28 жовтня народився творець українського авангарду Майк (Михайло) Йогансен. У 1937 році, напередодні 42-го дня народження, Йогансена розстріляли у Києві у застінках НКВС.

Радіо Свобода [2] нагадує про цього самобутнього митця.

(Уперше текст був опублікований у 2021 році)

Він був поетом, філософом і мандрівником. Його сучасники бачили у ньому блискучого інтелектуала, а ще жартівника і вигадника.

Він був європейцем із німецькою і норвезькою кров'ю, який вважав себе українцем.

Майк (Михайло) Йогансен встиг залишити по собі яскравий слід і неперевершені літературні твори, поки життя його не обірвала куля сталінського режиму.

Він був людиною-магнітом. Талант його іскрив і сяяв. Поет, романіст, лінгвіст, перекладач, він ще був затятим мисливцем, грав у футбол та більярд, жартував і вигадував містифікації.

Це все є у його творах: від навчального тексту «Як будується оповідання» до авангардистського роману «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію».

Його шарм, його ерудиція, його легка іронія, його здатність оповідати невигадані й вигадані історії, його легкість і простота зачаровували людей.

«З Майком можна було говорити день і ніч», – писав письменник і журналіст Юрій Смолич. А той, хто із ним познайомився, хотів його бачити і слухати ще і ще.

Перейшов на українську

• Михайло Гервасійович Йогансен (який пізніше візьме собі творчий псевдонім Майк Йогансен) народився у 1895 року в Харкові. Батько був німцем, а мати походила з козацького роду зі Старобільщини. Батьки Йогансена були освіченими людьми. Гервасій Йогансен закінчив Московський університет, і хоч був за фахом істориком, але у Харкові викладав у школі німецьку мову. Мати – Ганна Федорівна Крамаревська, закінчила Першу жіночу Маріїнську гімназію у Харкові.
• Сам Михайло Йогансен свої непересічні здібності почав проявляти дуже рано. Із дев'яти років писав вірші німецькою і російською мовами, влаштовував літературні та філософські диспути серед однолітків. Навчався Михайло у Третій харківській гімназії, де викладав його батько. «Бувши в гімназії, не пив, не курив і не знав жінок», так опише Йогансен у властивій йому манері цей час.
• Вже у 14-ть Йогансен почав підробляти як репетитор. У нього брав уроки майбутній відомий літературознавець Ієремія Айзеншток.
• Вищу освіту Йогансен пішов здобувати на історико-філологічному факультеті Харківського університету.
• Майк Йогансен вказав в анкеті, що розмовляє німецькою, українською і польською, перекладає із них. Читає всіма слов’янськими мовами, а також німецькою, французькою та англійською. Плюс – давньогрецька і латина.
• «Почав писати вкраїнською мовою під впливом учителів школи ім. Грінченка в Харкові», написав Йогансен. У цій гімназії викладали Олекса Синявський, Микола Сулима, Олександр Попов, Христина Алчевська [3].
• Перші вірші Йогансену не подобалися, і він їх спалив. Далі він писав українською і почав друкуватися із 1920 року.
• У 1923-му утворюється творча спілка «Гарт». Майк був серед її засновників і входив до основного складу організації. Після розколу в «Гарті» став на бік Миколи Хвильового. Так у січні 1926 року у Харкові виникла ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури. Саме її чи не першою серед творчих спілок так люто розгромили сталінські каральні органи.

• Йогансен титрував німе кіно і брав участь у написанні сценарію фільму «Звенигора» Олександра Довженка [4]. Кіносценарій Йогансен писав разом із Юрком Тютюнником [5], але Довженко дуже змінив написане, і Йогансен зняв своє авторство.
• Для театру Леся Курбаса «Березіль», у співавторстві з Миколою Хвильовим і Остапом Вишнею, Йогансен написав оперету «Мікадо» та ревю «Алло на хвилі 477».

