Реформа поліції як профанація і саботаж

1.00

Нет

Реформа поліції стала однією з перших і гучних реформ в Україні після Майдану і втечі Януковича. В неї були інвестовані величезні кошти. Однак про реальні зміни годі й казати.

Основними міжнародними донорами української реформи стали ICITAP [2], EUAM [3], посольство Канади, посольство США. Поліцейською формою забезпечили США, автомобілями — Японія. Міжнародну технічну допомогу складають численні тренінги, проведені іноземними експертами, розробка навчальних матеріалів, навчальні візити для українських поліцейських в інші країни (в основному для керівництва поліції).

Величезні інвестиції, як грошові, так і людські, в реформу органів правопорядку обернулися для України нічим. Відбулася не реформа, а відмінна PR-кампанія. Реформа стала візитною карткою української влади на міжнародній арені в ситуації, коли потрібно переконати донорів в наявності змін в Україні. Але реальних змін не відбулося — констатують експерти.

Створити Національну поліцію і ліквідувати міліцію було вирішено два роки тому. На ділі — міліцію як інститут ліквідували, а старих співробітників залишили. Згідно з офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України, 92,3% колишніх міліціонерів пройшли переатестацію та залишилися працювати, але вже як співробітники нової української поліції. І ті 7,7%, які були звільнені, відновилися на роботі через суд [4], і держава їм виплатила близько 1 676 681 євро компенсації за час вимушеного прогулу. Де ж нова поліція і в чому причини неефективності реформи?

В тему: Почему в обществе падает доверие к полиции [5]

1 Поліція vs Міліція

Повне усвідомлення того, що потрібно щось реально змінювати в системі правоохоронних органів прийшло лише після трагічних подій під час протестних мітингів на Майдані взимку 2013-2014. Міліція, яка повинна була б захищати, навпаки, дотримувалася наказів злочинної влади, щоб розігнати мирних демонстрантів в Києві, застосовуючи силу і зброю. На регіональному рівні міліція і судова влада використовувалися для репресій і залякування активістів, які підтримували Майдан в невеликих містах.

Після втечі Януковича тимчасово виконуючим обов'язки міністра внутрішніх справ в тимчасовому уряді став Арсен Аваков [6], який створив Громадську раду. Завданням Ради стала розробка плану реформ в Україні. До цього, всі 24 роки незалежності України, органи правопорядку функціонували за законами і правилами, сформованими ще за радянських часів. В країні всі ці роки діяв закон «Про міліцію», який був калькою відповідного радянського закону. Реальна реформа для правлячої політичної верхівки була невигідна, оскільки міліція покривала злочинні дії, а також множинні корупційні схеми державних керівників.

На думку Дениса Кобзіна, директора Харківського інституту соціальних досліджень, в пострадянській Україні міліція стала корупційним і бюрократичним органом, перетворившись у велику машину зі збору грошей і роботу «на показник» з потенціалом карального органу: вона була сильно інтегрована в вертикаль виконавчої гілки влади, вкрай централізована, закрита від суспільства. «Більш того, з 2014 цей потенціал зріс — ми спостерігаємо процес додаткової централізації, коли в МВС сконцентрувалися міграційна служба, міліція, служба надзвичайних ситуацій і прикордонна служба», — стверджує Кобзін.

З протестними мітингами на Майдані стало очевидно — зміни неминучі, український народ більше не готовий терпіти знущання злочинної влади і хоче жити в правовій державі. Реформа поліції офіційно стартувала 7 листопада 2015 року — зі вступом в силу нового закону «Про Національну поліцію». Новообраний президент Петро Порошенко [7] запросив в Україну команду грузинських реформаторів: Еку Згуладзе, яка запустила патрульну поліцію, і Хатію Деканоїдзе, яка згодом очолила Нацполіцію.

Старт був дійсно блискучим і багатообіцяючим.

Старт був дійсно блискучим і багатообіцяючим. Почали з реформування патрульної поліції. Оголосили набір. Запросили дійсно нових людей з іншим, «нерадянським» мисленням, яких ретельно відбирали і спеціально навчали. Нові патрульні в стильній формі і на сучасних авто з'явилися спершу на вулицях Києва, потім Львова, Одеси та інших міст України. Назва теж змінили — замість міліції з'явилася поліція, а з нею безліч обіцянок охороняти порядок і спокій простих громадян. Наявність поліцейської машини з включеними проблисковими маячками на вулицях дали відчуття безпеки у жителів міст. Але лише на короткий час.

2 Причини неуспіху

Паралельно з набором нових поліцейських проходила переатестація старих кадрів, щоб відібрати гідних міліціонерів, які змогли б продовжити роботу в новій поліції.

Це був план тодішньої глави Нацполіціі Хатіі Деканоїдзе. Однак переатестація пройшла з істотними порушеннями. Відповідно до Закону, на атестацію відводилося три календарних місяці, в результаті процес розтягнувся більше, ніж на рік. Оголошувати результати атестації керівництво також не поспішало і максимально затягувало офіційне оприлюднення. В результаті лише 7,7% (5 тис. співробітників з 70 тис.) старих кадрів було звільнено, а потім успішно відновився на роботі через суд.

Причому, відновлення проходило автоматично. За словами Євгена Крапівіна, експерта і юриста Асоціації УМДПЛ (Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів), суд не проводив спеціальну експертизу — чи працював звільнений співробітник добре чи погано, був викритий у корупції чи ні — все це було не важливо. Законодавство, яке розробило МВС на зорі реформи, було прописано таким чином, що у суду не було іншого вибору, як відновити поліцейського.

Причина неефективності реформи полягає і в тому, що міністр Аваков [8] певним чином встановив монополію на владу. Закон «Про Національну поліцію» передбачає розподіл влади між міністром МВС і главою Нацполіціі: міністр внутрішніх справ відповідає виключно за формування державної політики в сфері правоохоронної діяльності, а глава Нацполіціі — управляє найбільшою поліцією. «Це європейська модель, яка повинна була зменшити вплив міністра на оперативне управління поліцією», — розповідає експерт Євген Крапівін. Однак і Хатія Деканоїдзе, яка в середині минулого року була звільнена, і новий глава поліції Сергій Князєв, що приступив до обов'язків в лютому 2017 року, — лише офіційні особи Нацполіціі, реально на прийняття рішень вони не впливають — всім керує міністр Аваков.

В тему: Руководитель запорожской полиции уволился со скандалом: реформа - пиар [9]

Мало, хто знає, що реформа поліції в Україні мала шанс проходити зовсім за іншим сценарієм.

Як стверджують експерти, реформа з самого початку здійснювалася в обхід законів і правових механізмів. Мало, хто знає, що реформа поліції в Україні мала шанс проходити зовсім за іншим сценарієм. Спочатку на розгляд українському парламенту був запропонований зовсім інший проект закону — від представників громадянського суспільства. Зокрема його розробкою займалася громадська організація «Асоціація УМДПЛ» спільно з Центром політико-правових реформ. Законопроект отримав назву «Про поліцію і поліцейську діяльність», був поданий до парламенту і зареєстрований першим, але так і не був розглянутий депутатами. Не квапились свідомо, оскільки чекали, поки напише свій законопроект запрошена грузинська команда на чолі з Якою Згуладзе.

Цією командою законопроект розроблявся таємно і так і не був винесений на громадські слухання, як того вимагає регламент і Закон. Вперше громадськість побачила текст законопроекту «Про Національну поліцію», коли він був офіційно опублікований на сайті міністерства. Громадському законопроекту навіть не дали шансу.

За словами одного зі співавторів громадянського законопроекту Вадима Пивоварова, проекти законів були концептуально різними. Урядовий проект на чолі з грузинською командою залишав концепцію поліції як мілітаризованої органу з розмитою структурою та повноваженнями. Громадськість же пропонувала сервісну службу з урахуванням всіх європейських документів у сфері діяльності поліції, чітко певною структурою і повноваженнями.

