Хтось вважає, що створення сучасної зброї потребує десятиліть фундаментальної науки, секретних хімічних лабораторій та вибухів на полігонах, сучасний ринок MilTech готовий довести протилежне за допомогою банки фарби та пари талановитих 3D-дизайнерів.

У світі, де венчурні фонди та міжнародні гранти роздають мільйони під красиві презентації, найнадійнішим бізнес-планом став старий добрий трюк із бутафорією: замовити у рекламників повнорозмірний пластиковий конус, повісити на нього миготливий світлодіод і з серйозним обличчям пообіцяти автономний рій гіперзвукових дронів під керуванням штучного інтелекту. Замовники отримують яскраві фотографії для соцмереж, інвестори — гарні звіти, а коли через пару років пінопласт починає кришитися, засновники стартапу просто ліквідують чергову фірму-одноденку, аби піти малювати наступну крилату ракету.

Щороку на військових виставках рівня  IDEX в Абу-Дабі або аналогічних з'являються десятки нових компаній з макетами всіляких виробів, переважно безпілотників, які використовують AI та летять на 2000 км. 

За 2 роки 90% цих компаній зникають із реєстрів, а їхні сайти перестають працювати.

Зробити красивий 3DMax рендер, замовити в рекламників макет за $2 000 і орендувати квадратний метр на виставці за $1 000 під силу навіть стартапу з трьох людей. Так щороку народжуються сотні гіперзвукових дронів та автономних роїв.

Сьогодні MilTech залучає величезні інвестиції. Багато стартапів створюються за класичною схемою Силіконової долини: Fake it till you make it. Макети показують, щоб зачепити приватного інвестора чи отримати державний грант, за рахунок якого потім намагаються бодай щось розробити з нуля.

 Навіть тих $10 000 треба витратити на рекламні матеріали.  Спалити в трубу. Якийсь мотив повинен рухати цими Остапами Бендерами, якщо їх потік не зменшується а лише росте.

В оборонці мінімальний контракт на постачання чи R&D починається від $5-10 млн. Витратити $20 000 на бутафорний макет з фінансовим плечем $10 000 000 це математично вигідна ставка, навіть якщо реальний шанс на успіх становить 2%.

Засновники таких стартапів щиро НЕ вважають себе шахраями. 

Вони не вважають що вони Остапи Бендери.

В їхній логіці R&D-процес влаштований навпаки: спочатку треба показати виріб замовнику чи інвестору, підписати попередній лист про зацікавленість LOI, і вже під ці папери залучити $5 млн, найняти справжніх хіміків, балістиків і купити верстати. Макети виготовляють як наманювання для капіталу.

Сьогодні у світі та в ЄС діють сотні фондів підтримки оборонних інновацій. Щоб отримати другий або третій транш гранту на $500 000, компанія зобов'язана надати аудиторам докази активного маркетингу та публічної презентації продукту на міжнародних салонах. Витрати $10 000 на макет є обов'язковим елементом звітності, щоб освоїти решту $490 000 гранту.

Якщо стартап уже залучив $200 000-500 000 від ангельських інвесторів, йому потрібно терміново підняти свою паперову оцінку Valuation для наступного раунду. Поява на виставці поряд із гігантами ринку та серія гучних публікацій у ЗМІ створюють ілюзію зрілості компанії. Це дозволяє першим інвесторам перепродати свої частки дорожче або залучити венчурний фонд за значно вищою оцінкою.

Іноді розрахунок іде на те, що представник гіганта підійде і скаже: Ваша ракета це утопія, але нам подобається ваш концепт системи запуску / софт навігації / дизайн планера. Ми викупимо вашу компанію за $2 млн ради вашої команди або дамо вам субпідряд.

Для "Остапів" це повністю раціональна гра: витрати на пластиковий макет є мінімальною ціною входу на ринок, де потенційна винагорода вимірюється мільйонами доларів, а поразка не тягне за собою жодної юридичної відповідальності.

В 2016-2017 компанія Windhorse Aerospace презентувала на оборонних виставках повнорозмірний макет безпілотника Pouncer (на фото зверху), крила якого нібито виготовлялися з пресованих харчових брикетів, а корпус з деревини, яку можна спалити для обігріву. BBC, The Guardian, Financial Times, Defense News назвали це революцією в доставці вантажів у зони бойових дій та гуманітарних катастроф.

Прототипа так і не створили, за кілька років інвесторські гроші вичерпалися, і компанію ліквідували через британський реєстратор Companies House.

Martin Aircraft Company показали повнорозмірні склопластикові макети персонального літального апарата / важкого дрона для евакуації поранених та розвідки на авіасалонах Ле-Бурже та IDEX. Сюжети на Discovery Channel, сотні статей про нову еру мобільності військ. Компанія вийшла на Австралійську фондову біржу ASX з оцінкою $100 млн та залучила десятки мільйонів від китайського холдингу Kuang-Chi Science.

Прототип так і не зміг досягти керований політ, в 2019 бізнес закрили, компанію зняли з біржі ASX, виставкові макети та залишки майна розпродали на аукціоні за безцінь колекціонерам.

