Ярослав Романчук: Українська влада прирікає країну на африканізацію

Важная новость

15 вересня Всесвітня організація інтелектуальної власності (WIPO) опублікувала [2] 18-ту щорічну доповідь про стан інновацій у світі The Global Innovation Index 2025. З 2007р. вчені цієї організації зі своїми академічними партнерами презентують результати зміни інноваційності ~130 країн світу за своєю оригінальною методологією. Глобальний індекс інноваційності розраховується на основі 78 показників, які згруповані у сім розділів:

1) інститути,

2) людський капітал та дослідження,

3) інфраструктура,

4) розвиненість ринку,

5) розвиненість бізнесу,

6) результати застосування знань та технологій,

7) результати креативної діяльності.

В Індексі є цифрові абсолютні цифрові показники (кредит приватному сектору, тарифна ставка, ринкова капіталізація, ємність ринку, виробництво ВВП на одиницю енергії), так і експертні оцінки (ефективність уряду, якість держрегулювання, реалізація принципу верховенства права, якість логістики тощо). Як і будь-який композитний індекс, він є суб'єктивним способом оцінити прогрес у такій складній розпливчастій сфері, як інновації. Вчені WIPO запросили вчених, які вивчають різні аспекти інноваційної діяльності. Перед нами – результат їхньої інтелектуальної праці. Так, можна і потрібно сперечатися з методологією, з якістю вхідних даних, але поки немає нічого кращого у світі для оцінки інноваційної політики, стану інновацій.

Автори Доповіді представляють багату базу даних, що дозволяє робити якісний порівняльний аналіз економічної політики, ефективність тих чи інших інструментів. Ми можемо визначити параметри довгострокових трендів, побачити слабкі та сильні місця. Якщо, дійсно, в Уряді стоїть завдання модернізації країни, створення умов для залучення передових, проривних технологій і талантів, тоді дані Індексу можна використовувати для аудиту та оцінки економічної політики, що проводиться.

На старих технологіях багату країну не збудуєш. Щоб в економіку прийшли нові, особливо передові, потрібно дотримуватись цілої низки правил і стандартів. Основні серед них:

1) якісний захист прав фізичної та інтелектуальної власності;

2) зовнішня та внутрішня безпека та порядок;

3) макроекономічна стабільність (низька інфляція, збалансовані державні фінанси, відкрите конкурентне середовище, вільна торгівля, стійкий фінансовий ринок, гнучкий, динамічний ринок праці);

4) якісна регуляторна система;

5) ефективне державне управління;

6) наявність якісної робочої сили в різних виробництв, зокрема системи підготовки спеціалістів;

7) наявність незалежної, не замазаної конфліктами інтересів правоохоронної, судової систем;

8) наявність якісної інфраструктури, у тому числі базової (енергетика, тепло, транспорт, водопостачання, каналізація/відходи);

9) конкурентна (порівняно з країнами-конкурентами) податкова система;

10) свобода переміщення капіталу, товарів та послуг через кордон за наявності сприятливих умов торгівлі з багатими країнами.

Кожен із цих пунктів можна оцінити за конкретними показниками. Було б бажання Уряду. Логіка постановки на чільне місце в економічній політиці інновацій наступна. Ось як запускається коло інноваційної чесноти: нові технології → підвищення продуктивності праці → підвищення конкурентоспроможності товарів/послуг → зростання капіталізації бізнесу → зростання прибутку, зарплати → більше доходів до бюджету з меншим податковим навантаженням → залучення в країну талантів, креативних, динамічних людей → формування культури досягнення, інноваційності, запобіжності → економіці → зміцнення м'якої сили, матеріальної бази для збройних сил, створення системи запобігання зовнішнім агресіям.

Запускати коло інноваційної чесноти, тобто вибирати, на які технології, в яких секторах, у якому обсязі мають виключно приватні інвестори та підприємці. Вони самі знайдуть гроші, кредити чи інвестиції, партнерів чи акціонерів. Головне, щоб Держава робила свою роботу – якісно виконувала усі десять заповідей інноваційного розвитку. Головне, щоб Чиновник зі своїми уставками не ліз до інвестора, пропонуючи особливі пільги, субсидії, дотації та преференції. Чиновник об'єктивно не знає, які інтелектуальні активи, технології, патенти є вигідними, а які ні. Вони орієнтовані лише отримання вигоди від комерційного лідера. Це не інноваційний розвиток країни. Це монетизація політичної та номенклатурно-силової влади.

Не потрібні інвестиційні няньки, кредити «5-7-9» чи «1-2-3». Не треба роздавати безкоштовно, під слово «чесне» чиновникам землю, нерухомість або частки в державних підприємствах. Не покращує інвестиційний клімат наявність списку «білого» бізнесу, національного кешбеку та наявність державної інвестиційної програми з визначенням «точок зростання». Не робить країну привабливою для інновацій та інвестицій у високі технології збільшенням державних витрат, у тому числі на науку та освіту. Якщо школи та університети продовжують штампувати скоринки, якщо «наукові» роботи рясніють з усіх щілин плагіатом, якщо Міністерство освіти, що складається зі старих бюрократів, нав'язує програми і формати навчання, якщо синдикат академіків і професорів з колишніми старими заслугами жорстко регулює вхід на ринок наукових досліджень - збільшення фінансування такої діяльності точно не матиме сенсу.

