
«Поки будуть радянські підходи, правозахисникам буде чим займатися». Слова дисидента Матусевича звучать як вічний нагад для України: зламати радянську систему всередині себе та в інституціях — це марафон, а не спринт
19 липня 2026 року співзасновнику Української Гельсінської групи, політв’язню радянських часів Миколі Матусевичу виповнилося 80 років. Про 7 років суворого режиму, хворе серце, «помилування» і переконання читайте в матеріалі Радіо Свобода. [2]
«Рядовий боєць антирадянської війни» – так журналіст Радіо Свобода Сергій Набока називав політв’язня радянських часів Миколу Матусевича. «Я нічого героїчного не робив – просто займався тим, до чого тяглась душа: боронив людську гідність», – казав сам Матусевич.
Микола Матусевич народився 1946 року в селі Матюші поблизу Білої Церкви, навчався на історичному факультеті Київського університету, але не довчився. На четвертому курсі студента Матусевича відрахували нібито за погане навчання, а насправді – за неприховані симпатії до репресованої інтелігенції.
Це проявилося тоді, коли у 1977-му Миколу Матусевича арештували разом з Мирославом Мариновичем, звинувативши в «антирадянській агітації і пропаганді», а також у «хуліганстві» за подіями чотирирічної давності.
Читайте також: Велика перемога українського народу: як здобувалася незалежність [3]
Судили Матусевича у Василькові, але у судовому засіданні він участі не брав. Вирок отримав з максимальним терміном – 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Відбувати покарання тридцятилітнього Матусевича відправили у табір ВС-389/35 на станції Всехсвятська Чусовського району Пермської області.
Тиску, цькуванню і нападам піддавалися рідні та друзі Миколи Матусевича. Дружину побили, публічно ганьбили, сестру примушували на зборах «відмежовуватися від антирадянських дій» брата.
Михайлина Коцюбинська згадувала: «Я не могла вийти з роботи бодай на хвилину у побутових потребах, щоб мені не вліпили догану. Такий собі «маленький терор». Це посилилося, коли почала діяти Гельсінська група. Сама я до неї не належала, але приятелювала із засновниками групи – Мариновичем, Матусевичем і Марченком. Коли їх заарештували, у мене провели обшук».

Микола Матусевич. Архівне фото
Підписував листи та звернення про порушення прав ув’язнених, брав участь у протестних голодуваннях та страйках. За це 9 разів потрапляв у табірний карцер
Матусевич, між тим, і у неволі залишався самим собою: підписував листи та звернення про порушення прав ув’язнених, брав участь у протестних голодуваннях та страйках. За це 9 разів потрапляв у табірний карцер, де загалом – маючи хворе серце і гіпертонію – провів 10 місяців.
Матір Миколи Матусевича вимагала звільнити сина і звернулася за допомогою «до всіх людей доброї волі». КДБ, за властивою «чекістам» тактикою, пообіцяло матері дати побачення із сином, якщо та вмовить його покаятися.
Натомість у 1980 році Микола Матусевич отримав нове трирічне тюремне ув’язнення, яке відбував у Татарській АРСР.
Далі було заслання у Читинській області, з якого, після «помилування» у 1988 році, Матусевич відмовився повертатися, вимагаючи повної реабілітації.
Читайте також: В'ячеслав Чорновіл: у боротьбі за українську Державу [4]
Повернувшись у 1989 році із заслання Микола Матусевич продовжив робити те, за що його переслідувала система.
«Допоки радянська система, радянські люди й підходи продовжуватимуть владарювати, правозахисникам буде чим займатися», – пояснював Матусевич свою діяльність після проголошення Незалежності України.
Микола Матусевич був категорично проти того, щоб дисиденти, колишні політв’язні йшли працювати в органи державної влади.
Бажання надавати людям підтримку у боротьбі з системою, розуміння необхідності поширення знань про права людини, привело колишнього політв’язня на Радіо Свобода. Зокрема, Микола Матусевич став співавтором програми Сергія Набоки «Права людини. Українські реалії» [5].

Сергій Набока. Архівне фото
Микола Матусевич багато знав також про злочини радянської влади, скоєні проти українського селянства: так зване «розкуркулення» і Голодомор. З його розповідей ті, хто нічого не знав про це, могли осягнути масштаб трагедії. Колегам з Радіо Свобода Матусевич показав пагорб за околицею його рідного села і пояснив: «Тут у голод людей ховали, звозили з села і скидали в одну могилу».
Читайте також: "Дозвольте на вашій клуні половити горобців": Методій Волинець про Голод та роки таборів [6]
У прощальному слові до Сергія Набоки, який раптово помер у січні 2003 року, Микола Матусевич сказав: «Ми вже позабували, які були у нас 70-80-ті роки.
Я пригадую, що на вулиці люди часом переходили дорогу, щоб не привітатися з моєю мамою. А на початку 80-х – це взагалі такий був період, що страх опанував практично все. І от знайшлися четверо молодих людей: Набока, Мілявський, Чернявська, Лохвицька, котрі не побоялися висунути вимоги, щоб до політв’язнів ставилися по-людськи і вимагати їм свободи. Дякую, Набоко, що ти захищав мене тоді, коли я сидів на нарах…».
—
Богдана Костюк [7], опубліковано у виданні Радіо Свобода [2]
Читайте також:
Ссылки:
[1] https://argumentua.com/stati/istoriya/persony
[2] https://www.radiosvoboda.org/a/28111050.html
[3] https://argumentua.com/stati/velika-peremoga-ukrainskogo-narodu-yak-zdobuvalasya-nezalezhnist
[4] https://argumentua.com/stati/vyacheslav-chornov-l-u-borotb-za-ukra-nsku-derzhavu
[5] http://www.radiosvoboda.org/a/915998.html
[6] https://argumentua.com/stati/dozvolte-na-vash-i-klun-poloviti-gorobts-v-metod-i-volinets-pro-golod-ta-roki-tabor-v
[7] https://www.radiosvoboda.org/author/%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8E%D0%BA/qompr
[8] https://argumentua.com/stati/antiradyanske-kraeznavstvo-yak-forma-oporu-ta-chinnik-unifikatsii
[9] https://argumentua.com/novini/pomer-vasil-ovs-nko-lyudina-ukra-nskii-disident
[10] https://argumentua.com/stati/bander-vska-lavra-pocha-v-oplot-rusckogo-m-ra-kolis-sluzhiv-prikhistkom-dlya-b-its-v-upa
[11] https://argumentua.com/stati/na-86-tu-r-chnitsyu-z-dnya-narodzhennya-vasilya-stusa-5-fakt-v-pro-poeta-bortsya-z-total-tariz
[12] https://argumentua.com/stati/voni-mr-yali-pro-sontse-pravdi-nad-ukra-noyu
[13] https://argumentua.com/stati/tuzami-khtili-sisti-ale-ne-viishlo-tolku-bolisni-uroki-dermanskoi-respubliki