Якщо ви щиро вірите радянським брошурам про гармонійний розвиток особистості й пакуєте валізу теплих кальсонів для студіювання російської мови в засніженій Москві — готуйтеся до сюрпризів планової системи. Замість столичних морозів та обіцяного комуністичного раю юний ліцеїст із Гельсінкі прокинувся серед зелених київських пагорбів, де партія планувала використати іноземця для витіснення української мови.

Проте радянська імперська машина дала збій: побачивши замість утопії дефіцитні олійні фарби за посвідченнями, демагогію про «братні народи» та методичне знищення місцевої культури, фінський студент просто обрізав зайвий теплий одяг, відмовився говорити російською на вулицях і зробив справою життя переклад українських класиків та сучасних бестселерів.

До 1991 року щороку до 200 фінів їздили на навчання за обміном до Радянського Союзу. Багато хто з них опинявся в союзних республіках. Ееро Балк в юнацтві почав вивчати російську мову та вирушив до Радянського Союзу на навчання. Там виявилося, що вчитися він буде в Києві. Розуміння того, що він був інструментом русифікації, змусило його вивчити українську мову.

Восени 1975 року п'ятеро фінів стояли на пероні вокзалу в Гельсінкі.

Вони мали вирушити на вивчення російської лінгвістики до Радянського Союзу. Де конкретно вони мали вчитися, вони не знали.

– В наших документах було написано тільки "Радянський союз".

Серед них був юний випускник ліцею Куопіо Ееро Балк. Навчатися у Москві було його давньою мрією.

– Я набрав із собою теплих кальсонів, щоб не змерзнути в Москві.

Група з п’яти фінських студентів вирушила вивчати російську мову до Радянського Союзу. Ееро Балк – в центрі. Автор фото Володимир Христюк, 1977 рік. Зображення: Eero Balkin kotialbumi

Та в радянській столиці з'ясувалося, що місце навчання буде в іншій радянській республіці – Україні.

– Наступного дня вранці я прокинувся в потязі і побачив зелені пагорби Києва із золотими банями церков, і безкраї зелені краєвиди – бракувало хіба що пальм; було неймовірно тепло. Кальсони довелося обрізати.

Так почалося навчання, яке змінило його, каже Ееро Балк.

Читайте також: 143 роки з дня народження Михайла Бойчука. Монументально розстріляні совєтами [2]

Закоханий в Радянський союз

Про ті роки він розповідає за кавою у кафе університетської бібліотеки Кайса в Гельсінкі.

– Люблю тут бути, завжди можна посидіти, щось почитати.

Ееро Балка знають в академічному середовищі Фінляндії як одного з найкращих перекладачів української літератури на фінську мову.

Саме в його перекладі вийшов, наприклад, нещодавній український бестселер "Драбина" письменниці Євгенії Кузнєцової. Це роман про українських біженців, які рятуються від війни в Європі.

Ееро Балк каже, що передчував війну.

– Мені здається, це продовження війни 1920 року, коли Червона армія перемогла, і Україна втратила незалежність.

Складно повірити у те, що цей прихильник України та популяризатор українськості у Фінляндії колись був пристрасно закоханий у Радянський Союз та безпосередньо в Росію ще в школі.

У юності Ееро Балк був натхненний можливостями, які пропонував Радянський Союз. Зображення: Eero Balk

"Радянська система гарантує розвиток талантів кожного"

В дитинстві Ееро Балк виявив, що має схильність до мов. Окрім, наприклад, шведської та англійської, він поглиблено вивчав латину, а потім також вирішив вивчати російську мову.

– Я був дуже прорадянським. Я з ентузіазмом ставився до ідеї підтримання добрих відносин.

Окрім ідеї добросусідських відносин, Ееро Балк був також захоплений самою системою радянського союзу.

– Я пам’ятаю один роздатковий матеріал, у якому йшлося про те, що радянська система гарантує розвиток талантів кожного. Я подумав: ”О, це чудово! Я хочу поїхати туди вчитися, щоб розвивати свої здібності”.

Процес отримання дозволу на навчання та візи тривав доволі довго, за цей час Ееро Балк встиг вступити в одразу три університети у Фінляндії, не сподіваючись на позитивну відповідь з Москви.

Він також з'їздив до Ленінграда у туристичну поїздку, щоб приміряти на себе життя в Радянському союзі.

– Там були проблеми з овочами, а я вегетаріанець. Та і загалом усе виглядало досить похмуро: люди здавалися похмурими, і жодного відчуття радості не було й близько. Я помітив це тоді, але не зробив із цього жодних висновків.

Та врешті дозвіл на навчання було отримано.

Читайте також: Хрещенська битва у Чикаго: Як церковний календар посварив та об'єднав українців в Америці [3]

"До 200 фінів виїжджали щорічно на навчання до Радянського союзу з 1950-х років"

Обміном студентами між Фінляндією та Радянським союзом займалася, зокрема, спеціальна установа Інститут Радянського союзу, що діяла під управлінням Міністерства освіти Фінляндії з 1947 по 1992 рік.

Під час відбору кандидатів на навчання за обміном враховувалися, зокрема, освітній рівень заявників, їхні академічні успіхи, мовні навички або передумови для їх отримання, а також придатність навчання для пропонованих програм навчання, розповів Yle по електронній пошті планувальник Ріку Вяйсянен із міністерства освіти та культури Фінляндії.

За його словами, міністерству невідома точна кількість фінів, які навчалися в Радянському союзі, але можна говорити про тисячі таких студентів.

– За нашим розумінням, щорічна кількість студентів, які виїжджали з Фінляндії до Радянського Союзу, з 50-х років до 1991 року коливалася від 100 до 200 студентів. Студенти були розміщені, зокрема, в Москві, Ленінграді, Києві, Мінську та Харкові, а також в інших університетських та вищих навчальних закладах Радянського Союзу, – пише Ряйсянен.

У міністерства немає точної інформації про пропорції розміщення фінів у радянських республіках.

Під час навчання у Києві Ееро Балк разом із друзями їздив відпочинок до Криму. На фотографії Ееро Балк (праворуч) на кримському пляжі 1977 року. Зображення: Eero Balk

Брехня від Радянського союзу

Першою річчю, що вразила Ееро Балка в Києві, було розмаїття фруктів і овочів.

– Я вперше в житті там побачив кабачки й баклажани – їх там було вдосталь.

В іншому Київ був таким самим, як інші радянські міста – переповнені автобуси, дефіцит в магазинах. Іноземні студенти в Москві мали можливість підробляти перекладачами та купляти товари в валютному магазині "Берьозка" в Києві такої можливості не було.

"Розвиток здібностей кожного" в Радянському союзі виявився брехнею.

– Щоб купити олійні фарби для малювання, треба було бути членом спілки художників. Не члени не могли купити олійних фарб.

Та найбільшим здивуванням для нього стало положення російської мови. Він тоді вже говорив російською, і жити в україномовному Києві було важко.

Читайте також: Максим Стріха: "Примус до знань – єдиний, що може бути виправданий" [4]

"Ми були інструментом русифікації"

Коли група фінських студентів почала вчитися в Київському національному університеті, там все переважно було українською мовою, оголошення українською, навчальні матеріали українською, пригадує Балк.

– Я українську не розумів і все просив перекласти.

Врешті в університеті за кілька років вага російської мови суттєво збільшилася.

Так він почав думати про речі, які раніше навіть не спадали йому на думку.

– В усій Російській Радянській Республіці – де було понад сотню університетів – не знайшлося жодного, який міг би прийняти фінських студентів, що вивчали російську; натомість їх доводилося відправляти до України. Це був свідомий політичний вибір: "Дивіться, іноземці їдуть до вас вивчати російську, а не українську", – каже Ееро Балк.

– Це була політика русифікації, і ми були її інструментом.

Це саме відбувалося загалом в освіті України, помітив тоді Балк. Вчителі російської мови отримували надбавку у 15% до зарплати, а кращих вчителів переводили до російськомовних шкіл. Таким чином російськомовна освіта стала якіснішою та престижною.

Радянський союз поступово викорінював та маргіналізував українську мову.

Ееро Балк таки дописав дипломну роботу із російської фонетики. Але припинив говорити російською на київських вулицях та почав вивчати українську.

Читайте також: Повстанський Дюрер, або іміджмейкер УПА: про незламного борця за Україну Ніла Хасевича [5]

Спокутувати гріх

Те, що відбувалося потім, він називає "спокутуванням гріха".

– Я вчинив щодо України немаленький гріх, хоча й неусвідомлено. Я образив Україну.

Тому справою життя колись закоханий в Росію Ееро Балк обрав українську мову. За шість років вивчення російської в Києві він повернувся до Фінляндії. А 1994 році – отримав грант від Фінського культурного фонду на роботу в Україні з перекладацької діяльності.

– Моє обґрунтування полягало в тому, що ось є величезна країна – з населенням майже п’ятдесят мільйонів, – чию літературу ніхто не може перекласти фінською мовою.

Серед останніх перекладів Ееро Балка – українські бестселери, такі як книга Євгенії Кузнєцової ”Драбина”, а також роман Іларіона Павлюка ”Я бачу, вас цікавить пітьма”. Зображення: Thomas Hagström / Yle

Так Фінляндія познайомилася з українською літературою фінською мовою. Першою книгою, перекладеною Балком, стала ”Зачарована Десна” Олександра Довженка.

Він обрав цю книгу першою не випадково. Для нього було важливо, щоб її прочитали фіни й трохи краще зрозуміли пригнічене становище України.

В одному з епізодів книги вчитель називає хлопчика з українського села ”недорозвиненим”, тому що той не може говорити російською.

Серед перекладів Балка – важливі історичні та автобіографічні твори, наприклад ”Срібний павук” Василя Кожелянко.

Кожелянко пише в жанрі альтернативної історії, тобто роздумує над тим, як би склалося життя, якби історія пішла іншим шляхом.

Балк також хоче перекласти ”Дефіляду в Москві” від Кожелянка, у якому йдеться про те, що Україна, як і Фінляндія, вступає союз із нацистською Німеччиною та зберігає таким чином свою незалежність.

Звичайно, останнім часом Ееро Балк працює переважно над текстами про війну, наприклад, він переклав ”Бій за Київ” Сергія Руденка вже про початок повномасштабного вторгнення, коли російські диверсанти опинилися в столиці України.

І місія його ще не завершена, каже він.

—

Galyna Sergeyeva [6], опубліковано у виданні Yle [7]

---

Читайте також: 

• У Варшаві в терміналах придбання квитків на громадський транспорт введуть українську мову [8]
• До річниці розстрілу чекістами засновника авангарду Майка Йогансена: «Із Гесіодом, Гейне і Сервантесом я буду говорити українською» [9]
• Символічний бруд у криниці чужої історії: як мовна деокупація стала головним завданням софт-пауер у 2026 році [10]
• Голос Кремля з українським мандатом: розсекречені архіви про фінансування мовної окупації [11]
• Спілкуватись російською мовою в Україні – це фактично продовжувати справу комуністичних русифікаторів [12]