У результатах сумнівних та спотворених президентських виборів в Росії не було жодної інтриги - ніхто не сумнівався у перемозі чинного диктатора Путіна, який отримав рекордні 87% голосів - як доказ масової підтримки. . 

Російського фюрера із «перемогою на виборах» привітали тільки лідери кількох країн, зокрема очільник Північної Кореї Кім Чен Ин та президент Венесуели Ніколас Мадуро.

Ці псевдовибори можна розглядати як референдум про війну Росії в Україні, який розв'язує своїми результатами Путіну руки для того, щоб продовжувати війну так, як він хоче, а це значить що рашисти продовжуватимуть вбивати українців.

Так звана російська опозиція й соратники Навального закликали тих, хто незадоволений Путіним та війною в Україні, опівдні в неділю прийти на виборчі дільниці й долучитися до акції "Полудень проти Путіна".Черги незгодних вишукувалися як на дільницях у самій Росії, так і за кордоном, що додавало легітимності виборам й забезпечило високу явку. За це навіть сам російський диктатор похвалив цю опозицію.

Точну оцінку дав цьому явищу Volodymyr Omelyan [2]:

У чому ще разюча схожість ХХІ століття з попереднім - це російська воєнна еміграція.

Оці всі сучасні білоофіцери, які традиційно поперли останніми рейсами в парижілондонивашингтони від необільшовиків Путіна, з садомазохістичним стогоном прицмокують: «божє, царя храні!».

Їхній цар, вбитий кремлівським «тромбом» цього разу в концтаборі, а не в підвалі. Родина «царя» щасливо уникла розстрілу.

Вони знову просторікують один одному в чергах закордоном о 12:00 на сатрапних дільницях, як вони воювали на віртуальних «колчаківських» фронтах.

У ХХІ столітті Києву пощастило. Колишні царські генерали і чиновники не розповідають, як краще будувати метро чи гіперлуп, а одразу дременули подалі, на Захід. Немає нового Скоропадського, щоб взяв їх на роботу. З окремими виключеннями, звісно…

У ХХІ столітті ми проходимо стислий курс незасвоєних уроків ХХ століття.

«Аргумент» [3]