"У фотографії Медведчука мене тішить одне: Стус дочекався"

1.00

Нет

Я вважаю, що в Україні має з’явитися оця структура, яка матиме право фізично нищити фашистських нацистських рашистських злочинців - тих, кого не можна доставити до суду. Якою буде ця процедура – заочного засудження чи якось інакше, але таке має бути.

Журналісти видання "Цензор.НЕТ [2]" поспілкувались із екснардепом, а нині – комбатом Ігорем Лапіним про війну, ситуацію на Донбасі, підтримку Заходу та можливий обмін затриманного втікача Віктора Медведчука на полонених українців.

***

Після поразки ворога на Київщині в пресі почали з’являтися новини про скупчення російських військ на Донбасі. Росія стягує сюди якомога більше військових, зброї та техніки. Причому навіть не приховує, що нарощує свої сили. Уже сьогодні ми постійно бачимо звіти ООС про те, скільки ЗСУ відбили атак росіян та знищили техніки. За цими цифрами стоять непрості бої та операції. Що зараз відбувається на цій ділянці фронту, ми запитали командира третього батальйону Першої Окремої Бригади Спеціального призначення ім. Івана Богуна Ігоря Лапіна, який тут воює.

"БІЛОРУСЬ ВЖЕ ОФІЦІЙНО ВКЛЮЧИЛАСЯ У ВІЙНУ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ"

- Яка сьогодні у вас ситуація?

- Сьогодні під час ротації (зміни особового складу на опорних пунктах) одна із моїх рот недалеко від Попасної мала невелике бойове зіткнення. Дякувати Богу, всі цілі. Ми продовжуємо займати певні позиції.

Загалом ситуація на Донбасі важка. У русні є така штука – давити артилерійським вогнем. Якщо вони хочуть кудись зайти, можуть "покласти" на взводний опорний пункт близько 500-700 снарядів. Можете собі уявити: туди, де знаходяться приблизно 30 військових, "лягає" така кількість боєприпасів! Це дуже багато. Якщо взяти ротний опорний пункт (хоч це і невелика ділянка фронту), туди "лягає" десь 1500 снарядів. Поки вони "валять", русня повзе під прикриттям артилерії. Щоб ми цього не бачили, пускають дим. Коли летять снаряди, наші солдати в бліндажах і окопах. Ніхто не бігає, не визирає й головою не крутить. Так от ті повзуть, отримують від наших. Русня відповзає одразу. "ЛДНРівці" менше бояться, аніж русня, і просуваються далі. Тому їх треба більше бити. Так от це одна така у них тактика.

Інша – заходять важкою "бронею". Якщо ти 30 відсотків від неї палиш, відходять і більше не з’являються.

Третя тактика пов’язана з лісами. Тобто вони спочатку запускають "стадо баранів", десь чоловік 30. Це "м’ясо" - ті, кого відправляють "на забій". Під час відкриття вогню по них, фактично розкриваються наші вогневі позиції. А за "баранами" вже йдуть спеціалісти, які фіксують ці позиції та починають по них "працювати" за допомогою прикриття, яке йде ще далі позаду – БТРи, БМП, рідше – танки (але й таке буває). Вони навчаються воювати. Але ж і ми – теж не "дятли". Наші хлопці не відволікаються на "баранів", а починають одразу працювати по спеціалістах та "броні". Тоді "стадо" розсипається, і їх потім ловлять по лісах.

Літати біля нас вони бояться, тому що розуміють: у нас є "Ігли", з’явилися "Стінгери". Для того, щоб відпрацювати українську позицію, потрібно підлітати ближче або не прицільно "працювати" здалеку. Оскільки у них дуже багато бойових комплектів, тому обирають другу тактику, щоб ми їх не "діставали".

Знаєте, ми зараз не можемо вести активні наступальні дії. Так, партнери допомагають нам озброєнням (за що їм дякую), але його недостатньо. Для того, щоб маневрувати та завдавати ударів за рахунок контрнаступів, треба мати більше зброї та техніки. А у нас її немає. Я вважаю, що розмови про ленд-ліз – це хороший політичний сигнал. Але поки цей механізм запуститься, нам доводиться воювати на фронтах, виходячи з тієї кількості озброєння, яку ми сьогодні маємо. Військові дуже "жадібні" до зброї. Ти мені сьогодні дай 10 "Стінгерів", я скажу, що мені мало і треба більше. Просто на війні не буває багато зброї. Її завжди не вистачає.

Зокрема елементарних речей. От пішли дощі. Без гусенічного транспорту по чорнозему їздити важко. Мені потрібно багато повнопривідних джипів із хорошими шинами, які гребуть по грязюці. Мені треба "гусянка" і для евакуації, зокрема медичної, чи для ротації. Але також мені необхідна колісна техніка, тому що "гусянку" чутно, коли вона їде, і по ній одразу починають "працювати". Також у мене є потреба в екскаваторах, які ритимуть рубежі. Адже якщо піхота заривається, то живе. Так, у місті теж можна воювати.

Деколи навіть легше. Але недовго по часу. Тому що завдання - не пустити їх у місто, не дати розбити його разом з нами. Приклад – Маріуполь. Артилерією дістають, пішли міські бої. Київ вони не змогли дістати "артою". Ми їх розбили. Але куди вони зайшли – там руїни. Тому їх потрібно не допускати на можливу дистанцією артилерії. От дивіться: в Києві вони ледь діставали до Оболоні. Якби могли до центру, то зрівняли б його із землею, як Маріуполь чи інше місто. Я не говорю зараз про роботу авіації – вона не могла "працювати" над столицею, тому що тут стоять системи ПВО. А в Сумах не було, тому там бомбили до того часу, поки не вистрелив один "Стінгер". Як тільки це сталося, руснявські літаки припинили літати над містом. А "працювати" з великої висоти в такому випадку їм не з руки, тому що тоді точність втрачається.

Високоточних ракет у них все менше й менше. Однак у них є такі, які мене дуже непокоять. Наприклад, у Василькові одна з них потрапила чітко у ретранслятор. Вона була дуже точна – влупила конкретно в квадрат два на два. При чому будинок цілий, а знищено те, що є цінним. Фахівці зібрали її останки і вивчили. Встановили, що в ній були мікросхеми, які відносяться до санкційних. Так от Україна сьогодні воює не лише проти Росії. Не тільки вона на нас напала. Це зробили декілька країн.

Основним загарбником є РФ, а її союзниками – Білорусь (тому проти неї мають бути такі ж санкції, а, можливо, й більші), країни ОДКБ Киргизстан і Таджикистан, які робили заяви, що підтримуватимуть росіян, Вірменія, яка завізувала документ цієї організації. Також лунають заяви: "Не все русские плохие". Кожен політик, який про це заявляє, підіграє окупації України. Це те саме, що сказати: "Гітлер был не такой уже и плохой". Російська політична, економічна та інформаційна "машина" працюють проти нашої країни.

Читайте також: Один день роботи українських танкістів на Донбасі [3]

Все, що йде в унісон із політикою, економікою та інформацією Росії, воює проти України. Так само, як і зброя та мікросхеми. Це те саме, як 2014 року вводили санкції, які забороняли торгівлю із окупованим Кримом. Якось це відобразилося на компанії "Сіменс", яка постачала туди турбінні генератори? Ні. Вони продовжували свої поставки. Питання: чому так?! Зараз така ж ситуація із Макроном та французькою компанією "Ашан", яка розповідає якісь казки. Це все колабораціонізм, співпраця з агресором. Усі компанії, які так роблять, відповідальні й за Бучу. Тому що не буває жінка трохи вагітна, а злодій трохи злодієм. Хіба можна казати: "Ти – трохи крадій, тому що вкрав вагон. А от якби два, то був би просто більшим крадій"?! Так же не буває! Якщо людина краде, вона – злодій.

- Справді, війна не різнобарвна, а чорно-біла.

- Так, на війні є противник або союзник. Все! Бувають нейтральні країни, які не беруть в ній участі. Але вони це роблять на усіх фронтах. А не так: ми ж патрони не продаємо, однак платимо кошти за нафту, тим самим даючи можливість їх виробляти чи закуповувати.

Санкційна "машина" довго набирає обертів. Вона не зупиняє Путіна, але дає йому зрозуміти: поки що є запас часу до того, як санкції "приб’ють" його режим. Але йому все одно. Що йому особисто з тих санкцій?! Він хіба витратить ті мільярди, які має?! Ні. У нього здоров’я і життя на це не вистачить. Але поки Путін живий, російська "машина" воюватиме.

- Ви згадали про країни, які підтримують Росію. Найбільш публічно це робить Білорусь. Цього тижня навіть була спільна пресконференція Путіна і Лукашенка, на якій вони наговорили чимало маячні щодо України. Як думаєте, чи може Білорусь офіційно включитися у цю війну?

- Білорусь уже офіційно включилася в цю війну як сировинний та територіальний придатку. Вона вже воює. З Білорусі ракети летять?

- Летять.

- Якщо ми дамо відповідь, матимемо на то право?

- Думаю, так.

- Звичайно! Що може зробити Білорусь в цій ситуації? Потріпати нерви десь на Волині чи Житомирщині. Розумієте, у чому різниця між руснею і білорусами? У останніх ще є інтернет, тому вони бачать, як ми "смажимо бекон" із "свинособак". Якщо білоруси захочуть стати "чіпсами" до цього "бекону", значить, "шкваритимемо" і їх. Що ж робити?! Якщо взяти до купи усі боєздатні частини Білорусі, ну, назбирають вони 10 тисяч. І що далі? Вони виконають наказ Лукашенка? Думаю, у той самий день опозиція його просто розстріляє. Тому Лукашенко не дуже поспішає відправляти до нас своїх силовиків, які присягли йому на вірність, щоб із них тут зробили "чіпси". Крім того, вони не згодні за нього помирати.

Раніше знищували опозицію за гроші, які їм доплачував Лукашенко. Але, повторюся, вони не вмиратимуть за нього. От і все! Можливо, є ідіоти, яким дадуть багато бабок, то вони ще ризикнуть. Але ж вони бачать, що ми зробили із руснею першої хвилі. Заходило ж 160 тисяч. Зрозуміло, що не усіх знищили. Але ж чималу кількість. Дивіться, щоб вибити одного, який обороняється, треба "покласти" від 3 до 9 наступаючих. От і порахуйте. Фактично повноцінна бригада України (максимум – дві) може знищити усю білоруську армію. Лукашенко це теж розуміє. Це по-перше.

По-друге, говорити можна багато чого. Лукашенко ж казав, що "не останется в стороне". Так от він мав унікальний шанс, коли приїхав з Москви, і не спрацювала провокація щодо бомбардування ніби Україною білоруського села (11 березня. – О.М.). Якби був в Росії в цей час, звідти дав би команду на наступ. Тоді це була стратегічна помилка Путіна, але й рідкісний момент для Лукашенка вдарити по російських військах та обрізати їм усю комунікацію. Йому б Європа пробачила усі гріхи. Міг спокійно піти на пенсію та відпочивати на лаврах. Але Лука зробив свій вибір. Все – до побачення! "Піде на дно" разом із Путіним.

Думаю, Путіну та Лукашенку світить доля Каддафі. Їх фізично розірвуть. Я впевнений, що Путіна просто грохнуть. Владу в Росії може змінити лише бунт, який відбудеться, коли кожен росіянин, всунувши картку в банкомат, побачить там нулі, і не матиме, за що купити їжу. "Но они ж потерпят!". Ну, бабусі та дідусі - звичайно, вони ж усе життя терплять, починаючи від Сталіна, закінчуючи Путіним. Але ж є молодняк, який виріс після Радянського Союзу і звик до Європи. От коли Європа зрозуміє, що не буває "хороших русских", то у неї з’явиться шанс вижити. Якщо ні – то бачитимуть вони такі шабаші, як в Берліні.

Скільки там, п’ять тисяч машин каталися з російськими прапорами? Завтра буде 50 тисяч! Якщо українці не почнуть їх там палити (хоч правильно й зроблять). Якщо російські фури й надалі їздитимуть світом і братимуть участь у торговому обороті між Росією та країнами Євросоюзу, треба їх там палити! Тому що вони працюють на економіку країни-агресора. Чим відрізняється людина, яка подає патрони, від вбивці? В юридичній площині є організатор злочину, виконавець, посередники та посібники. Відповідальність у цього злочинного угруповання однакова! Хіба що організатору можуть додати. А у решти різна роль, але кваліфікація одна.

Читайте також: Печальный и символичный итог безответственной игры в войнушку [4]

Якщо один дав сокиру, другий зарубав, а третій прибрав тіло – умисел у них один і той самий: убити та сховати труп. Європа мусить це зрозуміти. Мене дуже тішить, що вимальовується нова вісь супротиву. У цій ситуації стара добра Англія відіграла роль молодої демократії. Як і країни Балтії та Польща. А Німеччина замінила слово "цінності" на "інтерес" – побудувала "Північний потік-2". Добре, що зараз його призупинили. Але не тому, що німці так вирішили. Просто весь світ почав їх цькувати.

Коли країни почали відмовлятися від російського газу, в принципі, й "ПП-2" став непотрібним. Може, спеціалісти мене поправлять, але наскільки я пам’ятаю, для Німеччини це було всього лише плюс три відсотки до бюджету - от стільки не дозаробила б країна. А для України "Північний потік-2" – це початок війни. Це "похорони" нашої газової системи. Раніше не було альтернативи, то Путін сильно не "газував" щодо війни. Як тільки "ПП-2" став на виході, йому сказали, що все ок, то він вирішив розбити газотранспортну систему України, зламати її інфраструктуру, а німці ж нікуди не подінуться. В принципі, так би і було, якби ми не чинили такий тотальний супротив. А коли ми показали, що русня творить в Україні, то німцям вже було якось не з руки їсти "кривавою ложкою"…

- Але Німеччина повністю не відмовляється від російських ресурсів. Євросоюз взагалі не готовий єдиним фронтом підтримати ембарго на нафту та газ з Росії.

- Як я сказав: сьогодні є країни молодої демократії, які сповідуючи європейські та демократичні цінності, вибудовують нову вісь. Це країни Балтії та Польща. А той же Макрон продовжує загравати з Путіним. Я розумію: вибори і все таке. Але загалом Франція – проросійськи налаштована країна. Подивіться на результати першого туру: перемагають Макрон і Ле Пен, які розказують про Росії. Якщо скласти їхні результати, вийде, що пів Франції підтримує РФ. Одна частина – дуже сильно, друга – просто сильно. І тому, хто зайняв третє місце, доведеться підтримувати того, хто просто сильно за РФ, адже він був проти росіян, а тепер треба робити вибір між Росія-Росія і просто Росія.

Позиція Макрона для мене є неприйнятною. Ле Пен ще гірша за нього. Європейські цінності, які вони сповідували, розтоптані деякими політиками і тими країнами, які надають підтримку росіянам. Я не знаю, як можна підтримувати того, хто ґвалтує твою дружину, чи вбивцю, який розпинає чи палить твоїх дітей?! Я розумію: українські діти –не французькі. Тому сьогодні Макрону начхати на цю війну. Але нехай він подумає: ми сьогодні є тим кордоном, який захищає Європу від тієї солдатні.

Якщо надалі підтримуватиме Росію, а "Ашан" працюватиме в Москві, ми ще довго воюватимемо. Але після того, як, не дай Бог, впаде останній український солдат, почнуть падати військові країн Європи. Поляки знаходяться близько. Вони розуміють: потрібно підтримувати Україну, інакше їм доведеться битися біля Любліна. Країни Балтії знають: не підтримуватимуть Україну, будуть змушені оборонятися біля Вільнюса чи Риги. Фінляндія пам’ятає Сталіна. А Угорщина вважає, що вона далеко від Росії. Так само Франція…

- Німеччина.

- Тому що у них немає прямих кордонів з Росією, які б могли нести їм загрозу. Тому заграють з Росією. Якби горіло біля них, думали б краще.

"У ТОЙ ЧАС, КОЛИ ВСЯ КРАЇНА "ВМИВАЄТЬСЯ КРОВ'Ю", ХТОСЬ ДОЗВОЛИВ ВІДКРИТИ В КИЄВІ РЕСТОРАНИ"

- Багато говорять про те, що Путіну до 9 травня потрібна якась умовна перемога, адже він любить сакральні дати, тому битва на Донбасі буде жорсткою. Ви як вважаєте?

