10 жовтня президент Володимир Зеленський зібрав на нараду керівництво свого Офісу, Міністерства закордонних справ, Міноборони та інших.

Першим питанням на порядку денному стояв аудит домовленостей із партнерами з військової допомоги, зокрема для захисту енергетики.

Серед іншого глава держави хотів розібратись, і це було не вперше на таких зустрічах, хто за що відповідає в енергетиці, яка структура які об'єкти захищає, і чим він як президент може допомогти на своєму рівні. Попередня така Ставка 6 жовтня закінчилась важкою розмовою на підвищених тонах.

Засідання 10-го числа відбувалось на тлі поновлення росіянами масованих обстрілів енергетики. Ба більше, в той день ворог атакував дві київські ТЕЦ. І, на жаль, доволі успішно: половина Києва залишилась без світла й води.

Навіть в урядовому кварталі водопостачання зупинилось, тож учасники наради могли б із вікна ОП побачити цистерни з технічною водою, які мусили підігнати під будівлі органів влади.

У подібних розмов із різним набором персонажів у президента постійно вимальовується один фінал. Що довше триває нарада, то менше ясності, хто за що відповідає і хто буде виконувати поставлені на попередній зустрічі завдання.

В якийсь момент Зеленський у праведному гніві просто переходить на крик, щоб змусити чиновників говорити по суті, перестати повторювати пусті фрази і перекладати відповідальність.

Зазвичай він вимагає доволі прості речі: пояснити, наприклад, скільки і яких об'єктів енергомережі захищено, а які треба закрити, щоб країна не занурилась у пітьму і не потонула в залишках власної життєдіяльності.

У питанні ж "хто винен, що величезна частина мережі прикрита абияк?" у міністрів та керівників профільних держорганів зазвичай не знаходиться іншої відповіді ніж – "попередники".

От тільки того ж ексвіцепрем'єра Олександра Кубракова, команда якого починала зводити захист для енергооб'єктів, звільнили понад півтора року тому. Тобто "нові" чиновники на посадах до-будовують ці укриття довше, ніж "попередники" будували.

І можна спробувати показово доганяти колишніх, як дехто пропонує на Ставці, але це жодним чином не розв'яже питання некомпетентності нинішніх.

Як і питання захисту газовидобутку, велетенських об'єктів тепло- та електрогенерації чи газових сховищ.

А тим часом Росія свої атаки лише нарощує. За повідомленнями "Нафтогазу", за останній тиждень Росія тричі масовано била по газових об'єктах України. Київ та багато областей уже переходять у режим відключень світла.

Чи встоїть українська енергетична система під російськими атаками, до яких сценаріїв варто готуватись, де проблеми зі світлом будуть гарантовано та як Росія змінила свою тактику на терор великих міст, розібралась "Українська правда".

Нова фаза енергетичної війни: що змінила Росія

Найближчий опалювальний сезон цілком може за певних сценаріїв виявитись більш складним і проблемним, ніж зима 2022–2023 років, коли Україна пережила десятки масованих атак, повний блекаут та одночасне знеструмлення для понад 10 мільйонів людей.

Співрозмовники УП в енергетичній галузі наголошують, що за характером останніх ударів і масштабом руйнувань видно, що цього разу Росія налаштована діяти ще більш цинічно.

Якщо в 2022–2023 РФ покладалась на "килимові бомбардування", атакуючи великою кількістю ракет і дронів різні об'єкти в різних куточках країни, то зараз вона застосовує тактику "поетапного відкушування". Ворог вибиває енергетику України регіон за регіоном.

Як це виглядає на практиці? Спочатку – локальні атаки по прифронтових і прикордонних регіонах. Передусім йдеться про Сумщину та Чернігівщину, які зараз страждають найбільше. Поки менш інтенсивно, але також регулярно обстрілюються Харківщина, Одещина, Миколаївщина та Дніпропетровщина.

