Я НЕ РОЗРАХОВУВАВ, ЩО МИ НАБЕРЕМО ТАКУ ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ОСОБОВОГО СКЛАДУ

- Торік ви казали, що різницю між командуванням полком та бригадою зможете оцінити не раніш як через пів року. Пройшов рік повноцінного існування 20-ої окремої бригади Сил безпілотних систем «К-2». Отже, ваші враження?

- Важко. Коли ми з батальйону ставали полком, я не врахував 70% проблем. Тепер, маючи вже досвід командування полком, я думав, що деякі процеси будуть набагато легшими. Я не розраховував, що ми наберемо таку велику кількість особового складу.

Якби від полку до бригади ми переходили з тією самою кількістю людей або з плавним нарощуванням, проблем не було б узагалі. Але за рік ми масштабувалися вдвічі, а то й утричі. Тож дуже багато процесів забрали стільки часу, скільки я не очікував. Підняти бойову компоненту – це одне. А ще треба підняти діловодство, списання, забезпечення підрозділу – і це дуже важливо.

Наприклад, коли в нас у майстерні було 20 людей і ми запускали 50 FPV-дронів на добу – це одне. А коли треба запускати 300 на добу? Пуски вже пішли, а люди в майстерні не справляються. Нових людей треба швидко знайти, швидко навчити, швидко забезпечити інструментом і запчастинами. Ось на цю тилову, підготовчу роботу, яку треба робити дуже швидко, я не розраховував.

В тему: Герой України із 80-ї бригади ДШВ: “Ми зараз працюємо дуже дзеркально з противником” [2]

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ІНША – ЗАРАЗ НАБАГАТО ВАЖЧЕ

- Коли вам особисто було важче: коли вперше у 2014-му взяли до рук зброю, коли керували групою на початку повномасштабного вторгнення чи зараз?

- Зараз. Тільки зараз. На початку 2014-го взяв автомат у руки – і відповідаєш тільки за себе. Зробив роботу чи ні, якісно чи неякісно – ніхто не бачить. Коли була невеличка група, можна було провести якісь три-чотири операції на місяць. Знищити десяток москалів за тиждень в АТО – це був шалений показник. Прямо топовий. А тепер ми ліквідовуємо 1000 – 1500 окупантів на місяць, а планка сьогодні потрібна вдвічі вища.

Я ВПЕВНЕНИЙ, БО ЗНАЮ НАШІ СИЛИ

- Як ви можете оцінити поточну обстановку на лінії зіткнення? Яких змін вона зазнала за рік? Що дає вам упевненість, а що непокоїть?

- Яких змін вона зазнала за рік? Значущих. Якщо брати 3-й армійський корпус, то це операція «Вівальді», її результати всі бачать. І наша бригада брала в ній далеко не останню участь. Звісно, ми не можемо порівнювати себе з піхотою, яка зробила всю цю роботу, – у штурмових діях ми участі не брали. Але якщо говорити про знищення живої сили противника, то в безпілотній компоненті наша участь була дуже значною.

Мене здебільшого ніщо не непокоїть. Я впевнений, бо знаю наші сили – сили нашого підрозділу й тих підрозділів, де ми представлені. Вважаю, що в нас є всі шанси нічого не втратити. Всі шанси. Ми стоїмо в смузі, де дуже потужне угруповання всіх Сил оборони, тож можемо як ніколи покращити ситуацію.

До того ж ми вже велика бригада і можемо впливати також на ситуацію в смузі фронту. Це теж дає впевненість. У мене вже не окремо взятий полк, а досить потужний військовий організм. Якщо застосувати його для відбиття штурмових дій, для більшої ліквідації противника чи для підтримки нашої штурмової піхоти, – така кількість екіпажів може принести переломний момент у битві.

ЧИМ БІЛЬШЕ ВОНИ НАСТУПАЮТЬ, ТИМ БІЛЬШЕ ГИНУТЬ. І ТИМ ШВИДШЕ НАСТАНЕ ТОЙ КРИТИЧНИЙ МОМЕНТ, КОЛИ ВОНИ ЗАДУМАЮТЬСЯ ПРО ВТРАТИ

- За даними Генерального штабу у вересні 2026 року російські війська зазнали рекордних втрат 46230 осіб. Станом на кінець жовтня ця цифра ймовірно досягне психологічної межі – 50 тисяч. Чи бачите ви якісь зміни у тактиці противника?

- Їх іде більше – і гине більше. Чим більше вони наступають, тим більше гинуть. І тим швидше настане той критичний момент, коли вони задумаються про втрати. Рано чи пізно він настане – при 100 тисячах убитих, при 200 тисячах чи при 46 тисячах – але все одно настане.

Тому я вважаю: хай вони краще зараз ідуть туди, куди ідуть – де сильна наша оборона й сильна безпілотна компонента. Якщо їх піде ще більше, ми будемо вбивати їх у рази більше – прямопропорційно. І я впевнений, що ми в силі не втратити жодної території у смузі нашої присутності. Бо ми не воюємо трошки там, трошки там. У нас щільна лінія. Щільна. Дехто думає, що бригада СБС – це там взвод, там взвод. Ні, піхотна компонента від нас нікуди не ділася. Коли ми були в піхотній бригаді, ми стояли в одній смузі – і тепер, як безпілотна бригада СБС, так само стоїмо в лінію в одній смузі. Тож ми самі себе підсилюємо й самі себе страхуємо.

Треба, щоб люди розуміли, що таке СБС. На прикладі нашої бригади: ми стоїмо в смузі, де можемо маневрувати, як піхота, швидко реагувати на дії противника, знімати екіпажі з неатакованих ділянок і перекидати туди, де противник атакує найсильніше. Це насправді дуже важлива річ.

І ми переживаємо, коли піхота втрачає якусь позицію. Ми не несемо за це відповідальності, але переживаємо й постійно думаємо, як нам краще піхоту підсилити, щоб не допустити втрат території. У нас щільна смуга. Це одне з найкращих і найважливіших наших досягнень і показників.

ЦЕ НОВІТНЯ ВІЙНА

- Ви постійно повторюєте, що завжди вчитеся чомусь новому, в хто з військових теоретиків вам найбільше імпонує і чому?

- Колишні війни мене цікавлять, але більше з історичної точки зору, ніж із практичної. Я стежу за операціями, які проводять нинішні генерали й командири, бо це новітня війна. А старих просто вивчаю, читаю – і дивлюся, як не треба робити.

- Ви дуже швидко і легко (принаймні так здається зі сторони) опановуєте нові навички: розвідник, мінометник, піхота, безпілотні системи. А що далі? Ракетно-космічні війська?

- Я переходив із колишніх посад тоді, коли досягав там певного результату й ефекту. Розумів, що вище мені, образно кажучи, рости вже нікуди, або що мій потенціал можна задіяти набагато краще. А в безпілотній компоненті мені ще років три сміливо можна рости – це майбутнє. Я ще навіть не бачу меж свого потенціалу: в безпілотниках я не розкрився ще й на 30%. Бо це дуже широка сфера: тут ще є що показати, є що впроваджувати, ноу-хау – ще багато чого є.

ВСЕ В НАШИХ РУКАХ. ХОЧЕШ ЗРОБИТИ КРАЩЕ – РОБИ

- За вашими словами: «К-2» є одним з лідерів серед рекрутерів ЗСУ. Як вам вдалося створити умови, щоб люди йшли до вас служити?

- Це треба спитати в самих людей. Я намагаюся робити те, чого не вистачало мені, – те, що я хотів би бачити в тих підрозділах, де наді мною були командири. І навчаю цього своїх безпосередніх підлеглих: робити те, чого нам завжди не вистачало.

Мабуть, людям подобається, що я не наказую за ініціативу – я караю за бездіяльність. Тому все в наших руках. Хочеш зробити краще – роби. Можеш зробити краще – роби. А ми як бригада це тільки масштабуємо й підтримуємо.

- «К-2» позиціонується як «бригада нормальних тіпів». А чи є факти ненормальних «тіпів»? Я маю на увазі випадки СЗЧ у частині. І чи намагаєтеся ви повернути цих «бігунців»?

- Є, звісно. Ми така сама бригада, як і всі. Всім не догодиш – тим паче за такого масового надходження особового складу.

Якщо людина від нас утекла – нехай. Це її відповідальність. Навіщо мені її повертати, якщо вона в мене вже не працюватиме? Нехай повертається в інше місце або її повернуть. Навіть якщо ми її повернемо, я не бачу сенсу, щоб вона й далі залишалася в нашому підрозділі. А коли людина тікає, то здебільшого є питання до неї самої. Відсотків двадцять – так, і наша провина, можливо, командирів нижчої ланки.

У нас набагато більше бажаючих, ніж ми можемо прийняти. Бо людей треба забезпечити, вдягнути, дати їм устаткування й завантажити роботою. Багато хто каже, що в СБС ідуть тільки «по блату». Ні. Ми просто беремо не всіх підряд – з однієї причини: ми розуміємо, що людина має працювати, а не відсиджуватися. «К-2» і СБС – не місце, де можна відсидітися. Це місце, де треба працювати втричі більше. Бо планка в нас вища – ми самі її для себе виставили.

- Як у «К-2» здійснюється підбір сержантського складу, командирів взводів, рот, батальйонів?

- Командирів батальйонів призначаю я, командирів рот, головних сержантів рот – командири батальйонів, а командирів взводів, головних сержантів рот – командири рот. Тож я можу говорити тільки за комбатів. Про командирів рот треба питати моїх підлеглих – це їхня парафія, вони за це й відповідають. Я можу вносити якісь правки, командири підрозділів зі мною все узгоджують, але в 95% випадків я підтримую їхнє бачення й даю людям можливість.

