Російські агентки у Верховній Раді України почуваються як вдома

1.00

Нет

Виявляється, що для того, аби визначати долю українського законодавства, зовсім не обов’язково мати «чисту» біографію — достатньо роками системно освоювати кошти путінського «Правфонду» та мати батька, який сумлінно працює на російську оборонку.

Журналісти проєкту [2]«Схеми» (Радіо Свобода) [2] розкрили [2] неймовірну історію Яни Салміної [3] — головної наукової консультантки українського парламенту, яка примудряється жити в київській квартирі співробітника російського Міноборони, писати висновки до оборонних законів України та водночас очолювати організацію, створену на кремлівські рублі. Мабуть, саме такої експертизи бракувало українській обороні — від людини, чия громадська діяльність роками підживлювалася безпосередньо з указу Володимира Путіна.

Завдяки витоку документів із російського «Правфонду», до яких отримали доступ журналісти «Схем», стало відомо, що Салміна системно отримувала російські державні кошти на «захист співвітчизників». Цей фонд, заснований МЗС Росії, з 2012 року виділяє гранти на поширення кремлівських наративів під виглядом захисту прав людини. Поки Салміна робила кар'єру в апараті Верховної Ради, вона продовжувала очолювати «Центр прав меншин» — організацію, яка була частиною великої російської мережі впливу в Україні.

Читайте також: Мережа підкуплених Росією адвокатів працює всередині України проти держави та ЗСУ. Хто вони? [4]

Поки триває перевірка, Яна Салміна формально залишається головною консультанткою, чия рука торкалася сотень українських законів. Ця історія — не просто про одну юристку, а про глибоку системну кризу безпекових фільтрів у найвищому законодавчому органі країни. Виявляється, що в 2026 році можна успішно поєднувати статус «наукового світила» українського парламенту з родинним затишком від «Ростеху» та грантовим минулим від Путіна. І єдине питання, яке залишається відкритим: скільки ще таких «консультантів» продовжують "оберігати" українську Конституцію за рахунок російських зв'язків?

Російські гроші та батько у Міноборони РФ: хто готує наукові висновки до українських законопроєктів

Жоден закон в Україні не ухвалюється без них – головних наукових консультантів Верховної Ради. Їхні висновки обов’язкові до розгляду депутатів: тільки вивчивши ці заключення, вони можуть братися голосувати й ухвалювати закони, які визначають життя українців на роки.

Серед вузького кола з кількадесят головних консультанток, на експертизу яких покладається парламент – Яна Салміна, юристка, яка до приходу на цю посаду роками системно отримувала російські державні кошти на захист прав росіян в Україні через громадські організації, однією із яких і досі керує.

Розслідувачі також встановили, що як виконавиця російських проєктів в Україні Салміна їздила в Москву до кураторів вже після початку війни на сході та окупації Криму. А ще – що її батько працює на російську військову промисловість, мешкає у Підмосковʼї та володіє нерухомістю у Києві – квартирою, де живе сама держслужбовиця. Прохання «Схем» прокоментувати ці знахідки Салміна відкинула. А у Верховній Раді відповіли – призначили внутрішню перевірку та звернулися до СБУ та НАЗК.

Експертиза Салміної – парламенту

Головне науково-експертне управління (ГНЕУ), де працює Салміна, входить до апарату Верховної Ради та оцінює законопроєкти, зокрема, за їхніми наслідками та на відповідність Конституції. Думки фахівців цього підрозділу мають високий авторитет серед депутатів. Парламентарі часто до них апелюють, щоб переконати колег віддати голоси за або проти певної законодавчої ініціативи.

Яна Салміна

Посаду головної науково-експертної консультантки Верховної Ради Яна Салміна обіймає з 2019 року. Відтоді, за підрахунками «Схем», вона написала сама та у співавторстві понад 250 висновків до проєктів законів, які розглядалися у 17-ти комітетах ВР. Найбільше – з питань аграрної та земельної політики.

Крім того, посадовиця щонайменше тричі вже після повномасштабного вторгнення надавала свою експертизу й для комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

«Схеми» встановили, що до того, як потрапити в апарат Верховної Ради на державну службу, Салміна залучала гроші з Кремля на поширення наративів про потребу «захисту російськомовних» в Україні.

Робила вона це щонайменше з 2012 року й разом із людьми, які вже отримали обвинувачення у державній зраді та втекли з України, на відміну від неї – досі головної консультантки українського парламенту та досі очільниці організації, якій виділяли гроші з Москви.

Захист росіян

Листопад 2016 року. На сході України точаться запеклі бої. Частина Донеччини, Луганщини захоплена російськими гібридними силами, Крим уже третій рік перебуває під російською окупацією. В українській столиці ж саме проходить круглий стіл на «захист прав меншин», головно – російськомовної. Його організувала та модерувала Яна Салміна – українська юристка родом з Полтавщини. Спонсора події тоді не розголошували.

Як виявилось, круглий стіл у центрі Києва фінансувала Росія – з державного бюджету. Завдяки витоку документів «Схеми» встановили, що гроші виділив «Правфонд» – російська державна структура, заснована Міністерством закордонних справ РФ та «Россотрудничеством».

Цей проєкт, вартістю пів мільйона рублів (8,4 тисячі доларів), виділених сукупно на круглий стіл, а також аналітичне дослідження із «захисту прав меншин», тоді виконувала зареєстрована у Києві громадська організація «Центр прав меншин». Від моменту заснування і досі її очолює Яна Салміна.

Яна Салміна

Фінансоване Росією дослідження мало протидіяти ксенофобії та дискримінації російськомовної меншини в Україні, а також «насильницькій українізації» суспільства. Його планували випустити друком та поширити серед іноземних дипломатів в Україні та посадовців ООН, ОБСЄ та Європарламенту.

Авторів Салміна шукала особисто. Вона ж укладала вимоги до написання робіт, редагувала їх та пропонувала гонорари по 1000 гривень за текст російською мовою.

Власноруч Салміна організовувала і публічний захід у центрі Києва – в пресцентрі інформагенції «Укрінформ».

За кілька тижнів до самої події рахунок, на який надійшли російські гроші на її проведення, заблокував український банк. У витоку листування Салміної «Схеми» знайшли імейл, де вона обурюється через те, що «фінансування на круглий стіл» в неї «нахабно відібрав» банк «на абсолютно незаконних підставах».

Попри це, захід зрештою таки відбувся – за планом.

«Схеми» розшукали архівне відео [5] тієї події. Тему захисту прав нацменшин в Україні розкривали здебільшого на прикладах двох із них – угорської та російської.

Угорську меншину представляли, зокрема, Михайло Товт – тоді почесний голова ГО «Демократична спілка угорців України», а нині зберігає посаду старшого наукового співробітника Національної академії наук України, та Степан Черничко – тодішній доцент, а нині ректор «Закарпатського угорського інституту Ференца Ракоці», який спеціалізується на мовній політиці та двомовності.

Інтереси російської відстоювали соратники Віктора Медведчука, кума Володимира Путіна та підсанкційного політика, обвинуваченого в Україні, серед іншого, у державній зраді.

Зокрема, політтехнолог Михайло Погребинський, нині також підозрюваний у держзраді, а в минулому – радник Медведчука, за часів його головування в Адміністрації президента Леоніда Кучми на початку 2000-х, і згодом постійний експерт його громадської організації «Український вибір».

А також Андрій Мішин, ще один політтехнолог з команди Медведчука, проти якого в Україні минулоріч ввели санкції. У січні 2023 року він втік із України в Росію, де перебуває й досі, працюючи [6] на «Другую Украину», політичний проєкт Медведчука, і маючи російський паспорт, яким, за даними витоків з російських баз даних, він володіє щонайменше з квітня 2023 року.

Перше слово Салміна надала Михайлу Товту. Представляючи угорську громаду, той, зокрема, виступив проти законодавчої ініціативи з закріплення української як державної мови освіти (закон «Про освіту» зрештою ухвалили невдовзі після події, у 2017 році – ред.). Він заявив, що меншини мають мати право вчитися в державних освітніх закладах України рідною мовою.

Наступний спікер, Погребинський, закликав захищати права російськомовних, натякаючи, що російська має стати державною. Аргументував він це так: «якщо Донбас таки не буде в Україні (внаслідок російської агресії на сході України, яка на час заходу тривала вже два роки – ред.), ми отримаємо однорідну, гомогенну, провінційну країну з єдиною державною мовою».

Після заходу Салміна у імейлі до Погребинського, який є у файлах витоку, написала: «Круглий стіл був вибуховим. Уже до вечора понеділка всюди було вирізано відео заходу, а під кінець дня – «Укрінформ» відвідала СБУ, морально притиснула працівників за те, що вони дозволили стільки свободи слова, і вилучила відео».

Чи справді СБУ проводила перевірку, чи коли-небудь розслідувала діяльність громадської організації, очолюваної Салміною?

На запит «Схем» у Службі безпеки України це не підтвердили, але й не спростували, зазначивши, що закон забороняє «розголошувати інформацію щодо проведення або непроведення заходів» до ухвалення рішення. Втім, у відомстві відповіли, що «ініціювали заборону» іншої організації – «Російськомовна Україна», в якій роками працювала Салміна.

Це ГО проросійського політика Вадима Колесніченка. І хоча формально Салміна керівної посади там не обіймала, насправді ж відігравала ключову роль – залучала кошти з Москви.

«Російськомовна Україна»

Заснована у 2009 році організація тоді ще народного депутата Колесніченка зосереджувалась [7] на «захисті прав російської меншини, розвитку православної церкви, боротьбі з ксенофобією та наданні російській мові статусу державної».

Зокрема, Колесніченко, разом із колегою по фракції «Партії регіонів» Сергієм Ківаловим, був співавтором ухваленого у 2012-му скандального «мовного закону», який значно розширював сфери застосування російської мови за рахунок української. Два роки по тому його скасувала Верховна Рада, а у 2018-му Конституційний суд остаточно визнав закон неконституційним.

Тодішній народний депутат із фракції «Партії регіонів» Вадим Колесніченко, один із авторів так званого «мовного закону Ківалова-Колесніченка», в залі засідань парламенту України, 25 травня 2012 року

До роботи в очолюваній ним громадській організації Колесніченко залучав і своїх однопартійців, як Олег Царьов, і своїх помічників депутата, серед яких Яна Салміна.

За документами вона була там юристкою та проєктною менеджеркою. Втім, з даних витоку випливає, що її повноваження були суттєво ширшими. Саме Салміна у «Російськомовній Україні» відповідала за залучення фінансування з «Правфонду»: готувала грантові заявки й реалізовувала затверджені проєкти. А ще – від імені «Російськомовної України» входила до складу щонайменше чотирьох громадських рад, покликаних представляти інтереси суспільства при органах влади. Зокрема – при Міністерстві оборони України у 2014 році, вже після окупації Криму та бойових дій на Донеччині та Луганщині за участі контрольованих Росією сил і російських військових.

Вадим Колесніченко та Яна Салміна

У 2014-му голова «Російськомовної України» Вадим Колесніченко утік до Криму й активно сприяв захопленню півострова, публічно визнавши [8] його «російським», а потім влаштувавшись радником в окупаційній адміністрації, за що в 2024-му отримав [9] в Україні підозру.

Після його втечі керівником «Російськомовної України» у 2015 році став чоловік Салміної – Сергій Шостак.

Однак обличчям організації й надалі був Колесніченко. Його фотографіями, зокрема, ілюстрували дописи «Російськомовної України» на її Facebook-сторінці. Салміна ж незмінно працювала в цій громадській організації ще щонайменше два роки.

Із 2012-го по 2016 рік на рахунки організації, відповідно до грантових заявок, які «Схеми» знайшли у витоку, могло надійти щонайменше 20 мільйонів рублів (майже пів мільйона доларів) від «Правфонду». Половину цієї суми «Російськомовна Україна» отримала напевно – це підтверджують укладені договори, банківські виписки та акти виконаних робіт.

У 2014-му, наприклад, організація за російський кошт видала «Юридичний довідник співвітчизника», що покроково пояснює, як відстоювати використання російської мови в Україні. Вийшов довідник накладом у 8 тисяч примірників – деякі з них й досі можна знайти на полицях українських бібліотек.

На реалізацію цього проєкту «Правфонд» виділив 1,3 мільйона рублів (близько 40,3 тисячі доларів), відповідно до грантових заявок.

Того ж року за російські гроші – 900 тисяч рублів – створили й портал юридичної допомоги для російськомовного населення. Консультації надавали [10] на сайті та телефоном із кількох питань: культура, медицина, освіта та судова система.

Наприкінці 2014-го «Російськомовна Україна» у проміжному звіті до «Правфонду» зазначала, що організація щомісяця опрацьовувала від 80 до 120 звернень, публікуючи щонайменше 50 матеріалів на сайті.

Єдиною юристкою проєкту, згідно з документами витоку, була Яна Салміна. На рік роботи її департаменту виділили майже один мільйон рублів (17 тисяч доларів) – це зарплата, відрядження та канцелярія.

Реалізацію проєкту у «Правфонді» оцінили як успішну та продовжили фінансування консультацій для «співвітчизників» і у 2015 та 2016 роках.