В усіх цих регіонах ворог намагається методично нищити енергетичну систему цілком: і місцеву генерацію, і її доставку через великі підстанції "Укренерго" та навіть розподіл у великих містах через підстанції обленерго.

У серпні – вересні це робилось переважно дронами – як правило, один об'єкт атакували зо десять БПЛА, в окремих випадках кількість безпілотників могла доходити й до сорока штук.

Ще одна зміна – тепер росіяни б'ють не великою хвилею одночасно, як колись, а серіями з інтервалами по кілька дронів щогодини. Таку тактику українські енергетики спостерігають уперше.

Після дронових атак йдуть масовані удари по генерації, з використанням зокрема й балістики. Остання з них відбулася 10 жовтня, коли постраждала низка гідроелектростанцій, Придніпровська та Криворізька ТЕС і столичні ТЕЦ. Більшість із об'єктів отримали серйозні пошкодження.

Глобальний задум ворога незмінний – розбалансувати систему та спричинити каскадну аварію, яку прийнято називати блекаутом. Для цього росіяни намагаються спочатку розділити енергосистему країни на дві великі частини та зробити їх некерованими. На мапі їхня ціль виглядає приблизно так:

Мета – створити дефіцит на сході країни, де історично споживання завжди вище, а майже вся місцева генерація вже розбита; і поступово паралізувати перетік електроенергії із заходу в східні регіони.

У підсумку країна може опинитись у двох реальностях: дефіцитний схід і профіцитний захід, між якими дуже ослаблені "перетини". Це ідеальна ситуація для ворога, щоб спричинити блекаут.

Наступним кроком може бути удар по маневровій генерації в західних областях (теплові електростанції), а згодом – атака по розподільчих пристроях атомних електростанцій.

Якщо ці об'єкти одночасно отримають суттєві пошкодження, атомні станції не зможуть видавати електрику споживачам, можливий стрибок частоти та системна аварія.

Це сценарій, який українські енергетики добре пам'ятають із 23 листопада 2022-го, коли країна пережила найбільший блекаут у своїй історії. Без світла води й опалення одночасно лишились понад 10 мільйонів людей. Енергосистему вдалося стабілізували приблизно за добу, але відновлення електрики в регіонах тривало 2–3 дні, в окремих місцях – до тижня.

До чого готуватися українцям. До тривалих аварійних і планових відключень. Як показує досвід минулих років, за одну–дві атаки ворог здатний вибити більший обсяг генерації, ніж Україна може повернути за ціле літо.

"Ця зима точно буде дефіцитною. Уже сьогодні аварійні відключення діють майже по всій країні. Найімовірніше, взимку нас очікує сценарій "4х2": чотири години без світла, дві – зі світлом", – прогнозує представник однієї з державних енергетичних компаній.

При цьому вже очевидно, що найскладнішою ситуація буде в прифронтових і прикордонних регіонах. Насамперед це стосується вже згаданих Чернігівщини та Сумщини, також під загрозою Харківщина, Запоріжжя, Дніпропетровщина, Миколаївщина, Одещина, Херсонщина.

Зі слів співрозмовника, одна з ключових проблем полягає в тому, що протиповітряна оборона не може забезпечити стовідсотковий захист.

"Якщо на один об'єкт летить 30–50 дронів і ракет, навіть найпотужніші системи не здатні перехопити усе. А для виведення енергоблоку електростанції з ладу достатньо одного точного влучання. Щодо підстанцій, то технічно наслідки обстрілу можна ліквідувати за два – три тижні, але це не рятує, якщо немає генерації", – пояснює він.

Паралельно росіяни б'ють і по газовій інфраструктурі: видобуток, компресори підземних сховищ, розподільчі мережі облгазів.

"Їхня мета – не лише зруйнувати енергетику, а й порушити баланс газу, щоб Україна в тому числі не могла стабільно постачати паливо для генерації електрики та тепла", – каже не під запис топменеджер іншої енергетичної компанії.

Ускладнює ситуацію і той факт, що планувати та готувати масовані обстріли російським військовим допомагають їхні енергетики, які точно знають наші прогалини та слабкі місця.

"Це вже не війна озброєнь – це війна інженерів. З обох боків сидять енергетики, які слідкують за обстрілами, рахують мегавати, резерви. Одні будують, інші руйнують. І лінія фронту тепер проходить не лише в окопах, а й між диспетчерськими пультами", – додає представник однієї з компаній.

Три рівні захисту, двоє будівничих і одна невідомість

Окрім системи ППО врятувати трансформаторні підстанції та розподільчі пункти можуть і мали б системи фізичного захисту. Простіше кажучи – укриття.

Вперше їх почали будувати ще восени 2022 року, коли після атак по енергетиці Харкова росіяни почали бити по великих підстанціях.

Тоді першою системою захисту стали великі мішки з піском, габіони, якими енергетики просто прикривали трансформатори від уламків.

"Тоді і "Шахеди" були не такі точні, і ракети прилітали кудись у поля. Тому ці мішки спокійно рятували від уламків, коли вибухало десь поруч", – пригадує один із чиновників, залучених до пошуку рішень із захисту.

Але вже тоді було очевидно, що просто мішками енергосистему не захистити. У Зеленського тоді вирішили, що цим питанням необхідно займатись системно, і доручили його команді Олександра Кубракова та підзвітній його міністерству Агенції з відновлення, яку тоді очолював Мустафа Найєм.

"Вони швидко пішли в Генштаб, зібрали військових і попросили зробити розрахунки, що власне треба збудувати, щоб воно витримувало удар дронів, а що – для ракет. У Залужного тоді був генерал Коваль, у якого зібралась команда реально крутих інженерів. Вони все порахували. І вийшла система із трьох рівнів захисту", – пригадує один із членів тодішньої команди Кубракова.

Згадана система передбачала, що перший рівень захисту – це встановлення габіонів із піском.

Другий рівень – треба було затулити бетонними й металевими конструкціями великі трансформатори на ключових підстанціях.

Третій рівень захисту полягав у тому, щоб повністю закрити бетонними й залізними конструкціями всю підстанцію та засипати її згори землею.

Загалом треба було захистити з 80 ключових трансформаторних підстанцій по країні, які забезпечували б стійкість всієї системи.

"В "Укренерго" було близько 80 ключових 750 мегавольтових підстанцій і 330 МВ, які складали ядро системи. У президента вирішили, що 20 найважливіших підстанцій має захистити Агенція відновлення. Там на більшості мали збудувати другий рівень захисту. На якійсь частині запланували будувати третій рівень. Решту, біля 60 підстанцій, мало захистити саме "Укренерго"", – пояснює співрозмовник, дотичний до будівництва.

Будівництво йшло, але майже одразу під акомпанемент політичних розбірок. Тодішній прем'єр Денис Шмигаль ніяк не міг зрозуміти, чому комплекс захисту другого рівня від Агенції коштує вдвічі – втричі більше в мільйонах гривень, ніж схожі споруди, які зводить "Укренерго". На цьому тлі відбулася маса нарад і сварок, затримок грошей, зривів строків і тому подібних внутрішньосистемних збоїв.

"Там все просто. Ніхто не думає, що всі об'єкти Агенції мають висновок Генштабу, з підписами і печатками, які визначали, що саме і як має бути збудовано. І якщо сказано, що має бути стільки сантиметрів бетону, а стільки міліметрів металу, то там так і збудовано. І, як наслідок, у підстанцію в Ніжині прилітає спершу 8 дронів, потім ще 12, а трансформатор навіть не припиняє роботу", – пояснює бачення Агенції один із залучених до її роботи колишніх чиновників.

"А в Кіровоградській області от недавно "Укренерго" збудувало за своїм "дешевшим і гарнішим" проєктом два дрони – і вся підстанція згоріла. Тепер всі ці витрати на заміну і простій без світла треба теж включити в ціну проєкту?" – додає обурений експосадовець.

Але врешті й через питання цін, і через масштабні "недобуди" третього рівня захисту, і просто через політику команду Кубракова з влади витіснили. Коли це сталося навесні 2024 року, на їхніх об'єктах  готовність укриттів другого рівня була в середньому на позначці 85%. "Укренерго" на ту мить мало приблизно 40%.

Але головні проблеми почались, коли з влади попросили не тільки Кубракова, а й керівника "Укренерго" Володимира Кудрицького.

"У Кудрицького була дуже добра репутація у партнерів, тому він мав великий портфель дешевих кредитів для компанії. Це давало можливості для маневрів. Коли Галущенко і компанія його вижили, то поступово майже всі кредитори перестали працювати з "Укренерго". І ресурси в компанії закінчились", – пояснює один із чинних народних депутатів владної фракції, обізнаний у сфері енергетики.

Окремо проти країни зіграв фактор розслабленості. Після відносно спокійної зими 2024–2025 років влада загалом і команда одіозного ексміністра енергетики Галущенка зокрема повністю випустила з фокусу фінансування захисту енергооб'єктів. У них з'явились цікавіші теми, як-то переламати Верховну Раду на закупівлю "болгарських" реакторів для Хмельницької АЕС.

Кадрові питання в регуляторів чи у профільних держкомпаніях відбирали куди більше часу і сил, ніж підготовка до цілком прогнозованих атак. Особливо в розпал зміни уряду, коли технологи Галущенка зрозуміли, що не існує схеми, як залишити його на посту в Міненерго – настільки токсичним став їхній клієнт.

Тоді виникла ідея поставити керувати енергетикою країни Світлану Гринчук, яка в ній ніколи не працювала, але яка буде тотально керованою самим Германом Валерійовичем і його зверхниками у владі.

"Гринчук навіть шкода. Герман все "цікаве" продовжує вирішувати, як і вирішував. Але він все одно собі в разі чого в іншому міністерстві працює. А Світлана опинилась просто посеред шторму. Ще тільки жовтень, а система уже хитається і виправити щось шанси мінімальні", – розмірковує в розмові з УП один із поінформованих "слуг".

Майже всю першу половину року енергетична команда влади займалась чим завгодно, але не захистом мережі. Ще в лютому 2025 року глава Агенції відновлення звітував про закінчення на 90% всіх об'єктів другого рівня захисту. Станом на жовтень вони досі не завершені, в багатьох регіонах роботи поновились лише кілька тижнів тому.

"Зеленський ще з літа намагається всіх цих своїх енергетиків змусити працювати, обласним військовим адміністраціям ще кілька місяців тому дали команду захищати менші підстанції на рівні обленерго та нижче. Ніхто нічого крім Запорізької області не робив", – розповідає УП один із обізнаних із ситуацією співрозмовників з енергоринку.

"Недавно визначили, що віцепрем'єр Кулеба буде займатися цим питанням. А ОВА дружно і радісно все звалюють знову на Агенцію відновлення. Новий голова Сухомлин намагається це якось все звести. Але це просто нереально зробити за 2– 3 місяці, як стоїть команда. Він уже підрядникам каже, що за зриви термінів можуть їх всіх і розстріляти. Та це не змінить реальності", – додає співрозмовник.

"Але найстрашніше, що президент на цих ставках просить хоч когось конкретно пояснити, хто які об'єкти закриває, на які треба додатковий захист. А всі просто опускають очі і перекидають відповідальність на когось іншого", – із сумом у голосі описує атмосферу на Ставці один із її свідків.

Микола Топалов, Роман Романюк, УП [2]

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Ворог знову уразив енергетику України, є відключення у 8 областях [4]
• Ворог вкотре уразив енергетику Чернігівщини [5]
• Ворог ніччю нищив енергетику Полтавщини [6]
• Ворог вразив енергетику на Одещині [7]