробництві. А вмотивованість та наполегливість українок перевищили навіть найоптимістичніші оцінки експертів.

Про це йдеться у статті видання hromadske [2].

Експерти не очікували високого рівня працевлаштування українців

Від початку російської агресії польські підприємці були максимально лояльні та готові приймати на роботу втікачів від війни, навіть без знання мови та особливих скілів. Вакансії з'явилися здебільшого у торгівлі, сфері послуг, на виробництві. Красномовна статистика: якщо у 2017 році, у рік пікового напливу працівників з України, всього 250 тисяч українців отримали роботу, то протягом лише перших двох місяців війни в Польщі було працевлаштовано понад 100 тисяч біженців [3].

Експерти Департаменту економічного аналізу та досліджень Нацбанку Польщі прогнозували, що шанси на працевлаштування матимуть 350-750 тисяч біженців [4], залежно від загальної кількості тих, хто виїжджає через війну (експерти вважали, що таких людей буде від 3 до 8 мільйонів). 

А за підсумками 9 місяців Заклад соціального забезпечення Польщі (ZUS) повідомив [5], що вже понад 744 тисячі українців офіційно мають роботу та соціальне забезпечення, і це найбільша група іноземців, що працюють.

Разом із тим, за словами Марлєни Мальонг, міністерки сімʼї та соціальної політики Польщі, у країні спостерігається найнижчий рівень безробіття в ЄС. Кращий результат лише в Чехії. Тобто українці аж ніяк не відібрали роботу у поляків. 

«Для багатьох роботодавців Польщі поява українців стала шансом заповнити кадрові прогалини, з якими вони мали справу тривалий час. Вони почали публікувати вакансії українською мовою, відкриваючи можливості ринку праці. Оголошення стосувалися передусім вакансій, де не вимагали знання польської мови», — розповіла в коментарі Александра Весоловська, менеджерка порталу з працевлаштування praca.pl [6]. Зараз експерти спостерігають зменшення кількості таких оголошень. Зберігаються вакансії на фізичну працю та роботу у сфері торгівлі і послуг, зазначає експертка. 

Я зателефонувала в одну з найбільших кадрових агенцій Польщі, яка дає рекламу, обіцяючи роботу українкам. Менеджерка Тетяна відповіла українською. Вакансії з’являться не раніше січня, але без достатнього рівня комунікативної польської мови можна сподіватися хіба що на роботу на конвеєрі, на заводі. Без мови не візьмуть навіть касиром у супермаркеті, попри диплом бухгалтера, запевнила моя співрозмовниця. До речі, одна з продуктових торговельних мереж Польщі вже з березня-квітня працевлаштовувала українок, навчала їх польської мови, роботі в торгових залах і на касах. Для багатьох навіть така праця дала можливість майже одразу адаптуватися, почати забезпечувати себе та дітей.

Хвиля біженців створила нові потреби на ринку праці Польщі

У березні десятки тисяч українських дітей пішли до польських шкіл. Сказати, що польські вчителі, вихователі та директори навчальних закладів розгубилися, — це нічого не сказати! До шкіл, дитсадків готові були брати на роботу асистентками навіть українок без педагогічної освіти. Достатньо було мати початковий рівень польської мови й трохи емпатії.

На певному етапі Польський центр міжнародної допомоги (Polskie Centrum Pomocy Międzynarodowej — PCPM) відкрив програму Cash of Work із працевлаштування українок асистентками вчителів. За нею вже працюють 850 асистенток. Фактично роботодавцем виступає РСРМ, але асистентів беруть на роботу за заявками місцевої влади, відділів освіти, шкіл. Тобто кандидатки на посади мають зголошуватися до місцевих органів влади чи директорів шкіл.

«Асистентки вчителів налагоджують комунікацію з дітьми, батьками, допомагають зрозуміти дитину. У школі в Любліні був випадок, коли під час уроку хлопчик злякався звуку вертольота і сховався під стіл, вчитель та діти не знали, як реагувати, і лише асистентка миттєво зорієнтувалася. Зрозуміти, що відчуває дитина, часом може лише той, хто пройшов через подібну важку ситуацію», — ділиться враженнями координаторка проєкту РСРМ із працевлаштування асистентів учителів Александра Войтачек. 

За її словами, підтримка дітей є ключовою. Сьогодні, щоби працевлаштуватися асистенткою до школи, треба мати педагогічну освіту і знати українську та польську мови. До слова, багато вчительок-біженок працюють асистентками у польських школах і паралельно продовжують проводити онлайн-заняття для своїх учнів в Україні.

«Почала працювати в лікарні, мусила одразу заговорити польською»

Олена Зуй приїхала до гміни Мошіна, що під Познанню, з 11-річним сином наприкінці березня. До рідного Запоріжжя поки повертатися не думає, але замислюється, як підтвердити диплом у Польщі. Це дозволить їй заробляти удвічі більше й допомагати батькам та сину-студентові, які залишилися в Україні. 

«Ми щойно приїхали — і пані Агнєшка, яка прихистила нас у своєму домі, одразу ж відвела мене до лікарні влаштовуватися на роботу», — розповідає Олена. Але її диплом фельдшера в Польщі складно підтвердити — немає такої спеціальності, треба пройти додаткове навчання. І навіть 22 роки роботи медсестрою в лікарні та фельдшеркою на «швидкій» не є аргументом. До лікарні Олену взяли лише медичною опікункою. «Мені довелося з першого дня починати розмовляти польською. Я все розуміла, майже завжди відповідала “Так” і польські колеги сміялися, що я на все погоджуюся. Насправді колектив дуже добрий, поступово мені почали довіряти більше, — каже Олена. — Вони плакали, коли довелося розставатись».

Олена звільнилася за кілька місяців, бо понад 2 години витрачала щодня на дорогу до роботи, а ще ж потрібно займатися сином і вчити польську. Нову роботу знайшла за оголошенням ОЛХ через 4 дні. Тепер вона працює в притулку для літніх. «У колективі 4 українки. Наші підопічні, старші люди, все розуміють, що я їм кажу польською, навіть прошу, щоби виправляли. В мене вже А1+, сподіваюсь, скоро буде В1», — ділиться Олена. На новій роботі їй запропонували безплатно пройти водійські курси й отримати права. «Знаєте, у 40 років щось починати з нуля дуже складно, психологічно накриває іноді, але я тримаюся, буду з нового року намагатися підтверджувати диплом, щоб отримати посаду медсестри», — розповідає Олена. Тоді, працюючи медсестрою, вона зможе щомісяця надсилати родині в Україну не 1000 злотих (близько 220 доларів в еквіваленті), а вдвічі більше. Олена вперше в житті потрапила за кордон, але мріє повернутися до Запоріжжя, коли там стане безпечно. Поки отримає права, купить стареньке авто за 3 тисячі злотих і зможе ще десь трохи працювати. «Тут ми переоцінюємо себе. В Україні відчували себе вільніше, але добре, що є ті, хто підтримує нас у Польщі», — підсумовує Олена.

• Майже половина працевлаштованих у Польщі та Німеччині українських біженців хочуть залишитись там після війни (ДОСЛІДЖЕННЯ) [8]
• 51% українців у Польщі покращили свій рівень життя порівняно з тим, як вони жили у своїй країні [9]
• Мільйони без роботи, їх стане більше: в Мінекономіки оцінили реальну кількість безробітних в Україні [10]
• Польща радикально змінила правила перебування та надання допомоги біженцям з України [11]