На цю невідповідність вказала і Рада Європи, сформулювавши 29 зауважень до запропонованого грузинською командою Закону «Про Національну поліцію». Зауваження Ради Європи не врахували досі, стверджує експерт Центру політико-правових реформ та реанімаційне пакету реформ Олександр Банчук. Зауваження стосуються, перш за все, надмірного впливу міністра МВС на поліцію, передумов для порушення права власності і можливість необґрунтовано застосовувати поліцейські заходи, наприклад, огляд речей, автомобіля, опитування особи, перевірку документів і таке інше, уточнює Банчук. Вимоги, які ставила громадськість до поліції, а також Рада Європи, так і не були враховані грузинською командою і українським урядом.

В тему: Почему в обществе падает доверие к полиции [5]

Аваков використовує поліцію з метою політичної боротьби своєї партії

Відсутність реальної реформи служить і особистим інтересам міністра Авакова. Відповідно до Закону, заступників голови Нацполіціі призначає сам глава, погоджуючи це з міністром, що дає можливість останньому ставити ультиматуми і «пропихати» своїх кандидатів. Так було у випадку з Хатіей Деканоїдзе, яка була не згодна з призначенням її заступником Трояна з подачі Авакова. Аваков призначає і керівників поліції в кожній області України, а також затверджує бюджет поліції, що свого часу не кращим чином позначилося на реформу дільничних поліцейських, залишаючи стару систему на місці. Аваков використовує поліцію з метою політичної боротьби своєї партії — «Народний Фронт», а також для вирішення ситуації зі своїм сином, який замішаний в корупційному скандалі із закупівлі рюкзаків для воїнів АТО. Коли в жовтні 2017 року Національні антикорупційне бюро України (НАБУ [10]) вирішило провести обшуки в квартирі сина міністра, Аваков, щоб перешкоджати цьому, відправив поліцейських, які оточили будинок і почали всіх евакуювати з будівлі, яке нібито замінували. Після цього не тільки міністр, але і все відомство МВС заявило про політичний підтекст кримінальної справи проти Авакова-молодшого, яку розслідує НАБУ. Особиста позиція міністра стала позицією цілого органу?

Експерти стверджують: реформу не можна вважати завершеною, поки не будуть реформовані кримінальна поліція і слідчі органи. Без цього неможливе ефективне розслідування злочинів [11], навіть самих незначних — крадіжок телефонів і речей з машин, які в Україні практично не розкриваються.

Сьогодні українська поліція продовжує не реагувати на такі злочини, і хрестоматійною стала фраза поліцейських: «Уб'ють, тоді телефонуйте». Війна на сході країни, соціально-економічні проблеми і незаконний оборот зброї є причиною зростання вуличних банд і застосування насильства при скоєнні злочинів. Глава Нацполіціі Сергій Князєв вже заявив про реформування підрозділів кримінальної поліції. Однак як саме це буде відбуватися, не уточнив — у нього немає ні чіткого плану дій, ні відповідальних за його реалізацію. Схоже, у цій реформі українська влада не зацікавлена - щоб залишити для себе можливість нахабно грабувати звичайних українців «законними способами».

В тему: «Дело Майдана» показывает, насколько прогнила правоохранительная система [12]

Реальні зміни привели б до краху множинних корупційних схем, а також зробили б неможливим зловживання владою, зокрема в особі міністра внутрішніх справ та інших чиновників. Цінності, як і право на правову державу, за які мільйони українців боролися на Майдані, все більше стають профанацією. Боротьба «радянського» і «європейського» в Україні триває.

—

Джерело: OpenDemocracy [13] (британський веб-сайт про міжнародну політику і культуру, де публікуються новини та думки авторитетних вчених, журналістів і політиків про актуальні світові події та проблеми.Контакти — https://www.opendemocracy.net/ [14])

В тему: