Нардепи-мародери мають намір заволодіти колективним майном чотирьох мільйонів осіб.

Серед десятків гучних корупційних скандалів останніх днів і місяців вже майже “зникла з радарів” брутальна історія з розкраданням у Запоріжжі сотень вагонів і вантажівок гуманітарної допомоги країн Заходу. Грабіж космічних масштабів, який було здійснене керівництвом Запорізької ОДА та їх неназваними поплічниками. Але на тлі того, старанно замовчуваного владою скандалу, вже визріває новий, ще резонансніший. Пов’язаний зі спробою тієї ж самої влади розікрасти вже інші багатомільярдні активи - майно Федерації профспілок України (ФПУ). 

Розповімо про те, як ці дві корупційні історії пов’язані одна з одною.

Читайте також: Внутрішній фронт: Чому влада хоче приховати судові рішення? [2]

…30 серпня 2022 року на фронті точилися запеклі бої. В цей час НАБУ, САП і СБУ менше ніж в 70 кілометрах від фронту проводили обшуки (всього більше 20) у Запорізькій ОДА, мерії, чиновників обласного рівня та “дружніх” до них бізнесменів. Згідно офіційних прес-релізів, у розпал війни чиновники розікрали майже всю (!) гуманітарну допомогу, яка надходила в місто та область. І продавали її через торговельні мережі «АТБ» і «Сільпо».

За інформацією слідства, за пів року війни чиновники «освоїли» 389 залізничних вагонів (це приблизно 10 ешелонів), 220 вантажних автомобілів і 22 морські контейнери з допомогою, яка призначалася для біженців та військових. На сотні мільйонів доларів США.

Публічному розголосу щодо “зникнення в Україні гуманітарної допомоги від урядової агенції стратегічних резервів Польщі значно посприяли публікації Української служби Польського радіо ще в квітні. «Запорізькі волонтери питають у місцевих органів влади, де гуманітарна допомога від Польщі» [3], - писало PolskieRadio. І НАБУ “почуло”.

Міжнародний скандал!

20 вересня Верховна Рада України створила [4] слідчу комісію – з пафосом і гучними заявами в ЗМІ. Партія влади публічно обіцяла назвати винних і унеможливити розкрадання “гуманітарки”. Але минуло вже майже 5 місяців,  а у розслідуванні ТСК по Запоріжжю - результатів нуль. Скандал влада старанно “зам’яла”, як “забула” і про гучні обіцянки знайти і покарати винних. Тобто банально збрехала.

Проте виявилося, що “народні” депутати були зайняті зовсім іншим – другою частиною з назви ТСК: «… неефективного використання державного майна». Комісія раптом стала інструментом для спроби рейдерського відйому майна Федерації профспілок України, яка об’єднує понад 4 мільйони працівників. Мета начебто блага: використати оздоровниці ФПУ і взагалі всю придатну для проживання нерухомість профспілок для розміщення в ній ВПО - внутрішньо переміщених осіб. Саме тому у профспілок вирішили відібрати будинки профспілок, навчально-методичні центри, центри культури, санаторії та пансіонати.

Спочатку влада це пробувала робити через суди. (До речі, саме через суди все майно ФПУ пробувала «роздерибанити» шайка Януковича. І частково їй це вдалося - тоді профспілки втратили контроль над 70 своїїми закладами. З них лише 1 (один) був проданий за пів-ціни новим власникам, а решта – стоять занедбані, зруйновані вже і розграбовані. А раніше там працювали тисячі людей і щороку платилися мільйонні податки державі).

Коли стало очевидно, що суди виграють профспілки, і навіть Європейський суд з прав людини став на бік ФПУ, вирішили діяти простіше - взяти і забрати все майно, проголосувавши за це у сесійній залі парламенту. Для чого і створили ТСК під фіктивним приводом “дослідити” розкрадання “гуманітарки” на Запоріжжі. Щоб в рамках ТСК сформулювати “претензії” до Федерації профспілок України. На підґрунті яких пізніше проштовхнути “відчуження” майна ФПУ.

