Чому Україна перемагає попри багатократну перевагу Росії в озброєнні та наш управлінський безлад? І чому ця перевага може перетворитись на поразку? Війна змінилась! І це треба усвідомити і генералам, і політикам, які керують військовими. А цього усвідомлення немає.

Про це пише Юрій Бутусов, головний редактор видання Цензор.НЕТ [2].

На фронті легко помітити, в чому ж секрет українських перемог над "другою армією світу". У Бахмуті зустрічався з бійцями 205-го київського батальону тероборони, які два місяця безперервно бились у контактних боях на відстані 10-20 метрів з російськими штурмовими групами, і втримали свої позиції, і попри значні втрати зберегли боєздатність. Я говорив з тими воїнами, хто залишився та сумлінно виконував усі бойові завдання у дуже важких умовах.

Так ось, в окопах з автоматами та гранатами виявились: два програмісти високої кваліфікації (один із них - з компанії EPAM), інженер-електронщик із багаторічним досвідом високої кваліфікації, власник станції техобслуговування автомоболів (із тридцятирічним досвідом), елктромонтер із двадцятирічним досвідом столичної будівельної компанії. Це все вкрай дефіцитні та важливі спеціальності для сучасної війни, але у нас вони воюють у траншеях і з тактикою 40-х років XX сторіччя. Командир взводу - шеф-кухар ресторанів рейтингу Мішлен у Польщі, у якого уся родина давно проживає в Європі, і який повернувся 25 лютого захищати Україну. Підвоз їм забезпечує власник транспортної компанії, у якого були свої фури. Командир роти - відомий у політиці прессекретар, глибоко інтелектуальна людина. Ці інтерв'ю виклав на Youtube [3].

Перша думка - яка ж ми непереможна країна, де справжня еліта нації, яка має високооплачувану роботу та можливість влаштуватися за кордоном, бере звичайного Калашнікова та б'ється до останнього з російським маргінальним непотребом, відправленим на війну Путіним. Ось в цьому і є основний секрет наших перемог, у ворога немає й близько такої якості людського ресурсу.

Друга думка - ми, мабуть, найбагатша країна у світі, тому що у нас йдуть у бій як звичайні піхотинці дорослі люди, на підготовку та виховання яких затрачені десятки років важкої праці, і кваліфікація яких коштує на ринку сотні тисяч доларів.

Третя думка - сучасна війна ведеться технологіями, і кожен із цих піхотинців, якби застосовувався згідно з фахом на фронті, міг би вбивати ворогів набагато більше і ризикувати набагато менше. Адже є гостра потреба в тому, щоб налаштовувати сенсори, дрони, системи управління, прицілювання, ремонтувати техніку, щоб вбивати ворога з більших дистанцій далекобійною точною зброєю.

І четверта думка. Ми виграємо, безперечно, війну за країну. Але те, що продовжуємо використовувати людей не за призначенням, не використовуємо нашу перевагу в інтелекті, культурі, кваліфікації, мотивації наших людей, те, що ми намагаємося вести війну XXI сторіччя за радянськими лекалами Другой світової - це поразка української нації. Так, це поразка, бо це втрати, які неможливо відновити ніколи.

Що робити?

Ні, я не про те, що давайте замість них будуть гинути в окопах інші. Я про те, що у разі використання на війні людей згідно з їхньою кваліфікацією можна завдавати у рази більші втрати ворогу і в рази зменшити втрати українців. Нам колись пришлють зброю, колись ми навчимось її робити самі - але нам ніколи не пришлють на війну програмістів, автотехніків, електромонтерів, інженерів з лідерськими якостями та неймовірним патріотизмом.

Війна змінилась! І це треба усвідомити і генералам, і політикам, які керують військовими. А цього усвідомлення немає.

Ми маємо використовувати людей на війні для створення технологічної переваги, для того, щоб кожен піхотинець на передовій був забезпечений баченням з дрону, з тепловізійного прицілу, стійким зв'язком, планшетом з тактичною обстановкою, щоб його підтримували високоточними пострілами з усіх наявних систем ураження з максимальних відстаней. Щоб ми не намагались шукати перевагу у кількості солдат з Калашніковим, танків та гармат, як у 40-х роках XX сторіччя, а щоб наша перевага була у кількості та якості сенсорів, радіоелектронної розвідки, автоматизованих систем управління, бойової техніки, інженерних машин, логістики, у точності ураження. Не героїзм здобуває перемогу, а професіналізм та здатність застосувати у бою армії сучасних машин замість людей.

Перемога для України - це збереження життів. Для цього треба негайно створювати сучасну доктрину ведення бойових дій, сучасне оборонне планування, на основі технологій, на основі інтелекту, щоб берегти життя і перемагати не на словах, а на ділі.

Угорі: Бахмут. 15 березня 2023 року. Фото: Roman Chop / AP / Scanpix / LETA

«Аргумент» [4]

На цю тему:

• Юрій Бутусов: Велика брехня у доповідях наргору - за погані новини командирів у ЗСУ карають [5]
• Юрій Бутусов: зняття з посади "Купола" - це "російщина" в ЗСУ [6]
• Євген Шибалов: Як не потрапити в полон [7]