Віцепрем'єр-міністр, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, у суботу, 13 січня, раптом закликав [2] українців долучатися до проєкту «Народний дрон», який навчить збирати 7-дюймові FPV-дрони в домашніх умовах. 

За словами віцепрем'єр-міністра [3], йдеться про проєкт «Народний дрон» від Victory Drones фонду технологічної допомоги Dignitas. Це безкоштовний курс, під час якого охочим дадуть безкоштовний доступ до лекцій та інструкції з переліком компонентів, інструментів і матеріалів, які треба придбати для збірки дронів на кухні чи в гаражі.

«Збираєте FPV — надсилаєте інструкторам Victory Drones. Після цього безпілотник проходить перевірку якості збірки й випробування з вагою. Якщо тест успішний — дрон передадуть військовим. Старт курсу кожні два тижні», — написав Федоров на своїх сторінках у соцмережах. Можливим стимулом до такої дивної заяви, вірогідно послужили заява, яку наприкінці минулого року президент Володимир Зеленський зробив на пресконференції, пообіцявши що у 2024 році Україна планує виробити мільйон дронів. 

Така дивна пропозиція сколихнула суспільство. В соцмережах вже написали купу повідомлень з коментарями.

Наприклад, Павел Вернивский [4] навіть пройшов цей курс і описав що може чекати бажаючих освоїти виробництво дронів:

Не розповідав про це раніше.  Особисто я пройшов курс, який розрекламував міністр цифрової трансформації. І хочу сказати наступне. 

З плюсів. Курс дійсно крутий. Якщо ви раніше не вміли паяти, то вам все на пальцях розповідають. Тому особисто від мене дуже великий респект Марія Берлінська! 

З мінусів. Вам треба самостійно купити інструмент - десь 6-8 тис грн. І ще 15 тис грн на закупівлю одного комплекту для дрону.

І тут починається саме цікаве. Якщо ви купуєте комплектуючі в Україні, то рахуйте що націнка з доставкою може бути на 20-30% дорожче. Тобто, собівартість дрону буде не 15, а 18-19 тис. 

Якщо ви купуєте в Китаї через Аліекспрес, то буде дешевше, але там треба чекати десь 1 міс. Однак, якщо вартість замовлення більше 150 дол, то треба розмитнювати (нагадаю що собівартість дрону 300).

Коли ж ви завозите комплектуючі, то маєте сплатити мито та ПДВ, що складе десь 30%. Технічно, виробник дронів при завезені комплектуючих може бути звільнений від сплати ПДВ та мита, але якщо він надасть підтвердження що замовником буде державна установа - Міноборони чи інша структура. Проблема тільки в тому, що для того щоб отримати таке замовлення, то треба отримати як мінімум допуск до експлуатації - це спрощена процедура отримати держзамовлення. І вона хоч і спрощена, але там є теж свої труднощі у вигляді необхідності проходження випробування та бюрократичних нюансів.  Ну і важливо сказати, що держава не закуповує у малих виробників маленькими партіями.

Тому будь-якому малому виробнику, який не має контракту з державою, при закупівлі комплектуючих з Китаю доведеться влетіти додатково на мито та ПДВ. Тобто, собівартість вашого дрону зросте ще на 30%. 

Далі. Після того як ви зробите цей дрон, то у вас є декілька варіантів. Перший: ви можете віддати його безкоштовно. Простіше кажучи - задонатити. Технічно, ви також можете попросити своїх друзів і знайомих, щоб вони компенсували частину витрат. Проблема цього варіанту, що у вас не буде оборотних коштів. Тобто, щоб зробити кожну нову партію дронів, то треба знову збирати донати або знову тратити свої гроші. 

Другий варіант складніший, бо продати можна або волонтерським фондам, або державі. В обох випадках, вам треба цей дрон випробувати на полігоні і показати, що він вміє літати. Окрім того, жоден великий вооонтерський фонд чи державний орган не буде возитись, щоб купити один ваш дрон.

Тому для того щоб комусь продавати ці дрони, то треба виходити на певні об’єми. Умовно кажучи: не менше 100 в міс. Щоб виробити 100 фпв в міс, то вам треба 1,5 млн грн на закупівлю комплектуючих. Чи багато в Україні людей, які можуть з шухляди дістати такі гроші? Маю сумніви.

