Національний банк знизив облікову ставку одразу на два процентні пункти - із 8% до 6%.

Це найнижчий рівень за історію України, зазначає BBC News Україна [2].

В НБУ вважають, що це має підтримати економіку під час кризи, пов'язаної із коронавірусом та карантином.

"Падіння української економіки у 2 кварталі буде більшим, ніж очікувалося, хоча пік кризи вже пройдено", - заявив голова банку Яків Смолій.

Що таке облікова ставка і чого очікувати від її зниження?

Облікова ставка, яку визначає центральний банк країни, показує, скільки коштують гроші в економіці.

Вона визначає відсоток, під який комерційні банки отримують гроші у центрального банку. А це, звісно, впливає і на відсоток, під який комерційні банки дають позики громадянам та бізнесу.

Що вища ставка, то дорожчими є гроші в економіці. Що нижчою - то дешевшими.

Звідси і вплив цього показника на темпи розвитку економіки. Знижуючи облікову ставку, центробанки прагнуть простимулювати зростання економіки.

З іншого боку, підвищення ставки дозволяє приборкати інфляцію.

Тож залежно від того, чого потребує економіка країни, центробанк використовує облікову ставку як паровий клапан, випускаючи пару чи підвищуючи тиск.

А тепер докладніше:

Облікова ставка може багато розповісти як про саму країну, так і її розвиток.

Наприклад, коли Федеральна резервна система (центральний банк США) вирішує, чи змінювати облікову ставку на чверть відсотка, за цим, затамувавши подих, спостерігають на всіх фінансових ринках світу.

Ця цифра дає можливість зрозуміти не лише, як почувається найпотужніша економіка світу, але й куди прямує.

В Україні все набагато скромніше. Але і тут за нею можна судити про головні тренди в економіці впродовж років.

Перша встановлена Нацбанком України облікова ставка - у 1992 році - дорівнювала 30%. У добу гіперінфляції у 1993-94 роках вона сягнула рекорду - 300%. Згодом знизилася і не перевищувала 20%, аж поки у 2015 знову підвищилася до 30%.

У 2019 році НБУ змінював облікову ставку п'ять разів і знизив її з 18% до 13,5%.

На той час економіка стабілізувалася, переживши шок від анексії Криму, гарячої фази конфлікту на сході країни, велику чистку банківської системи, початок пікових боргових виплат. Впродовж 2019 року гривня зміцнилася на 20%, а інфляція вперше за багато років є меншою за цільовий показник і становить 4,1%. Тому на адресу Нацбанку дедалі частіше стали лунати вимоги знизити облікову ставку радикальніше - попіклуватися про економіку, забезпечивши її дешевшими грошима.

У Нацбанку ж відповідали, що зниження облікової ставки не обов'язково і не одразу призведе до здешевлення кредитів, як це відбувається в інших країнах.

Є ще й фактор ризику, на який ідуть комерційні банки, видаючи позики, кажуть в НБУ. Тож у вартість кредитів в Україні банки закладають такі ризики:

• недостатню реформованість судової системи, що не дозволяє повноцінно захистити права кредиторів,

• складність (а, часом, і неможливість) стягнення та реалізації застави,

• недостатню кількість прозорих та платоспроможних позичальників,

• для ринку іпотеки це ще й недостатня прозорість та врегульованість ринку нерухомості.

Без усунення цих перешкод навіть подальше зниження облікової ставки "не дозволить реалізувати весь потенціал для відновлення кредитування в Україні", заявляли в НБУ.

Коли економіка на підйомі, подальше зниження облікової ставки хоч і не призводить до моментального здешевлення кредитів, але надсилає ринку позитивний сигнал: ситуація в економіці стабільна, тож всі можуть більше виробляти, продавати і купувати.

Проте з поширенням коронавірусу і запровадженням карантину економіка почала скорочуватися. І тепер, як виглядає, зниження облікової ставки радше має підтримати економіку та учасників ринку.

Джерело: BBC [2]