Між тим статистика розміщення профспілками ВПО свідчить про таке: за період воєнного часу профспілкові об`єкти стали центрами прихистку для більше ніж 150 тисяч біженців із територій бойових дій, утримуючи та забезпечуючи харчуванням щоденно близько 6 тисяч людей.

«Завдяки нашим міжнародним партнерам та власним коштам профінансовано понад 120 млн грн (3 млн євро) допомоги тимчасово переміщеним особам. Суб`єктами господарювання Федерації профспілок України для потреб таких осіб відкрито двері 14 санаторіїв, 8 туристичних закладів, а також гуртожитки навчально – методичних центрів профспілок, де щоденно перебуває в середньому до 6 тисяч осіб. Поки що державної підтримки профспілкові об`єкти, де розміщуються внутрішньо переміщені особи, не отримують», - йдеться в листі Федерації профспілок України до Президента Зеленського.

Подивимося  на депутатів, яким керівництво “слуг” доручило обґрунтувати необхідність позбавлення Федерації профспілок України належного їй майна - тобто фактичного пограбування ФПУ. (* Повний перелік депутатів-членів ТСК опубліковано нижче).

1. Сергій Козир, “слуга народу”, номінальний голова Комісії (де-юре) народився в Донецьку, з цим регіоном, а саме з гірничою галуззю та ахметівським ДТЕК пов’язана вся його трудова біографія. З вересня 2019 року був заступником голови Херсонської обласної державної адміністрації з питань регіонального розвитку, інфраструктури та екології. У січні 2020 року очільник Служби автодоріг у Херсонській області Микола Савченко відкрито звинуватив [5] тодішнього заступника голови ОДА С. Козиря у навмисному завищенні вартості асфальту в кошторисах удвічі.

   У лютому 2020 року місцеві ЗМІ повідомили [6], що Едуард Науменко, який буцімто є кумом С. Козиря, очолив тендерний комітет Департаменту будівництва та інфраструктури Херсонської ОДА. У березні 2020 року стало відомо [7], що підряди на ремонт доріг в області без конкурсу віддали компанії «Місцеві дороги Херсонщини», якою керує Едуард Науменко. За даними журналістів, Козир і Науменко входять в неформальну групу «Шахтарі», яка під «дахом» ОДА начебто керує найбільшими грошовими потоками в регіоні.

   Звинувачення у корупції ніяк не відобразилися на кар’єрі Козира, і з грудня 2020 року він вже тимчасово виконував обов’язки голови ОДА, а з березня 2021 року - стає головою ОДА. І вже через кілька місяців - народним депутатом від “Слуги народу” на довиборах у ВР. Як раз на тлі скандалу із завищенням на третину вартості будівництва доріг в масштабах України в рамках проєкту “Велике будівництво”. У парламенті С. Козир відомий тим, що наприкінці 2022 року проголосував [8] за скандальну містобудівну «реформу» (#5655), яка впроваджувалася [9] в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України.

   Публічне обговорення проєкту не проводилося. ГО, ЗМІ та Асоціація міст України закликали нардепів доопрацювати проєкт. За кілька годин після скандального голосування петиція [10] з вимогою до президента накласти вето набрала понад 25 000 голосів. НАЗК повідомила [11], що подані антикорупційні зауваження враховані не повною мірою. Ніякими власними законодавчими ініціативами С. Козир у парламенті не відзначився - він лише покірний виконавець «лінії партії», тобто «парламентський раб». Людина, яка через війну була позбавлена своїх квартир на окупованій Донеччині, не має власного постійного місця проживання і ніяких джерел доходів, крім депутатської зарплати, тобто повністю залежить від свого працедавця.

2. Руслан Горбенко, “слуга народу”, бізнесмен з Луганщини, мільйонер, у минулому - засновник і керівник компаній «Интершина УА» та «Интергума-2010». У 2010 році був обраний депутатом [12] Луганської міської ради 16 номером за списком “Партії регіонів” як член партії. Сайт «Наші гроші [13]» повідомляв про те, що у 2015 році Управління справами ВРУ закупило для спікера Гройсмана шини на його броньований "Мерседес" в компанії "Интершина УА", співзасновниками якої є батьки Горбенко.