Тому курс це звичайно чудово, але він не враховує великої кількості простих виробничих проблем, які можуть виникнути перед будь-ким, хто хоче паяти дрони. 

І саме тому міністру треба було б не хайпувати на волонтерських ініціативах, а вирішувати проблему більш комплексно…

Екс-міністр  інфраструктури України, а зараз військовослужбовець ЗСУ Володимир Омелян [5] цікавиться питанням куди поділися 40 млрд грн на дрони у 2023:

Загалом, від коктейля Молотова в домашніх умовах, як єдиний доступний масовий спосіб зупинити російську навалу в лютому 2022 до збирання дронів і РЕБів на кухні у січні 2024, щоб перемогти ворога - прогрес за два роки шалений.

Ініціатива віцепремʼєр-міністра Михайло Федоров щодо масового збирання дронів, якщо її розглядати як урядовий перепост багаторічної ідеї Марія Берлінська і дворічної важкої праці Victory Drones - заслуговує на підтримку. Так, щонайменше, ми зможемо прищепити суспільству зацікавленість до робототехніки і перестрибнути від сировинної економіки до рівня 4.0.

Усі інші аспекти цієї «урядової ініціативи» викликають великі запитання і підозри щодо повного паралічу урядової системи управління:

1. Куди поділися 40 млрд грн на дрони у 2023 і на що заплановані 60 млрд грн на дрони цьогоріч?

2. «Народні» дрони - це додатково до 1 млн дронів у 2024 «від держави», обіцяних Президентом, чи це вони є, ось цей 1 млн?

3. Уряд все ж не спромігся розподілити між усіма українськими «50-100-200» компаніями виробництво стандартизованих комплектуючих, щоб у підсумку ми не мали щоразу нову партію у 100 дронів з непередбачуваними характеристиками? І так 10 000 разів…

4. Для чого було забирати в місцевих бюджетів військове ПДФО, щоб вони не могли звести кінці з кінцями, а сьогодні їм повідомити: до речі, дрони і РЕБи ще закупіть…

5. Якщо ми не хочемо тринькати гроші, яких обмаль, то закупівля наборів і інструментів для зборів дронів має бути оптовою від держави, а далі ці комплекти розподіляються по квартирах і школах. Інакше, втрати на роздрібних закупівлях будуть мін 40-50%. І що закуплять, як воно буде працювати - одному богу буде відомо. І оператору…

До речі, нещодавно було повідомлено, що взято на озброєння бойовий автоматизований модуль «Шабля» у рамках урядового проекту Brave1. І тут же бачу оголошення від одного бойового підрозділу на збір коштів з його закупівлі. Чому, якщо цей тип озброєння схвалений, виробництво не завантажене замовленнями від держави у три зміни 24/7 і він безкоштовно не передається у війська? Чому ми знову повинні шукати волонтерську допомогу?

Уряд повинен нарешті зрозуміти, що ця війна на десятиліття. Ми будемо воювати, допоки ми не зруйнуємо імперію. І не важливо, будуть періоди припинення вогню, затишшя чи перемирʼя чи ні - вони не зупиняться, поки живі.

Тому, Уряд нарешті повинен, на завершення 2 року війни, затвердити мінімум пʼятирічні державні програми з фінансування галузей, необхідних для війни. Закумулювати внутрішній ресурс фінансування цих програм і залучити зовнішній, приміром, з тих же 2,5 млрд фунтів Британії.

Щоб кожен виробник знав, Україна гарантовано купує в нього весь обсяг його продукції за пʼяти чи десятирічним контрактом і в нього є кошти на модернізацію.

Уряд повинен допомогти закупити українському приватному виробнику технологічні лінії і запустити процес виробництва. Фахівці ж є, он у Шаурми все прекрасно виходить… Тим більше, он як гарно з Великим Будівництвом виходило, а тут схема та сама…

Зло бере, коли Росія попри санкції спроможна імпортувати і запустити вживане нідерландське обладнання з виробництва чіпів, а ми досі телемося. 

І ще одне, загальна порада. Війна нічого не спише. Збирайте і підписуйте всі чеки, на що пішли кошти платників податків. Потім це дуже знадобиться, навіть у суді.

Сам Федоров майнув [6] тим часом за кордон залучати ресурси та увагу провідних компаній в Україну.

«Аргумент» [7]