Пригоди веселих друзів на руїнах банківської репутації

2.00

Нет

Звільнення за власним бажанням в українській владній вертикалі завжди було справою не стільки бажання, скільки інстинкту самозбереження.

Проте спроба Банкової виставити очільника Нацбанку за двері в затишне крісло «ексголови під підозрою» несподівано вперлася в залізобетонну непохитність, зазначають у виданні ZN.UA [2]. Коли в кабінет послідовно заходять президент, головний розвідник країни та всесильний керівник ОП, а у відповідь чують спокійне нагадування про норми закону та незалежність регулятора — стає зрозуміло, що розв'язка цієї історії вийде далеко за межі банального нафтохімічного схематозу з калуським слідом.

Попри очевидний статус небажаного, Андрій Григорович до останнього вдавав, що нічого екстра не відбувається. Аж ось публічно заявив [3] про «тривалий політичний тиск, маніпуляції, цілеспрямовану та скоординовану кампанію з дискредитації» і чітко дав зрозуміти — нікуди він не піде.

Тиск справді присутній. 28 жовтня голова НБУ був на зустрічі у Володимира Зеленського, де йому недвозначно запропонували написати заяву, але він відмовився. 30 жовтня Пишний зустрічався з Кирилом Будановим, який ще раз переказав йому прохання президента і теж почув відмову. Коли обидва не впоралися, завдання делегували Андрію Єрмаку, близькому товаришу Пишного. Однак і він не подужав.

Читайте також: Російський слід у банківській системі України [4]

Володимира Зеленського це бісить, але Пишний має рацію, він — очільник незалежної інституції, підстави для його відставки зафіксовано законодавчо, а сам процес потребує парламентського голосування. Так, у порядку денному Верховної Ради з’явився [5] проєкт постанови про звільнення Андрія Пишного, от тільки підстав для цього звільнення наразі немає.

Тож хоч би як президенту хотілося, аби Пишний пішов «за станом здоров'я», як Шевченко 2022-го, — цього сценарію не повторити. Андрій Пишний розуміє, що, як і у випадку з його попередником Шевченком, невдовзі за відставкою може бути й підозра.

Не те щоб підозр не вручали чинним головам національних банків, але це моветон — зайві ризики для фінансової стабільності й репутації країни. У нашому випадку точно краще почекати статусу ексголови.

Розслідування Національного антикорупційного бюро, яке привело його детективів з обшуками до Пишного в кабінет, кажуть джерела ZN.UA у правоохоронних органах, справді не стосується безпосередньої роботи Пишного в НБУ. Однак воно кидає тінь на репутацію одного з ключових переговорників із міжнародними партнерами. Як, між іншим, і на тих, хто так затято бажає його відставки.

Так, не варто шукати причинно-наслідковий зв’язок між розслідуванням і політичним тиском, ці процеси паралельні, але наразі доказів їхньої пов’язаності ми не знайшли. Згадайте хоча б серпневе «антипишнівське» загострення в Зеленського. Тоді Bloomberg причиною невдоволення президента називав [6] тісні зв’язки Пишного з Міжнародним валютним фондом і жорстку монетарну політику, хоча «плівки Міндіча» та прізвище Веселого вже кілька місяців були публічними.

Читайте також: Пишний розповів в деталях, як Ощадбанк переміг Росію [7]

Веселі зв'язки

Отже, Василь Веселий — основа пірамідки, на яку надягають «кільця» інших фігурантів цієї справи, серед яких і Андрій Пишний.

Попри те, що широкому загалу масштаби впливу Веселого стали відомі вже після «плівок Міндіча», почалася ця історія значно раніше. Влітку 2022 року Бюро економічної безпеки та Офіс генпрокурора наклали арешт на корпоративні права нідерландської компанії Karpaty Chemical B.V., яка контролювала завод «Карпатнафтохім» — калуського виробника етилену, пропілену та каустичної соди. Причина — підозри в ухиленні від сплати податків і відмиванні коштів на користь структур, пов'язаних із РФ. Не минуло й місяця, як через суд арешт зняли, невдовзі поновили, знову зняли, знову поновили. Аж поки черговий суд не ухвалив рішення передати завод в управління Агентства з розшуку та менеджменту активів. Утім, АРМА заводу так і не отримало.

Агентство це пояснювало загадковими «помилками правоохоронців», через які неможливо прийняти в управління виробничі потужності, а отже, і знайти управителя ними. Зрештою, арешт з активу знову зняв райсуд Миколаївської області наприкінці 2023-го. І почалося найцікавіше — 33% заводу зі статутною вартістю 765 млн грн перейшли до фонду «Геріон Ворлд», що належить ФОПу з Дрогобича Андрієві Веселому. А брат нового власника, Василь Веселий, очолив наглядову раду заводу. Купівля третини заводу ФОПом уже підозріла, а ця, подейкують, ще й відбулася «без фактичної оплати».

Отже, основна версія, за даними наших джерел серед правоохоронців, полягає в тому, що 33% корпоративних прав «Карпатнафтохіму» передали як хабар за те, щоб вивести завод з-під арешту і не допустити його передачі до АРМА. Частку переоформили на «пов'язану з органами влади особу» — Веселого, а Андрій Пишний був посередником у цій оборудці.

«Карпатнафтохім» — колишній актив «Лукойла», який 2017-го перейшов до Ілхама Мамедова та Ігоря Щуцького. Третім кулуарним співвласником був покійний колишній нардеп, один із лідерів партії «Народний фронт» і давній друг Пишного Андрій Іванчук. Він публічно співвласність заперечував, хоча й Ігор Коломойський, і колишній голова «Укрспирту» Михайло Лабутін стверджували зворотне.

Радо віримо, що нові власники не хотіли ніяких арештів і передачі в АРМА. Під час слідства, каже джерело ZN.UA, отримано докази, що саме Іванчуку партнери довірили вирішення «питань з правоохоронними органами». Отут і з'являється Пишний, знайомий з Іванчуком зі студентських років, аж до моменту, коли Іванчукові знадобилося вирішити «питання». Слідство думає, що саме Пишний виступив посередником, який забезпечив реалізацію схеми. Основа доказової бази, яка переконала суд санкціонувати обшук, — доведення тісних зв'язків Пишного з іншими фігурантами справи, включно з Василем Веселим.

Насправді довести це непросто, враховуючи, що Іванчук помер, а Мамедов і Щуцький не в Україні, та, певно, щось вагоме у тих доказах є, раз суд погодився на такий гучний крок, як обшук.

Інше питання, чому обшук був не лише вдома, а й у приміщенні НБУ, якщо справа жодним чином не стосується «Сенс Банку», безпосередньої зони впливу очільника НБУ. Вона радше про діяльність Андрія Пишного на посаді друга Іванчука, а не голови центробанку.

Єдина спільна ниточка між «Карпатнафтохімом» і «Сенсом» — це той-таки Василь Веселий, і ниточка ця веде на Банкову, яка тепер так затято хоче відставки Пишного.

Читайте також: Дніпровське ОЗУ у нинішній владі: Пишний рекомендував наглядовій раді "Сенс банку" призначити "смотрящого" Василя Веселого [8]

Невеселі наслідки

Те, що обшуки провели в НБУ, може свідчити, що Василь Веселий там бував трохи більше, ніж два рази, згадані Андрієм Пишним у інтерв’ю ZN.UA [9].

Важко не помітити наполегливості, з якою Андрій Пишний дистанціюється від Веселого. Майже як від Єрмака.

Однак слон не залишив у кімнаті вільного місця після того, як колишній голова наглядової ради «Сенс Банку» Шевкі Аджунер повідомив парламентській ТСК, що Василя Веселого йому особисто представив Андрій Пишний як людину, що «мала налагодити комунікації наглядової ради зі стейкхолдерами». Це прямо суперечило відповідям самого Пишного тій-таки тимчасовій слідчій комісії.

