Генпрокурорське кабаре: Кравченко вручив підозру директору НАБУ та втік до Франції

Українська прокурорська драматургія вийшла на міжнародний рівень. Не встигли висохнути чорнила під скандальною заявою Руслана Кравченка про відставку після операції «Карфаген», як генеральний прокурор вирішив грюкнути дверима так, щоб заклало вуха і в Києві, і в Брюсселі. Вранці 14 вересня очільник ОГП підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу через історію з усиновленням дитини часів його студентської юності. Але замість того, щоб особисто йти в суд, Кравченко під покровом ночі... вирушив на службовому авто у п'ятиденне відрядження до Парижа.

Поки суспільство очікувало розв'язки карфагенських перехоплень, генеральний прокурор вирішив перейти в рішучий контрнаступ. Щоправда, обрав для цього досить екзотичну траєкторію.

Усиновлення 2009 року як удар по антикорупційній вертикалі

Вранці 14 вересня Кравченко виклав відеопрезентацію з підозрою директору НАБУ Семену Кривоносу за ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України (підроблення документів групою осіб).

Суть претензій базується на подіях майже 20-річної давнини, які вже неодноразово аналізувала конкурсна комісія під час відбору Кривоноса на посаду:

За версією слідства, у 2008 році Кривоноса підозрювали в підкупі студентів столичних вишів на виборах. Справу закрили у 2010 році без вироку.
Кравченко ж стверджує, що для уникнення кримінальної відповідальності Кривонос нібито реалізував «злочинний план»: у 2009 році визнав батьківство щодо дитини незнайомої жінки під приводом «вимог закордонного роботодавця», щоб отримати пом'якшення як батько на утриманні. А у 2018 році — через суд і ДНК-тест анулював запис про батьківство.

Генпрокурор не просто оприлюднив матеріали, а й виклав повні персональні дані матері дитини та назвав фігурантів винними ще до суду, грубо проігнорувавши статтю 62 Конституції України про презумпцію невинуватості.

Сам Кривонос раніше зазначав, що у 2008 році студентом якраз блокував спроби адмінресурсу затягнути молодь на вибори, через що на активістів і відкрили сфабриковане провадження. Показово, що цей самий компромат із «усиновленням» ще навесні розганяли анонімні Telegram-канали з подачі експрокурора САП Станіслава Броневицького — нині адвоката фігуранта розслідувань НАБУ Андрія Смирнова.

Побачити Лувр і не повертатися?

Найяскравішим елементом контрудару став географічний маневр генпрокурора. Як з'ясували журналісти «Суспільного» та «Главкома», Кравченко самостійно виписав собі 5-денне закордонне відрядження до Франції з 13 вересня на слухання парламентської мережі ПАРЄ щодо прав дітей.

Цей вояж викликав справжній шквал питань:

У Держприкордонслужбі підтвердили, що Кравченко законно перетнув кордон у ніч проти 14 вересня (двома днями раніше з України виїхала і його дружина).
У Центрі протидії корупції нагадали, що посадовець такого рангу в умовах воєнного стану не міг виїхати без прямого погодження з Офісом Президента.
Захід ПАРЄ щодо дітей у Парижі відбудеться лише 16 вересня, причому виступ українського генпрокурора там узагалі не передбачений. Прессекретарка ОГП Мар’яна Гайовська ще за кілька годин до витоку наказу стверджувала, що їй про вояж шефа «нічого не відомо».

Дзвіночок із Брюсселя та бунт у Раді

Спроба за допомогою старої студентської справи збити очільника НАБУ та одночасне внесення постанови про його звільнення миттєво здетонували на європейському напрямку.

Речник Єврокомісії Гійом Мерсьє у коментарі «Суспільному» попередив Банкову про неприпустимість відкату антикорупційних реформ і жорстко нагадав про невиконану вимогу — запровадження відкритого та прозорого конкурсу на посаду генерального прокурора. Цей пункт входить до переліку фундаментальних реформ для відкриття переговорних кластерів про вступ України до ЄС.

У відповідь голова антикорупційного комітету ВРУ Анастасія Радіна заявила, що події ранку 14 вересня остаточно демонструють катастрофічні «наслідки суто політичного призначення генпрокурора». Вона зажадала негайно внести в сесійну залу зареєстрований ще влітку законопроєкт №15343, який позбавляє Банкову права призначати очільника Різницької за закритими кулуарними домовленостями.

Схоже, замість тріумфального розгрому детективів, які підібралися надто близько до кабінетів ОГП, ранкова ініціатива Кравченка ризикує прискорити те, чого прокурорські еліти боялися найбільше — остаточну втрату політичного контролю над головним правоохоронним кріслом країни.

«Аргумент» [2]

Читайте також: