Це був довгий і важкий шлях, який після початку війни у 2014 році став безальтернативним.  Центр економічної стратегії підготував інфографіки про те, як за останні два десятиліття Україна відокремлювалася від російського впливу в різних сферах економіки.

Аналітичний сервіс з перевірки контрагентів YouControl надав дані щодо присутності російського капіталу в українських компаніях та його ділових зв’язків. Інфографіки побудовані мовою цифр, яка хоча і точна, але не оперативна, зазначає Економічна правда [2]. Повноцінне обнулення всього російського в Україні можна буде спостерігати в цифрах на початку 2023 року.

Торгівля

Довгий час Росія була ключовим торговельним партнером України.

У піковому з точки зору обсягу торгівлі між двома країнами 2011 році товарообіг становив 49 млрд дол. Тоді здавалося, що найбільший партнер – Російська Федерація – залишиться в цьому статусі назавжди. Однак невдовзі все змінилося.

Після анексії Криму та початку війни на Донбасі у 2014 році Україна різко скоротила співпрацю з агресором. У 2021 році товарообіг між країнами становив 9 млрд дол – уп’ятеро менше, ніж у 2011 році.

У 2011 році до агресора було спрямовано 29% усіх експортних товарів, у 2021 році – лише 5%. З 2014 року основним торговельним партнером України став Європейський Союз.

До Росії український бізнес здебільшого експортував метали, вагони, турбіни, насоси, трансформатори, електромотори.

Водночас з Росії українці завозили нафту та нафтопродукти, на які в різні роки припадали 40-60% усього імпорту з РФ. Країна продовжувала міцно сидіти на російській нафтовій голці навіть після початку війни у 2014 році.

У 2021 році 25% усіх завезених в Україну нафтопродуктів надходили з РФ.

Така залежність вилізла боком після 24 лютого 2022 року, коли різко перервалося постачання з РФ та Білорусі. Ці дві країни забезпечували майже дві третини потреб України в нафтопродуктах.

Енергетика

Україна в останнє десятиліття була заручником монопольних поставок з країни-агресора пропану та бутану. Ситуація змінилася лише після початку великої війни, коли за допомогою надзусиль вдалось переорієнтуватися на ринок ЄС.

Про напружені газові стосунки України та Росії є навіть немала стаття на Вікіпедії, [3] але мало хто знає, що довгий час основним постачальником газу в країну був Туркменістан.

У 2009 році РФ заблокувала його транзит і не без допомоги певних українських високопосадовців стала ключовим продавцем газу для України.

З листопада 2015 року Україна не купує газ у Росії напряму, а викуповує його на ринках країн ЄС, які перепродають Україні російське блакитне паливо.

Довгий час Росія була єдиним постачальником палива для українських атомних станцій. У 2008 році Україна почала співпрацю [4] з американською компанією Westinghouse, що поставляла паливо зі свого заводу у Швеції.

Співпрацю активізували після 2014 року. Напередодні вторгнення Росії в Україну у 2022 році Westinghouse стала основним постачальником палива для українських АЕС.

Банки

На банківському ринку України роками працювали п'ять найяскравіших гравців-росіян: "Сбєрбанк Росії", Промінвестбанк, ВТБ-банк, Альфа-банк та "Банк Москви".

Почавши агресивне нарощування присутності ще під час Світової фінансової кризи 2008 року, російські банки за каденції Віктора Януковича збільшили частку своїх активів у банківській системі України до 10-11%.

Вистоявши під час "банкопаду" 2014-2016 років, російські банки збільшили свою частку до 13%.

Негаразди почалися з 2018 року: банкрутство ВТБ-банку [5], санкції РНБО проти "Банку Москви" [6], націоналізація Сбєрбанку [7] та Промінвестбанку.

Останнім великим бастіоном російського банкінгу в Україні залишається Альфа-банк [8], що пробує сховатися від токсичної репутації за новою назвою [9].

Російський слід в українському бізнесі

Російська корпоративна присутність досягла піка у 2013 році, після чого почала скорочуватися.

Це зниження могло мати номінальний характер, адже російський акціонерний капітал, опинившись під тиском санкцій та репутаційних ризиків, шукав способи "замести сліди", які вели до окупантів.

"Для приховування істинних зв’язків з державою-агресором використовувалися різні методи: від формального продажу активів лояльним бізнесменам та політикам з українським громадянством до зміни паспорта бенефіціарних власників чи використання компаній-оболонок з офшорних юрисдикцій", – каже фінансовий аналітик YouControl Роман Корнилюк.

Попри загальний тренд на скорочення, в Україні ще достатньо великих компаній, які мають стосунок до російських бізнес-груп чи окремих бізнесменів.

З великих компаній, окрім банку, росіянам належать найбільший телеком-оператор, алюмінієвий завод, кілька операторів з розподілу електроенергії, а також підприємства харчової промисловості.

Найбільше російської власності в Україні – в олігарха Михайла Фрідмана, який народився у Львові. Зокрема, він володіє найбільшим телеком-оператором та одним з найбільших банків.

На другому місці – алюмінієвий магнат Олег Дерипаска, який володіє Миколаївським глиноземним заводом та колись володів Запорізьким алюмінієвим комбінатом, який той знищив.

Олександр Бабаков володів кількома обленерго, але деякі з них уже продав. Ще кількома обленерго володів росіянин Костянтин Григоришин, але у 2016 році він отримав українське громадянство, а у 2018 році потрапив під санкції РФ.

Україна продовжує позбуватися російського впливу через санкції та конфіскацію активів громадян Росії і повʼязаних з нею компаній. Цьому сприяють відповідні закони, які президент Володимир Зеленський підписав навесні.

Статистичні дані за 2022 рік свідчитимуть про остаточне витіснення російського бізнесу з країни та зменшення його впливу до майже нульового.

Залишилося втримати економічний та військовий фронти і зустріти перемогу України.

—

Джерело: Економічна правда [2]