Начальник Генштабу Збройних сил Віктор Муженко каже, що Україна не очікувала відкритого вторгнення військ Росії, але оперативно зреагувала на нього в липні 2014 року.

В інтерв’ю для документального фільму про події в Іловайську він розповів [2], що військове керівництво отримувало дані про діяльність російських спецпризначенців в Україні й захід техніки з РФ, але через сумніви в їх достовірності вагалося, чи відповідати силою.

За словами Муженка, у липні 2014 року було перше підтвердження загибелі російських спецпризначенців у боях за Слов’янськ: біля Миколаївки «накрили мінометним вогнем, артилерійським вогнем групу озброєних людей», а радіоперехоплення довело, що це «специ» РФ, — і потім у Росії поховали 11 військовослужбовців із 45-го полка спецпризначення.

«В ніч з 10-го на 11-го липня (2014 р.) — був перший потужний удар (російської) артилерії, реактивної артилерії — „Градів“ по табору 24-ї бригади. При чому вогонь вівся з території Російської Федерації, із-за кордонів України. Потім це стало набирати все більше й більше обертів. І зараз я не готовий сказати, скільки це було — 10 чи 20 разів. Ну кілька десятків разів — це однозначно» — заявив Муженко.

«Це могло бути вторгненням регулярних Збройних сил Російської Федерації. І от цей момент — чисто психологічний, що якщо це дійсно так — то це вже початок дійсно великої війни,» — зазначив начальник Генштабу.

«Мною було прийнято рішення привести Збройні сили України — не АТО, а ЗСУ — в бойову готовність „Повна“, (зокрема і) частини протиповітряної оборони — і після цього я доповів президенту», — розповів він.

«За погодженням з ним, на його затвердження, ми нанесли удар всіма засобами, в першу чергу — це реактивними системами залпового вогню великої дальності: мова йде про „Смерчі“, артилерією, яка була в цьому районі, по цій колоні. Це означало, що якщо дійсно це так, то це був якраз рубіж, який ми перейшли, скажімо так — війни», — заявив Муженко.

Він пригадав, що коли на командний пункт під час радіотренування надійшла ця інформація, там запала тиша — «і після того, як було прийнято рішення на ураження, закипіла робота на командному пункті».

«Люди зрозуміли, що рішення є, воно прийнято і цей психологічний момент, психологічний бар’єр був перейдений у той час. І я скажу, що це було не просте рішення, тому що ми розуміли, що це дійсно так: ми уже вступили в фазу відкритої війни з іншою державою», — заявив Муженко.

«На другий день все було у вогні й диму — ми підняли літаки-розвідники для того, щоб зрозуміти, який був масштаб цього вторгнення? Дим не давав можливості виявити реальну картину, і тільки на кінець третьої доби ми зрозуміли, що там вигоріли поля і кілька лишилося каркасів від тієї спаленої техніки. Небагато, біля кількох десятків одиниць», — розповів він.

«Чи це було 150 чи 200 — чи за цей час їх змогли евакуювати на територію РФ — на сьогодні нема ніякого підтвердження — в тому числі, і як немає підтверджень і від партнерів, і немає відповідних фотознімків за межами нашого кордону — тієї території. Ми не могли зрозуміти, чи це дійсно було так, чи це можливо було не зовсім так, як нам уявлялось на той час», — заявив Муженко.

Він пригадав, що десь 21 серпня в районі Луганська захопили бойові машини десанту з документацією російських військ, але крім відмітки про наявність військовослужбовців по книзі вечірньої перевірки за 17 серпня, прямих підтверджень перебування бійців там немає.

Муженко додав, що 22 чи 23 серпня, може навіть пізніше, «був захоплені в полон на бензовозі два російських військовослужбовці», які заявили, що «заблукали».

«І тоді вже реально, коли 26 серпня були перші полонені — 10 чоловік — десантників, тоді вже можна було конкретно вести мову, що це підрозділи регулярних сил Збройних сил РФ», — сказав начальник Генштабу.

Але штаб АТО до останнього не був певен у даних: «Купа інформації, але ніхто не міг чітко роз’яснити, чи це достовірна інформація... 90% інформації, яка надходила, була дезінформацією».

«Якщо хтось каже, що хтось знав до 24-го чи до 25-го, чи навіть до 20-го числа про те, що буде масштабне вторгнення російських військ на територію України, — хай покаже мені цю людину. І чому тоді ми про це не знали з відповідним ступенем достовірності?», — зазначив Муженко.

«Ми могли передбачати різні варіанти, але ми розуміли: виходячи з законів ведення війни, повинно бути якесь попередження», — заявив він

Муженко також сказав, що тепер «ми вже маємо масу доказів, реальних підтверджень», що регулярні збройні сили Росії перебували і перебувають на території України.

22 серпня 2014 року тодішній голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко назвав вторгненням Росії в Україну переміщення російського «гуманітарного вантажу».

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Как геройски сражался и погиб командир 51-й бригады Павел Пивоваренко [4]
• Август 2014-го. Иловайск. Часть 1 [5]
• Август 2014-го. Иловайск. Часть 2: Почему добробаты, а не ВСУ, пошли на штурм города [6]
• Август 2014-го. Иловайск. Часть 3: Попытка деблокады «котла» 27-28 августа [7]
• Август 2014-го. Иловайск. Часть 4: Как отходила из котла группа генерала Руслана Хомчака [8]
• Август 2014-го. Иловайск. Часть 5: выход «восточной» группы и расстрелы русскими офицерами украинцев [9]
• Иловайск. Эксгумация. Итоги [10]
• Виктор Трегубов: «иловайский котел» и кто виноват [11]
• Иловайский котел глазами офицера, вышедшего с боем из окружения на трофейном Т-72 [12]
• Четыре истории из Иловайского котла. Рассказы рядовых [13]
• «Иловайский котел»: отчет комиссии Верховной Рады [14]
• Иловайский «котел». Как все было на самом деле [15]