Втрачена Довіра

1.00

Нет

Як виглядає партія шахрайського типу. Поява партії "Довіра", як і її участь у виборчій кампанії до місцевих органів влади в 2020 році - результат закулісного компромісу між Офісом Президента і персонально нардепом Олегом Кулынычем, лідером депутатської групи "Довіра" у Верховній Раді.

22 лютого стало відомо, що Міністерство юстиції України звернулося до Окружного адмінсуду м.Києва з проханням анулювати реєстрацію політичної партії "Довіра". Про це повідомив [2] сайт суду, який одразу ж відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного првадження - без повідомлення сторін.

За інформацією Мін'юсту, "Довіра" протягом шести місяців не виконала вимоги статті 11 Закону України "Про політичні партії в Україні». Зокрема, з моменту реєстрації не утворила необхідну кількість своїх обласних організацій, як це передбачено законом.

Наступного дня партія "Довіра" "віртуально" спростувала інформацію суду і Мін'юсту, заявивши про своєчасну реєстрацію обласних організацій партії в більшості областей України - в 16-ти). І як доказ навіть навела таку ось таблицю:

При цьому з самої таблиці випливає, що тільки 5 (п'ять) регіональних організацій партії мають код ЄДРПОУ, присвоєння якого дозволяє вести організаціям фінансово-господарську діяльність. 11 (одинадцять) організацій такого коду не мають, незважаючи на нібито наявність державної реєстрації. Що дає підстави припускати, що якщо держреєстрація цих 11-ти регіональних підрозділів і існує, то зроблена вона в регіонах "заднім числом". І з цієї причини "на місцях" реєстратори "осередків" фізично не могли встигнути "обзавестися" кодами ЄДРПОУ. Тому що "змусити" "по знайомству" обласні управління юстиції впливові друзі лідерів "Довіри" ще можуть, і там приймуть документи на реєстрацію партії "заднім числом", але ось отримати код ЄДРПОУ таким, шахрайським чином, ніяк не вдасться.

Про фальсифікації з реєстрацією побічно свідчить і такий факт: керівництву партії "Довіра" потрібні були добу на підготовку спростування, коли в таких випадках важлива кожна хвилина. Ймовірна причина зволікання - партійним босам знадобився час, щоб з'ясувати, коли саме поданий позов Мін'юсту. Щоб швидко, "заднім числом", але до дати цього позову! - "протягнути" документи через обласні управління Мін'юсту. Причому це було зроблено саме в тих регіонах, які представляють депутати парламентської групи "Довіра" - подільники нардепа Олега Кулініча. Фактичного одноосібного власника партії "Довіра".

Підробку з реєстрацією обласних осередків партії "Довіра" (а це кримінальний злочин) може легко встановити міністр юстиції Денис Малюська. Профіт для держави тут потрійний:

- ліквідація партії - симулякра як шахрайської структури,

- виховний ефект в масштабах держави для інших учасників процесу партійного будівництва,

- чистка регіональних підрозділів Мін'юсту від кримінального елементу.

Була б на те міністра воля.

Але є всі підстави припускати, що черговий скандал з "Довірою" і її кримінальними господарями влада знову спустить "на гальмах".

І ось чому.

Тому що така масштабна фальсифікація з реєстрацією "первинних організацій" "Довіри" в обласних управліннях Мін'юсту і в такий короткий термін - менше доби! - можлива тільки за вказівкою самого міністра Малюськи. Який отримав на те вказівку "зверху" - з Офісу Президента.

А те, що Малюська йде на порушення законності за першим посвистом з Банкової - загальновідомий, доведений факт, який має силу постулату навіть в посольствах G7 в Україні.

Можна припустити, що "Довіра" потрапила в "чорний список" Мін'юсту автоматично, без відома міністра. А політично підкований ОАСК цей факт "підсвітив", щоб високі покровителі партії терміново вжили заходів. І Мін'юсту довелося вживати екстрених заходів для виправлення грубої політичної помилки самого міністра.

Як воно було насправді - покаже найближчий розвиток подій.

Корисні покидьки

Поява партії "Довіра", як і її участь у виборчій кампанії до місцевих органів влади в 2020 році - результат закулісного компромісу між Офісом Президента і персонально нардепом Олегом Кулынычем, лідером депутатської групи "Довіра" у Верховній Раді.

Напередодні минулих місцевих виборів група "Довіра" активно підтримувала своїми голосами законодавчі ініціативи Банкової навіть там, де ОП не мав підтримки більшості депутатів "своєї" фракції "Слуги народу". Так, саме голоси "Довіри" були вирішальними, коли Зеленському треба було зняти "незговірливого" законника, генпрокурора Руслана Рябошапку, призначити "кишенькового генпрокурора", безграмотну Ірину Венедіктову; зберегти одіозного Арсена Авакова на посаді міністра внутрішніх справ. Саме група "Довіра", що складається переважно з корумпованих депутатів, підписалася під незаконним звільненням голови НАБУ Артема Ситника, голосували за призначення судді Конституційного суду в обхід Конституції України. І навіть своїм голосуванням в інтересах Авакова, Коломойського і Медведчука поставили під загрозу скасування "безвізу" для громадян України.

Джерело: serpom.org.ua [3]

Шкодити українцям, підривати державність України - "фішка" парламентської групи "Довіра", більшість членів якої мають за плечима довгий шлейф корупційних скандалів, а дехто є членами відомих регіональних ОЗУ.

Втрачати таких цінних союзників через якісь "формальності" (ну подумаєш, ще раз витерли ноги об Закони України; ну, скоїли ще один злочин!) Банкова навряд чи буде. Тим більше, під час, коли рейтинги і самого Володимира Зеленського, і його "Слуги народу" стрімко падають. А в Раді все важче і важче мобілізувати голоси для підтримки президентських ініціатив.

З огляду на це важливо розуміти, що собою являє група "Довіра", що поклала початок однойменній партії.

Детально групу "Довіра" дослідив Рух "ЧЕСНО": Депутатська група "Довіра": екс-БППшники, гречкосії та кнопкодави [4]. Основне з цієї аналітичної довідки: депутатська група складається переважно з колишніх депутатів-пристосуванців, чия діяльність далека від державного будівництва. Більшість депутатської групи - 12 депутатів з 17-ти - фігуранти антикорупційних розслідувань. Десять депутатів зловили на кнопкодавстві, лідирує серед них екс-заступник голови фракції "Народний фронт" Андрій Іванчук, у якого 92 зафіксованих факти порушення процедури особистого голосування.

11 представників "Довіри" "засівали гречкою" під час виборчої кампанії (подарунки виборцям, в тому числі продукти або послуги, квитки на розважальні заходи, які можуть вплинути на волевиявлення виборців). Крім того, 11 депутатів з групи "Довіра" вже були або балотувалися в нардепи ВРУ попередніх скликань, більшість - від "Блоку Петра Порошенко". Але був кадр і від СДПУ (о) Віктора Медведчука.

Групу "Довіру" очолює мажоритарник з Полтавщини (округ №147) Олег Кулініч, який був депутатом парламенту двох попередніх скликань: у VIII скликання входив до групи "Відродження" (притулок "регіоналів" після перемоги Революції Переваги), а в VІІ - був членом фракції "Партія регіонів". Екс-регіонал О. Кулініч відомий як один з тих, хто голосував за сумнозвісні "диктаторські закони 16 січня", які спровокували розстріли протестувальників на Майдані.

Кулініч також є фігурантом антикорупційних розслідувань щодо податкових зловживань, багаторазовим, системним кнопкодавом і гречкосієм.

Промовиста деталь: якщо голосування депутатської групи "Довіра" розподілити за тематичними рубриками законопроектів на сайті ВРУ, то можна побачити, що найбільший відсоток голосів "за" група дала за популістські проекти в рубриці "Соціальна політика". Найменший показник позитивних голосувань ці депутати продемонстрували щодо проектів законів у сфері державного будівництва, безпеки і оборони.

Партія шахрайського типу

Отже, "поводир" парламентської групи "Довіра" зареєстрував однойменну партію буквально напередодні місцевих виборів - в червні 2020 року. Як тільки в результаті політичних торгів до Закону України були внесені зміни. Зокрема і щодо участі в місцевих виборах не тільки партій, діяльність яких здійснювалася більш одного року. А також партій, утворених парламентськими групами. Таким чином "кишенькова" партія з "нульовою" історією змогла стати учасницею виборчого процесу.

Офіційною засновницею партії «Довіра» [5] стала помічниця нардепа О.Кулініча двох скликань, киянка Київець Олена Валеріївна. Ця пані 01.11.1977 р.н., закінчила "кузню корупційних кадрів" - юридичний факультет Національної академії внутрішніх справ України і Київський національний економічний університет за спеціальністю «бухгалтерський облік в банках». Вона професор кафедри міжнародного та європейського права КНЕУ; в 2019 році була включена до виборчого списку "Слуга народу" під № 161.

Сьогодні О. Київець - помічниця на громадських засадах двох нардепів від "Слуги народу" - Мар'яна Заблоцького та Артема Нагаєвського.

Вона ж є засновницею громадської організації "Центр законотворчості і правової експертизи" (скорочено: ГО "Центр законотворчості", код ЄДРПОУ 43268977). Який зареєстрований за тією ж адресою, що і партія "Довіра", в ЖК "Липська вежа" (Україна, 01021 , г. Киев, ул. Інститутська, будинок 18А, офіс 7).

З моменту реєстрації і до скандалу з її скасуванням партія "Довіра" фактично мала і має одну організацію - в Полтавській області. На батьківщині О.Кулініча, в регіоні його бізнес-інтересів. З урахуванням біографії і негативних особистісних характеристик Олега Кулініча, відсутності будь-якої партійної структури, "Довіра" мала вкрай низькі шанси подолати 5-відсотковий бар'єр, необхідний для проходження до рад усіх рівнів. Але і тут на допомогу союзнику, що має на Полтавщині стійку репутацію негідника і корупціонера, знову прийшов Офіс Президента. Руками голови Полтавської ОДА Олега Синєгубова був задіяний адмінресурс. Це допомогло Кулінічу провести в Полтавську обласну раду власну фракцію - 16 депутатів (у той час як "СН" змогло завести до облради лише 14 - так гнули спину за "Довіру", що провалили вибори своєї партії!). І пролобіювати обрання її головою скомпрометованого корупцією і шахрайством Олександра Біленького, фігуранта цілого ряду резонансних скандалів. Знову ж таки, для реалізації цієї "хотілки" О. Кулініча Офіс Президента і глава ОДА «переконали» фракцію "Слуги народу" в облраді. А керівництво фракцій "Євросолідарності" (Ігор Процай) і ОТЗЖ (Олег Сазонов) для цієї ж мети просто купили (і до цієї теми ми ще повернемося).

Про те, ким є насправді новий-старий голова Полтавської облради Олександр Біленький, можна дізнатися з публікацій:

Якщо коротко: А. Біленький вісім років пропрацював функціонером в партії ХДПУ, яка була "технічним" політпроектом спецслужб РФ. Мета цього політпроекту - дроблення сегменту віруючих виборців з метою відволікання їх від підтримки партій націонал-патріотичного спектру (на момент створення ХДПУ мішенню Россі був Народний Рух України). А ще - "технічна" участь партії у виборчому процесі для створення вигідної Росії політичної конфігурації у виборчих комісіях, від "низових" до ЦВК. Основна мета - деформація волевиявлення українського народу. Очолював проєкт українофоб Віталій Журавський, у якого О. Біленький спочатку був помічником, поки не доріс до керівника молодіжної організації ХДПУ. 16 вересня 2014 р мітингувальники кинули В. Журавського в сміттєвий контейнер біля дверей Верховної Ради:

Сам Біленький поки такої долі уникнув. Після відходу з ХДПУ він став власником цегельного заводу, не маючи для цього легально підтверджених доходів, і ряду інших "мутних" активів. Потім знову повернувся в політику, активно беручи участь "в підтанцьовці" у луганських бандитів і "регіоналів" (подробиці в публікації: Вышиванка для прикрытия. Как Полтавщина стала кормушкой для “донецких” [11]). А тепер знову заправляє Полтавською облрадою, але вже в інтересах Олега Кулініча.

