ЗСУ йдуть на великий ризик у Курській області: у бій кинуто всі резервні бригади, хай і не в повному складі. Чому ця операція така важлива для України? І як будують оборону ЗС РФ?

Події на фронті коментує [2] видання Meduza.

Наприкінці другого тижня просування Збройних сил України (ЗСУ) у Курській області сповільнилося, але не припинилося. Російське командування перекинуло в зону прориву резерви (поки що склад цього угруповання невідомий), які перекрили напрями для наступу вздовж основних доріг. ЗСУ намагаються атакувати ці заслони з флангів. Українське командування також продовжує підтягувати резерви через кордон. Якщо судити з відомих номерів задіяних з'єднань, у Курську область перекинуто всі резерви, які ЗСУ змогли зібрати влітку. Однак ці бригади, ймовірно, введені в прорив не повністю — більшість представлена ​​окремими батальйонами. При цьому на Курський фронт прибули навіть підрозділи зі складу бригад, які до останнього моменту активно діяли на фронті, а не готувалися до наступу в тилу.

Ймовірно, ці рішення означають, що українське командування вважає північний кордон головним оперативним напрямом та не готує великих ударів на інших ділянках фронту. У цьому випадку мета операції проста — тиснути доти, доки Збройні сили (ЗС) РФ не зупинять свій наступ на Донбасі і не перекинуть війська до Курська. Цього немає. Навпаки, російський наступ у центральній частині Донбасу лише інтенсифікувався.

Курський фронт

ЗС РФ вдалося створити з підрозділів 810-ї бригади морської піхоти Чорноморського фронту та окремих підрозділів спецназу заслони та засідки вздовж основних доріг, що ведуть із захопленого ЗСУ міста Суджі на захід, схід та північ.

Трасу Суджа — Курськ було перекрито в районі Мартинівки, яку ЗС РФ вдалося відбити у мобільних груп української піхоти ще в перші дні бою. Після захоплення східної частини Суджі ЗСУ намагаються обійти позиції у Мартинівки зі сходу. Станом на вечір 16 серпня їм це зробити не вдалося.

Дорога Суджа - Льгов перекрита заслоном ЗС РФ біля Малої Локні. Проте ЗСУ вдалося обійти перешкоду по пересіченій місцевості між Суджею та Корєнєво (до самого райцентру Корєнєво українським силам зайти не вдалося). Прорив українських бронегруп був зупинений біля Сафонівки за 15 кілометрів від дороги Рильськ — Льгов, якою постачаються всі прикордонні райони на захід від Суджі. Якщо ЗСУ переріжуть цю лінію постачання, то оборона ЗС РФ від Рильська та до Корєнєва може ослабнути.

Українські сили намагаються ударом із заходу збити заслін біля Малої Локні — і далі до Кромських Биків — щоб потім наступати вздовж траси Суджа — Льгов.

ВСУ вже намагаються пробитися вздовж кордону на захід від Суджі, щоб розширити плацдарм та отримати додаткові шляхи для його постачання. Тут українські підрозділи зайняли село Внєзапноє на південь від Корєнєво і намагалися просунутися у напрямку Глушкова та сусідньої з ним прикордонної застави Теткіно.

Ще один удар планувався на схід від Суджі з метою розширення плацдарму та створення надійного флангу для наступу на Льгов. ВСУ не змогли пробитися до райцентру Біла, зазнали втрат у техніці, а тому зайняли оборону біля річки Псел у районі сіл Спальноє та Камишноє.

Тепер динаміка операції залежатиме від того, які резерви обидві сторони вважатимуть за можливе перекинути на Курський фронт. Очевидно, російське командування віддасть перевагу використанню військ з центральної частини Донбасу (Покровський і Торецький напрями) в останню чергу.

Ймовірно, одним із донорів сил та засобів для угруповань обох армій у Курській області стане Харківський фронт. Командування ЗСУ вже перекинуло частину сил 92-ї штурмової бригади, яка раніше наступала на захоплене ЗС РФ село Глибоке на північ від Харкова. Після того як підрозділи 92-ї бригади пішли з цього району, російські війська одразу перейшли у наступ на схід від Глибокого.

При цьому, ймовірно, Глибоке залишає головна ударна сила з російського боку — 155-а бригада морської піхоти Тихоокеанського флоту. Частини цієї бригади вже розміщені вздовж кордону Росії та України у Білгородській області; інші її підрозділи, мабуть, висуваються до Суджі.

Покровська та Торецька ділянки

Російські війська пробилися ще на кілька кілометрів у напрямку Покровська (найважливішого логістичного центру української армії на Донбасі) та сусіднього Селідова (грає важливу роль у постачанні ЗСУ у південній частині Донецької області).

Бої йдуть усередині Гродівки (селище, яке прикриває безпосередньо Покровськ) та на околиці Новогродівки (у свою чергу, прикриває Селидове).

Зростання темпів російського наступу в останні тижні показує, що українська оборона на цій ділянці вкрай виснажена.

Втрата району Покровська та Селидового призведе до того, що українські сили на цій ділянці будуть відрізані від постачання із головної бази на сході країни — Дніпра.

У Торецькій агломерації за 50 кілометрів на схід від Покровська російські війська підходять до околиць самого міста Торецька, практично завершивши захоплення сусідніх селищ. Вогнища опору залишаються у Нью-Йорку (в районі Фенольного заводу) та у Північному (в районі високого терикону шахти «Північна»).

* * * * *

Станом на північ з 16 на 17.08.2024 року Сили Оборони звільнили Борки на Курщині. Ворог просунувся у Гродівці, Миколаївці та Північному. Про це повідомив [3] DeepState (МАПА). 

Переклад: «Аргумент» [4]

На цю тему: