Є професії, де успіх вимірюється тишею. Де найкраща операція — та, про яку ворог не дізнається ніколи, а свої — лише через роки, коли архіви відкриють завісу над тим, що зробило війну іншою. Сили спеціальних операцій Збройних Сил України саме такі. І сьогодні, 27 травня 2026 року, цій тихій професії — десять років.

Десять років — за військовими мірками це юність. Але юність ССО мирною не була. Рід військ, який народжувався на папері в кабінетах Генштабу взимку 2016-го, вже тоді мав свіжі шрами Іловайська й Дебальцевого. Витоки сягають 2007-го, коли з'явилася одна з останніх директив міністра оборони про створення спеціальних сил за зразком найкращих армій світу.

Але справжнім днем народження стало інше: 5 січня 2016 року ССО було офіційно створено в рамках реформування Збройних Сил України як окремий рід військ, а 16 червня того ж року Верховна Рада узаконила цей статус разом зі статусом Високомобільних десантних військ — за відповідний законопроєкт проголосували 256 народних депутатів.

Гасло обрали невипадково. «Іду на Ви!» — це бойове гасло Святослава Хороброго, який попереджав ворога перед ударом, бо знав ціну своєму імені. У ХХІ столітті ця фраза перестала бути музейною — вона стала робочим інструментом, таким же, як прилад нічного бачення чи безпілотник.

Перші роки були роками вибудови з нуля. ССО за стандартом НАТО стали пріоритетом ЗС України, а їхнім кредо — перевага якості над кількістю. Спільні навчання з американськими «морськими котиками» та польськими колегами, інтеграція уроків «Rapid Trident», п'ятимісячний Q-курс із трьома етапами — адаптацією, селекцією з марш-кидками по 50 кілометрів і спеціалізацією, який проходять лише 10–20 % кандидатів, формували нову якість. Один підготовлений оператор замість десяти середніх. Це не зверхність — це математика сучасної війни, де успіх вирішують підготовка, технології й нерви.

А потім настало 24 лютого 2022 року, і теорія перетворилася на практику в найжорсткіший спосіб. У Битві за Київ ССО першими заблокували шляхи, зірвавши блискавичний наступ. В обороні Сум і Чернігова їхня розвідка та диверсії послабили фланги ворога. У звільненні Зміїного морські рейди 73-го центру змінили баланс у Чорному морі. Контрнаступ на Харківщині, Херсон, Бахмут, Авдіївка — скрізь їхній внесок: знищення мостів, складів. Часто без імен. Часто без облич — лише позивні: «Устім», «Дід», «Прапор».

Курська операція 2024 року стала символічним моментом. Уперше за десятиліття українські спецпризначенці системно працювали на території держави-агресора — і робили це за стандартами, які ще кілька років тому існували лише в підручниках. Упродовж 2025 року підрозділи ССО провели чимало «заходів» — видимих і тих, що назавжди залишаться в тіні; вони відбувалися як безпосередньо на лінії бойового зіткнення, так і далеко за нею, і кожна операція мала свій тактичний або стратегічний вплив на хід бойових дій. Війна стала такою, де відстань більше не рятує ворога.

Але ССО — це не лише прямі акції. Це окремий рід військ, який поєднує спецпризначенців, Рух опору та підрозділи інформаційно-психологічних операцій; вони проникають у тил ворога суходолом, морем і повітрям, збирають розвідку, проводять диверсії та впливають на свідомість противника. Це невидима робота, яка часом важливіша за кінетичні удари. Під командуванням генерал-майора Олександра Трепака ССО еволюціонували від радянських традицій до гібридної війни з дронами, кіберелементами та партизанськими мережами.

За цією статистикою — люди. Хлопці й дівчата, які добровільно обирають професію, де середня тривалість активної фази бою вимірюється хвилинами, а підготовка — роками. Багато з них не дожило до десятої річниці. Їхні позивні викарбувані на меморіальних стінах баз, і кожен новий випуск Q-курсу починає з того, що згадує їх поіменно.

Десять років — це межа, на якій рід військ перестає бути новим. ССО вже не просто «наймолодша та найсучасніша складова Збройних Сил України» — вони стали військовою елітою держави, на яку рівняються інші. Українська школа спеціальних операцій нині вивчається в академіях союзників: те, як інтегрувати безпілотники з пішим спецназом, як вести гібридну війну в умовах ядерного шантажу, як працювати в тилу противника, який має перевагу в усьому, крім мотивації, — все це сьогодні має українські імена й українські протоколи.

Що буде далі — залежить не від ювілеїв, а від війни, яка триває. Але одне зрозуміло вже сьогодні: за ці десять років «Іду на Ви!» перетворилося з історичної цитати на одну з найвпізнаваніших фраз сучасної армії світу. І ворог, який її чує, має всі підстави боятися — навіть тоді, коли її не чує.

З десятиріччям, ССО. Тиха професія. Гучні результати.

«Аргумент» [2]