Найскандальніший "кейс" Олександра Біленького - протягування через Полтавську облраду голосування по передачі під контроль Росії найбільших газових родовищ Полтавщини (подробиці в публікації:В Полтавском облсовете «Батькивщина», «Свобода» и БПП продали Государство и земляков [12]).

А фракція "Слуги народу" змушена вищим партійним керівництвом голосувати за всі "ініціативи" лідерів "Довіри", мета яких - суто особисте збагачення за рахунок активів регіону. "На знак подяки" за це група "Довіра" у Верховній Раді ситуативно підтримує парламентську фракцію "Слуги народу", коли у Банкової не вистачає голосів для ухвалення тих чи інших рішень. Така ситуація вже призвела до розколу "Слуги народу" на Полтавщині. Тому що ходити "в підтанцьовці" у тандему Кулініч-Біленький - це те ж саме, що стояти "на шухері" у старших злодіїв-рецидивістів. Або підробляти у Віктора Медведчука.

Щоб погасити невдоволення "низів", керівництво "Слуги народу" навіть змінило керівника обласної організації. [13] Новим очільником став нардеп від "СН" Олександр Трухін ... приятель Олександра Біленького. О. Трухін, який до "Слуги народу" ошивався в Полтавській облраді у фракції порошенківської БПП, більше відомий як зять Олексія Мартинова, партнера Ігоря Коломойського. Але на Полтавщині він більше відомий як депутат - системний прогульник [14] і недоброчесна в грошових справах людина [15]. Якого сам президент Володимир Зеленський дорікнув "крисятництвом".

На фото: В. Зеленський і А. Трухін, фото ще "романтичного періоду" "Слуги народу".

Сьогодні, коли між Коломойським і Зеленським "пробігла кішка", а за групу «Приват» взялася не тільки прокуратура США, але навіть продажна "генпрокурорка" Ірина Венедіктова, цінність Олександра Трухіна як суб'єкта української політики прагне до нуля.

До речі, прізвисько Олександра Біленького, яким його називають в регіоні куди частіше, ніж на прізвище - "Криса".

Що ж, глибоко символічно: такий ось союз двох «крис».

Фото:

На фото видання "Полтавщина" [16]: О. Біленький і О. Кулинич роками плідно працювали на "регіоналів" і грабували земляків

По суті, Полтавська область, стратегічно важливий регіон, де видобувається майже половина природного газу країни, понад 60% газового конденсату і більше 10% нафти, віддана під контроль особам з репутацією злодіїв і покидьків. Але гірше того - з клеймом російської "п'ятої колони". Які СВОЇМИ СПРАВАМИ - системною антиукраїнською діяльністю і злодійством - показали, чому і кому насправді служать.

Примітно, що політпроект «Довіра» - це відчайдушна спроба втриматися на плаву саме тих, хто жив у корупційній парадигмі управління державою всі ці роки. І здатний, тільки ділити і розподіляти державний ресурс в інтересах - собі подібних. Творенням і побудовою України для українців вони ніколи не займалися. Вони - вчорашній день, тому що не конкурентні. Вони «життєздатні» виключно в системі, де є хабарі і "договірняки".

Політпроект "Довіра" - це як вдалий перший хід шахрая. Який взяв жертву (в нашому випадку - виборця) брехнею, яка видається за "новизну" і обіцяє в своїй назві те, чого люди давно зачекалися - довіру. Але коли жертва (виборець) зрозуміє, що довірою не пахне, а виборця елементарно вчергове грабують - шахраїв будуть бити.

Ця стаття - підмога для тих, хто незабаром захоче взяти участь в цьому справедливому процесі.

P.S. "Аргумент" починає спецпроєкт, мета якого - регулярне висвітлення кримінальних процесів за участю активу псевдопартії "Довіра".

Будемо вдячні читачам за будь-яку інформацію про кримінальне минуле та сьогодення учасників цього шахрайського політпроєкту.

—

Костянтин Іванченко, Аргумент [17]

По цій темі:

Банкова розрахувалася Полтавщиною? Полтавщина відплатить Банковій [18]