Ми надто багато очікуємо від Трампа і від наших європейських союзників - зброї, техніки, грошей, зусиль із завершення країни, проте надто мало робимо самі. Така політика розбещує, роззброює, і робить нас слабкими. Що ми можемо і повинні зробити?

1. Влада має почати розмовляти з людьми. Не «комунікувати» за допомогою відосиків, інтерв'ю та пресконференцій, а розмовляти, чути і слухати.

Люди повинні, мають право знати, куди ми йдемо, що буде з країною завтра, а можновладці мають розуміти, чи мають вони підтримку, мандат на їхні політичні рішення.

2. Нам потрібне оновлення влади, у владу мають прийти професіонали (зокрема - у сфері дронів і робототехніки), досвідчені військові командири мають оновити штаби.

Риба, як відомо, гниє з голови, і механізм модернізації влади за відсутності можливості проведення демократичних виборів - має бути.

І це не така вже й фантастика - так це працює в процвітаючому комуністичному Китаї вже багато років без жодних виборів.

3. Нам треба вирішити, яких цілей ми хочемо досягти у війні, які перед нами стоять завдання. Ні, я не кажу про «справедливий мир», про «гарантії безпеки», про входження в НАТО і звільнення окупованих територій, а про практично досяжні цілі та конкретні завдання.

Вирішувати такі питання, що визначають майбутнє країни, повинні не тільки 5-6 ефективних менеджерів з офісу президента; має бути суспільний діалог, люди повинні розуміти, за що вони вмирають.

4. Війна має стати справедливою, однаковою для всіх. Мобілізація має бути справді загальною, для всіх, незалежно від віку і соціального статусу.

Мобілізаційний вік необхідно знизити до 20 років, а не заохочувати йти в армію тих, кому за 60 років.

Мобілізація має бути за жеребом серед усіх вікових груп і незалежно від професії - якщо жереб вкаже на людину, яка необхідна в критично важливих галузях економіки або державного управління - тоді її можна буде забронювати за фактом, а не заздалегідь.

5. У зовнішній політиці нам так чи інакше доведеться переорієнтуватися на тісну співпрацю з Європою, а не зі США.

Європейцям, які не мають зараз боєздатних армій, варто запропонувати концепцію української європейської армії, яка не тільки захищає їхні дупи просто зараз, а й допомагає Німеччині, Франції, Британії, Польщі (та іншим) будувати ефективні сучасні збройні сили.

Ми можемо не тільки воювати (з їхньою підтримкою), а й передавати їм досвід, створювати разом із ними, в їх країнах аналоги наших успішних бригад і безпілотних підрозділів. Таким чином ми можемо підготувати у себе в тилу ще одну «українську» європейську армію з німецькими, французькими, британськими солдатами.

6. Економіка має бути переведена на військові рейки. Стихійний ОПК годиться для взрощування ініціативи, але не підходить для багаторічної затяжної війни.

Держава має не тільки давати гроші, а й планувати розвиток виробничих потужностей, знаходити ресурси, забезпечувати безпеку критично важливих виробництв.

Велику роль у розвитку ОПК можуть зіграти наші західні партнери, однак досі українська держава не змогла їм показати привабливих перспектив.

7. Окреме болюче питання - дрони. Усім уже давно зрозуміло, що наша війна - це війна дронів і роботів, але ми й сьогодні не маємо жодної зрозумілої державної політики в цьому питанні, не маємо стратегії розвитку галузі, не маємо розуміння, в що сьогоднішня війна трансформується завтра, що треба робити сьогодні, щоб завтра не відстати від нашого супротивника.

Щодо війни дронів я напишу окремо - занадто велика, складна тема. Одне безперечно - треба розбомбити путінський військовий парад 9 травня в москві.

Юрий Касьянов, офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки, заснувник громадського дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації “Matrix-UAV”; сторінка автора у Фейсбук

«Аргумент» [2]

На цю тему:

• Юрій Касьянов: Кінцеве слово за нами [3]
• Юрій Касьянов: Трамп переміг. Але ми ще не програли [4]
• Касьянов: Хто відповість за військово-політичну катастрофу? [5]
• Касьянов: Сувора реальність, на яку ми заслуговуємо [6]
• Юрій Касьянов: Буде сказано багато страшних речей [7]