На жаль, саме цим шляхом розвивається Україна. Звідси й результати.

У Глобальному індексі інноваційності 2025 року ми посіли 66-е місце. З країн Європи гірше за нас лише Молдова (74-ті) та Білорусь (85-ті). Навіть нацистська тоталітарна Росія посіла 60 місце. Подивимося на динаміку України у цьому рейтингу. 2011 року Україна була на 60-му місці, 2018р. – на досить високому 43 місці. У період із 2018 по 2025р. ми опустилися в цьому індексі відразу на 23 позиції. Гірше лише у Молдови. Сталася справжня катастрофа в інноваційному розвитку. За цей же час (2018-2025) Індія піднялася на 19 місць, П. Корея та Естонія на вісім місць, Туреччина та Китай – на сім місць. Якщо ж взяти період із 2011 по 2025 р., то Україна опинилася у групі інноваційних лузерів разом із Молдовою, Аргентиною, Угорщиною та Словаччиною. Тільки ось угорці у 2025р. знаходяться на 36-му місці, словаки на 47-му, а чехи, які теж пішли в мінус на п'ять місць, все одно посіли 32 місце. Україна, ігноруючи заповіді інноваційного розвитку, рекомендації теоретиків моделі підприємницького зростання Мізеса/Хайєка/Шумпетера, проїдає, тринькає свій безцінний інноваційний капітал, насамперед людський. Під п'ятою Левіафана інноваційний розвиток дуже проблематичний. Так, Китай увійшов до Топ-10 найінноваційних країн світу, тому китайські комуністи «запозичили» у США та країн ЄС нематеріальних активів більш ніж на $600 млрд. і для фаворитів компартії зробили умови справжнього капіталізму, як у Гонконгу чи Тайвані. Але навіть Китай після ручного управління державними інвестиціями та інноваціями зіштовхнувся із величезною проблемою токсичності інвестиційних помилок.

Українська влада протягом 34 років незалежності їхала на старому багажі. Він уже давно закінчився, а ті його залишки, які є, часто приносять більше шкоди, ніж користі. Порівняємо основні параметри інноваційного розвитку України з Індексу-2011 та Індексу-2025.

В Індексі-2011 за якістю інститутів Україна була на 103-му місці, 2025-го – на 108-му місці.

За параметром «державна ефективність» у 2011 році було 110 місце, у 2025р. – 94-ті.

За параметром «якість державного регулювання» у 2011 році Україна була на 107-му місці, у 2025р. – на 88-му.

За групою показників «Регуляторне середовище» у 2011р. Україна була на 104-му місці, 2025р. – на 106 місці.

За групою факторів «бізнес середовище» у 2011р. Україна була на 81-му місці, 2025р. – на 89 місці.

За фактором «верховенство права» у 2011р. Україна була на 101-му місці, 2025р. - на 117-му місці.

За якістю загальної інфраструктури у 2011р. Україна була на 106-му місці, 2025р. опинилася на 122-му місці.

За фактором «кредит» у 2011р. Україна була на 57-му місці, 2025р. опинилася на 98-му місці.

За фактором «інвестиції» у 2011 році Україна була на 84-му місці, у 2025р. опинилася на 88-му місці.

За фактором «торгівля та конкуренція» у 2011 році ми були на 47-му місці, у 2025р. – на 41-му місці, щоправда, методологія оцінки тут змінилася. Було додано ємність ринку, тобто ВВП країни по паритету купівельної спроможності обсягом $655,6 млрд.

Не змінюючи модель економічного розвитку, систему державного управління, відкидаючи радикальне зменшення функціоналу та місця Держави в економіці, консервуючи структуру власності, зберігаючи стару монетарну, фіскальну та регуляторну політику, Україна прирікає себе на африканізацію. За збереження нинішньої моделі Олігархат/Схематоз на нас чекає не високотехнологічна модернізація, а інноваційне виродження, перетворення на територію, яка буде невеликим сировинним придатком для європейської та світової економіки, але прибутковим місцем годівлі та збагачення для ~1 - 3% українців (серед яких власне етнічних українців не буде зовсім - А.). Ще буде багато пісень та танців, як екзотики, під горілку, наливки та сало. Для себе коханих вони найвищі технології для свого життя та комфорту привезуть, але повноцінного національного країнового проекту «Україна», як частина вільного, західного світу, точно не вийде.

Автор: Ярослав Романчук, президент Міжнародного інституту свободи; сторінка автора у Фейсбук

«Аргумент» [3]

На цю тему: