Вбивство Миколи Бичка: «Врадіївка 2»

1.00

Нет

7 фактів, які свідчать, що повішення активіста не було самогубством.

Вчора поліція закрила справу про вбивство екологічного активіста із селища Есхар Харківської області Миколи Бичка. Заявили, що це було самогубство і крапка, причому зробили це акурат перед Новим роком, очевидно, щоб уникнути можливих протестів і покращити показники та власний настрій перед святами.

Втім, ряд фактів, які ми зібрали під час поїздки до Есхара влітку цього року, свідчать, що це було ніщо інше, як вбивство, пов'язане із громадською діяльністю Миколи.

Ми приїхали до Есхара в серпні, через два місяці після того, як у лісі біля селища знайшли повішеним Миколу Бичка. Він був активним членом громади Есхара та адміністратором групи "Ініціативна молодь Есхара". Там викладав дописи про розвиток і життя селища. Останній допис Миколи був присвячений реконструкції джерела за рахунок коштів місцевих жителів та з'ясуванню законності вивезення відходів в очисні спорудження КП "Вода Есхара". Він написав, що для виявлення можливих порушень в Есхар приїжджала екологічна комісія.

На цю тему: Брехун Луценко звинуватив активістів у «тотальній ненависті до влади»: «Астанавітєсь!» [2]

Що ж свідчить про те, що це було вбивство?

Факт 1. Особистість Миколи

23-річний Микола Бичко був активною молодою людиною, яка мала купу планів на майбутнє, зокрема, він збирався на заробітки. Усі мешканці селища, з якими ми поспілкувалися, характеризували його позитивно: Микола не пив, не курив, займався спортом. Нам не вдалося знайти жодної людини, яка б повірила, що Микола міг вчинити самогубство. Це нам підтвердили і місцеві дільничні поліцейські, які провели опитування мешканців Есхара.

Факт 2. Активна громадська діяльність Бичка

Микола Бичко був лідером активної молоді Есхара. Він займався благоустроєм селища і слідкував за ситуацією навколо очисних споруд, для чого періодично їздив велосипедом на околицю. У систему, призначену для зберігання побутових нечистот, уже понад рік зливали промислові відходи. Як і решта місцевих, Микола був переконаний, що це забруднює повітря та річку Уди, яка впадає в Сіверський Донець.

Це сталося через те, що місцеве комунальне підприємство, якому належать очисні споруди, уклало договір з приватною компанією, одним із співзасновників якої був брат тодішнього селищного голови Анатолія Легкошерста — Сергій. За перші три місяці свого існування фірма "АВА сервіс 2017" виграла в Есхарівської селищної ради три тендери на роботи на очисних спорудах — майже на півмільйона гривень. (Детально цю історію описувала "Заборона [3]").

На цю тему: Стерненко: Держава не надала мені ні охорони, ані права на володіння зброєю для самозахисту [4]

Активіст Микола Бичко знімав на телефон усе, що відбувалося біля очисних споруд. Потім їхав до джерела, набирав воду й дорогою через ліс повертався назад.

4 червня цього року після однієї з таких поїздок Микола не повернувся, а наступного дня його знайшли повішеним у лісі — за два кілометри від очисних споруд. Поряд із тілом стояв велосипед і пляшка з водою.

Після цього обурені жителі Есхара заявили про недовіру селищному голові Анатолію Легкошерсту та висунули вимогу про його звільнення. Легкошерст написав заяву про звільнення за власним бажанням і ліг у лікарню. Наступного дня під час сесії селищної ради депутати одноголосно підтримали рішення про дострокове припинення його повноважень. А вже через місяць Легкошерст подав позов до Есхарівської селищної ради, де вимагав поновити його на посаді і виплатити йому середній заробіток за час "вимушеного прогулу". Втім, суд відмовив у задоволенні позову.

Факт 3. Недбала робота поліції щодо розслідування справи

Слідчі із Чугуївського райвідділу поліції не вжили необхідних дій для розслідування вбивства Миколи Бичка. За словами адвоката Романа Лихачова, протягом першого місяця не було проведено практично ніяких слідчих дій, втрачено важливі докази, документи на проведення експертиз близько місяця не відправляли, а процесуальне керівництво за розслідуванням йшло формально. Зокрема, під час слідчо-оперативних дій правоохоронці навіть не зняли мотузку з дерева, на якій знайшли повішеного хлопця, вони відрізали від неї лише шматок; а основний доказ — верхню частину мотузки — де могли знаходитися потожирові та інші сліди рук убивць, залишили. Потім мотузка зникла. Кору дерева, на якому знайшли повішеного хлопця, намагалися підпалити невідомі.

Прокуратура Харківської області визнала порушення Кримінального процесуального кодексу слідчими при огляді місця події і заявила про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. Втім, ключові докази було втрачено назавжди.

Окреме питання по комп'ютеру хлопця, який вилучили без ухвали суду, хоча спочатку адвокат Лихачов наполягав на тому, щоб зробили копію, аби в поліції не могли додати "потрібну" інформацію суїцидального характеру.

Викликає питання і спосіб повішення: поставити пеньок, з якого нібито повівся Микола, одній людині неможливо, сліди кочення його були відсутні. Зламаний ніс нібито при повішення теж викликає питання - саме так Миколу могли оглушити, щоб потім повісити.

На цю тему: Порошенко лише на словах поділяє стурбованість учасників акції «Мовчання вбиває» [5]

Обурені мешканці почали проводити регулярні мітинги в центрі Есхара та вимагати публічних звітів від Чугуївського райвідділу поліції щодо ходу розслідування, а одного разу навіть вирушили пішою ходою на Чугуїв. Втім, не дійшли – до них назустріч хутко виїхали поліцейські і відзвітувалися про розслідування.

Факт 4. Усунення зі справи адвоката, який критикував слідство, і погрози йому

Інтереси родини потерпілого хлопця спочатку представляв адвокат громадської організації “Чугуївська правозахисна група” (член Української Гельсінської спілки з прав людини) Роман Лихачов, який вів справу безкоштовно. Лихачов намагався привернути публічну увагу до справи, брав участь у зборах мешканців селища, які вимагали розслідування, і критикував недоліки слідства.

Через два місяці мати Миколи розірвала з ним договір. Лихачов каже, що розумінням ставиться до цього рішення, оскільки уявляє, який тиск могла відчувати мати загиблого хлопця.

"Про зміну адвоката я дізнався від третіх осіб і зателефонував матері Миколи. Вона сказала, що не може це пояснити. Було чути, що вона налякана, – розповів [6] Лихачов в коментарі журналістці Ганні Соколовій. – Я вважаю, що таким чином слідство обмежило мій доступ до матеріалів справи. Якраз напередодні мали прийти результати експертизи щодо переміщення телефону загиблого, а це дуже важливий доказ".

Лихачов продовжив добиватися розслідування цієї справи, втім, уже будучи позбавленим доступу до її матеріалів. Йому також періодично погрожували невідомі, щоб він "не з’являвся в Есхарі".

На цю тему: Погиб за идею. Репортаж из Харьковской области, где нашли повешенным активиста [7]

А новим представником родини потерпілого став Руслан Малявін, який, за деякими даними, мав прокурорське минуле, втім отримати підтвердження або спростування цих даних від самого Малявіна не вдалося [6]. Однак у Єдиному державному реєстрі судових рішень у справах Печенізького районного суду Харківської області за 2008 рік як прокурор фігурує дехто Малявін Р. М. "Увидели новость и что теперь? Давайте, до свидания!" - сказав Малявін нашому кореспонденту, який намагався отримати в нього коментар щодо закриття поліцією справи Миколи Бичка.

Факт 5. Блокування поширення інформації по справі Миколи Бичка

Невідомі намагалися блокувати поширення інформації, яка стосувалася справи Миколи Бичка. Так, у групі селища Есхар у соцмережах зникали дописи про збори мешканців селища, і як наслідок, все менше людей про них дізнавалось і приходило вимагати розслідування.

Збори мешканців Есхару 3 серпня 2018 року, на які жителі прийшли, щоб дізнатися про стан розслідування справи Миколи Бичка.

На цю тему: Поліція так і не встановила нападників на суддю з Полтави Ларису Гольник [8]

Так, 3 серпня, коли ми приїхали до Есхара, мало відбутися одне із чергових зібрань щодо заслуховування звіту поліції про стан розслідування, втім, на нього прийшло не так багато людей, як раніше (місцеві розказали, що не знали про збори, бо оголошення про них хтось повидаляв), і поліція проігнорувала вимоги мешканців – ніхто з Чугуєва не з’явився.

Факт 6. Попередні спроби переслідування Миколи Бичка та фабрикації справи з боку поліції.

Повішенню Бичка передували спроби місцевих правоохоронців сфабрикувати справи проти активістів. Так, Чугуївська прокуратура та поліція завели кримінальну справу на Миколу Бичка та інших активістів із Есхара нібито через вчинення "хуліганських дій". Микола звертався до адвоката Романа Лихачова та розповідав, що таким чином правоохоронні органи намагалися тиснути на активістів.

Крім того, уже після загибелі Бичка поліція показово вручила повістки всім активним учасникам мітингу в Есхарі, які вимагали розслідування його справи – щоб вони прибули до райвідділку.

Факт 7. Корупція і хабарництво у Чугуївському райвідділку поліції

Об’єктивно розслідувати справу про загибель Миколи Бичка навряд чи може поліція, вражена корупцією і хабарництвом. Заступнику начальника відділу Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Харківській області Володимиру Сові та начальнику Чугуївського відділу поліції Головного управління поліції в Харківській області Олександру Парфьонову висунули звинувачення у хабарництві. Згідно з матеріалами справи, Парфьонов тричі давав хабарі Сові, щоб приховати порушення, які він допустив під час своєї роботи на посаді начальника Чугуївського відділу поліції.

На початку серпня 2018 року активісти зняли, як співробітники Чугуївського райвідділу поліції Харківської області вимагають та беруть хабар у водія.

На цю тему: Як нас вбивають. Історії нерозкритих нападів на активістів, про які важливо знати сьогодні [9]

***

На жаль, на відміну від інших нападів на громадських активістів, справа Миколи Бичка не стала резонансною, про неї не говорили центральні телеканали і ключові посольства. І от... результат.

На початку наступного року на Харківщину має поїхати Тимчасова слідча комісія Верховної Ради, яка займається питаннями нападів на громадських активістів і, зокрема, буде вивчати справу Миколи Бичка. І це – чи не єдина соломинка, яка у нас залишилася.

—

Тетяна Печончик, голова Центру інформації про права людини [10]

На цю тему: