1 січня набули чинності поправки до Земельного кодексу, згідно з якими право на купівлю орної землі отримали юридичні особи, а максимальна площа земельних ділянок, які можна продавати в одні руки, зросла в сто разів — від 100 до 10 тисяч гектарів.

Селяни вимагають [2] на час війни призупинити дію закону про обіг земель сільгосппризначення, інакше орна земля опиниться в руках великих агрохолдингів і транснаціональних компаній, а дрібне і середнє фермерство, яке держава позбавила всякої підтримки, припинить існування. «Запускати ринок землі в умовах війни — це злочин. Захисникам України в окопах не до ринку. Дрібним і середнім фермерам до дешевих кредитів не дотягнутися. Проте саме вони та сільські домогосподарства годують воюючу Україну». Так вважає голова Волинського відділення Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) Руслан Хомич, який поділився своїм баченням проблеми. Він обробляє 400 гектарів, возить агропродукцію і гуманітарну допомогу туди, на «нуль», і саме там займається ремонтом військової техніки. Перший раунд бесіди кореспондента видання ZN.UA [3] з паном Русланом відбувався в його бусику, а згодом — за чашкою чаю в його затишній оселі в селі з назвою, запам'ятовується, — Кроватка. Розмова була довгою. Викладемо її тезисно.

«Я просто кайф отримую, коли бачу результат своєї роботи»

— Відремонтували ми три батареї «Градів», це 12 машин. Хлопці телефонують за кілька днів: «Миколайовичу, доповідаємо: били вони по нас, били, але не знали, що в нас усі «Гради» на ходу. Ми виїхали на трасу, перекрили її, та й врізали, стало так тихо, аж на три дні, що пташки почали співати, а вони зализують рани і збирають трупи». Я просто кайф отримую, коли бачу результат своєї роботи, — розповідає Руслан Миколайович.

Він називає себе залізною людиною. Відновлює зі своїми працівниками практично з брухту стару сільгосптехніку, а також військову — безпосередньо на передовій. Та й управляється з господарством. Його гордість — гусяче «батьківське» стадо. Породисту птицю вирощує не на м'ясо — гуски несуть запліднені гусаками яйця, які і є товаром і з яких потім, в умовах інкубатора, вилуплюються не менш породисті пташенята. Сіє також ріпак, зернові, цибулю, моркву, вирощує картоплю. Але зараз головна його робота — волонтерство. Волонтер життєво необхідний ЗСУ. Фронту потрібно все: від картоплі до дронів і тепловізорів.

...Далі — про землю, функції держави та відчуття часу людини, яка живе на землі.

«Нам розповідають, як усі добре житимуть. Ось тільки кому саме буде добре, не уточнюють»

«Держава наша, як би це ввічливіше сказати, у зародковому стані. Я знаю, якими мають бути основні функції держави, — Конституцію читав уважно. Вона їх не виконує, —розповідає фермер. — «Земельна реформа», якщо ми говоримо про закон №552-IX про обіг земель сільськогосподарського призначення, який президент Зеленський підписав 28 квітня 2020 року, — це не реформа. Нагадаю, відповідно до закону фізособам дозволялося купувати до 100 гектарів землі в одні руки, а з 1 січня 2024 року таку можливість отримали також юридичні особи, засновниками яких є українці. І тепер вони можуть купувати до 10 тисяч гектарів. Так от, це не реформа, це викрадення землі в українського народу політико-економічними методами. Кожна реформа має бути спрямована на поліпшення умов життя простих людей. Проста людина має бути в центрі уваги. Їй же розповідають, як буде все прекрасно, як добре буде жити. Ось тільки кому саме буде добре, не уточнюють...».

Запевнення, що земля доступна тільки українським бенефіціарам, — це нісенітниця

За словами пана Руслана, швидке відбирання землі у тих, хто на ній працює, почалося з приходом до влади команди діючого президента. «Влада проголосила, що хоче стати відкритою частиною цивілізованого світу, що земля має продаватися, — зауважує мій співрозмовник. —При цьому нівелювалася стаття 13 Конституції України, яка говорить, що земля є «об'єктом права власності Українського народу», а не якоїсь однієї людини або парламентської фракції».

«Річ у тім, що бути цивілізованою країною і заявляти про те, що ти цивілізована країна, — дуже різні речі, — каже фермер. — Перш ніж продавати останній стратегічний ресурс держави — а земля не відновлюється!— потрібно підготувати всі умови для того, щоб процес приніс максимальну користь насамперед Україні та її народу. А тут є два важливі моменти.

По-перше, відсутність у чинної влади розуміння ролі дрібного і середнього сільського виробника для розвитку і зміцнення середнього класу на селі. Попередники Зеленського теж планували відкривати ринок для чужих, однак у них було розуміння того, що спочатку потрібно зміцнити своїх. І не тільки великих на кшталт Бахматюка і Косюка, які завжди отримували багатомільярдні державні кредити, а й дрібні сімейні господарства. Стимулюючи їхнє зростання і розвиток.

По-друге, у нас відсутня діюча правоохоронна та судова системи, які захистили б селян від схем відбирання землі».

На думку пана Руслана, розповіді про те, що формування ринку землі — це велике благо, без реальної державної стратегії щодо селян і громад (а більшість з об'єднаних територіальних громад — сільські) є маячнею. «Я порівняв заклинання нашої влади з тим, що бачив у Литві, — розповідає він. — Там довго готувалися до земельної реформи, але все одно зробили помилки. Мої співрозмовники застерігали: «Не можна допускати, щоб хоча б один гектар вашої землі потрапив до юридичних осіб на правах приватної власності. Перший гектар, проданий юридичній особі, стане початком кінця Української державності».

«Кінцевого бенефіціара юридичної особи ви не знайдете, оскільки за одну ніч його можна змінити сотню разів, — упевнений фермер. — Крім того, за законом, будь-який громадянин України має право створювати необмежену кількість юросіб. І якщо якомусь непорядному українцеві прийде залізничний потяг іноземних грошей, він зможе найняти сотню юристів, створити тисячу юридичних осіб і на кожну купити 10 тисяч гектарів орної землі. Тому запевнення, що земля доступна тільки українським бенефіціарам, м'яко кажучи, є неправдою».

Держава цілеспрямовано вбиває клин між своїми і чужими

Мова, за словами фермера, не тільки про відносини між місцевими дрібними виробниками й українськими агрохолдингами, які швидко розвиваються та підтримуються державою. «Воно й недивно — у профільному міністерстві сидять представники великого сільськогосподарського бізнесу, які просто не помічають інтересів дрібних і середніх, —констатує Руслан Хомич. — Річ іще й про відносини між фермерами та іноземними бізнесменами-орендарями, які вже давно працюють на українській землі, а зараз отримують ті інструменти для зростання, яких немає у місцевих фермерів».

Руслан Миколайович навів живий приклад того, як у його ж громаді три громадянина Нідерландів розпоряджаються багатьма сотнями гектарів української землі. Дружини в них — українки, а дешеві гроші — з європейських банків. «До цих грошей українському фермеру не дотягнутися, — каже фермер. — А своя держава всі програми підтримки згорнула одразу після ухвалення закону про обіг землі. Достукатися до міністра і його заступників неможливо. При цьому наші іноземні конкуренти отримують не тільки кредити своїх банків, а й із першого січня офіційну можливість нарощувати свій земельний банк».

Умови гри для своїх і чужих від початку несправедливі. Між сусідами, які могли б нормально співіснувати, держава цілеспрямовано провокує конфлікт. «І це ви називаєте цивілізованим відкриттям ринку землі? — запитує Хомич. — І це я ще не кажу про великі механізовані до зубів транснаціональні компанії, які зайдуть в Україну і витіснять із села всіх, хто втратить роботу на землі. Зате повістки отримують саме вони —наші селяни — і йдуть воювати за свою країну та за ту землю, якою фактично володіє іноземець, якому повістка не прийде ніколи. Хіба це справедливо?».

Чому незахищений фермер перестав вірити державі

Українська держава сьогодні не має надійних інструментів захисту жителів села від схем і зловживань на державному рівні. І це не новина, звісно. Так було завжди. Правоохоронна та судова системи не працюють.

«До запуску ринку землі інструментом земельного дерибану був Держгеокадастр, — продовжує свою розповідь фермер. — Нагадаю, що до ухвалення у квітні 2021 року Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ розпорядниками земель за межами населених пунктів були територіальні органи Держгеокадастру. Саме в період з 2018-го (після інвентаризації земель) і до квітня 2021-го розкручувався перший етап земельного дерибану. Дуже брудний і цинічний етап.

Особисто до мене тоді зверталися представники консалтингової фірми і пропонували купити землю на Волині. Я відповідав: «Хлопці, так земля ж не продається!». Мені відповідали: «Усе відповідно до чинного законодавства. Ми вам скинемо на Вайбер карту полів — обирайте і готуйте гроші». Можна було купити 100, 200 гектарів. До 400 гектарів купували. Ціна питання — нормативно-грошова оцінка. Ми зверталися до правоохоронних органів, де отримували стандартну відповідь: «Усе в межах чинного законодавства».

За словами пана Руслана, все це відбувалося під час створення об'єднаних територіальних громад, які мали отримати право розпоряджатися землями за межами населених пунктів. Однак досить часто з'ясовувалося, що ці землі вже мають господаря.

«Саме в такий спосіб було вкрадено громадське пасовище в нашій сільраді, — заявляє Руслан. — А робилося це так: приходили в гуртожиток якогось навчального закладу, пропонували студентам по 700 гривень за генеральне доручення на управління земельною ділянкою для ведення ОСГ, ті ставали власниками двох гектарів для ведення особистого господарства, а потім оформлювали генеральні довіреності на реальних покупців. Зараз дуже просто знайти цих «землевласників» і запитати: «Хлопче, а в якій області в тебе є земельна ділянка?». Я переконаний, що 99 відсотків із них не зможуть відповісти на це запитання».

Однак, за словами Руслана Хомича, організатори афери загальнодержавного масштабу прорахувалися. Новоспечені власники земельних ділянок мали створити особисте господарство: щось вирощувати на ньому, пасти корів тощо. Цього не сталося. Крім того, вони порушили норми Декларації ООН про права селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості (UNDROP), ухваленої 2018 року.

«Наша країна не ратифікувала декларації, — визнав наш співрозмовник, — але на мозолі наступати треба. До того ж неважко довести, що порушено закон України про особисті сільські господарства, — вони (земельні аферисти та чиновницькі клани) позбавили простих селян прав на землю, яку вже об'єднаними масивами продавали зацікавленим особам. А ОТГ, під контроль яких мали перейти сільськогосподарські землі, були позбавлені надходжень від оренди земель, за рахунок яких мали б багатіти й розквітати. У нашій громаді ми змушені були закривати фельдшерсько-акушерські пункти та школи — нема за що їх утримувати, не кажучи вже про розквіт і багатство. Не можна в народу відбирати землю — він обов'язково прийде, щоб повернути її!».

«Викладене мною не може охопити масштабів катастрофи, яка насувається на Україну, у зв’язку із запуском так званого другого етапу земельної реформи. Це і інтереси російського агресора, і схематоз діючої влади, і віджим землі політико-економічними методами, і повна відсутність державницької політики щодо землі, — наголосив співрозмовник ZN.UA. — Навіть узявши стратегію на обіг землі — а він був запланований ще попередньою владою, — фермерам не дали наростити м'язи. А в умовах війни просто знищують як клас. Але ж більшість громад у нас сільські. І від того, як вони розвиватимуться чи будуть у них робочі місця тощо, залежить багато чого в країні. На моє глибоке переконання, президент повинен негайно припинити продаж землі на період воєнних дій і до повернення селян з окопів!».

…Перш ніж поставити крапку, невеличка ремарка: реальна (не чорна, не біла, а «сіра») ціна гектара худих земель у Волинському Поліссі, за інформацією Руслана Хомича, — від 1000 до 1500 доларів. Якщо помножити на 10 тисяч гектарів, які тепер має право купити окремо взята фізична або юридична особа, то їх доведеться дістати з кишені 15 мільйонів американських доларів (чорноземи значно дорожчі). Таких грошей немає навіть у заможних фермерів. Вони є в агрохолдингів, а також у тих, хто має доступ до дешевих кредитів зарубіжних банків. Власне, це і є відповідь на запитання, на кого і проти кого працюють поправки до Земельного кодексу, які набули чинності з 1 січня нового, 2024-го року.

«Аргумент» [4]

На цю тему:

• Ринок землі в Україні під час війни: хто купує та яка ціна [5]
• Куди зникає державна земля і при чому тут "академіки Коломойського" [6]
• Як містобудівна, читай мафіозна, «реформа» «слуг народу» буде вбивати культурну спадщину України? [7]