Юрій Бутусов: "У Володимира Зеленського в крові язик"

Важная новость

5 років Зеленського: що обіцяв та як працював президент?

20 травня - останній день повноважень президента України Володимира Зеленського згідно з законом про вибори. Володимир Зеленський пробув при владі рівно 5 років, і за ці 5 років Володимир Зеленський мав безпрецедентні в історії України повноваження.

Вперше в історії України одна людина, один президент мав всі ці 5 років абсолютно монополію у владі. Зеленський одноосібно контролює і контролював всі ці 5 років всю президентську вертикаль, всю парламентську вертикаль, всю урядову вертикаль і, по суті, впливав на призначення, на рішення буквально всіх державних органів, всіх керівників, всіх відомств. Безпрецедентна концентрація повноважень.

По суті, довше за Зеленського президентом України був тільки Леонід Кучма. Кучма мав два президентські терміни, ну а Зеленський зараз через війну продовжує перебувати при владі без проведення виборів. Дійсно про це є багато коментарів сьогодні, чи законне таке перебування при владі, чи має право Зеленський досі, чи є законними його рішення, чи є він законним главою держави.

Безумовно, на даний момент проведення виборів, я свою позицію зараз скажу, не є можливим, я не бачу можливості, як це можна провести. Ми з вами розуміємо, що провести можна було б електронні вибори, вибори в електронному форматі в Україні, це тільки один формат, який забезпечує безпеку громадян, безпеку виборчого процесу. Але для того, щоб провести електронні вибори, потрібен серйозний політичний консенсус між усіма політичними елітами, між усіма політичними партіями. Треба домовленість, треба згода на те, щоб усі провідні партії, які представлені в парламенті або не представлені в парламенті, але також мають серйозну підтримку виборців, схвалили це рішення. Але ми з вами розуміємо, що монопольна влада Володимира Зеленського, вона ніяких компромісів, домовленості не передбачає. Всім керує Офіс Президента і, в принципі, Офіс Слуги Народу ніколи не вважали за необхідне, що їм потрібна якась єдність, або компроміси або вздомовленості з іншими політичними партіями. А звичайно, коли одна партія контролює політичний процес і коли така кількість корупційних скандалів, така кількість постійно конфліктів в сфері правопорядку, несправедливості, то говорити про те, що можна владі одноосібно довірити електронні вибори, не доводиться. Тому, на жаль, провести електронні вибори в Україні неможливо.

Ну, як ми бачимо, в принципі, президент Зеленський до цього і не прагне, його цілком влаштовує, що він буде продовжувати виконувати повноваження і продовжувати монопольно контролювати всю владу. Під час війни його повноваження навіть збільшені. Тому, друзі, електронні вибори неможливі, а вибори, звичайні за законом, дійсно в такій ситуації, коли Росія знищує все в Україні, вони вкрай небезпечні. Тому, на жаль, виборів не буде, зміни влади не буде. І от так, попри закінчення терміну президентських повноважень, Володимир Зеленський продовжує одноосібно правити Україною, українською владою. Ну, не всією Україною. Україна – це, насамперед, народ, але всією українською владою. Отже, друзі, це буде тривати ще абсолютно невизначений термін. Ідея – жорстока війна і нема ніяких навіть передумов для того, щоб влада намагалась організувати електронну систему виборів. Немає ніяких перспектив, щоб влада вибудувала, все ж таки, такий сталий фронт і стабілізувала ситуацію на фронті. На мій погляд, якісь вибори можливі і політичні зміни можливі, тільки якщо українська держава, українська армія, сили оборони зможуть зупинити наступ ворога, стабілізувати фронт на всій його довжині, вздовж кордонів, з російською федерацією, і тільки фронт буде стабілізований, тоді буде сенс говорити про політичні зміни виборів. Але, на жаль, ми бачимо, що ворог продовжує тиснути, зупинити його, провести якусь реорганізацію, реформу сили оборони, систему оборони, стратегії війни. На жаль, цього поки що не відбувається, тому Володимир Зеленський продовжує керувати і ще буде якийсь час керувати. Який - ми не знаємо, це може бути рік, два, три, невідомо поки що. Абсолютно. Ну і, в принципі, треба зазначити, що Зеленського це цілком влаштовує, він, в принципі, цією ситуацією не занепокоєний, його все влаштовує, влаштовує його оточення, Андрія Єрмака і всіх інших слуг народу також.

Багато пророчого було сказано Володимиром Зеленським за ці п'ять років, але, звичайно, основна тема його президентства, за якою його будуть оцінювати, це тема війни з Росією. І, звичайно, оцінка в історії Володимира Зеленського залежатиме напряму від результатів війни, від тих втрат, яких зазнАє Україна і яких вже зазнала Україна. І це основне, на чому, в принципі, очевидно було, Володимир Зеленський буде оцінюватись і це основний висновок його життя. Тому ми, звичайно, оцінку його діяльності почнемо саме з війни. І з оборони.

Що сталося? Коротко резюмуємо. Ну, перше питання. Підготовка до війни. Володимир Зеленський обрав курс фактично на те, щоб згорнути бойові дії. Він постійно заявляв про те, що війна має закінчитись, що війни не буде. Неодноразово заявляв, навіть у 2020 році, що війна закінчиться до кінця року. Було дуже багато-багато слів. І постійно було вихваляння, що всеосяжне перемир'я, яке відбулось, це шлях до миру, і що ніяких конфлікту і війни з Росією бути не може. Є нормандський формат, всеосяжне перемир'я, все добре, все вирішується. Як бачимо ми зараз, все це була гра з боку Кремля, з боку Російської Федерації, і під прикриттям цих розмов із Зеленським Путін проводив активне розгортання військ, нових дивізій, масоване постачання нового озброєння, маневри по відпрацюванню вторгнення в Україну. На жаль, в цей час Україна... час підготовки до війни було просто зірвано. Це реальний саботаж з боку влади, і саботаж цей, відповідальність за це безумовна Володимира Зеленського. Тому я вже писав про це і можу сказати тільки одне основне. У Путіна руки в крові українців, а у Володимира Зеленського в крові язик. Його язик довгий, яким він обіцяв перемир'я, говорив людям, що не треба панікувати, війни не буде, все добре, шашлики у травні, не турбуйтесь і не треба взагалі ніякої підготовки. І треба сказати, що дійсно ніякої підготовки до війни Володимир Зеленський усі два з половиною роки мирного життя, відносно мирного, були обмежені бойовій дії на Донбасі, дійсно не проводив. За ці два з половиною роки слуги народу, Володимир Зеленський не закупили, підкреслюю, не закупили взагалі жодного артилерійського снаряду, жодного контракту. Жодної ракети, ні зенітної, ні протитанкової, ніякої. На озброєння армії не був поставлений жоден протитанковий ракетний комплекс "Стугна", основний засіб потім зупинення російських колон. Тобто був повний провал в постачанні озброєння в армію, повний.

І, безумовно, ланцюжком ішли інші події, тобто армія не готувалася до бойових дій і постійно повторювалось, що буде перемир'я, потрібні поступки. Були спеціальні накази, які видав міністр оборони Таран, де навіть знімали премію з військовослужбовців, які вели вогонь, відкривали вогонь по російських окупантах на Донбасі. Основне, дійсно, треба сказати, що крім проваленої підготовки до війни, так само не було повністю провалене мобілізаційне розгортання. Попри постійні попередження наших західних партнерів, що війна почнеться взимку, що Путін нападе у лютому, не було проведено розгортання сил територіальної оборони взагалі, не було організовано призов військовослужбовців оперативного резерву першої-другої черги, війська не були поповнені, не були виділені кошти на ремонт та закупівлю бойової техніки, засобів ураження. І одна з найстрашніших речей, що навіть не було проведено розгортання діючої армії на шляху наступу Російської Федерації. Зараз ми знаємо, що директор ЦРУ Бернс прилітав у січні, про це він сам заявив в інтерв'ю, і це дійсно було в офіційних повідомленнях. Він прилітав в Україну і повідомляв план нападу Російської Федерації за місяць до вторгнення, і цей план був точний. Наша розвідка повідомляла керівництву країни, що перший удар буде, війна почнеться з російського десанту на аеродром Гостомель вертолітно, що ворог піде з різних сторін, план російського наступу був неодноразово оприлюднений усіма засобами масової інформації. І Більд, і CNN, багатьма джерелами. І ворог пішов саме так, як було намальовано. І, на жаль, ми абсолютно не підготувалися.

Ворог стрімко атакував, на жаль, і виконав, перевиконав навіть всі очікування. Швидкість просування росіян на півдні була просто приголомшливою. Жоден міст не був підірваний, ні на півночі країни, ні на півдні країни. Ворог за одну добу подолав 200 кілометрів від кордонів з Білоруссю і Росією і дістався Києва, Гостомеля, Ірпеня. За одну добу. Там було кілька мостів, і в Чорнобильській зоні, і в іншій жоден не був підірваний. Ми втратили південь за 4 доби. В перший день війни ворог просунувся до 100 кілометрів. Жоден міст не був підірваний, на Чонгар жодна дамба не була підірвана. І ви можете подивитись на моєму каналі інтерв'ю з морськими піхотинцями 137-го батальйону, з однією з груп, яка разом з героєм України, матросом Скакуном, підірвала Генічеський міст. На жаль, один прольот цього мосту. І це просто вражаюча історія, насправді. В принципі, група моряків, група бійців, кілька бійців, які вчорашні строковики за своєї ініціативи в 11.00, вже після початку, вже було 6 годин після початку вторгнення, вивезли на міст причеп з вибухівкою. Ворог там не йшов, просто це був для них другоглядний напрямок, вони йшли через Чонгар, там ніхто нічого не підривав. Але оці бійці самі витягнули одну з вантажівок, там не працювали детонатори, не працювали підривники. І тоді ціною свого життя матрос Скакун підірвав міст. Один проліт. Без всяких офіцерів, командирів на місці. Я вам дуже раджу подивитись це відео, там про підготовку до війни і підготовку підриву мостів, сказано все.

Відсутність підриву мостів призвела до того, що противник в той же день, 24 лютого 1922 року захопив три мости – Залізничний, Антонівський і дамбу через Каховську ГЕС. Всі три основні переправи через Дніпро. І наступного дня вже перейшов у Херсонську область. На шостий день війни ворог захопив Херсон. На другий день війни, 25 лютого, ворог захопив Мелітополь, ключове місто на півдні України. На п'ятий день війни ворог вже взяв в оточення Маріуполь. На третє березня противник, тобто за сім днів, за тиждень війни, Маріуполь був взятий в повне оточення з усіх боків.

Спротиву фактично не було, оскільки війська там були розгорнуті в дуже дрібні, маленькі підрозділи і вони не встигли навіть зайняти оборону. Було зроблено все, щоб здати південь України. І будь-яке розслідування, якщо його колись проведуть, воно це покаже, що південь України був підготовлений до здачі, ніяких військ там серйозних не було. Щоб ви розуміли, весь південний напрямок до Маріуполя викинули за пару днів, буквально до початку вторгнення, нібито прикривати один батальйон 59-ї бригади. Триста людей. Просто смішно. На тому напрямку у росіян наступала дивізія. Це просто вражаюча картина реальної державної зради і за це відповідає безумовно керівництво країни, Володимир Зеленський і та проросійська агентура, яку він завів у владу, і деякі представники якої досі у цій владі керують, на жаль.

Хочу нагадати, що ця спотворена реальність була спотворена тим, що Володимир Зеленський за пропозицією свого голови офісу Андрія Єрмака, призначив начальником комітету по розвідці, тобто головною людиною, яка відповідала за його інформування і за інформування усієї держави про підготовку ворога до війни - Руслана Демченка. А Руслан Демченко – це перший заступник міністра закордонних справ України при Януковичі і один зі співавторів ганебних для України Харківських угод. Тобто це людина, відомий русофіл, який підлягав люстрації, який був радником у президента Петра Порошенко, але Володимир Зеленський його підвищив і взагалі дав йому найвищі повноваження в сфері розвідки і безпеки України.

Начальник комітету з розвідки, призначений, нагадую, указом президента. Хочу сказати для оцінки достовірності роботи Демченка. Демченко був фактично відсторонений від своїх обов'язків у перший же день російського вторгнення. Все, що він розповідав про перемир'я – це була просто російська дезінформація, яку він передавав на самий верх. І хочу сказати, що досі Руслан Демченко на свободі, він не затриманий. В нього все добре, як і в іншої російської агентури.

Падіння Півдня, хочу сказати, втрата Півдня була прямо пов'язана також з кадровими рішеннями Володимира Зеленського. Він призначив начальником Головного управління Служби безпеки по республіці Крим, яка повністю контролювала Південь, всю нашу контрразвідувальну роботу по Криму, Олега Кулініча. Олег Кулініч зараз у тюрмі, він звинувачується в державній зраді і він викритий у роботі на Федеральну службу безпеки Російської Федерації.

Кулініч з 2020 року повністю контролював всю обстановку на Півдні. Саме Кулініч під час відвідин із Зеленським у 2021-2022 році представляв і повністю контролював зустрічі з Зеленським з військовим командуванням, перевірку боєздатності. У 2021 році командувач угруповання військ Південь Валерій Миронюк, генерал Миронюк доповідав Зеленському про стан боєготовності військ, а при ньому був якраз той самий Кулініч, який все це уважно слухав. У 2022 році Кулініч керував антитерористичними навчаннями, які у лютому 2022-го відвідав сам президент Зеленський.

Кулініч розповідав, як він буде, як там СБУ і інші правоохоронні, силові структури готові до, в тому числі, до оборони мостів. От така людина зараз сидить у тюрмі, а він при Володимирі Зеленському став керівником головного управління. І був правою рукою голови СБУ Івана Баканова. Тому, чому здивуватись? Ворог Російська Федерація чітко знала, що на Півдні спротиву не буде. І росіяни просто проїхали по Півдню, захопили мости і вдерлись в Херсонську область, дійшли до Миколаєва, до Вознесенська. І взяли в оточення Маріуполь, і там були оточені дві наші бригади. Які, на жаль, після героїчних боїв рівно два роки тому, були за наказом Зеленського змушені скласти зброю і припинити опір. Через повну втрату боєприпасів, продовольства, медикаментів. Тому підготовка до війни і початок війни – це повна відповідальність за ці провали Володимира Зеленського, і все його оточення, і сам він будуть відповідати і перед судом історії, і я впевнений, що колись влада зміниться, і Зеленський має відповідати за це перед судом. На його совісті і на його заявах – загибель десятків тисяч українців, втрата величезних територій України, які ворог захопив практично без бою. І потім з важкими втратами ми ведемо бої, щоб намагатись повернути собі цю землю. На жаль, ворог нас переважав і переважає. Тому це щодо наслідків рішень.

Також важливо сказати, призначення зрадників, втрата півдня, швидкий проїзд ворога, -ака сама картина була і на півночі. Ще раз підкреслюю, ворог до Києва проїхав з мінімальними боями і спротивом. Його основне угруповання в'їхало під Київ і потім під Києвом розгорнулись такі запеклі бої під Макаровим, Ірпенем, Буча, Гостомель. Звідки не було евакуйовано населення, сили територіальної оборони вступали в бій сходу разом з добровольцями. 72-га механізована бригада почала розгортатись для прикриття Києва, Гостомеля та Ірпеня прямо в останній день перед вторгненням і не встигла зайняти бойові позиції. Хочу сказати, що більшість наших з'єднань, на жаль, через те, що запізніло були дані команди вже на особисту відповідальність головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, розгортались вже практично з коліс. Більша частина наших бригад не встигла вийти у визначені для них райони оборони. Все це мало просто трагічні і жахливі наслідки масові вбивства мирного населення, важкі втрати наших військ, яким треба було рятувати обстановку, важкі втрати добровольців, яким треба було майже беззбройними, без підготовки вступати в бій, щоб зупиняти російські колони. Відповідальність за ці жертви, звичайно, вбивали українців росіяни, але найбільші умови для того, щоб ворог це робив, щоб максимально послабити Україну, все це створив сам Володимир Зеленський і його команда. Андрій Єрмак, який нам так багато розповідав про мир з Росією, що він про все домовився. Так що це з Володимира Зеленського відповідальність за цю кров, за ці нещастя, за ці руйнування, це вже в історії назавжди, і йому від цього вже ніколи не відмитись. Єдине, чим він може себе виправдати, це тим, що він має перемогти у війні, здобути перемогу.

На жаль, ми бачимо, що ситуація важка, і якщо казати про реальні здобутки Зеленського під час війни, я скажу вам, що їх не так багато, що можемо розповісти про плюси, результати, але ми маємо з них почати. Під час війни, тобто після провалу підготовки, Володимир Зеленський, я думаю, зробив два кроки, які дійсно я вважаю об'єктивними, які варто відмітити.

З 2023 року держава почала більш масштабне фінансування деяких важливих проєктів по виробництву важких нічних бомбардувальників, важких коптерів. Це був вдалий проєкт, і я навіть зараз не буду казати, яка розробка була вся силами волонтерів. Створені були підрозділи теж добровольцями, ентузіастами, військовослужбовцями Нацгвардії, Збройних сил, Служби безпеки. І вони воювали на добровольних засадах, за свої кошти будували, розробляли дрони. У 2023 році завдяки зусиллям, це було дійсно рішення Зеленського і яке реалізував міністр цифровізації Федоров, частина наших підрозділів отримали державне фінансування і це дозволило різко збільшити кількість нічних коптерів-бомбардувальників. І це завдало ворогу просто страшних втрат, я на даний момент навіть не буду називати цифри точні, але це буквально тисячі одиниць озброєння і бойової техніки ворог втратив в результаті ударів дронів. І це не перебільшення, бо якраз всі-всі удари записані на відео в прив'язці до координат. І це все факт.

Дрони, по суті, стали основним засобом знищення російської бронетехніки ще в 2023 році. І взагалі російського озброєння в цілому. І зенітно-ракетних систем, і всіх інших систем озброєння. Артилерії, танків. Це позитив, плюс. Другий плюс – це було збільшене виробництво, був виділений бюджет на розгортання виробництва боєприпасів і важкого озброєння. Завдяки тому, що відкрилось фінансування, Україна законтрактувала виробництво артилерійських гармат, насамперед, "Богдана". І зараз виробництво "Богдан" збільшується, оскільки західні партнери не можуть нам постачати необхідну кількість артилерії, попит великий, ідуть значні втрати. Виробництво "Богдан" – це значне посилення Збройних Сил, це хороший приклад, коли держава масштабує правильні проєкти, які вдосконалюються. Можливо, там, звичайно, "Богдана" ще не дотягує до "Цезаря", але з часом, як тільки там буде автоматизована система управління вогнем, це буде, в принципі, непоганий вітчизняний доповнювач цієї західної артилерії. Це все розроблено раніше, а масштабовано під час війни. Це можна відмітити.

