З кожним проклятим днем, з кожною страшною хвилиною цієї вже восьмирічної війни Росія все більше віддаляється від перемоги. Це не означає, що переможемо ми, що над Кремлем замайорить український прапор. Але точно означає одне: Путін може нападати чи не нападати, але війну за Україну він уже програв.

Я не знаю, чи буде війна [2]. Думаю, сьогодні цього не знає ніхто, навіть її основний винуватець, Той-що-в-Кремлі-сидить.

На цю ​​тему: Путин 20 лет терпел поражения в Украине. Вернуть нас в империю стало делом его жизни [3]

Щодня змінюється забагато факторів, які почергово то підтверджують неминучу ескалацію, то дозволяють зітхнути з полегшенням. Мабуть, саме на такий ефект ця зловіща тактика й розрахована: від цих емоційних гойдалок ми маємо настільки втомитися, щоб аж вигоріти й збайдужіти. Тоді й буде ідеальний момент для повномасштабного вторгнення.

Не знаю, чим така війна [4] може закінчитися. Можливо, нам вдасться дати загарбнику в писок і змусити відступити. Можливо, він точить зуби на Харків, Маріуполь чи коридор до Криму.

Чи можлива повна окупація України, втрата державності [5]? Нині така думка здається повною нісенітницею, абсолютною фантастикою, але навіть я ще народився в умовах, коли Україна була повністю окупована росіянами. За останні 300 років ми рівно вдесятеро більше часу були без держави [6], ніж із нею, тож суто математично варіант повної втрати незалежності цілком реальний.

На цю тему: Угроза нападения России: этот тайм выиграли США и Украина [7]

Словом, я багато чого не знаю, ще більше не розумію і щодо багатьох речей вагаюся, зате одне знаю напевно: з кожним проклятим днем, з кожною страшною хвилиною цієї вже восьмирічної війни Росія все більше віддаляється від перемоги. Це не означає, що переможемо ми, що над Кремлем замайорить український прапор. Але точно означає одне: Путін може нападати чи не нападати, але війну за Україну він уже програв.

Бо які б карколомні події не трапилися найближчим часом, найголовніші зміни відбуваються не на контурних картах у військових штабах, а в головах людей. І 8 років війни залишають по собі такий глибокий слід, який навряд чи вдасться вимазати за наступні 80 років.

Бо вже 8 років ми відбиваємося від російського нападу. Агресії, яку так влучно й відповідно до кремлівської риторики можна назвати віроломною. За ці роки народилися діти, які вже встигли вирости й піти в школу, а по телевізору весь цей час одна тема – війна. Ці діти виростають із уже вбудованим знанням про те, що Росія – наш ворог. Для них – навічно.

Та й ми, дорослі, уже 8 років поспіль ходимо в школу русофобії. Бо що б там хто не говорив, але ненавидимо ми не тільки Путіна. За ці роки в нас виробився рефлекс сахатися всього російського, втікати від нього, мов від прокази. Мова тут не тільки про некупування російських продуктів, це взагалі найлегше, бо Росія майже нічого нормального й не виробляє. Мова про російське як таке.

Безумовно, це неправильно, це суперечить засадам гуманізму. Не можна всіх росіян гребти під одну «грєбьонку», неправильно погано ставитися до російської мови й культури, це не по-європейськи. Так, неправильно, але нічого не можу з собою вдіяти. Мене, моє покоління, всіх нас ця війна й особисто Путін загнали в цей стан. Це вже навіть не про ненависть – більше про огиду.

Кожної блядської миті, коли я не міг заснути, думаючи про те, що буде з моєю родиною в разі початку повномасштабного наступу, кожної сраної секунди, коли уявляв, що Росія може бомбардувати наші міста, я складав собі самому присягу – за будь-якої можливості уникати всього російського, витрачати час і зусилля, доплачувати за те, щоб моя донька мала якомога менше контакту в житті з будь-чим російським: бомбами, мовою, культурою, людьми.

На цю тему: Тероборона: 12 ответов на интересующие вас вопросы [8]

Уявіть собі, якщо така зміна трапилася зі мною, внуком учительки російської мови і літератури, людиною, яка в дитинстві і юності більшість книжок прочитала російською мовою, то що буде з нашими дітьми, які ростуть зі щоденними новинами про те, що Росія збирає проти нас війська?

—

Андрій Любка, опубліковано у виданні  Збруч [9]

На цю тему:

• Диктаторы не остановятся. Готовимся к наихудшему [10]
• Тимоти Снайдер: Если Россия получит то, чего хочет, ожидайте еще большего в ближайшие годы [11]
• "Война дала нам одну важную вещь: многие украинцы теперь понимают, что Россия – наш враг" [12]
• Игорь Гордийчук: «Враг хочет нашей смерти. Середины не будет: или победа, или капитуляция» [13]
• Империя готовится нанести ответный удар: чего ожидать Украине [14]