Коменданту секретної тюрми «Ізоляція» рашистів дали лише 15 років. Чи можна із цим щось зробити?

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото дня

 Була на оголошенні вироку над комендантом «Ізоляції» Денисом Куликовським (він же Палич). Враження суперечливі. З одного боку, вирок суду утверджує ідею, що ті, хто катували, гвалтували та вбивали людей в полоні, будуть покарані. З іншого, за все вчинене Палич мав отримати довічне, натомість буде сидіти 15 років, із яких ще вирахують час перебування у слідчому ізоляторі. 

Чому так сталося?

Денис Куликовський був комендантом секретної тюрми «Ізоляція», яка розташована у приміщенні заводу на території військової бази у Донецьку. Полонені чоловіки та жінки обслуговують цю військову базу - ріжуть метал, варять грати, миють військову техніку. Цих людей регулярно б’ють, гвалтують, катують електричним струмом, піддають удушенню та іншими формами знущання. Усі ці роки ми збираємо свідчення полонених, і я пам’ятаю розповіді, як людей забивали ногами під нари та примушували лаяти, наче собак, і багато чого іншого.

Денис Куликовський мав бути обвинуваченим у вчиненні різних воєнних злочинів, серед яких - умисне вбивство, катування та нелюдське поводження, умисне заподіяння сильних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень або шкоди здоров’ю, зґвалтування. Усе це, за свідченнями колишніх полонених, Куликовський чинив як особисто, так руками своїх підлеглих, упродовж 2014−2018 років.

Тоді чому державне обвинувачення запросило тільки 15 років?

Я би виділила дві причини.

По-перше, у пред’явленому Куликовському обвинуваченні лише стаття 438 ККУ свідчить, що він вчиняв воєнні злочини, які не мають терміну давності. Решта три статті загальнокримінальні, за однією із них, про торгівлю людьми, суд Палича взагалі виправдав.

Досі до Кримінального Кодексу досі не внесли зміни, щоб закріпити чіткий перелік воєнних злочинів та відповідальність за злочини проти людяності. Існує тільки одна ця нещасна 438 стаття. І тому виникають проблеми із кваліфікацією. У моїй колонці, опублікованій за місяць до повномасштабного вторгнення, про це йдеться детальніше: https://nv.ua/.../kati-izolyaciji-ne-budut-pokarani-doki...

По-друге, санкція ч.1 ст. 438 про порушення законів та звичаїв війни передбачає до 12 років. Довічне позбавлення волі можливе за ч.2 ст. 438, але ще треба довести, що Палич вчиняв діяння, поєднані із умисним вбивством. 

Я не мала доступу до матеріалів справи, самі судові засідання над Паличем були закритими, тож мені складно оцінити якість проведеного розслідування. Я можу тільки припустити, що розслідування не змогло довести причетність Палича до вбивств, які відбувалися в Ізоляції, і тому не кваліфікувало його дії за ч. 2 статті 438, яка передбачала довічне. 

Чи слідство здійснило всі необхідні заходи для розслідування вбивств, які відбувалися в Ізоляції, але об’єктивно не змогло знайти доказів вини Палича, і загалом про ефективність проведеного розслідування, можуть сказати адвокати, які у цій справі працювали. 

Але виходить абсурдна ситуація, що найтяжчим злочином Дениса Куликовського стали не воєнні злочини, як-то незаконне утримання людей, регулярні катування та згвалтування чоловіків та жінок, ні зафіксовані в Ізоляції вбивства, про які розказували ті, хто вижили, а створення терористичної групи. Бо 15 років, які запросив прокурор, передбачені санкцією ч. 1 ст. 258-3 ККУ про створення терористичної групи. 

Чи можна із цим щось зробити?

Адвокати потерпілих подати апеляцію не можуть, бо суд задовольнив вимогу державного обвинувачення у повному обсязі. Скоріш за все апеляцію подасть захист Дениса Куликовського, але для пом’якшення вироку.

Проте можливість змінити цю ситуацію таки існує. Адвокати кажуть, що треба шукати нових потерпілих, реєструвати кримінальні провадження та приділяти особливу увагу розслідуванню причетності Палича до вбивств полонених. 

Ну і нарешті внести зміни до Кримінального Кодексу – закріпити чіткий перелік воєнних злочинів, встановити відповідальність за злочини проти людяності, та надати правові інструменти органам слідства для належного переслідування воєнних злочинців, щоб таких ситуацій більше не виникало. 

10 років війни, як-не-як, вже пройшло, пора.

Олександра Матвійчук, українська правозахисниця, голова організації «Центр громадянських свобод», лауреатка Нобелівської премії миру; опубліковано на сторінці авторки у Фейсбук


Читайте також: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністерство оборони закликало громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях.

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]