Так почалося виробництво боєприпасів, мінометні міни, я б так зазначив. На жаль, це тільки початок і масштаби виробництва не такі великі, як потрібні для війни. Основні поставки на 99% — це поставки з країн НАТО, але ми почали рухатись, сподіваємося, що це буде добре працювати. Також по дронах треба сказати, що в 2024 році влада почала масштабувати виробництво і ударних безпілотників, такого українського аналога "Шахедів". Ми знаємо про дуже ефективний проєкт "Лютий", який зараз дуже добре виносить російські нафтоперегонні заводи. Тому це, скажімо так, з позитиву. Негатив про те, що там зараз відбувається у сфері оборони, я думаю, ми всі розуміємо. Щоб зупинити ворога, який нас переважає чисельно, потрібні структурні зміни в армії. А що у нас міняється структурно? Система управління прив'язана не до знищення противника в зоні відповідальності, а вона спрямована на те, щоб тримати якісь точки на карті. І у нас командири бригади, генерали – це насамперед диспетчери, які сидять і контролюють деякі точки території. І, на жаль, дуже обмежені через це виконання тактичних завдань. Таких обмежень на початку війни не було. Наші війська вели маневрені бої, вони були більш гнучкі в тактиці, в управлінні, ніж росіяни, і через це мали значну перевагу. Зараз цю перевагу ми, фактично, втратили. Оця чехарда зі зміною, хочу сказати, що тільки в сухопутних військах у нас поміняли вже, я не знаю, під сотню комбригів. Сімдесят три тільки в 23-му році. Чи призводить це до позитиву?

На жаль, далеко не завжди. Армія продовжує бюрократизуватись, обсяги паперового документообороту збільшуються, реформ цього ми не бачимо в цій сфері. Далі, паперова армія продовжується. Безправність військовослужбовців, я думаю, це для всіх очевидно. Відсутній зворотний зв'язок з військовослужбовцями, хоча це критично потрібно для мобілізованої армії, величезна купа проблем, які люди не знають як вирішити. Обмеження, порушення їхніх прав, як отримати зворотний зв'язок, ефективне реагування. На жаль, з цим є великі проблеми. Далі, питання дронів. Зараз проголосили гучно про створення сил безпілотних систем, але, на жаль, це поки що залишаються пусті слова. Ні положення про сили безпілотних систем, ні нормативної бази, ні повноважень, все це забули передати. Тобто, указ президент Зеленський написав, а реалізувати цей указ не поспішає. Дивна абсолютно поведінка, якщо чесно, просто дивна. Імітація замість дій.

Масштабування дронів у нас, на жаль, залишається питанням знизу, питанням самоорганізації командирів, волонтерів і всього іншого. На жаль, дрони застосовуються не системно. Хочу сказати, що більша частина дронів на фронті, які показують чудові відео знищення російських окупантів, це продовжують бути дрони від волонтерів, які у приватних компаній купляють самі військовослужбовці і волонтери. Мільйон дронів, які пообіцяв президент Зеленський, це насправді невелика цифра, якщо централізовано це робити, досі немає масованих постачань на фронт взагалі. Забрали 40 мільярдів, заявили, що великий бюджет на дрони, де воно? Тобто його досі на фронті нема. Це все не підтверджується справами. І, на жаль, в багатьох видах дронів ворог зараз має перевагу і збільшує цю перевагу, збільшує перевагу над нами. Російські дрони – це зараз дуже небезпечний і основний фактор впливу на бойові дії. Дрони, які залітають до 100 км в наш тил, ведуть там спокійно спостереження, визначають цілі, наводять. Інші дрони далекобійні – це велика проблема у нас, яка також не вирішується. І питання оборонних ліній. Скільки про це казали, на жаль, я скоро покажу, як готували оборонні лінії, в якому вони стані в Харківській області, щоб деякі об'єкти подивитися об'єктивно. Ми досі не можемо зупинити ворога через відсутність якісних оборонних ліній. І досі ніхто за це не відповідає. Досі ми бачимо повну неготовність. От Харківський наступ ворога під Харковом показав, що намальовані на карті пропорції, де там якісь штаби, підрозділи, намальовані, що там лінії оборони, 3 чи 4 навіть. А все це на практиці не працює. Планування, на жаль, відстає від реальних заяв. З цим завданням досі влада не може впоратися, а воно одне з ключових.

Ну і основне питання на війні – це правильне якісне застосування людей. Тут також потрібні реформи, потрібні зміни, всього цього нема. А нема, тому що є все ж таки ключова проблема – проблема лідерства. Проблема призначення, просування командирів. Не тих командирів, які завжди в хорошому настрої, спокійно повідомляють, у нас все добре, все напружено, але контрольовано, не хвилюйтесь. Проблем у нас нема, всі проблеми тому, що там або суміжні підрозділи щось не так роблять, або солдати не так роблять, хтось не так робить. Оця безвідповідальність, яка культивується у нас в армії, вона йде зверху. Бо у нас правильна доповідь, вона набагато важливіша за результат. Відповідальність за результат. Оце основна проблема. Також будемо про це говорити, бо ця історія з генералом Содолем, Сирським, все, що зараз відбувається в армії, це варто окремого ефіру.

Це про оборону. Якщо не буде реформ, то виграти війну Володимир Зеленський просто не дозволить Україні. Він просто не дасть своєю бездіяльністю. Нам потрібні зміни. І тут питання не політичне. Ми всі в одному човні. Якщо владі потрібно, будь-хто прийде на допомогу без всякої політизації, без всякої навіть публічності. Я про це також, до речі, пропонував деякі свої поради і пропозиції керівництву України. Але вони так от живуть і нікого не слухають. Вважають, що вони все краще за всіх розуміють, роблять. І, на жаль, ми бачимо цей біг по граблях, який постійно продовжується вперто, і ніяких висновків ніхто не робить. Продовжуються неякісні рішення, продовжується імітація побудови лінії оборони, імітація реформ в армії. А змін структурних нема. Тільки слова, і влада постійно шукає когось винуватого. Хто ж крім Зеленського винуватий в тому, що в армії погано? Хто, Залужний винуватий? Зараз же там інші генерали винуваті. Постійно хтось винуватий. Постійно хтось, крім ставки Верховного головнокомандування і Верховного головнокомандуюча, який все це контролює, призначає людей, знімає людей, виділяє ресурси, виділяє гроші, організує роботу влади місцевої. До нього претензії не висуваються. Претензії висуваються владі виключно до виконавців. Поки така безвідповідальність і перекидання відповідальності на когось буде продовжуватись, звичайно, очікувати на організовані рішення влади не доводиться.

Тепер зовнішня політика. Основне, що у нас відбулося. Я з багатьма людьми спілкувався, навіть у своєму фейсбуці таке питання ставив, які досягнення. Хочу сказати, що в питаннях зовнішньої політики, безумовно, дуже важливе досягнення, це був продовжений курс на євроінтеграцію. Володимир Зеленський з нього не звернув і продовжив, і ніяких там змін, обмежень не було. І це дійсно досягнення в моїх очах, яке потрібно відмітити. Паралельно йшов трек "Зближення з Росією", але євроінтеграція не була згорнута, інтеграція з НАТО також не була згорнута, хоча це була реальна загроза. В зовнішній політиці ми бачимо, що був повний хаос, була така метушня і намагання пропетляти з Білоруссю, встановити стосунки з Росією, збільшувався товарообіг і з Росією, і з Білоруссю. Тобто якісь намагались робити кроки на зближення. Вся ця зовнішня політика виявилась провальною, оскільки вона фактично була прикриттям підготовки до агресії. Так що в цілому, якщо казати, це такий жирний мінус, величезна євроінтеграція – це плюс, але він менший плюс, тому що насправді Росії дозволили підготуватись до війни. Крім того, ще один мінус, який, я думаю, кожен з нас переживав, коли багато місяців захід і країни НАТО переконували нас, що в нас війна, а влада і слуги народу казали, що війни не буде, це все провокації, в які вони не вірять. Таким чином це був повний шок. Початок вторгнення для багатьох українців і для наших партнерів, не всі були готові. Але тут вже після того, як Володимир Зеленський нас всіх просто кинув в таку страшну війну з Путіним, не готовий, ніяким чином нічого не зробив для того, щоб захистити Україну, підготувати її до війни, захистити мирних мешканців, підготувати евакуацію, розгорнути війська. Тим не менше, на початку війни, багато хто дійсно думав, що Зеленський просто втече. Я скажу чесно, ризик був дуже великий. Він оточив себе такою кількістю російської агентури, частина з них вже в тюрмі, частина ще досі з ним, частина відсторонена, що ризик того, що він втече, був достатньо великий. Але треба відмітити, що Володимир Зеленський все ж таки, коли побачив, яка кількість людей вийшли на вулиці і просто створили черги багатоденні під військкоматами, він зрозумів, що країна змінилась. Якби Зеленський втік або не займав рішучої позиції, то він би втратив легітимність, навіть будучи на посаді президента. Цю людину просто перестали би взагалі бачити своїм лідером у країні. І, безумовно, саме тому виник феномен Валерія Залужного, що на початку війни, коли країна не знала, чи можна взагалі довіряти Зеленському і слухати його розпорядження і команди, армія, безумовно, виконувала команди і накази Залужного. І Залужний був тим лідером спротиву, який об'єднав навколо себе націю. Тобто це навіть не були якісь спочатку військові досягнення очевидні. Це був просто символ, прапор, за яким люди мали йти. І якому довіряли. Але треба сказати, що Володимир Зеленський на початку війни сказав, що він тікати не буде, він залишається в Києві, він почав вимагати зброю, а не притулок, який йому надавали наші західні партнери. І це був дуже важливий фактор мобілізації. І з цієї заяви почався такий бум і повага до Володимира Зеленського у світі.

Безумовно, він на користь України використовував свою популярність у країнах Заходу. Він проводив активну зовнішню політику, заяви в різних країнах світу і повністю перебудувався. До 24 лютого це була людина, яка хотіла подивитись в очі Путіну. І Путін був для нього там, це було все. Він намагався все зробити, щоб з Путіним домовитись. А після 24 лютого Зеленський одразу став, повністю змінив курс, забув про всі русофільські заяви і став прямо людиною, яка собою почала також уособлювати, особливо в очах західного світу, який від наших внутрішніх питань далекий, символ спротиву України. Він активно давав інтерв'ю, він любить давати інтерв'ю з усіма західними медіа, і ця велика робота, яку він провів, це була дійсно важлива і є важлива для України робота, важлива в той період, і він цьому приділяв більшу частину свого часу. Інтерв'ю, спілкування, заяви. Так що в цьому плані це треба відмітити як плюс вже після початку вторгнення.

Зараз ми бачимо, що взаємодія і довіра з боку західних партнерів наших, вона далеко не в усьому, далеко не всі рішення, які Захід пропонує нам, Зеленський сприймає. Особисто остання історія, коли Зеленський звільнив Кубракова, міністра інфраструктури, дозволив його звільнити, щоб віддати питання розподілу бюджетних коштів, які нам виділяє Захід, країни Заходу на відновлення країни, щоб передати опоненту Кубракова, всесильному Андрію Єрмаку і його людям. Це якраз такий приклад. Країни Заходу були проти того, щоб Єрмак ще й цю сферу брав під контроль. Але ніякі застереження дипломатів західних не спрацювали і Кубракову сказали йти геть. Так що достатньо цікава історія зараз. На жаль, там, де треба вимагати і звинувачувати Захід, Зеленський дуже переконливий, він дуже добре вимагає. Але там, де треба співпрацювати з Заходом, Зеленський завжди неефективний і він не хоче цього насправді. І такі вимушені кроки, на жаль, вони разом ідуть з кроками, коли він просто проти Заходу йде або відмовляється співпрацювати. Тому там, на жаль, далеко не усі наші партнерські стосунки адекватні. І, на жаль, після того, як заявив навіть посол у Британії Пристайко, що ми неадекватно робимо заяви стосовно нашого союзника в Британії, це завершилось тим, що Зеленський негайно відкликав Пристайка і звільнив його. Тепер у владі ніхто ніяких зауважень до президента не робить. Тепер все, мабуть, добре.

Далі. Внутрішня політика. Внутрішня політика, якщо казати про плюси. Зеленський усунув повністю Віктора Медведчука, кума Путіна, і виміняв його на полонених. Зеленський зробив достатньо серйозних кроків по обмеженню впливу московського патріархату. І Зеленський реалізував закон про вибори по партійних списках. Тобто це такі дійсно серйозні рішення в плані внутрішньої політики, які можна занести в плюс.