   Сам же він на той час обіймав посаду директора. Варто відзначити, що шини були закуплені у два рази дорожче, ніж їх ринкова вартість. Через рік компанія продала "Укрпошті" [14] шини, вартість яких на 20% була вищою за ринкову. Політик є фігурантом відразу декількох розслідувань, де його компанії підозрюються у корупційній діяльності. Причиною тому став факт, що деякі держпідприємства закуповували шини за завищеною ціною.

3. Максим Ткаченко, “слуга народу”, заступник голови фракції "Слуга Народу" та радник секретаря Ради національної безпеки і оборони України з питань реінтеграції і відновлення Донбасу. Луганчанин, більш відомий як продюсер і організатор гастролей студії “Квартал 95”. Відомий як емоційна людина, яка лається матюками у парламенті [15] та робить гучні заяви. У листопаді 2019 року Ткаченко зробив скандальну заяву [16], у якій припустив, що серед влади терористів "Л/ДНР" можуть бути "професійні люди, люди зі здоровим глуздом, чесні й порядні люди, які хочуть миру, хочуть повернення територій".

   У березні 2021 року Ткаченко активно адвокував рішення [17] депутатів фракції "Слуга народу", що ініціювали проведення повного аудиту Луганської військово-цивільної адміністрації. (Керівництво ЛВЦА, коли його очолював Сергій Філь [18] (2017-2019 роки), фактично розікрало державні інвестиції та гуманітарну допомогу, спрямовані на відбудову регіону).

   Але крім гучних заяв, Максим Ткаченко так нічого й не зробив, щоб притягнути винних до кримінальної відповідальності. Вірогідно, пафос луганчанина зійшов на пси, коли він дізнався, що Сергія Філя на “хлєбную” посаду пристроїв славнозвісний інший нардеп з Луганщини - Сергій Шахов, колега Ткаченко по парламенту з групи “Довіра”. Той самий Сергій Шахов, який делегував партнером до Ткаченко в ТСК свого нардепа Сергія Вельможного (про нього нижче).

4. Сергій Демченко, “слуга народу”, уродженець Дніпропетровщини. У 2013-2014 роках був помічником міністра юстиції Олени Лукаш. У 5-6 скликаннях Верховної Ради Сергій Демченко працював помічником народного депутата від Партії регіонів Григорія Ілляшова. У 2015 році був членом партії “Укроп” - кишенькового проєкту відомого бізнесмена Геннадія Корбана.

   У 2019 обраний до ВР від партії “Слуга Народу”. У березні 2020-го Демченко вніс законопроект [19] щодо заборони мітингів біля будівель судів. У вересні 2020-говзяв участь [20] у міжнародній конференції, організованій для "відбілювання" репутації скандального голови Окружного адмінсуду Києва, Павла Вовка, на якого в грудні минулого року США наклали  санкції і згодом народні депутати поставили остаточну крапку в ліквідації ОАСК.

5. Артем Культенко, “слуга народу”. Бізнесмен, мільйонер. За даними журналістів Руху “ЧЕСНО”, його бізнес пов’язаний з ринком МАФів [21] у місті Києві. У 2020 році став одним з ініціаторів законопроєкту від “Слуги народу”, який фактично офіційно дозволяє непрямий підкуп [22] виборців в умовах пандемії коронавірусу.

   Також голосував за містобудівну “реформу” (#5655), яка впроваджувалася в інтересах великих забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України. Красномовна деталь: у 2016 році А. Культенко вступив [23] до Київської духовної семінарії УПЦ московського патріархату. Екснардеп Тарас Чорновол звинуватив [24] А. Культенко у “проросійських настроях” і у можливій причетності до агентури ФСБ.