• Створив «Техно-мистецьку групу А»(1928-1931) і разом з колегами випускав «УЖ» (Універсальний журнал), гаслом якого було: «Немає в світі такої речі, про яку не можна цікаво розповісти».
• Майк Йогансен загнав Володимира Маяковського під стіл, розгромивши його у більярд. Як розповідає, відома дослідниця Віра Агеєва [6], коли Маяковський приїхав до Харкова, то трохи з погордою дивився на місцевих «провінціалів». Упевнений в собі, він ​необачно погодився пролізти під більярдним столом у разі програшу. Йогансен переграв Маяковського у більярд і подарував усім велику насолоду спостерігати, як двометровий «пролетарський поет» пролазив під столом.
• Йогансен і його блискуче творче оточення не могли не помічати, як швидко зникає ілюзія свободи і наступає тоталітарний морок. Щоб розвіятися від похмурих думок, Йогансен часто їздив на полювання у ... Швейцарію, таку назву мало село під Харковом.

Арешт, допити, розстріл

• 18 серпня 1937 року НКВС прийшло у будинок «Слово», де жили усі літератори, й арештувало Майка Йогансена. Він мешкав у квартирі №12.

• На той час уже більшість із соратників Йогансена були арештовані, а Хвильовий ще у 1933 році наклав на себе руки після побаченого на Полтавщині під час Голодомору.
• До Йогансена застосовували усі характерні для радянських каральних органів ЧК-ГПУ-НКВС методи вибивання зізнань. Однак усі «спільники по антирадянській діяльності», про яких «свідчив» Йогансен, уже відбували покарання. У справі зазначається, що «Йогансена завербував Епік». А Григорій Епік із 1934 року вже відбував покарання на Соловках [7].
• 24 жовтня 1937 року Йогансену оголосили обвинувальний висновок.
• 26 жовтня 1937 «високий радянський суд» засудив Майка Йогансена до вищої кари – розстрілу.
• Вирок був виконаний 27 жовтня 1937 року в Києві. Дослідники сходяться на думці, що тіло Йогансена, як інших страчених сталінським режимом невинних людей, було таємно поховане у Биківнянському лісі [8].

• У 1957 році Союз радянських письменників України подав запит на перегляд справи Майка Йогансена.
• У 1958-му Військова колегія Верховного суду СССР скасувала вирок і оголосила про закриття справи через відсутність складу злочину.

Оцифровані розсекречені документи

Нещодавно в мережі інтернет були викладені документи із розсекреченої справи Майка Йогансена.

Колекцію [9] із понад чотирьох десятків документів опублікував Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР)спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті [10] Електронного архіву Українського визвольного руху.

Серед документів:

• ордер [11] на проведення обшуку та арешт Майка Йогансена, виданий 2 серпня 1837 року «співробітнику Харківського обласного управління НКВС тов. Кравченко»;
• анкета [12] арештованого письменника, у якій він у графі «спеціальність» пише «літератор»;
• протоколи обшуків та квитанція [13] з переліком речей арештованого, а саме: мисливська рушниця, чохол до неї і набої;
• протоколи допитів письменника, свідків та протоколи очної ставки;
• протокол закритого судового засідання Військової колегії Верховного суду СССР;
• обвинувальний висновок [14]: Йогансена звинуватили у «підготовці терористичних актів проти керівників радянської держави та уряду»;
• вирок Військової колегії Верховного суду СРСР;
• довідка [15] про виконання вироку (розстрілу) Йогансена: вирок виконали співробітники 1-го спецвідділу НКВС СРСР;
• лист [16] Юрія Смолича та Олеся Гончара прокуророві УРСР з проханням розглянути питання щодо реабілітації Майка Йогансена. Смолич написав, що знав Йогансена із 1923 року і жодного разу від нього нічого «антирадянського» не чув;
• протокол [17] допиту свідків, зокрема Юрія Смолича про Йогансена;
• визначення [18] про скасування вироку і закриття справи Майка Йогансена у зв’язку відсутністю складу злочину.

Йогансен передчував свою долю і написав про це

Я знаю: загину високий,
В повітрі чистім і синім.
Мене над містом повісять:
Зорі досвітній в око,
В холодне око дивитись.

«...оселившись у царстві тіней, буду вести розумну бесіду з Гесіодом, Гейне і Сервантесом. Але я буду з ними говорити українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу. І ще я скажу там, у царстві тіней, що я, Майк Йогансен, був при житті і залишусь по смерті одним із кращих поетів української оновленої землі».

—

Ірина Штогрін [19], опубліковано у виданні Радіо Свобода