Torquing Group з Британії показала нано-дрон ZANO. Статті в Forbes, Engadget, BBC, нагороди на CES. Найуспішніша європейська кампанія на Kickstarter (понад £2.3 млн зібраних коштів).  журналістам показували порожні пластикові пустушки з підключеними світлодіодами. Менш ніж за 1 рік після піку медіа-слави офіційно ліквідована.  Виявилося що розробники НІКОЛИМ не мали прототипу планера.

Засновник компанії Думітру Попеску роками виставляв повнорозмірні пластикові та вуглепластикові макети ракет Haas 2CA, а згодом EcoRocket. Стверджувалося, що вони використовуватимуть революційні клиноподібні сопла (aerospike) або водяну паратермічну тягу. $10+ млн інвесторських коштів зникли, а проєкт перетворився на мем у середовищі ракетних інженерів.

Vector Space Systems США) cтартап колишнього інженера SpaceX Джима Кантрелла обіцяв створити надлегкі ракети Vector-R для виведення мікросупутників. На виставках возили макети ракет на мобільних причепах, залучили $100 млн венчурного капіталу. Коли в серпні 2019 інвестори попросили надати звіт про готовність двигуна та системи управління, виявилося, що гроші спалено, а залізо не працює. За кілька днів компанія звільнила весь штат і подала на банкрутство Chapter 11.

На виставці "Зброя та безпека-2014" в Києві КБ Південне з великим медійним розголосом презентувало повнорозмірний макет та рендери крилатої ракети Коршун-2. Заявлялося, що це буде високоточна КР з радіусом дії до 280-500 км (з можливістю нарощування), яка зможе запускатися з наземних ПУ, кораблів та винищувачів.

Преса масово називала її відповіддю на російський Калібр та вітчизняним Томагавком. Сюжети на ТБ обіцяли швидке переозброєння ЗСУ. На стенді стояв лише пластиковий макет зі скловолокна. За макетом не було ні державного фінансування, ні R&D, ні розробленої системи огинання рельєфу TERCOM/DSMAC, ні системи управління малорозмірного ТРД. Проєкт існував виключно на виставкових плакатах та у вигляді макета. За кілька років про Коршун-2 тихо забули

В 2014-2016 в суспільстві існував колосальний психологічний запит на українську вундервафлю. ЗМІ масово хапали будь-який виставковий рендер чи пластиковий конус, перетворюючи його на клікбейтні заголовки. Це створювало у людей ілюзію, ніби ракетний щит можна створити клацанням пальців за пару місяців.

Заголовки статей звучали так:

«ГРІМ» ТА «КОРШУН» - АРГУМЕНТИ СТРИМУВАННЯ АГРЕСОРА У МАЙБУТНЬОМУ?. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 30 березня 2017. 

«ПІВДЕНМАШ» РОЗРОБИВ РАКЕТНИЙ КОМПЛЕКС «КОРШУН-2», ЯКИЙ ЕФЕКТИВНІШЕ ЗА РОСІЙСЬКОГО «ІСКАНДЕРА». Архів оригіналу за 29 січня 2016.

На авіасалонах Aero India та IDEX починаючи ще з 2009 спільнота BrahMos Aerospace регулярно виставляє елегантні металізовані макети гіперзвукової крилатої ракети BrahMos-II. Сотні статей в індійській та міжнародній військовій пресі про непереможну ракету, яку не здатна збити жодна система ППО у світі. Представники компанії 1 раз на 2 роки роки обіцяють "перший випробувальний пуск вже наступного року". 15 років проєкт існує виключно у вигляді виставкових макетів. За цей час не було проведено жодного випробувального пуску прототипу. Макети регулярно перефарбовують, змінюють форму повітрозабірника для нових фотосесій

В балістиці фейк викривається миттєво через відсутність хімічних заводів і вибухів на випробувальних стендах після спроб і  невдач. В крилатих ракетах розробники vaporware роками ховаються за фразою: Планер і двигун у нас готові, зараз ми доопрацьовуємо програмне забезпечення TERCOM та софт штучного інтелекту.

Оскільки програмний код на виставку не викотиш і через склопластик його не побачиш, це дозволяє розробникам роками катувати інвесторів та ЗМІ пластиковими макетами, збираючи гранти за обіцянки автономного рою високоточних крилатих ракет за $10 000.

—

Yurii Pylypenko [2], опубліковано на сторінці автора у Фейсбук [3]

Читайте також: 

• Сергій Фурса про "плівки Міндіча": Сором і мєрзость [4]
• Ростислав Павленко: Шоу затяглося, а результату нема [5]
• Касьянов: Fire Point - це Вечірній Квартал, поставлений на війні. Ми платимо за це свято кровʼю [6]
• Юрій Касьянов: Впевнений, що Штілерман - «фунт» [7]
• Щоб розвивати в Україні виробництво ракет, потрібні конкуренція та ракетне паливо. Але "міндічам" це не потрібно - це руйнує монополію на їх бізнес (ВІДЕО) [8]
• Оприлюднено розмову Хмільова та Цукермана: Як тільки мир - одразу зупинка фінансування [9]