6. Владлен Неклюдов, “слуга народу”, до депутатства - прокурор на Дніпропетровщині. Голова підкомітету з питань діяльності органів прокуратури Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності. Працює в органах прокуратури з 1998 року. У 2015 році подавався на посаду голови прокуратури №2 міста Кривий Ріг, проте отримав низькі бали на тестуванні [25] - за результатами тестування зайняв лише 14-те місце з 16-ти кандидатів. У нього виявився недостатній показник щодо "загальних здібностей.

   Відносну популярність криворожанин отримав не як прокурор чи нардеп, а як автор і виконавець власних пісень у стилі "шансон". Прокурор, що співає, створює пісні трьома мовами, веде особистий канал на «Ютубі», куди викладає свої кліпи, і навіть виступає на корпоративах і вечірках колег. Як прокурор він невідомий. Проте знаменитий він виступом для Віктора Пшонки – колишнього генпрокурора часів президентства Віктора Януковича. У відгуках у соцмережах Неклюдову пропонують серйозно зайнятися шоу-бізнесом, залишивши посаду нардепа. 

7. Галина Третьякова, “слуга народу”, фактично очолює ТСК і керує нею; голова Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Неодноразово критикувалася за погляди та висловлювання, разюче несумісні з довіреним їй напрямом соціальної політики. Так, у червні 2020-го Третьякова заявила [26], що в сім'ях, які потребують матеріальної допомоги, народжуються діти "дуже низької якості». І похвалила практику стерилізації жінок без вищої освіти, що застосовувалась у Сінгапурі у XX столітті. Після скандалу відмовилася [27] йти з посади голови комітету.

   Епатажна дама заявила, що її «не так зрозуміли». Але влітку 2021 року нардепка через адвокатку Вікторію Зажигаєву подала заявки на реєстрацію торгівельних знаків “Неякісні діти” та “Якісні діти”, які можна буде використовувати у напрямках освіти, маркетингу, мережі інтернет. Наразі заявки Третьякової опубліковані у бюлетені “Укрпатенту” та проходять реєстрацію.  

   Г. Третьякова під час війни проштовхувала в Раді законопроєкти, що звужують трудові та соціальні права українців. Яскравий приклад - законопроєкт 5371 (вже став законом №2434-ІX), яким запроваджується сегрегація українських працівників на дві категорії. Ті, хто працює в колективі більше 250 осіб або на державних підприємствах, залишаються захищені нормами чинного Кодексу законів про працю (КзПП). А для тих, хто трудиться на підприємстві до 250 працівників (а таких підприємств до війни було 93%), трудові відносини визначаються в індивідуальному договорі з роботодавцем і КзПП не регулюються.  

   Інший документ – законопроєкт 3663 (вже закон №2620-IX) про злиття Пенсійного фонду з Фондом соціального страхування. Який зруйнує систему виплат лікарняних, декретних, регресу та інших соціальних допомог українцям, знищуючи систему соціального страхування, яку вибудовували за європейським зразком та за допомогою  фахівців профільних міжнародних інституцій. Знаково, що торік держдумою рф був прийнятий подібний законопроєкт.

   Що цікаво - обидва документи набули чинності з «1 січня 2023 року». Є послідовною пропагандисткою запровадження обов`язкової накопичувальної пенсійної системи. Чому дама так лобіює саме накопичувальне страхування, та ще й начебто випадково синхронізує його «реформування» з російським законодавством? Мабуть, відповідь на це питання ми знайдемо в її давніх зв’язках з російськими «страховиками». Так, У 2006 році Г. Третьякова запустила свій страховий проєкт під назвою «Надійне життя».

   Але вже за кілька місяців продала його російській страховій групі «РЕСО» («Российско-европейское страховое общество»), яка таким чином змогла увійти на український ринок. Розмір вирученої нею суми не розголошувався. Після продажу «Надійне життя» було перейменовано на ЗАТ «ПРОСТО-страхування. Життя та пенсія», а Третьякова залишилася її гендиректором, запевняючи російських інвесторів, що компанія зможе захопити до 15% страхового ринку України.

   Цікаво, що найбільшим акціонером ТОВ «ПРО100 Дельта», заснованого в 2008 році, часткою в якому Третьякова офіційно володіла до 2019 року (потім переписавши її на довірену особу), є російський олігарх Сергій Саркісов - засновник групи «РЕСО» та член правління Російського спілки автостраховиків.

   До 2009 року справи у «ПРОСТО-страхування» йшли чудово, але на хвилі кризи показники впали у рази. І Третьякова, не чекаючи закриття компанії (яке сталося 2012-го), поспішила з неї піти. Але зв’язки залишилися.

8. Павло Фролов, “слуга народу”, уродженець Кривого Рогу, член Комітету з питань бюджету. До обрання - 20 років роботи на третьорядних посадах у держустановах. Старанно приховує деталі своєї політичної біографії, яка тісно пов’язана з забороненою нині Соціалістичною партією України (СПУ [28]) - структурою, утвореною спецслужбами Російської Федерації (ФСБ і ГРУ) для інсталяції у Верховній Раді та виконавчих структурах органів влади України своєї агентури.

   Так, російськомовний [29] Павло Фролов був штатним (на зарплаті) помічником-консультантом таких одіозних нардепів від СПУ як викладач історії КПРС Леонід Мордовець [30] і агент ФСБ, а нині громадянин РФ Микола Рудьковський [31]. Довіра старших товаришів-соціалістів до Павла Фролова була такою, що згодом він став заступником завідувача секретаріату депутатської фракції СПУ - тобто штатним співробітником апарату Верховної Ради.

   До речі, там, в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України сьогодні працює і його жінка [32] - Фролова Тетяна Леонідівна. “Сімейний підряд”. Перебування П.Фролова в ТСК невипадкове: Павло Валерійович свого часу також був консультантом в секретаріаті Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. І цей досвід може стати у нагоді, якщо справа таки дійде до “дерибану” профспілкового майна.

9. Олександр Юрченко, власник двох сумнівних дипломів про вищу освіту, у Раду зайшов як безробітний, від партії “слуга народу”, тепер - депутатська група “Відновлення України”. У вересі 2020 року Юрченка виключили зі фракції «Слуга народу». Голова підкомітету з питань поводження з побутовими відходами. Влітку 2020 року НАБУ почало розслідування щодо організованої групи, учасники якої отримують хабарі за використання повноважень народних депутатів.

   В результаті спецоперації було викрито на хабарі неофіційного помічника Олександра Юрченка, він взяв перший транш коштів розміром $13 тис. із запланованої суми $200 тис., які мали піти на підкуп народних депутатів — членів Комітету з питань енергетики. За повідомленням НАБУ, було також зібрано докази для повідомлення про підозру самому Юрченку у вчиненні злочинів, передбачених ст. 368 КК та ч.4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. 15 вересня генпрокурор Венедіктова публічно відмовила в оголошенні підозри депутату. У цей же день НАБУ оприлюднило відео [33] прихованої зйомки між народним депутатом Юрченком, посередником та детективом. Крім грошей, на відео було зафіксовано вимогу Юрченка отримати 3% від акцій майбутнього заводу, який, відповідно до легенди правоохоронців, мали б побудувати в Україні.

   Справа розглядається у ВАКС. 8 липня 2021 року Юрченко потрапив в ДТП у Львові: автомобілем «Mustang» заднім ходом він виїжджав із платного паркування в центрі міста, вдаривши припарковане авто. Юрченко побив водія постраждалого авто, після чого намагався втекти з місця ДТП, але його затримали патрульні поліцейські.

   Вони запідозрили, що Юрченко знаходиться в стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд Юрченка підтвердив, що той вживав наркотики [34]. Національна поліція відкрила два кримінальні провадження проти Юрченка після ДТП - але результати цих розслідувань невідомі.

10. Сергій Вельможний, уродженець Луганщини, член Комітету з питань транспорту та інфраструктури, та депутатської групи “Довіра”. У минулому - помічник-консультант нардепа Сергія Шахова, його довірена особа і персональний юрист. За даними ЗМІ займався підкупом виборців [35]. Зокрема у травні-червні 2019 року волонтери БО "Луганський обласний благодійний фонд "Луганщина - наш край" надавали мешканцям міста Рубіжного Луганської області мішки цукру об'ємом 5 кілограмів з агітацією за самовисуванця і кандидата від партії "Наш край" С. Вельможного. Сергій Вельможный на слензі нардепів ВР є “конем Шахова».

11. Юрій Павленко, член депутатської групи “Платформа за життя та мир”, а до цього - член проросійської фракції ОПЗЖ. Більш відомий як “син банщика Ющенко”, який його, віддячивши батькові, і привів у “велику політику”. Насправді, Юрія Павленко, активіста агентурної, створеної за сприяння ФСБ РФ [36] Християнсько-демократичної партії України (ХДПУ) “інсталювали” в близьке оточення Віктора Ющенко.

    Який, ставши президентом, наївно просував “молодого-перспективного” Юрія Павленко по щаблях влади - аж до міністра у справах сім'ї, молоді та спорту. З приходом до влади іншого російського агентурного формування - Партії регіонів Ю. Павленко очікувано став депутатом Ради і від цієї структури, у складі якої проводив проросійську політику.

    Цікаво, що саме за керування країною активом Партії регіонів бандитським “крилом” цієї структури була зроблена спроба відібрати у Профспілок України їхнє майно у брутальний спосіб - аж до погроз фізичної розправи з керівниками ФПУ. Сьогодні “перефарбований” у “платформу за життя та мир” Павленко залучений владою до брудної справи, яку свого часу не вдалося провернути його проросійським хазяєвам.

    У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання [37] до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення,згідно з яким скасовується [38] відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування. Через рішення КСУ всі справи щодо недостовірного декларування мають бути закриті [39]. Був фігурантом [40] антикорупційного розслідування. Картка Павленкаголосувала у Верховній Раді, коли він був у Житомирі [41]. Взагалі Ю. Павленко відомий тим [42], що був “володарем карток” фракцій Партії Регіонів, пізніше - її клона “Опозиційний блок”, ще пізніше - ОПЗЖ. Тобто, забезпечував фальсифікацію персонального голосування у стінах Ради - у порушення Конституції. 

Підбиваючи підсумки:

• нардепи Сергій Козир, Руслан Горбенко, Сергій Демченко, Павло Фролов, Олександр Юрченко, Сергій Вельможний, Юрій Павленко - доказово звинувачені в корупції (7 з 11 членів ТСК);

• нардепи Сергій Демченко, Артем Культенко, Павло Фролов, Сергій Вельможний, Юрій Павленко - працювали на російські структури або співпрацюють із ними досі. Та були/є причетними до антиукраїнської діяльності (5 з 11 нардепів).

Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок про те, що і ТСК з розслідування розкрадання “гуманітарки” ешелонами та “дерибану” майна профспілок теж “сколотили” з підконтрольних депутатів-”рабів”. Задля очікуваного результату.

Читайте також: Внутрішній фронт: Що корисного та шкідливого ухвалили нардепи з моменту початку повномасштабної війни [43]

Крім того, маємо наявний конфлікт інтересів: так, депутати ТСК С. Козир, Р. Горбенко і М. Ткаченко після заходу в ТСК створили ГО «ВПО України» [44], яка надаватиме внутрішньо переміщеним особам гуманітарну допомогу, займатиметься їх працевлаштуванням та допомагатиме з пошуком житла [45], про що розпіарено в ЗМІ та соцмережах.

Тобто ця трійця заангажована й прямо зацікавлена в профспілковому майні. Але згідно з Законом про ТСК, депутат не може входити до складу ТСК, якщо він має конфлікт інтересів з питань розслідування або був учасником подій, що розглядає комісія (п.п. 6,7. ст. 7 ЗУ “Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України” [46]).

Тобто усі - без винятку! - члени цієї ТСК мають корупційний та низько-моральний бекграунд. А деякі - і кримінальні справи. Є також вочевидь професійно непридатні, просто “випадкові люди”. І тому ними легко маніпулювати і диктувати, що і як голосувати. Саме тому ця комісія не спромоглася - та й не було такої мети! - встановити винних у розкраданні сотень вагонів і вантажних автомобілів гуманітарної допомоги Заходу, принаймні в скупих публічних вислвітленнях роботи Комісії про це ані слова.

Якби ця ТСК дійсно мала за мету дослідити масштабне розкрадання гуманітарної допомоги Заходу Україні, то логічна була б наявність в її рядах представників хоча б усіх областей України, які найбільше і безпосередньо постраждали від бойових дій. І куди було найбільше спрямовано гуманітарної допомоги. А також тих регіонів, де концентрація ВПО найбільша в Україні, і де розподіл гуманітарної допомоги здійснюється у великих обсягах. Але ні - у ТСК є представники Луганщини (окупованої майже повністю і де “гуманітарка просто не потрібна), Дніпропетровщини і Києва (де місцева влада і без Офісу Президента, Ради та Кабміну жорстко контролює розподіл гуманітарки).

Тобто ще при утворенні ТСК перед її членами стояла зовсім інше завдання. І це підтверджує той факт, що ТСК засідала 16 раз, але на тему розкрадання “гуманітарки” публічно не говорили - обговорювали лише, як забрати майно у профспілок нібито на потреби переселенців. Хоча переселенці і так давно вже там живуть - у санаторіях і профілакторіях ФПУ!

Читайте також: Внутрішній фронт. В погоні за мільярдами хапуги атакують «Укренерго» [47]

І замість того, щоб розібратися в гучному міжнародному скандалі, конкретно ці депутати під керівництвом де-факто Галини Третьякової, прикриваючись війною, вирішують шкурні питання навіть не свої - своїх політичних босів. І тим самим нищать рейтинг України і Президента Володимира Зеленського в світі.

І поки Президент України червоніє перед західними партнерами за розкрадене, а купка депутатів бурхливо імітує боротьбу з корупцією. .  Втім, згідно з п.3 ст.3 ЗУ «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», Верховна Рада має заслухати звіт ТСК не пізніше ніж через 6 місяців з початку її утворення – тобто не пізніше 20 березня.

Чекаємо і спостерігаємо.

Дивно буде, якщо у розкраданні «гуманітарки» нечистими на руку чиновниками всіх рівнів винними виявляться … чомусь профспілки.

Читайте також: Наша кончена, корумпована суддівська система та вороги України всередині неї [48]

* Перелік членів ТСК

Парламентська фракція партії “Слуга народу”

1. Козир Сергій В’ячеславович

2. Горбенко Руслан Олександрович

3. Ткаченко Максим Миколайович

4. Демченко Сергій Олексійович

5. Культенко Артем Валерійович

6. Неклюдов Владлен Михайлович

7. Третьякова Галина Миколаївна

8. Фролов Павло Валерійович

Депутатська група “Відновлення України”

9. Юрченко Олександр Миколайович

Депутатська група “Довіра”

10. Вельможний Сергій Анатолійович

Депутатська група “Платформа за життя та мир”

11. Павленко Юрій Олексійович

 —

Георгій Семенець; «Аргумент» [49]

В тему: 

• Пункти незламного владного піару. Що відбувається за кулісами гучної ініціативи Зеленського [50]
• Розмита держава: інституційні «сірі зони» слід негайно ліквідувати [51]
• Пріоритети шахраїв: у деяких регіонах роблять ставку на дороги, а не на обороноздатність [52]
• Як відсіяти держзрадників на перших виборах після перемоги. Їх не має бути ані в парламенті, ані в місцевих радах… [53]
• Внутрішній фронт: поки українці воюють хитровани крадуть [54]
• Вороги. Спільники. Чужинці. [55]