Якщо я стежитиму за кожним, моя робота як командира взагалі нівелюється. Я маю вибудувати таку модель, яка працюватиме і без мене – але з нашим баченням, з нашою ідеологією.

НАМ ПРОСТО ПЕРЕСТАЛИ ЗАВАЖАТИ

- Які зміни ви відчули в Збройних силах останнім часом. Як вплинуло на ситуацію на фронті запровадження корпусної системи?

- Не всі корпуси ще вийшли на ту боєздатність, на яку розраховували. Тому давати оцінки ще рано – особливо мені, командиру безпілотної бригади.

Можу сказати про рішення створити СБС і переформатувати їх у те, чим вони стали зараз. Це топове рішення. Дуже правильне. Результати видно на табло щомісяця.

Після того, як «Лінія дронів» об’єдналася з СБС, і з приходом нового командувача СБС, ми почали давати величезні показники. Командирам підрозділів дали можливість закуповувати те, що вони хочуть, бути розпорядниками фінансів – і просто сказали: робіть свою роботу так, як умієте, якісно. Нам просто перестали заважати й дали можливість робити так, як ми це бачимо. Це дало великий результат. Величезний.

Бо нас не призначали на ці підрозділи – ми їх самі створили й очолили. Ми переживаємо за все, бо це робимо ми.

СБС як рід сил цього місяця (розмовляли наприкінці жовтня 2026 року), мабуть, дасть 40% усіх ліквідацій противника. 40% – це аргумент. Найвагоміший.

ВІЙНА – ЦЕ ЗАВЖДИ СТРАШНО Й БОЛЯЧЕ. АЛЕ КОЛИ ВОЮЄШ СТІЛЬКИ РОКІВ, ЦЕ ВЖЕ ЖИТТЯ

- Який період Великої війни (після лютого 2022 року) запам’ятався вам особливо гостро? Чому?

- Мабуть, найбільше 2022 рік. Коли ми переформатовувалися й створювали нове: великий батальйон. Оцей стрибок у технологіях – прямо величезний.

Зараз я щодня живу від добової наради до наступної добової наради, а в кінці дня дивлюся, скільки знищено противника. Все. Тобто зараз – просто робота. А тоді були якісь емоції, романтика. Війна – це завжди страшно й боляче. Але коли воюєш стільки років, це вже життя. А зараз нічого не запам’ятовується, бо треба тільки масштабувати процеси.

Сьогодні війна для мене – це дані, аналіз, підвищення ККД нашого підрозділу. Романтика пішла. Залишилася статистика. Прийшли дрони.

- Нині у ЗСУ використовується дуже різний «зоопарк» БПЛА. Які й для яких функцій видаються вам найефективнішими?

- Взагалі, мабуть, це FPV-компонента. А якщо говорити про виробників, то їх усі знають. У кожній сфері є 3–4 найкращі. Тут я ні для кого «Америки не відкрию».

- Вашу 20-ту бригаду СБС називають ще й «К-2». Це продовження традиції?

- Так. Як ви, можливо, пам’ятаєте – це був мій псевдо ще з самого початку моєї військової кар’єри. Потім була розвідувальна група «К-2», де я був командиром, далі батальйон, а тепер уже й бригада.

- Ви завжди серед перших: шлях від солдата до полковника, Народний герой та Герой України і багато іншого. Скажіть: важко бути першим?

- Я не перший, і навіть не близько. Подивіться загальну статистику рейтингів: у десятці; так, але не перший. Буду першим, тоді й гарно відповім на це запитання. До першого ще дуже довго рости. Але я цього прагну.

—

Сергій Карнаух, Київ

Фото надані прес-службою 20-ої окремої бригади Сил безпілотних систем «К-2»

Читайте також:   [3]

•  Історія добровольця Купера з «Хартії»: приїхав з Канади, врятував 50 побратимів, втратив ногу, хоче битися далі [4]
• Ольга «Висота» Єгорова: «Я тут заради тих, хто мене оточує. І поки борються вони, буду боротись і я» [3]
• Історія вчительки української мови і літератури, яка служить у ЗСУ: усе почалося з любові до Києва [5]
• Історія шведської депутатки Каролін Нурденгріп яка приєдналася до ЗСУ щоб бити рашистів [6]
• Борг перед Васею та "поплавлені" душі: Заступник комбата 32 бригади про мотивацію та психологію п’ятого року війни [7]
• Український поет на фронті: «Навчитися воювати можна лише на війні» [8]
• Історії з життя пілота Су-25 "Пумба" з Чернігівщини: палаючий аеродром, перший бойовий виліт, втрата побратимів у небі [9]