Право на землю залишається декларацією: влада до нових реалій не готова

Версия для печати

Одна з основних причин земельної реформи - боротьба з корупцією у сфері, де немає належного обліку та контролю, де кожен розпоряджається державними ресурсами на власний розсуд. І де процвітає тіньовий земельний ринок, що позбавляє громадян права на прозорість і захищеність майнових прав. Наступна історія з глибинки яскраво ілюструє, що для зміни реалій декларацій влади замало.

Впливовий у Городищі, що на Черкащині, начальник та землевласник без відповідних для того документів (договору, свідоцтва на право власності) захопив земельну ділянку сусіда у 12 соток, коли той поїхав на заробітки. Коли законний господар пред’явив свої права, сусід подав на нього до суду.

Розглядаючи штучно створену позивачем суперечку, окремі представники городищенської Феміди не знайшовши підстав відібрати землю у її єдиного законного господаря, усіляко, понад 7 місяців, затягували з рішенням. Чим завдали йому незручностей та чималих збитків. Попри те, що у господаря ділянки є адвокат і офіційна уповноважена особа, суддя вимагала, щоб на засіданнях він був присутній особисто.

Для цього, щоб виконати вимогу суду, йому доводилося щоразу залишати усі справи в Чехії, долати 1700 кілометрів, щоб прийти на суд у Городище. Часто засідання без поважних причин відкладали, переносили на інший день. «Очевидно, що суддя чекала коли людина втомиться боротися за свої права у законний спосіб» - переконаний представник особи у суді Юрій Радько.

Юрій Радько

Привабливість цього клаптика землі у тому, що він прилягає до річки Вільшанки. Сусід облаштував на зайнятій самовільно ділянці сад, обладнав його несанкціонованим водозабором зі змілілої річки.

Схожі випадки порушення прибережної смуги, зазначають екологи, у Городищі непоодинокі. Василь Скринник, головний спеціаліст відділу контролю за дотриманням вимог земельного законодавства держсільгоспінспекції у Черкаській області: «Законодавство встановлює певні межі, наприклад 25, 50, 100 метрів прибережної захисної смуги. Йдеться, власне, про відстаньдо водойми. У Городищі ці відстані не дотримані. Люди розорюють береги, порушують природоохоронний режим цих смуг. До всього, добрива, гербіциди та інші хімічні речовини потрапляють у водойму, завдаючи шкоди довкіллю.»

Володимир Мирошник

Про недотримання норм прибережної смуги давно і добре знають у міській раді. Проте міський голова Городища Володимир Мирошник зазначає, що це не та проблема, якою варто сьогодні перейматися. Для виправлення ситуації та усунення порушень природоохоронного законодавства, які не сприяють ні забезпеченню рівних прав громади міста, ні державних інтересів, він не вживає необхідних дієвих заходів. Норм, каже посадовець, багато де не дотримуються, бо «так склалося».

Те, що всупереч закону оскаржувану земельну ділянку, якою де-юре володіє та користується одна людина, передали іншій, без припинення права власності та користування першій, пана Мирошника не турбує, як і самозахоплення ділянки з причини відсутності належного контролю місцевого органу влади, бо розпочалося це ще до його приходу. За такої байдужості та бездіяльності сусідові-рейдеру не стало завадою для закладання саду й інше цільове призначення ділянки, виділеної у законне користування ще у січні 1998 року іншим громадянам Городища.

До речі, у винесеному на користь рейдера рішенні міської ради не лише не зазначено її цільового призначення, але і хто був її попереднім користувачем та де саме можна її знайти. Навіть у якому районі чи області України знаходиться ця земельна ділянка площею 0,12 га - залишилося таємницею. Тому і  міській раді, якщо забажає, треба довести, що така ділянка знаходиться на її території та в її віданні.

Володимир Мирошник – міський голова Городища: «Десь, може, хтось не додивився, і прийняли рішення, я не хочу це коментувати, тому що завтра хтось саже, що я впливаю. Єсть суд, нехай розглядає.»

Розчерком пера вирішити це питання у компетенції міського голови, зазначають юристи. Втім Володимир Мирошник зайняв зручну, та певно і безпечну для нього як обраного громадою високопосадовця, позицію спостерігача.

«А що тут такого, якщо суд вирішить це питання? А те, що така ситуація у країні, від цього у нашому районному суді не додалося справ. В моїх діях нема ніякої перестраховки. Коли люди не можуть і не бажають вирішити проблему між собою, нехай вирішують у судовому порядку. Здається, там суд уже прийняв рішення. Загалом, я не контролюю цю ситуацію, тому що в мене є інші потреби.» - Каже посадовець.

Як відповідач у судовому процесі у справах, де оскаржуються рішення міськради, як органу владних повноважень, міський голова не лише мав би контролювати їх розгляд - як керівник юридичної особи–відповідача, а зобов’язаний доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності. Саме така вимога визначена в ч.2 ст. 71 КАС України.

Після понад десятка засідань Городищенський райсуд врешті виніс рішення. Звісно ж, не на користь законного господаря ділянки. Останній оскаржуватиме його в Апеляційному суді.

«Це, мабуть типова ситуація, коли орган місцевого самоврядування, замість того, щоб вирішувати ці питання у межах своїх повноважень, перекладає це на суд. Людина змушена у законному порядку захищати свої права. При цьому, що стосується даної справи, має місце факт, коли особа, не маючи на те законних правових підстав, починає користуватися чужим майном, незважаючи на те, що цю ділянку ще раніше отримав у законному порядку інший користувач.

Замість того, щоб міська рада виправила цю помилку, усунула недолік та порушення, саме вона, проявляючи бездіяльність, пропонує звертатися до суду. Усвідомлюючи, що це не лише значні й безпідставні витрати для людей, але й неправомірне штучне звуження та порушення їхніх конституційних прав тими, кого народ обрав на посади саме для захисту його прав», - каже представник особи у суді Юрій Радько.

«Люди втомилися чекати милості від органів місцевого самоврядування у законному вирішенні земельних питань та поновленні законних прав громадян», - переконують городищани.

Прозорість земельних відносин мала би стати серйозним ударом по корупції. Від цього, кажуть світові експерти, залежить і позиція нашої держави в міжнародних рейтингах щодо стану економіки, інвестиційної привабливості, тощо. Від розуміння та прийняття цієї істини маргінальними чиновниками та представниками державних органів контролю залежить чи підніметься Україна у згаданих оціночних таблицях.

—

Мирослава Станкевич, Черкаська область; спеціально для видання «Аргумент»

В тему:

• «Справа Ткаченко»: правовий прецедент
• Белые нитки «черного» дела: как прокуроры и милиция уничтожают фермера Михаила Пономаренко
• «Страшно и бесперспективно смотреть в будущее, потому что его нет». Исповедь фермера
• Аграрная «реформа» Украины: рассадник коррупции и консервация нищеты