На жаль, мінусів в внутрішній політиці тут, як завжди, просто шалена кількість. Все навіть не перелічити. Основне, на мій погляд, це те, що Володимир Зеленський фактично є ворогом свободи слова. Він робить все для обмеження демократії в Україні в плані свободи слова і вільної свободи засобів масової інформації. Дуже небезпечний проєкт – це монополізація телевізійного простору, створення телевізійного марафону, коли фактично Зеленський взяв усі телеканали українських олігархів на утримання державного бюджету України. Крім того, Зеленський фінансує також з державного бюджету створення кількох ще державних каналів з мізерними рейтингами, які відрізняються тільки одним нестримним піаром влади, беззупинним. І все. Ну і боротьбою, звичайно, з критиками влади, з опонентами влади. Тобто, свобода слова і демократія – це основний запобіжник української демократії. І те, що зараз Зеленський фактично і обмежив – це велика загроза для суспільства. І це велика проблема для суспільства і нашої держави.

Далі, з мінусів. Замість угруповання партії регіонів, близького до партії регіонів та проросійських ватажків Медведчука, Володимир Зеленський замінив його іншою командою з регіонів, яка має проросійський корінь і проросійський вплив. Це команда Єрмака, Портнова, Фірташа, примкнулого до них Льовочкіна. Тобто, це інший бік. На жаль, одну групу в ОПЗЖ, яка контактувала з Москвою, замінила інша група ОПЗЖ, яка контактувала з Москвою. Але якщо Порошенко відбудовував стосунки з Росією через Медведчука, а в Москві через Владислава Суркова, радника Путіна, то Єрмак замінив цю конструкцію, Зеленський замінив цю конструкцію. Він почав працювати з Росією, наприклад, через Єрмака і його вплив, через Портнова і його вплив. І через інших проросійських діячів у владі, які тут залишились. Хочу нагадати, більша частина ОПЗЖ тут, і Бойка, і всі. І вони вибудували цю систему стосунків з Росією вже через інших людей. А замість Суркова Путін поставив на контакт з Єрмаком Дмитра Козака, заступника голови адміністрації президента РФ. Таким чином змінили канали зв'язків. Призвело це, на жаль, до трагічних наслідків також. Ще один великий мінус моновлади. Фактично всяка будь-яка самостійність, будь-яка суб'єктність парламенту, уряду, вона фактично знищена. Всі, хто в уряді, в парламенті намагався проводити самостійну політику, в Раді Нацбезпеки, або якось свою лінію поведінки вибудовувати, якісь інституційні зміни, кроки, всіх цих людей прибрали. І зараз фактично влада монополізована не просто самим Зеленським, вона монополізована не ним. Більшу частину рішень в країні ухвалює односібно Андрій Єрмак, голова Офісу президента, повноваження якого в Конституції взагалі не визначено. Це просто керівник канцелярії, керівник секретарів і апарату забезпечення президента. Але в Україні ця людина вирішує навіть більше, ніж Зеленський. Фактично Єрмак вирішує більшу частину кадрових призначень і в силових структурах, і в правоохоронних органах, і в усіх інших органах влади. Усі рішення він готує. А роль парламенту звелась до того, що це просто кнопконатискачі, це люди, які виконують команду Єрмака, і інших варіантів у них нема. Так само і в Кабміні. Кабмін створюється для того, щоб виконувати вказівки голови Офісу. Сам Зеленський займається дуже обмеженими питаннями, передусім це комунікації зовнішньополітичні і це інформаційна політика і піар влади. Тобто все.

Дуже цікава стаття The Economist про те, що Зеленський кричить на генералів, тому що вони там не повідомляють йому достовірну інформацію про положення на фронті. Це знов-таки піар, тому що замість чіткої постановки завдань і контролю у нас крики, сцени, акторська гра. На жаль, президент зараз обрав собі роль просто актора, який зачитує тексти, який готує апарат Єрмака, який проводить лінію, яку визначає в багатьох питаннях економіки, внутрішньої політики Єрмак. І вплив Єрмака зараз визначальний. В багатьох питаннях всі розуміють, що комунікація з Зеленським недієва. Важливо будувати стосунки з Єрмаком. Єрмакізація влади також не має прецедентів в історії України. Я пам'ятаю, при Кучмі критикували голову адміністрації президента Дмитра Табачника, а зараз от Єрмак. В нього повноваження набагато більше, ніж у Табачника.

Ще один фактор, важливий і дуже небезпечний для України, це те, що Зеленський фактично нехтував і практично перестав звертати увагу на закон про люстрацію. Цікаво, що на стадіоні знаменитому у 2019 році в дискусії з Порошенком Зеленський йому закидав, що Порошенко забув про люстрацію. А навіть можна згадати перші фрази: "Добровольці і патріоти опинилися в тюрмах. Бо для вас вони загроза? Чи пам'ятаєте ви таке слово, як люстрація? Всі люди, які порушують закон..." Забавно, що на люстрацію перестали взагалі зважати і величезна купа люстрованих чиновників часів Януковича, такі як Демченко, наприклад. Вони, як Олег Татаров, заступник голови Офісу Президента по силових питаннях. Всі вони не мали бути на своїх посадах, бо вони мали бути люстровані. Інший заступник голови Офісу Президента Ростислав Шурма. Всі вони не повинні були бути у владі, але вони у владі. Тому що люстрація в Україні не працює. І замість команди регіоналів, з якою працював Порошенко, тобто це Медведчук, Зеленський не співпрацював, а реально владу віддав команді регіоналів на чолі з Єрмаком. Такого при Порошенку навіть не було. Тому що, дивіться, сам Єрмак – помічник депутата партії регіонів Ельбруса Тедеєва. Олег Татаров при Януковичі – третя по впливу людина зараз в країні, який курирує всі правоохоронні і судові органи, заступник голови Офісу Президента. Він був адвокатом Андрія Портнова, заступника голови адміністрації президента Януковича. Він був заступником начальника слідчого управління при міністрі внутрішніх справ Олександрові Захарченку і з ним виходив на пресконференцію. Олег Татаров боровся з Майданом і казав, що в Майдані всі самі себе вбивають і самі провокують зіткнення з Беркутом, самі б'ють оці бійки і побиття самих себе провокують. Тобто Олег Татаров, Ростислав Шурма, взагалі один з менеджерів Ріната Ахметова і очільник Запорізької обласної організації Партії регіонів. Андрій Портнов. Він має величезний вплив. Достатньо сказати, що заступник голови Офісу Президента Олег Татаров був адвокатом Портнова. І Татаров з ним взагалі в дуже близьких стосунках. Портнов досі у владі вирішує все, що йому треба. Руслан Демченко від "Партії регіонів", перший заступник міністра закордонних справ, як казав, при Зеленському був начальник комітету по розвідці. Тобто величезна купа кроків були пов'язані, величезний вплив при Зеленському отримала саме "Партія регіонів", антимайдан, вороги майдану, які його намагались придушити. І все це завдяки тому, що люстрація не працює. Тобто Зеленський віддав владу і управління тим людям, які були при Януковичі. І для яких майдани і все, що було після нього – це просто особиста велика проблема, з якою вони боролись. Так що це також щодо внутрішньої політики величезний мінус.

Далі торкнемось наступного пункту – результати. Подивімось на економіку. По економіці, звичайно, всі відмічають як плюс – це масштабне будівництво доріг, яке очолив Володимир Зеленський, і інфраструктури. Так, це дійсно було. І це треба відмітити, такі інфраструктурні проєкти Україні, безумовно, потрібні. Зараз не буду казати про велике кредівництво, була корупція, це інший блок. Також серед соціально-економічних досягнень всі відзначають, як такий інфраструктурний проєкт, це цифровізацію, створення Мінцифри і додатку "Дія", де дуже багато функцій в електронному вигляді працюють. Можна критикувати "Дію", але це дійсно зручно, це крок вперед, і це те, що потрібно країні, правильний напрямок розвитку і реформ. Це також завдяки рішенням, які впроваджував Зеленський. Вони принесли конкретні результати. Також більшість експертів, які займаються економікою, кажуть про позитивні наслідки тої, можливо, недосконалої, але все ж таки проведеної масштабно земельної реформи. Вперше земельну реформу впровадив Зеленський фактично, ринок землі. Він недосконалий, там багато є нюансів і мінусів, які, звичайно, не дозволяють йому ринку землі працювати в повному обсязі. Але це дійсно база, і отой мораторій на продаж землі, він скасований. Я думаю, що це все ж таки варто відмітити як реформу, яка для певної частини наших агробізнесу – це все ж таки крок вперед. В принципі, в економіці це все. На жаль, якщо казати про реформи в інших галузях економіки, фактично вони відсутні. На жаль, свої обіцянки передвиборчі щодо того, що там будуть зменшені податки, буде економічне стимулювання, кредитування – все це не працює. Ніякого економічного зростання Володимир Зеленський ніяких структурних реформ для зростання не зміг провести. І умови для бізнесу в Україні, як ми були, низько стояли в рейтингу конкурентоспроможності. На жаль, навіть нижче Росії, нижче Білорусі. Так, на жаль, ми стоїмо в плані бізнесу і зараз. Як адміністративні процедури, так і всі дозвільні процедури у нас досі, на жаль, дуже складні. А там, де є складність, там одразу виникає і корупція. Тому про мінуси, я думаю, того, що в нас відбувається в економіці, я довго говорити не буду. Я думаю, що це зараз очевидно абсолютно усім. І так, на все це впливає війна, можна сказати. Але війна була і при Порошенку, і раніше, коли Зеленський приходив до влади, і він знав, куди він іде, і давав обіцянки в цих важких умовах забезпечити економічне зростання, спростити дозвільну систему, скоротити кількість чиновників, бюрократів, дозвільних процедур, бюрократичний тягар, спростити податкову систему, щоби припинити оце божевілля, коли бізнес має працювати на аудиторів, бухгалтерів, юристів просто в неймовірній кількості. Все це було сказано, все це було обіцяно, всього цього нема. І інвестиційний клімат, він просто жахливий, він відлякує навіть самих українських бізнесменів. Не війна, а саме оці дії влади. Останній блок, про який важливо сказати, це боротьба з корупцією та правопорядок в Україні. Друзі, ну тут я навіть не знаю, жодних плюсів нема взагалі. Тобто ми бачимо велику кількість затримань, велику кількість порушених справ. Але хто, які державні чиновники отримали вирок і пішли в тюрму завдяки нашим правоохоронним органам? Ми бачимо є в нас Національне антикорупційне бюро, спеціалізована антикорупційна прокуратура, Вищий антикорупційний суд. Всі ці установи були створені до Володимира Зеленського і вони працюють. А величезна кількість правоохоронних органів, Служба безпеки України, Державне бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки, Міністерство внутрішніх справ, Національну поліцію - всі ці численні силові структури, які є, на жаль, у нас асоціюються виключно з наїздами на бізнес. З державним рекетом. Ну і це, на жаль, поки не змінилося абсолютно.

Контрабанда у нас як розквітала, так і розквітає, попри численні обіцянки Володимира Зеленського, що вона буде подолана. А як їй бути подоланою, коли люди, у яких медіа пов'язують з контрабандою, такі як пани Слюсарєви та Павлюки, вони продовжують бути біля президента, продовжують бути його опорою, і партії "Слуга народу", вирішують питання, мають свої впливи, депутатів і чиновників на різних рівнях. На жаль, в плані боротьби з корупцією Володимир Зеленський – це не просто нуль, це мінус. Великий мінус для країни. Всі ці обіцянки про боротьбу з корупцією виявилися брехнею, на жаль, за п'ять років. Особливо в плані корупції обурює, що створена система узаконена державного рекету, яку очолює пан Гетманцев. Блокування податкових накладних – це один з основних засобів тінізації економіки, знищення українського бізнесу, підприємництва. І це просто взагалі, такого нема в жодній країні. У нас багато говорять, що під час війни економічні реформи неможливі, правоохоронці там боротись не можуть, корупція.

Друзі, Ізраїль веде війну за незалежність безперервно з 1948 року, з моменту створення взагалі. І це не заважало ні боротьбі з корупцією, ні економічним реформам в цій країні. І там теж війна, величезні податки, дуже складне в плані економіки можливості для розвитку, але вони це роблять. А тут, яка боротьба з корупцією? Немає дня або двох днів, коли черговий корупційний скандал зі слугами народу не відбувається.

Давайте подивимося. Про одного у нас тут новоявленого. Новоявлений у нас виявився мультимільйонер.

Режисер, режисер слуги народу, виявився режисер 95-го кварталу. Вирішив стати під час війни енерготрейдером. Зареєструвався, купив частку якоїсь компанії, і тепер він виграв 12 державних контрактів. На аукціоні Прозорро він пропонує найменші ціни. Він десь купляє. Це просто режисер, який був на багатьох трансляціях 95-го кварталу, його виступів. Там, де вони дуже смішно шуткували про корупцію в Україні, усіх попередників. Він на всіх ефірах, його показувала камера завжди. А тепер він сам, сам фактично раптом став тим, з кого 95-й квартал сміявся. Тобто режисер раптом став енерготрейдером. Ми ж з вами розуміємо, що це просто дах. Ця людина просто ширма. Він отримує свою долю, 50% доходів цієї компанії, тільки тому, що він може зателефонувати Зеленському, і Зеленський скаже, "Та дайте йому електрики, дайте йому поторгувати", і він все робить. Тобто це реальне державне кумівство. Любі друзі в одному флаконі, і це кожного дня. Постійні звинувачення. За цей місяць тільки затримали міністра агрополітики Сольського від "Слуга народу". НАБУ знов-таки. Не інші правоохоронці, а НАБУ. А цього режисера не затримали, але він у нас тепер один з найбільших енерготрейдерів з найкращою ціною на ринку. Тільки тому, що він "Слуга народу" і 95-й квартал. Отак, друзі, у нас працює корупція. Вона в усіх сферах, і Зеленський цю корупцію кришує. Ми з вами розуміємо, що всі ці гроші, вони йдуть в кишені його друзів. Його друзі з ним – бізнес-партнери, у них є спільні підприємства, офшорні кампанії. І, звичайно, як ми всі розуміємо, вони з президентом Зеленським добре діляться цими грошима. Тому що інакше б він на їхні дзвінки так швидко не реагував. І не було б у нас таких невідомих ні звідки енерготрейдерів. На жаль, в плані корупції президент Зеленський, скоріше, її очолює. А щодо боротьби, вона ведеться ним тільки на словах. Тому так важко, і така кількість конфліктів у нас, що є велика недовіра і до влади, через те, що ніякої справедливості від неї очікувати не варто. Декларації, заяви, але там, де треба робити і показувати реальну роботу, з цим завжди у президента Зеленського великі проблеми.

Я так коротко сказав те, що думаю про минулі 5 років. Тепер хочу вам сказати, що буде далі. Думаю так, що неефективна і монопольна влада, яка не дозволяє країні ефективно реагувати і бути гнучкою. Найбільша вада зараз Зеленського – це повна єрмакізація його влади. Зеленський, фактично, не є самостійним політиком, не він визначає дії держави в більшості сфер. Все визначає Єрмак. Людина, яка за Конституцією, нагадаю, не має ні повноважень, яка не має взагалі визначеної законом відповідальності. І все тепер треба вирішувати через Єрмака. Уявіть, навіть якщо людина супергеніальна, як одна людина може керувати всім? Йде страшна війна, 40 мільйонів людей, а Єрмак у нас все. Зовнішня політика, внутрішня політика, призначення керівників сил оборони, щоб ви розуміли, все це теж через Єрмака, він все контролює, курирує, він присутній всюди, всі економічні рішення, розподіл коштів, зараз він все забрав собі, гроші навіть на відновлення країни, все він контролює. Парламентські рішення, робота Верховної Ради, найбільшої фракції "Слуга народу" – все Єрмак. Все через його кабінет. Просто абсурд взагалі. Володимир Зеленський, по суті, обнулив саму посаду президента. При ньому важливіше бути головою офіса, ніж навіть президентом. Бо президент – це просто людина, яка озвучує тексти, який готує апарат Єрмака. Це, на жаль, результат п'яти років президентства Зеленського. Єрмакізація влади – це найбільша, на мій погляд, зараз загроза. І саме через це, саме Єрмак обмежує свободу слова, вимагає, вибиває кошти на телемарафон. Уявіть собі, друзі, 2 мільярди гривень іде телеканалам олігархів, щоб там просто хвалили Зеленського, щоб там розповідали, оцей телемарафон всюди крутився. Люди, ми збираємо гроші на дрони, на озброєння, забезпечення. За 2 мільярди гривень можна купити тих ФПВ, що фронт буде воювати місяця 4 просто тільки цими дронами. Ні. Замість цього ці величезні гроші йдуть на пропагандистів Зеленського, які мають народу розповідати – все добре, все добре, збирайте свої гроші, свої гроші збирайте, жертвуйте на армію копійки, збирайте по 100 гривень, по 200, а ми поки будемо ваші гроші, які ви збираєте, отримувати з бюджету. Це таке лицемірство і нахабство, такий нахабний самопіар і бажання хвалити себе непомірне, бажання чути про себе оплески, овації. Це дуже погане акторство і це найгірша роль, на жаль, яку грає Володимир Зеленський і автор-лібретто до його ролі – Андрій Єрмак.

Я впевнений, що прийде час і за ці злочини, за цю кров, яку було створено, за цю корупцію, і Зеленському Єрмаку доведеться відповідати, бо український народ волелюбний, він дуже добре пам'ятає, і намагання його обманювати тривалий час і тримати просто за людей, які нічого не розуміють, якими можна маніпулювати, це ж таки рано чи пізно для Зеленського закінчиться так, як має закінчитись. І, звичайно, завдання громадянського суспільства навіть під час війни нагадувати владі про її відповідальність, про те, що вона робить. І саме це наша сила. І, друзі, далі ми будемо продовжувати це робити на каналі "Бутусов плюс" завдяки вашій підтримці, завдяки тому, як ви підтримуєте мій канал. Хочу нагадати, вже 2300 спонсорів канала "Бутусов плюс" дають можливість нам і нашій команді виходити в ефір і працювати для вас. Ну і, друзі, наша свобода і наша демократія, те, що ми хоча б можемо, якщо не на телемарафоні, але в інтернеті з вами спілкуватись, і що саме народ України фінансує, підтримує, це є гарантія того, що ми нашу свободу відстоїмо, і від путіна, і від будь-яких внутрішніх спроб узурпації.

Саме тому сьогодні я як ніколи впевнений у нашій перемозі, що Україна вистоїть, що Україна стане сильною."

Автор: Юрій Бутусов, головний редактор видання Цензор.НЕТ [2]

Зображення вгорі: Єрмак увійшов до списку 100 найвпливовіших людей від Time, Зеленського там немає. Це закономірно, так, Коломойський? [3]. Фото: ОП

«Аргумент» [4]

На цю тему: