Навіть українському президенту Володимиру Зеленському стало ясно, що після знаменитої історії із телефонною розмовою з Дональдом Трампом і контактів президентського оточення з адвокатом Трампа Руді Джуліані взаєморозуміння з новим президентом США і його адміністрацією у нього може і не вийти
А значить, потрібно у терміновому порядку виправляти ситуацію.

Ну, наприклад, споглядати церемонію інавгурації нового американського президента у товаристві тимчасової повіреної у справах США в Києві. Або давати інтерв'ю американським журналістам [2] в надії, що Байден їх подивиться або прочитає. 

Дуже сподіваюся, що не подивиться. І не прочитає. Для нашого ж з вами блага. Тому що іноді краще мовчати, ніж говорити. Тому що такий фестиваль дилетантизму - серйозний удар по американо-українським відносинам. Я навіть допускаю, що Зеленський хотів, як краще. Але вийшло - як завжди.

В результаті замість серйозної розмови про двосторонні відносини ми спостерігаємо схлипи і стогони. Зеленський, виявляється, ображений на свого недавнього кумира Дональда Трампа. Але і до Джозефа Байдена у нього є претензії - чому Україна досі не в НАТО? Неначе Байден - король НАТО, а думка інших країн-союзників ніякого значення не має. Ну і з вакциною доводиться стояти з простягнутою рукою - бо виявилося, що Україна не у списку пріоритетів ЄС і їй будуть віддавати вакцини з надлишків.

Ми бачимо людину, яка хоче, щоб проблеми його країни з безпекою вирішував Байден, проблеми з вакцинами - Меркель, щоб він міг говорити всілякі дурниці в бесідах з колегами, а відповідали б за наслідки цієї безвідповідальної балаканини Трамп з Джуліані. Виникає питання: хто захоче сідати за стіл переговорів з інфантильним підлітком, навіть якщо не менш інфантильні співвітчизники обрали цього підлітка своїм президентом? Байден? Меркель? Макрон? Так, вони змушені розмовляти з людиною, яка володіє мандатом очільника великої європейської країни. Але те, що король - голий, видно неозброєним оком будь-якому серйозному, та й не дуже серйозному політику. І коли цього не хочуть побачити українці, ця приголомшлива куряча сліпота стає нашою проблемою, а не проблемою Байдена.

—

Віталій Портников,  опубліковано у виданні Еспресо [3]