- Путіну плювати на числа. Буде першого травня, можемо почуємо: "О, мы сделали к первомумаю". Попадеться у нього якийсь двіжняк на 28 травня, скаже: "Сегодня ж у Лапина – день рождения, мы это сделали в его честь" (посміхається. – О.М.). От купуєте відривний календар і бачите: у житті завжди є привід. Путін у будь-якому випадку знайде зачіпку. От 24 лютого що було? А він напав. Хоч ми 23-го ще слухали про шашлики в Харкові…

- Олексій Данілов сказав, що українська влада взагалі очікувала на вторгнення 22 лютого…

- А Ігор Лапін з грудня минулого року розповідав, що Путін не просто нападе, а піде на Іванків, Бучу, по річці Тетерів через Гостомель. На кожному ефірі два місяці про це говорив! Хто не знав про напад?! Американська розвідка повідомляла про 16-20 лютого. З кожної праски чи ящика оголошували: скоро війна.

Скажу більше, я навів будильник на 4 ранку 24 лютого. Прокинувся, почитав новини - нічого немає. Тільки заснув - почало херачити. От я знав, Данілов теж. Але він розказував, що не хотіли паніки. А хіба люди сильно панікували?! Чи роблять це сьогодні? Подивіться, що відбувається в Києві.

Там же працюють ресторани, продають спиртні напої. Якщо завтра прилетять дві-три ракети (ми говоримо у п’ятницю пізно ввечері до того, як Росія знову завдала ракетного удару по Києву в ніч з 14 на 15 квітня. – О.М.), Одеська траса працюватиме чи запакується наглухо з обох боків, чим знищить можливості для логістики та постачання з інших регіонів столиці?! Ми ж таке вже бачили. А Житомирська траса там як, працює? Якщо прилетять дві ракети, як вона виглядатиме? Пам’ятаєте, якою була? Так от! Назвіть прізвище тієї людини, яка сказала повертатися в Київ, відкривати ресторани та розказувати про ситуацію на Донбасі, немов це далеко і вже не Україна. А у Харкові ресторани відкрили? Чи в Сумах? Ні?

У той час, коли вся країна "вмивається кров’ю", хтось дозволив відкривати в Києві ресторани під приводом того, що потрібно підіймати економіку. Після двох "прильотів" буде те саме, що місяць тому. Коли сьогодні говорять: "Кияни, ще війна, будь ласка, не повертайтеся в місто", то це що?! Під час воєнного стану виходять голова ВЦА, комендант міста і попереджують, що в місті не продаватимуть ніяких спиртних напоїв, що не треба сюди приїжджати. Навіщо вмовляти?! Це не та ситуація! Не можна робити вигляд, що війна десь далеко, а не тут, як було вісім років тому.

Ще одне щодо цих "прильотів"… Нехай Бог простить, але я у 2019 році після місцевих виборів казав: "Скільки пакетів "Градів" має "лягти" на Маріуполь, щоб вони припинили голосувати за Шарія"? Тільки маріупольці знали, що таке "Гради", але все одно підтримували його. От і маємо сьогодні. Скажіть, будь ласка, скільки ракет ще має "вдарити" по Києву, щоб закрили ресторани і згадали, що йде війна?! Тут (на Донбасі. – О.М.) військові в окопах. Їх бомблять, спалюють. А в Києві люди сидять в ресторанах. Тоді, може, скасовуємо воєнний стан? У Леніна був такий лозунг: "Ни войны, ни мира, а армию распустить"…

- Росія офіційно говорить, що запускатиме ракети по Києву. Зокрема по центру столиці.

- Якраз їм і буде потрібна картинка: "Разбомбленный нацистский "азовский" Мариуполь и разбитый центр Киева". Тільки я от думаю: по Лаврі "вдарять" чи по Банковій? Але для того, щоб розбомбити Київ, їм потрібно підняти стратегічну авіацію або активно бити ракетами. Таку хочуть картинку? А до чого тут Донбас?! Їм все одно, що говорити. Гібридна війна в тому й полягає, щоб використовувати усі методи. Інформаційні війська – це якраз один із елементів російської військової доктрини. Тому можуть говорити усе, що хочеш, і використовувати це, щоб розхитувати ситуацію. Раз сказали, але не вдарили по Києву, другий. Цілий місяць так робили, і наші почали відкривати ресторани. Я б такого не робив. Дуже прикро, що на мирних територіях продають алкоголь, який купують і військові. Тут, де війна, такого немає...

Голови ВЦА мають взяти ділянку фронту і будувати укріпрайони. Чому ми зараз не будуємо оборонні рубежі від, для прикладу, містечка Ратне на Волині до Харкова? Чому ми не перекопуємо ліси на Волині та в Житомирській області? Чому сьогодні не укріплюють державні кордони, де потенційно може зайти ворог, з боку Білорусі?

Пам'ятаємо, як на Оболоні роздавали зброю... А чому це не робили централізовано? Чому сили спеціальних операцій не виконали свої законні обов'язки і не зробили необхідних закладок для боротьби? Допоки в Сумах не вистрілив "Стінгер", доти бомбили центр. Є людина, яка відповідальна за невиконання інструкції... Політики мають зробити таку законодавчу базу, щоб закони виконувалися. Коли ветерани приходять у військкомат із військовим квитком і просять: "Дайте зброю", а їм відмовляють, в той час, коли на Оболоні роздають усім охочим...

Знаєте, у нас дуже багато проблем, які потрібно буде розгрібати після війни. Не хотілося б цитувати тирана Сталіна, але лишається актуальним вислів: "За кожною проблемою на війні стоїть прізвище, ім’я по батькові". Подивіться, що робиться на кордоні, як мародерять фури з гуманітаркою. Хтось же за це мусить відповідати. Хлопці покарають мародерів, причому й заяв не писатимуть.

- Є відомий вислів: "Кому війна, а кому і мати рідна ".

- А я знаю ще інший вислів: "Ця ситуація – унікальний шанс для України очиститися від колаборантів". Просто зачистити від них територію!

"У ФОТОГРАФІЇ МЕДВЕДЧУКА МЕНЕ ТІШИТЬ ОДНЕ: СТУС ДОЧЕКАВСЯ"

- До речі, щодо колаборантів. СБУ затримала втікача Віктора Медведчука. Президент Володимир Зеленський пропонує обміняти його на наших військових, які знаходяться у російському полоні. На місці керівництва країни, як би ви з ним вчинили?

- Не знаю. Це дуже складна ситуація. З одного боку, теоретично можна поміняти на певну кількість наших військових. Чому? Тому що Путін кончить Медведчука. Той бабло брав, про успіхи "русского мира" та про те, що Путіна зустрінуть тут з квітами, доповідав? Так. Як і Кива про мільйони антифашистів. То треба відповідати! А за рахунок Медведчука можна врятувати наших людей. Якщо він така цінна фігура, то краще його сьогодні обміняти, наприклад, на 100 українців. Однак завтра ж може виявитися, що їх там – 200, 300 чи тисяча, а у нас вже не буде Медведчука. Це одна історія.

Інша: я дуже добре пам’ятаю, коли вирішувалося питання про обмін Сенцова та моряків, яких би Путін все одно віддав. Він тоді сказав: "Не нужно нас менять любой ценой. Если мне суждено стать последним гвоздем в крышке гроба тирана, я готов" (Була інформація, що спочатку Сенцова хотіли обміняти на кримських дезертирів або росіян Віктора Бута, Костянтина Ярошенка та Марію Бутіну, які були ув’язнені в США, але цього не відбулося. – О.М.). Людина, яка була в застінках Кремля, не хотіла, щоб її міняли на інтереси держави. Я не героїзую Сенцова. Я в житті бачив його двічі чи тричі. Комусь він подобається, комусь – ні. До нього теж є питання. Але просто пригадую ці його слова…

Читайте також: СБУ спіймала Медведчука. Зеленський пропонує обміняти його на полонених українців [5]

Розповім ще одну історію: у мене є побратим Микола Нагорний – сержант, який воює з 2014 року. Він казав: "Якщо я знаходитимусь на позиціях, а мене почнуть шантажувати моєю сім’єю, можливо, я кричатиму, плакатиму, але до крові закушу губу й далі триматиму позицію". Розумієте?! Я його підтримую. Тому що є вищі цінності – країна, майбутнє мільйонів людей, дітей, зокрема моїх. У такій ситуації нехай хоч хтось спробує мене звинуватити, що я не люблю своїх дітей. Я їх дуже люблю! Але є щось вище, аніж мої страждання та переживання. Усі ми, хто йшов на війну, усвідомлювали, чим це все для нас може закінчитися. Як і для будь-якої людини – смертю, каліцтвом, приниженням, полоном. Але ми ж знаємо, навіщо прийняли таке рішення. Ми не приходили сюди, щоб врятувати свою "шкуру".

Ми готові прийняти тут будь-що, то чому хтось сьогодні має вирішити, що нашу долю можна обміняти на інтереси держави, заради якої ми сюди пішли?! Ми готові вбивати за Україну і померти за неї. Не подумайте, що я зараз сиплю патріотичними лозунгами. Я, правда, не знаю, як вчинив би на місці президента. От коли буду на цій посаді, прийматиму такі складні рішення. А воно є саме таким. Я досить часто критикував Зеленського до війни. Зараз цього не роблю, тому що вирішив не займатися політикою, доки не закінчиться війна. Я визнаю, що в цій ситуації складно прийняти рішення. Поміняти цілий полк на Медведчука? Напевно, варто було б. Але якщо він такий цінний для Путіна, тому що хоче особисто з ним покінчити, може, поміняємо на два полки?!

- Якщо Путін хоче покінчити із Медведчуком, чому Дмитро Медвєдєв погрожував українській владі? Він сказав: "Окремі виродки, які називають себе "українською владою", повідомляють, що хочуть вибити свідчення з Віктора Медведчука, "швидко та справедливо", засудити його, а потім обміняти на полонених. Цим діячам варто уважно озиратися на всі боки і міцно зачиняти двері на ніч, щоб самим не опинитися серед осіб на обмін".

- Для того, щоб обміняти Савченко, Путін зробив юридично чисту процедуру - її спочатку було засуджено, а потім відбувся обмін. Таким чином Путін показав, що у нього начебто працює закон. Свого чау українська влада віддала на обмін "беркутівців" без суду. Залишилося день-два до вироку… Рябошапка, будучи генеральним прокурором, поміняв процесуальних керівників своїм рішенням, таким чином "беркутівці" були передані на обмін без рішення суду, юридична процедура не була дотримана. Додатково зазначу, що "беркутівці" - це події Майдану і до обмінів полонених на війні вони не мали ніякого відношення...

Щодо того, що там наговорив Медвєдєв, чесно кажучи, мені все одно. Він чомусь думає, що якщо прийшов за моїми дітьми, то я не прийду за ним. Дуже сильно помиляється! Річ навіть не в мені – прийде будь-хто, хто матиме можливість добратися до тіла. Такі, як Медвєдєв, рано чи пізно втечуть до Європи. Але я чи мої побратими їх і там дістанемо.

Це тут вони такі грізні, тому що сидять в Кремлі, й у них все добре. Путін то здохне раніше. А Медвєдєв ще молодий. Він же не буде все життя в Росії. Захоче кудись поїхати, коли вона розвалиться. І рано чи пізно його десь зустрінуть. Нацистських злочинців ловили навіть через 30-50 років після Другої світової війни. Думаю, в Україні буде створена така структура, яка цим займатиметься. А кого не зможуть доставити до суду, нищитимуть там, де знайшли. Не можна юридично-правовими нормами та демократичними механізмами воювати проти диктатури. Так не вийде! Ми це добре знаємо.

Так от я вважаю, що в Україні має з’явитися оця структура, яка матиме право фізично нищити фашистських нацистських рашистських злочинців - тих, кого не можна доставити до суду. Якою буде ця процедура – заочного засудження чи якось інакше, але таке має бути. Інакше не існуватиме поняття невідворотності покарання. А це погано для України та українців. Вони не сприймуть, якщо колаборанти та рашистиуникнуть відповідальності. Українці готові бити усіх підряд ворогів, які нападають. А коли таких немає, починають мочити один одного. Тому наше суспільство ніколи не пробачить владі, яка зможе знайти в собі якусь політичну сміливість пробачити колаборантів.

Тоді може виникнути ризик втрати державності, адже почнуться самосуди. Так, де не працює правосуддя, діє система самосуду. Це елементарно, адже ще з часів Майдану не задоволений запит суспільства на справедливість. Портнов, той самий Медведчук та інші відсиділися в Росії, а потім за допомогою адвокатів та бабла відпетляли від покарань і пішли до влади. А зараз у фотографії Медведчука мене тішить одне: Стус дочекався. Пам’ятаєте наші акції "Руху опору капітуляції" на підтримку книжки Кіпіані ("Справа Василя Стуса". – О.М.)? Ми ж казали: "Стус чекає!" Так от я й кажу: він дочекався!

—

Ольга Москалюк, опубліковано у виданні "Цензор.НЕТ [6]"

В тему: