Незворотний розрив. Що означає зупинка «Північного потоку» для Європи та для путінської Росії

Читайте також: "Блеф Путіна", якому "ми ніколи не вірили": Шольц прокоментував історію з турбіною для "Північного потоку"

Вісім турбін

Усього турбін вісім, але п'ять із них вже були виведені з експлуатації через знайдені несправності або через те, що вони виробили дозволену кількість годин міжремонтного пробігу. Ще одна турбіна – нещодавно відремонтована – зараз у Німеччині. Там вона чекає відправки до Росії, коли Газпром буде готовий її прийняти. Зрештою, сьома турбіна знаходиться в резерві — за російськими технічними нормами хоча б один агрегат має бути в запасі. Тобто виходить, що включити її не можна, бо тоді вона працюватиме без резервування.

Турбінам дійсно потрібне регулярне техобслуговування - це складні механізми, що працюють при високих температурах та тиску. Через компресорну станцію проходять великі обсяги газу, і аварія на ній із вибухом та пожежею може мати дуже тяжкі наслідки. Тому певна обережність та запас міцності, звичайно, необхідні. Але як не буває повністю здорових людей, так і механізми рідко бувають повністю справними.

Газпром опублікував фотографії проблеми на останній турбіні, як до того публікував своє листування з Siemens Energy з приводу несправностей інших турбін. Масло, що підтікає, і пошкоджене оплітки кабелів, описані в цих документах, не виглядають занадто критичними поломками. З упевненістю говорити важко, але можливо частини турбін можна було б повернути працездатність, використовуючи деталі від інших агрегатів. Зрештою, російську сторону не бентежить такий підхід у цивільній авіації при обслуговуванні схожих турбореактивних двигунів.

Читайте також: Світовий Конгрес Українців подав у Канаді позов до суду, щоби зупинити постачання турбін для "Північного потоку"

Проте тут так не було. Звичайно, фахівці можуть сказати, що з безпекою не жартують, але практика показує, що зазвичай у російській нафтогазовій галузі з обладнанням працюють дуже прагматично і не дуже прискіпливо дотримуються рекомендацій, написаних із запасом.

Ще один популярний аргумент зводиться до того, що Газпром просто виконує всі рекомендації виробника обладнання, щоб не втратити гарантію виробника і турбінам не відмовили в обслуговуванні, а відповідальність за поломки не переклали на нього. Але в більшості подібних випадків виробник готовий йти на розумні компроміси та шукати рішення разом із власником машин — так, щоб можна було забезпечити роботу хоча б частини агрегатів за дотримання достатнього рівня безпеки. 

Тож скоріше технічні проблеми з турбінами та заборони російського уряду працювати з деякими європейськими контрагентами просто склалися у зручну картину, яка видалася Москві досить переконливим виправданням для того, щоб поставити Європу у скрутне становище. Починаючи з липня, не було особливих сумнівів у тому, що Росія скорочуватиме постачання газу і в якийсь момент припинить їх взагалі. Тому нинішня повна зупинка поставок «Північним потоком» виглядає закономірною.

Читайте також: Spiegel: Німеччина може націоналізувати німецьку ділянку «Північного потоку-2»

Другий у допомогу?

Припинення Росією постачань виглядало настільки неминучим, що, за великим рахунком, було закладено у біржові ціни на газ ще до того, як стало реальністю. До кінця серпня вони досягли в Європі рекордних рівнів — більш ніж у 15 разів вищі за показники 2018-2019 років — і злетіли ще вище від новин про майбутню триденну зупинку «Північного потоку». Ринок звик, що від таких інспекцій нічого хорошого не варто очікувати.

Проте трохи згодом, після повідомлень про високий рівень заповнення німецьких газосховищ, ціни повернулися до рівня початку серпня. Це теж дуже високо, але показує, що новина про зупинення прокачування з перспективою остаточного припинення поставок — це для європейського газового ринку не новина, а знання, що це станеться, вже враховане в ціні.

Російські політики та представники Газпрому продовжують говорити, що проблеми з поставками можна вирішити за кілька днів — Німеччині достатньо погодитися приймати газ «Північним потоком — 2». У 2014-2021 роках російська сторона стільки вклала в реалізацію цього проекту, що він вже набув символічного значення, що тепер хотіла б закрити гештальт і досягти морального задоволення, змусивши європейців нарешті погодитися на його запуск.

Читайте також: FT: Побоювання ЄС, що рф вимагатиме викуп за газ, стають реальністю

Однак якщо цим все й закінчиться, то це буде піррова перемога. Жодного корисного прецеденту це не створить – відносини Росії та Європи тепер такі, що нормальні звичаї ділового обороту, які раніше могли б перешкодити зупинити вже запущений проект, більше не діють. Німеччина все одно може будь-якої миті відкликати дозвіл на роботу «Північного потоку — 2», і їй навіть не потрібно якось маскувати чи виправдовувати таке рішення.

Крім того, газ — це найпотужніший і найдієвіший важіль тиску Росії на Європу. Скорочення постачання нафти, алюмінію, титану теж може завдати європейцям певних неприємностей (згадаймо, як швидко було знято санкції з «Русалу» кілька років тому), але не порівняти з газом. Тому важко уявити, що Росія почала витрачати таку сильну карту в нинішньому протистоянні з Європою заради ефемерної мети — запуску «Північного потоку - 2».

Отже, якщо його й запустять, то, швидше за все, вже за кілька місяців з'являться нові причини — можливо, навіть прямі урядові заборони — для обмежень постачання газу до Європи. Певний обсяг постачань Росія намагатиметься зберегти хіба що на одному з південних маршрутів — через Україну чи «Турецький потік», щоб підтримати своїх європейських союзників у Сербії та Угорщині. 

Довгі наслідки

Європа тепер чекає не просто важка зима, а два-три важкі роки. Великі альтернативні джерела газу з'являться на світовому ринку не раніше 2025 року, коли має завершитися будівництво кількох заводів ЗПГ у США. Будь-які нові проекти в інших країнах займуть ще більше часу.

Європі доведеться більше інвестувати в енергозберігаючі технології та альтернативну енергетику, а також укладати контракти на постачання газу з інших країн на не найсприятливіших умовах. Незручності будуть виражатися не лише у високій ціні, а й у необхідності брати зобов'язання щодо закупівлі на тривалі періоди.

Читайте також: Атака «Газпрому»: чим вона загрожує Європі й Україні

Багато європейських підприємств, якщо не цілі сектори з високим споживанням енергії, зіткнуться із непростим вибором. За нинішніх цін вони виявляються неконкурентоспроможними. Відповідно їм потрібно буде або закриватися зовсім, або постаратися перечекати до зниження цін, або переносити виробництво за межі ЄС, перепрофілюючи європейські майданчики.

Незважаючи на давню напругу у відносинах Москви та Європи, аж до 2022 року Росії все одно відводилася значна роль довгостроковій енергетичній стратегії європейців. План декарбонізації європейської економіки, який вважали загрозою для російського нафтогазового бізнесу, визнавав, що Європі доведеться імпортувати великі обсяги енергії, у тому числі з Росії. Цей енергетичний імпорт міг набути різних форм: від електроенергії вітряків, розташованих уздовж арктичного узбережжя, до водню, одержуваного з метану із захороненням CO2. Також обговорювалися проекти уловлювання та поховання CO2 у вироблених нафтогазових пластах.

Російський газ, нехай і скріпивши серце, сприймали в Європі як корисне та необхідне джерело енергії для забезпечення безперебійної роботи майбутньої європейської енергосистеми з великою часткою відновлюваних джерел енергії. Зрозуміло, тепер на цих планах поставлено хрест. Європа ще дуже довго не інвестуватиме в будь-які проекти, що ставлять її в залежність від постачання з Росії, — за будь-якого, навіть самого проєвропейського уряду Росії майбутнього.

Читайте також:  Битва за Україну без прикрас та ілюзій

Понад те, нинішні події значно погіршують перспективи газової торгівлі загалом. Російський газ та маршрути його доставки нікуди не подінуться і після завершення конфлікту. Росія, як і раніше, буде здатна запропонувати газ за дуже низькою ціною, але Європа, швидше за все, на той момент вже не тільки не захоче, а й не зможе його купити.

На той час європейці вже вкладуть у відновлювану енергетику з високими капітальними витратами та низькими операційними, профінансують проекти в нових газодобувних провінціях (наприклад, Східному Середземномор'ї), укладуть довгострокові контракти на постачання ЗПГ з Катару з зобов'язаннями вибирати певні обсяги (Катар готовий постачати газ лише за таких умов). Якщо не враховувати вже понесені на той момент витрати та обов'язкові платежі, а брати лише змінні витрати, то всі ці джерела енергії можуть виявитися для Європи дешевшими, ніж російські, а європейський ринок — втраченим для Росії не лише за політичними, а й за економічними. міркувань.