НБУ наполягає, що про «будь-які рекомендації» мови не було. Згідно з протоколами засідань, саме Шевкі Аджунер вніс на розгляд комітету з призначень банку пропозицію щодо залучення Василя Веселого радником наглядової ради банку, запропонував установити йому винагороду в розмірі 230 тис. грн на місяць (під час обговорень девальвувала до 150 тис.), голосував разом з усіма за призначення.

Так, пан Аджунер, як і всі в цій історії, — ненадійний оповідач. Наприклад, його нинішня версія призначення Олексія Ступака головою правління «Сенсу» теж відчутно відрізняється від його ж заяв у протоколі засідання.

З іншого боку, а як інакше? Сказали взяти, зробив усе, щоб взяли.

Важливо інше: Василь Веселий — людина без досвіду ані в комунікаціях, ані в бізнесі, тим паче банківському, — з ноги відкривав буквально всі двері в державі. Хтось його таки «рекомендував», і, напевно, хтось «важчий» за Андрія Пишного.

Саме цей хтось — головний вигодонабувач схеми з обміном частки «Карпатнафтохіму» на виведення активу з-під арештів та управління АРМА. Хтось, хто мав у державі стільки впливу — політичного, юридичного та фінансового, що тільки вулиця Банкова його витримала б.

Наприклад, один кінопродюсер із червоною ниточкою на зап’ясті й підозрою у відмиванні коштів в особливо великих розмірах. Достатньо близько знайомий із паном Пишним, щоб погодитися вирішити «проблему» Іванчука, ще й собі на користь. «Нє імєй сто рублєй», як-то кажуть…

І поки Пишний героїчно пручається відставці під тиском Банкової та спілкується з юристами, кінопродюсер живе цілком звичним життям.

Він на постійному контакті з найкращим другом-президентом. Він вирішує питання. Не повірите, знімає кіно про свою роль у звільненні командирів «Азову». Усіляко допомагає військовим вирішувати питання різної складності: від отримання нагород до уникнення кадрових чисток Михайла Драпатого. Тож цікаво буде побачити, чи сягнуть руки правосуддя у цій справі далі «посередника».

Читайте також: Повернути Приватбанк ексвласникам неможливо — Верховний суд [10]

Юридично Пишний захищений від примусової відставки аж до вироку суду. Зважаючи на те, що розслідування ще триває і жодних підозр не було, голова цілком може досидіти до завершення каденції у жовтні 2029-го. Однак спокійними ці роки, вочевидь, не будуть.

Про всяк випадок маємо хорошу новину — від’ємний кадровий відбір Банкової призвів до того, що наразі кандидатів на заміну Пишному там не знайшлося. Дуже суворі вимоги — треба, виявляється, мати досвід роботи в банківському секторі, щоб очолити центробанк. Тож єдиний наразі голова на заміну — це перший заступник Пишного Сергій Ніколайчук. Він відповідальний за ключові для нас фінансову стабільність і міжнародне співробітництво. Здолав у НБУ шлях від учорашнього випускника-економіста до члена правління. Компетентний, стриманий. Сподіваємося, без токсичних друзів і стресостійкий.

Бо трясти НБУ буде, навіть якщо Пишний піде.

Як і всіх. Просто зараз ми бачимо, як трусить СБУ. До цього трусило прокуратуру, ще раніше — оточення президента. Усі ці землетруси — жахливі, обурливі, руйнівні, — прямий наслідок дій однієї людини — Володимира Зеленського, через чиє владолюбство, помножене на бездарну кадрову політику, Україна й опинилася в цій зоні підвищеної сейсмічної активності.

—

Юлiя Самаєва, опубліковано у виданні ZN.UA [2]

Читайте також: