Дарницький суд Києва відмовив у позові депутата Чернігівської облради Олега Авер’янова до ТОВ «Інформаційне агентство «Нова влада» і третьої особи про спростування інформації.

Про це повідомляє «Судовий репортер» [2] з посиланням на рішення [3] від 19 жовтня.

Позов стосувався публікації – «Депутат Чернігівської облради ОСОБА_4 вигадав схему, як відібрати у екс-дружини збудований у шлюбі будинок – судова справа» [4] від 30 жовтня 2019.

У статті йдеться, що депутат Авер’янов намагається відсудити побудований під час подружнього життя маєток понад 838 кв. м., записавши його на офшорну фірму. Про це автору статті стало відомо під час судового засідання в Прилуцькому міськрайонному суді і даються посилання на відео із засідань.

Авер’янов вважає, що у статті викладена неправдива інформація. 25.11.2019 суд відмовив у позові ексдружини про визнання права власності на частину будинку, оскільки не доведено, що це була власність подружжя.

13.01.2020 поширено статтю про те, що НАБУ виявило невідповідності у декларації депутата Авер’янова [5]. Стаття також зроблена із посиланням на відеозапис засідання у Печерському суді Києва.

21.01.2020 опубліковано матеріал: «Київський апеляційний суд вирішив стягнути із депутата Авер’янова мільйонні борги аліментів на дітей» [6].

В лютому 2020 вийшла публікація «Голова виконкому РПЛ Олег Авер’янов переписав майно, щоб не ділитися із ексдружиною» [7] з посиланням на відео засідання в Апеляційному суді Чернігівської області.

Представник Авер’янова хотіла видалення цих публікацій і спростування не тільки на сайті «Нова Влада», а й на порталі «Антикор», який передруковував статті.

Директор ТОВ «Інформаційне агентство «Нова влада» не заперечував, що виклав інформацію, яка була озвучена учасниками під час розгляду справ.

Згідно із ч.4 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України, особи, присутні в залі судового засідання, представники ЗМІ, можуть проводити у залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом.

Сторонами не заперечується, що судові засідання були відкритими, інформація була доступною і стала відомою присутнім, які могли її поширити невизначеному колу інших осіб. Отже присутні під час засідань особи могли вільно поширювати інформацію в мережі Інтернет, не називаючи при цьому себе автором публікації. Разом з тим, розгляд справи є відкритим, а спір щодо поділу майна колишнього подружжя триває, відтак за результатами розгляду спору судом буде надана оцінка доводам та доказам сторін щодо спільного сумісного майна. Тому позовні вимоги щодо визнання інформації недостовірною, поширеної в межах справи про поділ майна подружжя, яка стала підставою для публікацій є завчасними, оскільки судом не надано оцінки поясненням сторін та доказам, не ухвалено остаточного рішення.

13 жовтня Київський апеляційний суд також підтвердив рішення [8] першої інстанції (також Дарницького суду у схожій справі). Йдеться про позов екдепутат Криворізької міськради, президента «ДАРА Груп» Едуарда Самоткал до ГО «Наші гроші» і журналістки однойменного сайту.

Позивач вимагав спростувати інформацію у статті «Заряджені атомом» [9]. А саме такі її частини:

– «Зв‘язки у правоохоронних органах мав, зокрема, підозрюваний у цій справі президент DARA Самоткал, який своїми зв’язками підтримував групу. Самоткал зараз перебуває у міжнародному розшуку. Не виключено, що він переховується у Чехії або Іспанії, де він володіє нерухомістю»;

– «Як встановило слідство, учасники схеми незаконно заволоділи 27,94 млн. грн. Завищення цін укладених договорів на цю суму підтверджується судовими експертизами»;

– «Представник «Уніс-Центру» спочатку чітко вказував, що знає те, що підприємства заходять на торги ЮУАЕС за погодженням з з Віссаріоном Кімом і його сином Артемом. Однак згодом він відмовився від цих показів. За даними слідства, після першого допиту цього свідка Лисенко і Самоткал по телефону узгоджували, що треба повпливати на нього, щоб він дав «нормальні» покази в НАБУ». 

Самоткал вважає, що інформація є недостовірною і негативною, ганьбить його честь, гідність і ділову репутацію, формує думку, що він тісно пов’язаний з кримінальними структурами, порушує презумпцію невинуватості. Самоткал хотів стягнути із громадської організації і журналіста також моральну шкоду у розмірі 100 тисяч гривень.

Суд зіслався на позицію ЄСПЛ, який у низці своїх рішень відзначив спеціальну роль преси у суспільстві та вказав, що завданням преси є передавати у спосіб, сумісний із її обов’язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя.

Інформація, поширена у публікації журналістки на сторінці інтернет-видання «Наші гроші»   була отримана з   публічного виступу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у відкритому судовому засіданні в Солом’янському районному суді Києва з розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу. Це підтверджується копією аудіозапису судового засідання та робочими записами в особистому записнику журналістки. Спірна публікація містить посилання на те, що джерелом викладеної інформації є дані досудового розслідування, повідомлені прокурором. Так, у публікації є такі посилання на джерело як: «за словами прокурора», «розповів прокурор», «прокурор зазначив», «прокурор зауважив», «як встановило слідство», «за даними слідства».

Наявність у Самоткала статусу підозрюваного у кримінальному провадженні підтверджується судовими рішеннями, що опубліковані у реєстрі судових рішень, зі змісту яких вбачається, що особі, яка здійснює фактичне керівництво Dara Group, повідомлено про підозру та її оголошено в розшук. При цьому позивач є відомою суспільству особою.

Апеляційний суд погодився з рішенням першої інстанції. Колегія суддів відхилила посилання апелянта на те, що поширена інформація є негативною та поширена про нього як особу, яка винна  у вчиненні злочинів. В оспорюваній публікації щодо позивача вживається визначення як підозрюваного, що вказує на те, що  його вина ще не встановлена рішенням суду і дає підстави для висновку, що оспорювана інформація не є фактичним твердженням про вчинення злочину, а відтак не порушує презумпції невинуватості.