Ситуація довкола Офісу Генерального прокурора останнім часом дедалі більше нагадує поганий шпигунський детектив, де головні герої, покликані захищати закон, самі опиняються в епіцентрі скандалів із «російським душком». Поки очільник відомства Руслан Кравченко публічно демонструє боротьбу з ворожим впливом та ініціює перевірки антикорупційних органів, розслідування журналістів свідчать: справжній «російський слід» варто шукати значно ближче — у кабінетах керівництва ОГП та їхніх родинних зв’язках.

Замість реформ та європейського вектору, ми спостерігаємо за тим, як ключовий орган кримінальної юстиції обростає сумнівними призначеннями. Як пише голова Антикорупційного центру "Межа" Мартина Богуславець [2], нинішня ітерація Офісу генпрокурора фактично мавпує методи російських силовиків, водночас маючи глибоке коріння в країні-агресорі.

Російський паспорт батька генпрокурора

Найбільш резонансним фактом став документ, що підтверджує отримання російського громадянства батьком генпрокурора — Андрієм Кравченком. Це сталося не в далекому минулому, а у червні 2023 року, коли Україна вже понад рік вела повномасштабну визвольну війну, а сам Руслан Кравченко очолював Київську обласну військову адміністрацію.

Читайте також: Знову на ті ж граблі. Кандидати на посаду директора НАБУ: Зв'язки з ОП та мамині заощадження [3]

Згідно з даними російських реєстрів, батько посадовця не просто отримав паспорт, а й почав активно користуватися привілеями «нової батьківщини». Журналісти зафіксували щонайменше чотири перетини кордону між окупованою Луганщиною та територією РФ (Воронезька та Ростовська області).

Ба більше, автівка Dacia Logan, на якій пересувався Кравченко-старший, згодом змінила українські номери на російські. Верифікація через податкові сервіси РФ підтвердила наявність у нього російського індивідуального податкового номера.

Читайте також: І за ними прийдуть. Хто і як реалізовував спецоперацію по знищенню НАБУ і САП [4]

Бізнес на окупованих територіях 

Проблема не обмежується лише родиною самого генпрокурора. Його заступники також мають цікавий бекграунд, пов’язаний із окупованими територіями. Віктор Логачов, призначений на посаду у грудні 2025 року, має родичів, які успішно ведуть бізнес у так званій «ЛНР». 

Віктор Логачов, з матір'ю Галиною та батьком Сергієм Логачовими Фото 2012 року з забороненої російської соцмережі, де має сторінку Галина Логачова

Зокрема, батько заступника, Сергій Логачов, є співвласником компанії «Водомир», зареєстрованої за російським законодавством наприкінці 2022 року.

Компанія торгує водою через мафи в окупованому Луганську. Як зазначає МЕЖА [5], цей бізнес не лише приносить дохід сім’ї посадовця (понад 11 млн рублів), а й регулярно поповнює бюджет РФ податками, фактично фінансуючи армію загарбників.

Аналогічна ситуація і з іншими родичами Логачова, які володіють низкою фірм («Дельта», «Валтан», «Ровеньки Инвест 2008»), що продовжують активно працювати під окупаційним прапором.

Кримський вузол: паспорти та зв’язки Максима Крима 

Ще один заступник, Максим Крим, також опинився під прицілом розслідувачів через свою родину. Його теща та тесть, Лариса та Вячеслав Юшки, отримали російські паспорти в окупованому Криму ще у 2014 році. Перевірка через російські податкові бази підтвердила дійсність цих документів.

Питання виникають і до дружини заступника генпрокурора, Ганни Крим. За наявною інформацією, вона також фігурує в реєстрах окупантів з російським податковим кодом. Оскільки отримання таких документів часто вимагає особистої присутності, виникає логічне запитання про візити родини топпосадовця на окупований півострів.

Брат у російській прокуратурі

Не менш приголомшливі факти стосуються першої заступниці генпрокурора Марії Вдовиченко. Як раніше інформував Центр протидії корупції [6], її рідний брат свого часу проходив службу у військовій прокуратурі РФ, а батько мав бізнес-інтереси в окупованому Криму.

Це створює ситуацію, коли керівна ланка ОГП — люди, що мають доступ до найсекретнішої інформації про оборонну сферу та кримінальні справи державної ваги — міцно пов’язана з агресором родинними та фінансовими нитками.

Концентрація осіб із російськими зв’язками в керівництві Офісу Генпрокурора досягла критичної межі, небаченої з часів Віктора Януковича. Це не лише питання етики чи репутації — це питання національної безпеки. Як країна може претендувати на вступ до ЄС, коли її головна прокурорська вертикаль виглядає вразливою до зовнішнього впливу ворога?

Вимоги міжнародних партнерів на 2026 рік чіткі: Україна має провести чесні та відкриті конкурси на посади Генерального прокурора та керівників на місцях. Громадськість та журналісти вже поставили пряме питання президенту щодо доцільності перебування Руслана Кравченка на посаді. Очевидно, що без кадрового очищення та реального реформування системи, довіра до української юстиції залишатиметься на нулі.

Джерело:  УП [2]