Ще один довготривалий проєкт – запуск у 2015 році інтерактивної мапи [11] шкіл із навчанням російською мовою в Україні за 860 тисяч рублів. «Правфонд» продовжив його й на наступний рік.

У 2016-му на підтримку фінансування «Російськомовної України» навіть виступило «Россотрудничество» – федеральне агентство при уряді Росії, яке займається поширенням «русского мира» за кордоном та реалізує м’яку силу Кремля через громадські ініціативи – та звернулося до «Правфонду» з відповідними листами.

Поряд із просуванням теми «захисту прав російської меншини» Салміна фактично висловлювала підтримку ідеї автономії для угорської.

Після тематичного форуму, де брала участь Салміна, на онлайн-ресурсі «Политические известия в Украине» з’явилася публікація [12] про нібито ухвалення громадою рішення вимагати від влади надання територіальної автономії угорцям на Закарпатті. На підтримку цієї ініціативи, йдеться у статті, висловилася і Салміна.

Втім, після події, згідно з листуванням, яке «Схеми» відшукали у витоку, один із учасників заходу, Ігор Піляєв, написав Салміній, що стаття – це «провокація», а на питання «автономії угорців не було й натяку». На це Салміна відповіла, що це дарма, і відсутність вимог автономії від угорської меншини – це «погано». Та наголосила, що цю тему можна цілеспрямовано «розхитувати» як перспективну для реалізації.

Поїздки до Москви

Після початку російської агресії у 2014 році Салміна могла навідуватися до Росії щонайменше три рази, встановили «Схеми». Зокрема, щоб побачитися з кураторами.

24 серпня 2016-го, в одному зі своїх листів до «Правфонду» від імені «Російськомовної України», Салміна узгоджувала візит до Москви.

Мета – особиста зустріч з тодішнім топменеджментом «Правфонду»: керівником організації Ігорем Панєвкіним та його радником Вʼячеславом Єлагіним. Останній писав Салміній, що Панєвкін готовий прийняти її саму та її чоловіка Сергія Шостака 26 серпня у приміщенні фонду, що за адресою: Арбат, 55/32, Москва.

Схожа зустріч, за даними витоку, могла відбутися 8 листопада 2016-го. За день до неї, Салміна писала, що прилетить до Москви о 10:05, але через погану погоду може довше добиратися з аеропорту. Єлагін відповів, що вони з Панєвкіним очікують на неї о 14:00. Саме в ці дні – 24 серпня та 8 листопада 2016 року вона дійсно прилітала в Москву, через Мінськ. Це зафіксовано у витоках із білоруських баз даних про пасажирів авіарейсів.

За інформацією джерел «Схем» із доступом до даних про перетин кордону РФ, Салміна їздила до Росії і пізніше, у жовтні 2018 року, ще один раз, разом із чоловіком – перетинали кордон з РФ наземним транспортом на Сумщині.

Відповідно до даних витоку, транші від «Правфонду» до «Російськомовної України» надходили до кінця 2016 року. А тоді сайт організації припинив діяльність.

У червні 2025 року, після звернення СБУ, Міністерство юстиції подало [13] позов до Київського окружного адміністративного суду з проханням заборонити «Російськомовну Україну». Втім, рішення ще немає.

«Схеми» зателефонували Салміній, втім, почувши запитання про кошти від російського «Правфонду» на реалізацію проєктів в Україні, вона поклала слухавку та не відповіла на наступні спроби з нею поспілкуватися. Журналісти надіслали держслужбовиці повідомлення з переліком запитань. Втім, на час публікації відповіді не отримали.

«Схеми» направили запити на коментар Сергію Шостаку, керівнику «Російськомовної України» і чоловіку Салміної, та очікують на відповідь.

Ще один секрет держслужбовиці

«Схеми» натрапили на ще один зв’язок держслужбовиці Апарату ВР із країною-агресоркою – родинний. Вийти на нього допоміг аналіз її майнового стану.

Єдина нерухомість, яку Яна Салміна вказує у декларації – недобуд під Києвом. Звітувати про нього головна наукова консультантка парламенту почала у 2022 році.

Та хоч нині будинок і виглядає жилим, на роботу вона їздить з іншої адреси – у самій столиці. «Схеми» відшукали поштову адресу Салміної у датованих 2015 роком документах «Правфонду».

Поспостерігавши за цим будинком по вулиці Чавдар у Києві декілька днів, журналісти з’ясували, що живе консультантка ВР там дотепер.

Правом власності на цю квартиру, згідно з даними реєстру нерухомості, які отримали «Схеми», від 2014 року незмінно володіє Олег Салмін – батько держслужбовиці, громадянин Росії та працівник російського військово-промислового комплексу.

«Схеми» отримали витяг про його доходи у Російській Федерації. Відповідно до цього документа, за останні десять років батько Яни Салміної отримав у вигляді зарплати майже 14 мільйонів рублів (близько 200 тисяч доларів) від Інституту «Військово-повітряних сил» Міністерства оборони Росії та цілої низки державних військово-промислових підприємств країни.

Більшість з цих установ належать до російської державної корпорації «Ростех» та перебувають під міжнародними санкціями.

Серед них «Авіаційний комплекс ім. С. В. Ільюшина», який виробляє військово-транспортні літаки марки «Іл», «Авіаційно-холдингова компанія «Сухой», що випускає винищувачі типу «Су», та «Уральський завод цивільної авіації», який розробляє бойові та розвідувальні безпілотники «Форпост» та «Альтіус» («Альтаїр»).

Цю зброю Росія застосовує у війні проти України. Окуповані внаслідок неї Росією українські території Салмін також відвідував. Зокрема, навесні 2019 року літав до Криму з Москви.

«Схеми» додзвонилися Олегу Салміну та запитали про те, чи підтримує він зв’язок зі своєю донькою Яною Салміною, яка проживає в Україні, на що він обурено відповів: «Не понял» та поклав слухавку. Журналісти направили йому перелік запитань, але станом на час публікації відповідей на них не отримали.

Згідно з українським законодавством, майно пов’язаних з Росією осіб та резидентів цієї країни під час воєнного стану може підпадати [14] під конфіскацію, якщо їхня діяльність загрожує національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України. У Раді нацбезпеки та оборони на таку особу накладають санкції, а тоді Міністерство юстиції просить суд стягнути майно в дохід держави.

На запит «Схем» у Мін’юсті відповіли, що «необхідною умовою» для позову є отримання від компетентних органів «належної та достатньої доказової бази». За позитивного рішення суду – арештовані активи передають в управління до Фонду державного майна. Таких рішень вже 75, зазначили в Мін’юсті. Ще пʼять справ – на розгляді суду.

А поки Яна Салміна надає експертні консультації законодавцям, зокрема оборонного комітету парламенту України, а її батько, громадянин РФ Олег Салмін, працює на зміцнення військового потенціалу Росії.

Та чи відомо керівництву Салміної про її зв’язки з Росією? «Схеми» запитали про це телефоном в очільниці Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України Світлани Тихонюк.

«Ви зараз просто увірвались в мій простір, і я опрацьовую відповідальну роботу. Я навіть не можу усвідомити зміст, який ви мені тільки що говорили. Коли буде можливість, ви, будь ласка, записуйтесь на прийом, і тоді я зможу вам відповісти», – сказала Тихонюк журналістам та поклала слухавку. «Схеми» направили їй запитання письмово.

Окремо встановлені у розслідуванні факти про Яну Салміну «Схеми» виклали у листі на ім’я керівника Апарату Верховної Ради Вячеслава Штучного.

Там відповіли, що взяли їх до уваги та вже призначили офіційну перевірку щодо працівниці Апарату ВР Яни Салміної та адресували знахідки «Схем» до НАЗК та СБУ – із проханням про додаткові перевірки.

«Апарат дотримується принципів нульової толерантності, зокрема до будь-яких загроз національній безпеці. З огляду на інформацію, викладену у вашому зверненні, Апарат направив його копії до Служби безпеки України та Національного агентства з питань запобігання корупції для перевірки викладених фактів у межах їхньої компетенції», – йдеться у відповіді на адресу редакції за підписом Штучного.

«Окремо звертаємо увагу на те, що факти, викладені у вашому зверненні щодо діяльності Яни Салміної у 2012–2016 роках, стосуються періоду її життя до початку роботи в Апараті як державного службовця», – йдеться у листі.

Керівник Апарату також повідомив, що Салміна була призначена за результатами конкурсного відбору у червні 2019 року, але спеціальна перевірка тоді не проводилась, оскільки її посада належить до категорії В, яка це не передбачає.

За наслідками перевірок після звернення журналістів у ВР обіцяють вжити заходів, про які поінформують додатково.

—

Олександра Левчак; журналістка-розслідувачка, розслідування опубліковано на сторінці «Схем» (Радіо Свобода) [2]

На цю тему: